Система адрес у мережі Internet.

Адреси потрібні для ідентифікації об'єктів, які можуть цікавити користувача в мережі. Найчастіше такими об'єктами є вузли мережі (сайти), поштові скриньки, файли, Web-сторінки. Для кожного з них існує свій формат адреси. Однак, оскільки об'єкти зосереджено у вузлах мережі, в їхніх ідентифікаторах обов'язково присутня адреса вузла.

Для ідентифікації вузлів і маршрутизації пакетів служить IP-адреса. IP-адреса - це чотирибайтне число, перших два байти якого визначають адресу підмережі, а два інших - адресу вузла в ній. За допомогою IP-адреси можна ідентифікувати більш як 4 млрд. вузлів. На практиці ж через особливості адресації до деяких типів локальних мереж кількість можливих адрес становить понад 2 млрд. Для користувача працювати з числовим зображенням IP-адреси незручно, тому йому пропонується більш проста логічна система доменних імен DNS (Domain Name System) - послідовність імен, сполучених крапками, наприклад, microsoft.com, rambler.ru, itl.net.ua, lviv.ua і т.д.

Домен - група вузлів, об'єднаних за деякою ознакою (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли якої-небудь країни, вузли однієї організації і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний домен проміжного рівня містить групу інших доменів. Кореневий домен є умовним, на верхньому рівні можуть бути розташовані початкові (територіальні) домени різних країн. Ім'я вузла (машини) становить нижній рівень доменного імені та позначається крайнім лівим доменом (рис. 1).

Наведемо доменні імена деяких країн та організацій: us- США, au- Австралія, fr- Франція, са- Канада, jp- Японія, ru- Росія, uа- Україна, de- Німеччина, com- комерційні організація, edu - навчальні заклади, gov - урядові установи, net - постачальники мережних послуг, org - неприбуткові організації. Слід зазначити, що IP та DNS - різні форми запису адреси одного й того самого мережного комп'ютера. Для переведення доменних імен у IP-адресу служить сервіс DNS.

Для ідентифікації ресурсів мережі (файлів, Web-сторінок) використовується адреса URL (Uniform Resource Locator - уніфікований покажчик ресурсу).

Це стандартний спосіб посилання на об'єкти в інтернет.URL використовується також при використанні інших серверів інтернет: передача файлів по протоколу FTP, відправки електронної пошти і т.п. Розробники HTML - документів використовують url у своїх документах для створення гіперпосилань на інші веб-сайти. Незважаючи на здавалося б заплутаний набір похилих рис і двокрапок, синтаксис url розроблений таким чином, щоб він був зрозумілий.

Складові частини url

Щоб знайти будь - який об'єкт об'єкт в інтернет, необхідно дізнатися його адресу, а потім підключитися до мережі інтернет або інтранет, на котрих даний об'єкт зберігається. Пошук адреси полягає у визначенні доменного імені або ip - адреси компьтера, а підключення до компьютера полягає у вказівці імені користувача і пароля. Крім цього, необхідно знати, де знаходиться файл на даному компьтері, тобто необхідно знати ім'я каталогу. Необхідно також знати відповіді на наступні питання: яке ім'я потрібного вам файлу? і як його отримати? Який протокол буде використовуватися для передачі інформації або доступу до об'єкти? Правильно задане url відповість на поставлене вище питання, так як містить опис того, де знаходиться об'єкт, і яким чином він може бути доставлений. «Яким чином» визначається протоколом обміну, наприклад, http. »Де» визначається ім'ям комп'ютера, ім'ям каталогу та ім'ям файла. Для розділень частин уніфікованого покажчика ресурсів використовуються символи прямої похилої риси (слеша) і двокрапки. Базова структура url наведена нижче: http://www.woweb.ru/