6) Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей

7) Принцип забезпечення екологічної рівноваги цьому принципу має підпорядковуватися решта вигод, що з’являються за різних варіантів РПС.

Питання 8-9. Природні та соціально-демографічні фактори РПС та формування економіки регіонів.

Фактори – це певні правила, що зумовлюють вибір просторового розміщення окремих підприємств або їх груп, цілих галузей.

Природні фактори:

Сировинний фактор. Відомо, що витрати на сировину і матеріали в багатьох галузях промисловості становлять більше половини всіх витрат. Тому завжди треба визначати ступінь матеріаломісткості – це відношення суми витрат на сировину до вартості виробленої продукції. Якщо відношення сировини до готової продукції дещо нижче одиниці, то виробництво – нематеріаломістке; якщо ж це відношення значно більше одиниці, то таке виробництво матеріаломістке. Всі галузі можна поділити на: мала матеріаломісткість (машинобудування, виробництво машин і устаткування, випічка хліба);

• середньої (виробництво електроенергії, в-во транспортного устаткування, с/г машин, в-во будматер.);

• високої (Чорна металургія, цукрова пром.., Синтетичний каучук, олійна, маслоробна, сироварна промисловість.в-во калійних добрив, обробна промисловість, хімічна та нафтохімічна промисловість, металургія та оброблення металу, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, переробка сільськогосподарських продуктів).

Виробництва з великими витратами сировини на одиницю готової продукції треба розташовувати поблизу сировинної бази, щоб не робити великих відрахувань на транспорт. Чим вища матеріаломісткість виробництва, тим більша його орієнтація на сировину (гірничодобувна, лісопильна промисловості, виробництво льняних тканин).

Паливно-енергетичний фактор. Енергомісткість галузей - частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції і питомі витрати палива та енергії на її виробництво. У відповідності до цього можна виділити такі групи галузей:

• високоенергетичні ( часка паливно-енергетичних витрат становить 30-45% витрат на сировину і матеріали);

• середньо або малоенергомісткі (15-30%);

• низькоенергомісткі (менше 15%).

Низька енегромісткість: С/г машини,цемент, цукор-пісок, хліб. Висока: електросталь, синтет. каучук, віскозний шовк, в-во алюмінію, міді, магнію і титану, капронове волокно.

Високоенергетичні види виробництва повинні розташовуватися поблизу великих джерел електроенергії, бажано біля ГЕС, які дають дешеву електроенергію. Водний фактор. Водомісткість – питомі витрати на виробництві. Вплив водного чинника на розміщення виробництва має велике значення. Найбільш водомісткими є галузі хімії органічного синтезу, чорної металургії, очистка первинної текстильної сировини тощо. Високий: очищенн вовни, бавовнику, сталь, целюлоза, синт каучук, віскозний шовк. Низький: сода, текстильні машини, чавунне литво. Середній: алюміній, кормові дріжджі. Найбільш водомістким видом виробництва є вирощування сільськогосподарських культур на зрошуваних землях (виробництво 1 т рису потребує 8 тис м³ води, бавовни – 5 тис м³)

Соціально-демографічні чинники