Розділ 2

2. Туристсько-рекреаційні ресурси країни

   1. Природно-географічні туристичні ресурси

Кліматичні туристичні ресурси. У зв'язку зі значними розмірами, як поздовжніми так і поперечними, Аргентина має широке розмаїття кліматичних зон. В цілому, в країні кліматичні умови вважаються помірними, але зустрічається вся гама кліматичних умов — від субтропічного клімату в північних районах до субполярного на півдні країни. На півночі Аргентини відмічаються спекотні умови, з вологим літом та м'якою і сухою зимою, спостерігаються також, періодично, посухи. Центральна Аргентина відзначається спекотним літом та дощами, бурями, грозами, частим градом на заході і прохолодними зимами. Для півдня країни характерні тепле літо і холодні зими з сильними снігопадами, особливо в гірських районах. А на високогір'ях, по всіх широтах країни, фіксують найхолодніші умови, з сухим кліматом і засніженими горами.

Для спекотного і вологого клімату півночі характерна температура від +27 °C в січні до 12 °C в липні і рясні до 2000 мм на рік. Субтропічні умови з значною кількістю опадів (до 2000 мм на рік), відмічаються й в східній частині Анд, утворюючи так звану «Юнгас» — свого роду високогірні ліси, які розвинули величезне біологічне різноманіття, другий за величиною біорізноманіття регіон країни, поступаючись лише «Сельві місіонерів». Але взимку тут спостерігається сухий сезон, пов'язаний з дефіцитом опадів, хоча це не так сильно відчувається, оскільки висока вологість повітря не спадає цілий рік.

Посушливі умови відмічають в північній частині Анд, Пампінських Сьєррах, степовій зоні на північний захід від Пампасів і Патагонії, з доволі частими великими добовими температурними амплітудами, іноді більше 25 °C різниці між днем і ніччю (в основному на північному заході). В північних степах Патагонії взимку фіксується середня температура нижче 15 °C, з частими заморозками і малою кількістю опадів — до 400 мм на рік, у південній Патагонії середня температура нижче 10 °C та опадів — до 300 мм. Підвищена вологість спостерігається і в умовах холодного клімату, а саме, у південній половині Анд, південних островах і Антарктиді із середньою температурою близько 7 °C, яка змінюється з висотою, у меншу сторону. (Додаток F)

Загалом, на кліматичні умови в Аргентині впливають Тихий та Атлантичний океани. Тому тут домінують дві повітряні маси: тепла — з вологими вітрами з субтропічних областей Атлантичного океану і суха, холодна — з сухими вітрами з південної частини Тихого океану.

Орографічні туристичні ресурси. За рельєфом країна поділяється на дві частини: низовинну — північ і схід та височину — захід і південь. На крайньому заході країни простягнись Анди з їхніми найвищими вершинами. Рельєф Аргентини, виходячи з точки зору освоєнності її рівнинних територій, є сприятливим для розвитку господарства країни.

Атлантичне узбережжя країни простягається на 4 665 км. Впродовж багатьох років воно залишається популярним місцем відпочинку місцевого населення. Берегова лінія Аргентини розчленована мало. Мілка ділянка Атлантичного океану біля узбережжя називається Аргентинське море. Його води багаті на рибу та можливо містять значні запаси нафти. На клімат узбережжя здебільшого впливають дві океанічні течії — Бразильська та Фолклендська.

Анди - найдовша (довжина біля 9000 км) і одна з найвищих (гора Аконкагуа, 6962 м) гірських систем земної кулі, яка облямовує з півночі та заходу всю Південну Америку; є південною частиною Кордильєр.

Анди тягнуться вздовж узбережжя Тихого океану, від Карибського моря до архіпелагу Вогняна Земля, проходять через Колумбію, Венесуелу, Еквадор, Перу, Болівію, Чилі й Аргентину. Ширина системи 200—800 км, середня висота гір 3600 м. Аконкагуа є найвищою точкою Американського континенту, Південної Америки, західного і південної півкуль.

Водні туристичні ресурси. Серед водних ресурсів Аргентини головна роль належить рікам. На північному сході та у центрально-східній частині країни розташовані найважливіші річки, які належать до басейну Ла-Плати (Парани) – 3-ого за площею річкового басейну Західної півкулі. Головними річковими потоками на цій території є Парагвай, Бермехо, Колорадо, Уругвай та, звичайно, Парана.

Загалом річки Аргентини поділені між трьома басейнами: Атлантичного океану, Тихого океану та басейном внутрішнього стоку.

Атлантичний басейн має найбільшу площу і складається з басейну Ла-Плати, системи річок Патагонії та ряду невеликих річок у провінції Буенос-Айрес. Басейн Ла-Плати є найважливішим: естуарій живиться водами Парани (найповноводнішою і однією з найпротяжніших річок країни), Уругваю та їх приток, серед яких виділяються Парагвай, Пількомайо, Бермехо, Саладо та Ігуасу. Система річок Патагонії бере початок у Андах і має льодовиковий тип живлення. За обсягами стоку виокремлюються Ріо-Колорадо, Ріо-Негро, Чубут та Санта-Крус.

Басейн Тихого океану має найменшу площу і складається із басейнів коротких за довжиною рік, що живляться зливами та талими льодовиковими водами Патагонських Анд (Мансо, Футалеуфу).

У центральній та західній частинах Аргентини багато річок належать до басейну внутрішнього стоку, так як мають перемінні значення витрат води протягом року і губляться через активне випаровування та (або) грунтову інфільтрацію, або ж впадають у внутрішньоконтинентальні безстічні озера та солончаки (салінас). Найбільшими річковими системами тут є Десагуадеро із притоками і система озера Мар-Чікіта, куди впадають річки Дульсе, Прімеро і Сегундо.

Озерні котловини у межах Аргентини представлені головним чином в Патагонії. Виділяються озера Науель-Уяпі, В’єдма і Архентіно. На Чако-Пампі трапляються безліч озер із солоною та солонуватою водою; є озера і в літоральній смузі. Найбільшим озером Аргентини є Мар-Чікіта у провінції Кордова.

Водні ресурси країни включають також обширні льодовикові області Анд, такі як Періто-Морено, і підземні води водоносних горизонтів (Пуельче, Гуарані). Виробництво гідроенергії здійснюється за допомогою збудованих водосховищ .

Рослинні туристичні ресурси. Ліси займають близько 1/5 (21,6%) частини території країни. У Гран-Чако, на червоноземних ґрунтах, сухе рідколісся з цінним, багатим на танін деревом квебрахо; в Пампі, на родючих чорноземних ґрунтах — лучно-степова рослинність; у Патагонії, на бурих ґрунтах — напівпустелі. Зволожені схили гір на півночі вкриті тропічними лісами, на півдні — мішаними.

У Гран-Чако поширення рослинності залежить від забезпечення вологою. У долинах рік ростуть вічнозелені ліси і гаї, переважно з воскової пальми. У північному Межиріччі ростуть вологі субтропічні ліси. Тут поширені араукарії з цінною деревиною, кедр, лапачо та астроніум, смола якого використовується для отримання скипидару.

Рослинний покрив Патагонії має напівпустельний характер. Деревної рослинності майже немає, крім вербових лісів по долині ріки Ріо-Негро. Долини рік вкриті луками із злаків. Лише на північ від річки зустрічаються чагарники аргентинського м'ятлика, ковила, типчак, вівсяниця. Злакові степи поширені і в передгір'ях Анд. Вологі східні схили Прекордільєр на висоті від 400 м до 1600 м вкриті густими лісами, переважно лаврами, від 1600 м до 2500 м — вільховими лісами, які вище змінюються злаковими степами.

Тваринні туристичні ресурси. Тваринний світ Аргентини не такий багатий і різноманітний, як в інших країнах Південної Америки, але він має чимало ендемічних видів. До них належать пампаський олень, пампаська кішка, магеллановий собака. Вони мешкають в Андах, їх передгір'ях і в малонаселених областях Патагонії.

З хижих звірів зустрічаються: на півночі країни — ягуар, реліктовий очковий ведмідь, пума (Чако і напівпустелі Патагонії).

На відкритих просторах багато броненосців і гризунів (віскаша, мара, туко-туко та інші). На берегах водоймищ мешкають нутрії і видри.

В Андах мешкають ендемічні тварини, серед них: два види лам — вікунья і гуанако, але нині вони зустрічаються рідко, і маленькі гризуни чинчильї (шиншили), які через своє м'яке сріблясте хутро майже повністю винищені.

У країні багато птахів: південноамериканський страус-нанду, теру-теру, різні види папуг та інші. У лісах зустрічається колібрі. На півдні Аргентини зустрічаються пінгвіни.

На болотах і озерах безліч водоплавних птахів з яскравим забарвленням. На берегах водоймищ зустрічаються фламінго і чапля. У саванах і лісах багато змій і ящірок.

Для охорони рослинного і тваринного світу створені національні парки (Лос-Гласьярес, Науель-Уапі, Ланін, Лос-Алерсес та інші).

Через положення Аргентини в південній півкулі з кліматом в цій країні усе "навпаки" . Якщо у нас січень найхолодніший місяць, то в Аргентині він найжаркіший, а липень найхолодніший. Повітряні маси з півночі приносять тепло і зливові дощі, а з півдня холод і нерідко різке падіння температури.

На формування клімату великий вплив робить Атлантичний океан на сході і гори Анди на заході. Більше половини території країни лежить в зоні недостатнього зволоження. Характерні рідше несподівані зміни погоди, внаслідок відсутності гірських ланцюгів в широтному напрямі вітри проникають то з півночі (тропічні сухі), то з півдня (холодні).