8. Дайте характеристику місця філософії в системі культури.

Філософія культури – філософське знання про сутнісні засади культури як процесу й цілісності її архетики, зкономірності та перспективи розвитку.

9. Розкрийте структуру філософського знання.

Усі філософи в різні періоди історії людства розробляли такі основні системи знання – філософські теорії.

Онтологія – вчення про сутність буття світу, що оточує людину.

Гносеологія – теорія пізнання світу, способів отримання нового знання.

Антропологія – вчення про сутність людини.

Методологія – вчення про методи пізнання та перетворення дійсності.

Праксеологія – теорія результативної діяльності (предметом дослідження є можливе ефективне перетворення)

Аксіологія – вчення про цінності, їх оцінку.

Етика – вчення про те, що таке добро і зло, як людина повинна оцінювати свої вчинки.

Естетика – вчення про прекрасне.

Соціальна філософія – предмет осмислення людини і суспільства.

10. Зробіть порівняльний аналіз науки та філософії.

Здавна ведуться дискусії про співвідношення філософії і науки про те, де проходить межа між ними, що може дати філософія для розвитку науки, яка роль науки для розвитку філософії. Порівняння пізнавальних можливостей філософії і конкретних наук, зясування місця філософії в систему людських знань має давні традиції в європейській культурі. Ще в античності Платон і Арістотель намагалися розмежувати особливості науки і філософії. Аристотель стверджував, що філософія - наука наук тому, що вона пізнає природу сущих, а його зовнішню сторону і окремі прояви залишає на частку мистецтв і наук. Накопичення та розвитку знань в процесі тривалої еволюції європейської культури змінювало уявлення про пізнавальної цінності філософії і науки, про характер їх співвідношення. Довгий час конкретно-наукове знання носило досвідчений та описовий характер, а філософія прагнула будувати теоретичну картину світу формувати уявлення про зв’язки різних явищ, їх єдність, тенденції та закономірності зміни та розвитку. Філософію і науку зближує те, що і філософське, і наукове знання, спираючись на досвід і розум, відображають світ у загальних та абстрактних поняттях, для них загальне - пошук істини і прагнення логічно обґрунтувати знання, висловити його в теоретичній формі; критичність і скептичне ставлення до авторитетів, інтелектуальна самостійність. У філософії формується самосвідомість науки, досліджуються проблеми сутності і особливостей науково-пізнавальної діяльності. Філософія задає загальні світоглядні орієнтири у виборі проблеми дослідження, обгрунтуванні гіпотез і оцінки отриманих результатів. Філософський аналіз, узагальнення й інтерпретація нових наукових результатів не лише встановлює їх звязок і розходження з раніше накопиченим знанням, а й закладає методологічні засади формування нової системи поглядів. Філософія виконує по відношенню до науки критичну функцію, інтегрує природничо, гуманітарне, технічне знання, формуючи наукову картину світу.