1.Якими аргументами автор намагається переконати читача в тому, що соціальна проблема існує? Чого більше в цих аргументах-раціонального чи емоційного характеру тверджень?

Автор намагається переконати читача в тому, що проблема безпритульності в Україні є актуальною, акцентуючи увагу на стереотипах які існують у суспільстві. За його словами суспільство називає таких людей «бомж». Щодо стереотипів, то найпоширенішими є такі: безпритульним подобається таке життя, безхатченки-алкоголіки, безпритульними стають колишні в’язні, безпритульними стають слабодухі. Фахівець стверджує що навіть люди, які є залучені у соціальну сферу діяльності, а саме соціальні працівники частіше вживають це тавро «бомб» ніж ні. Розкриваючи весь комплекс проблем, автор каже: «Давайте поглянемо на ситуацію з іншого боку. Людину не просто в скрутному, найгіршому для неї становищі, а в безвиході всі довкола називають принизливим прізвиськом «бомж». Демонструють байдужість, зверхність чи осуд, або все це разом. Людина неминуче почуватиметься зайвою, непотрібною, нікчемною. А з часом її поведінка стане адекватною тому, чого інші зазвичай від неї очікують.» На усю гостроту проблеми вказує таке висловлювання: «Безпритульні ніде й ніколи не користувалися доброю репутацією. Не лише в Україні, а й світі загалом. Величезна соціальна дистанція сформувала в свідомості громадян стереотип «бомжа» як аморального, асоціального та мало не кримінального елементу. Благополучні люди дивляться на них, як на сміття, непотріб і швидше кинуть кістку бродячому псу, ніж шматок хліба жебраку. Їм байдуже, з якими проблемами безпритульні стикаються щодня. Що вони відчувають?»

На мою думку в аргументах які наводить автор, емоційно забарвлені твердження переважають.

Фото до переконувального тексту.

№3Текст мобілізаційний.

Джерело: http://glupov.net/glavnoe/1643.htm

Тема:Зроби те, що вмієш...

На запрошення Артема Макєєва, президента Всеукраїнського благодійного фонду «Соціальне партнерство», столичні журналісти відвідали Благодійний центр «Стефанія», що розкинувся в Дарницькому районі, з нагоди оприлюднення завдань і шляхів реалізації одного з напрямів соціального проекту – «Невідкладна суспільна допомога бездомним особам у Київі «Тут і зáраз», яким і опікується добродій Макєєв.

На прес-конференції йшлося про виготовлення київської «Карти-довідника» для безпритульних та шляхів його розповсюдження серед безхатніх громадян, щоб ознайомити їх із адресою закладів, де б нещасні могли безоплатно помитися, прикласти на ніч голову, одержати медичну допомогу чи якийсь одежу та взуття, а головне - крихту хліба.

Грант на реалізацію сього проекту та на збільшення кількості спеціалізованих майданчиків, де працівники фонду «Соціальне партнерство» харчують щодня півтисячі безпритульних та бідарів-пенсіонерів, надав Міжнародний фонд «Відродження» в рамках своєї Антикризової програми.

Пам'ятаєте, говорив про любов до ближнього, зануреної не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені? То уявіть, яким було моє здивування, коли побачив інформацію інтернет-видання «Утро.юа», оприлюднену в рубриці... «Курйози»???!!!

От вам і «глибина душі», не кажучи вже про «кишеню» так званої четвертої влади! Бо лише кілька київських друкованих та інтернет-видань купно з кількома телеканалами зголосилися висвітлити сю пекучу для суспільства проблему. Журналістів від , розумієте, не було.

Не моралізуватиму зі вчинку укрнетівських редакторів, а коротко переповíм для них (та й не тільки для них) щемливу розповідь Євгена Сморигіна, червоною ниткою в якій простягнуто думку: Зроби для безпритульного те, що ти вмієш !

Євген Сморіґін, приходячи помолитися в невеличку церквицю, що була найближчою до помешкання, яке в Києві він винаймав для своєї родини, примітив трійцю безпритульних, котрі знайшли нічліжний прихисток під мурованими стінами Божого дому. Щось у них, точніше в їхній поведінці, вирізняло цю трійцю несхожістю на привокзальних волоцюг.

І Сморигін, якось розговорившись із безоплатними «квартирантами» кущів церковного подвір'я, дізнався, що чоловік , який і віком був старшим, і, впадало в око, був старшим над двома іншими членами безпритульного «товариства»: молодим хлопцем та молодою жінкою у добомжуватий період свого щасливого існування врятував не одне чуже життя, працюючи хірургом. Доводилося йому надавати негайну хірургічну допомогу й обездоленим, у яких не було й копійки, щоб перерахувати гроші на якийсь там благодійний рахунок лікарні за нібито безоплатну медицину в Україні. Адже лікареві аж геть байдуже, коли йдеться про врятування життя, хто на операційному столі: король чи підданий короля, жертва чи кілер. Та якось, коли «не фортуна» взяла гору, хірург (під час фатальної для себе операції) випадково розпанахав скальпелем сухожилки на своїй лівиці...Колеги хірурга та його начальство поставилися до його прикрощів із «розумінням»: звільнили з роботи. А що вміє ще, скажіть, робити в житті хірург, здобуваючи той фах протягом кількох десятиліть? І життєва стежка хірурга побігла вниз, привівши його бомжувати на церковне подвір'я.

Зима 2010 року, пам'ятаємо, впала сувора.

Сморигін, з'їхавши з квартири, яку винаймав, в іншу квартиру та в інший район міста, не міг щонеділі, як воно було до переїзду, відвідувати ту церкву, приносячи щось попоїсти безпритульним. А коли через місяць навідався на церковне подвір'я, дізнався, що трійця безпритульних померла від переохолодження. Замерзли! А з ними ще й четверта душа, яка тільки-но прагла побачити незалежну Україну, запліднившись у безпритульної жінки...Якби у безпритульного хірурга та двох точніше трьох інших нещасних, - упевнений Євген Сморигін, - була під рукою «Карта-довідник», то вони хоча б намагалися знайти вихід зі складної ситуації, знаючи, де можна врятуватися. Бо не тільки кусень хліба чи якась шматнина, щоб прикрити тіло, рятують душу. Тому й кажу, що будь-хто з нас може допомогти нещасним тим, що вміє робити.

Ви, журналісти, - звернувся Сморигін до колег на прес-конференції, - вмієте донести інформацію не тільки до кожного, а й зробити те так, щоб не було байдужих. То, повірте, вельми важлива справа. Тих слів, на жаль, не чули журналісти...

Федір МЛИНЧЕНКО

Запитання до тексту мобілізаційного:

За допомогою яких засобів вербального і невербального характеру досягається ефект мобілізації?

Використання закликів, прохань.