Джерела

В середині 20-х років Виконавчий комітет Комуністичного Інтернаціоналу закликав всі компартії збирати найбільш важливу інформацію про фашистські організації в своїх країнах. Представники комуністичної партії Великобританії (КПВ), що брали участь в роботі Комінтерну, направляли в 30-ті роки в Москву різні дані про політичну активність та про склад БСФ. Серед цих матеріалів слід назвати аналітичну доповідь одного з лідерів КПВ Палма Датта «Фашизм в Британії», а також повідомлення про пресу БСФ, про діяльність та чисельності Союзу фашистів у деяких містах графства Ланкашир. Ці звіти, а також інформація про БСФ, яку збирали і аналізували співробітники лейбористської партії, і повідомлення британської поліції дозволяють краще представити деякі загальні риси соціального вигляду Союзу, рівень підтримки та характер активності членів БСФ в окремих районах Британії.

Особливу групу джерел становлять повідомлення і доповіді Спеціального відділення поліції Британії, чиї співробітники протягом практично всього часу існування БСФ негласно спостерігали за Союзом Мослі і регулярно інформували про результати своїх спостережень керівництво Міністерства внутрішніх справ Великобританії. Дані про Союз фашистів, зібрані поліцією дозволяють краще зрозуміти внутрішню структуру і взаємовідносини між їх лідерами.

Окрему групу джерел становить мемуарна література, серед якої в першу чергу слід відзначити книгу Мослі «Моє життя». В даній роботі засновник БСФ, описуючи свою політичну кар'єру, торкнувся багато проблем, які пов’язані з різними сторонами діяльності Союзу фашистів.

Також особливе місце належить періодичним виданням. Серед них особливу увагу було приділено пресі БСФ, в першу чергу газеті «Блекшет», довгий час колишньої центральним друкованим органом британських фашистів. Крім цього, використовувалися й інші періодичні видання Союзу: газети «Екшн,«Фешист Вік», «Блекшет» Інформаційний бюлетень Союзу «Спікерз Ноутс», «Фешист Квотерлі».

Цінна інформація міститься на сторінках таких періодичних видань, як як «Таймс», «Дейлі Геральд», «Манчестер Гардианн», «Дейлі Мейл» і в деяких інших англійських газетах і журналах.

Розділ 1. Формування британського союзу фашистів (1932 – 1936)

Освальд Мослі народився 16 листопада 1896 року в дворянській родині. Коли йому було п’ять років батьки розлучилися і вихованням хлопчика займалися мати та дід по батьківській лінії, 4-й баронет Мослі. Мати підтримувала сина в усіх його політичних починаннях, в тому числі, і в заснуванні Британського союзу фашистів. Освіту здобув спочатку в часній школі в Вінчестері, а потім в січні 1914 року вступив до відомого військового училища Сандхерст. В цей час він також захоплюється фехтуванням та боксом і здобуває певні перемоги в цих видах спорту. Уже в жовтні 1914 року завдяки прискореній програмі навчання він покидає училище і вступає в лави Британських експедиційних сил на західний фронт у Францію. Мослі був кавалерійським та піхотним офіцером, служив в Королівських повітряних силах, як льотчик-спостерігач. Восени 1815 року під час навчань він був поранений в ногу та перебував на досить довгому лікуванні. Згодом був визнаним непридатним для служби в армії в бойовій частині. В 1916 році після смерті його діда отримує у спадок 16 тисяч фунтів стерлінгів, які використовував для подальшої політичної діяльності, в тому числі, і Британського союзу фашистів [22, с. 11].

Перша світова війна досить суттєво вплинула на формування поглядів Освальда Мослі. Він прагнув «створити більш благородний світ» пам’яті загиблим бойовим товаришам. Також на погляди майбутнього лідера британських фашистів здійснила вплив діяльність Ллойд Джорджа, який займав на той час посаду прем’єр-міністра Великобританії. Завдяки своїм вміння маніпулювати людьми він мав вплив на населення.

Саме ці фактори були головними у формуванні та становленні поглядів Освальда Мослі. З метою створити нову країну, внести свій вклад в її розбудову, Мослі на виборах в грудні 1918 року виступає як кандидат від консервативної партії та перемагає. Таким чином, в 22 роки – він стає наймолодшим членом парламента. Партія, від якої він балотувався разом з лібералами Ллойд Джорджа отримала більшість голосів та сформувала коаліційний уряд.

Отримавши перемогу Мослі був повний амбіцій та мрій зміни порядків. Але згодом дійшов висновку, що представники старших поколінь не можуть зрозуміти молодих людей, які пройшли війну. В листопаді 1920 року він перейшов в палаті общин до лав опозиції і до 1924 року виступав як незалежний консерватор. Тобто, він не отримав належної підтримки в консервативній партії, його ідеї не були сприйняті позитивно та втілені в життя [48, с. 19].

Початок 20-х років ознаменувався для Мослі не тільки зміною його положення на політичній арені, а й в особистому житті. Навесні 1920 року він одружився на молодшій дочці лорда Керзона, що виконував тоді обов'язки міністра закордонних справ, а раніше обіймав пост віце -короля Індії (1899-1905 рр.). На церемонії одруження Освальда Мослі та Сінтії Керзон, яка відбувалася 11 травня 1920 року, були присутні кілька сотень гостей і серед них британський король Георг V з королевою Мері, бельгійський король Альберт I з королевою Єлизаветою, лідер консерваторів Е. Бонар Лоу і багато інших представників британського істеблішменту. Сімейне життя Мослі склалася вдало, взаємини між подружжям протягом усього їхнього спільного життя (до смерті Синтії в 1933 року від перитоніту) залишалися вірними і дружніми. Синтія надавала підтримку чоловікові в більшості його політичних починань [11, с. 27]. У 1921 році у них народилася дочка Вів’єн, а через два роки син Ніколас, який згодом (у середині 80-х років) написав книгу про батька. Мослі дивним чином притягував жінок сім’ї Керзона: молодша сестра Синтії, Марія, мала з ним короткий роман до весілля, її старша сестра Олександра була його коханкою, друга дружина Керзона, Грейс, також мала з ним зв’язок.

Перша світова війна досить суттєво вплинула на становище Великобританії. Труднощі були в усіх сферах життя. Зростало безробіття. Ріст промислової продукції був досить низьким.

У 1924 році Освальд Мослі переходить до Лейбористської партії Великобританії, це було викликано тим, що він остаточно зневірився в здібностях консервативної партії створення країни «гідної героїв» [26, с. 25]. В результаті він був виключений із респектабельного клубу, його дружину перестали приймати в шанованих колах. Його батько говорив, що своїм вчинком, ставши соціалістом «вступив на службу до диявола». У консервативній партії його вихід з неї оцінили як «класову зраду».

Мослі вступив до ЛПВ в той час, коли вона була досить популярною і тому, звичайно, що він сподівався на те, що його робота та участь в цій партії приведе його до значних досягнень в політичній владі. Організаторські та ораторські здібності, а також аристократичне походження допомогли Мослі зблизитися з лідером Лейбористської партії Рамсеєм Макдональдом та зробити блискавичну кар’єру в партії.

В 1928 році помирає його батько і Мослі отримає титул баронета. В 1929 році лейбористи перемогли на всезагальних виборах та сформували кабінет міністрів.

Після приходу до влади лейбористи зіштовхнулися із серйозною проблемою – світовою економічною кризою (1929-1933 рр.), яка мала не такі значні наслідки для країни, як наприклад, для Німеччини та США, але все ж таки позначилася на становищі Великобританії в цей час. Знецінилась національна валюта, об’єм промислової продукції зменшився, зростало безробіття [33, с. 26]. Також криза вплинула і на становище в усіх політичних партіях країни. Не виключенням була і лейбористська партія. В 1931 році між її керівниками, а також в середині партії стався розкол.

Одним із поштовхом для створення Освальдом Мослі Британського союзу фашистів була поїздка до Німеччини та спілкування з Муссоліні, який згодом буде фінансово підтримувати Союз. Мослі пропагував та поширював серед населення ідеї про те, що стара система влади не принесла ніякої користі для країни, що потрібно змінювати владу, переконував у згубній діяльності всіх політичних партій. Тобто, він намагався, якомога швидше привернути увагу населення до себе та до своєї політики.

1 листопада 1932 року був створений Британський союз фашистів. Керівництво союзу прагнуло охопити своїм впливом широкі прошарки населення та різні райони. За даними фашистської преси, перший відділ Союзу був організований в Бірмінгемі. Вибір цього міста не був випадковим. Мослі був досить розсудливим, адже саме в цьому місті будучи лідером ЛПВ він був популярним та користувався повагою серед населення. Але, на його превеликий жаль, в ролі організатора та керівника Британського союзу фашистів він підтримки не отримав. Керівництву вдалося долучити до складу Союзу лише 40 чоловік [2, с. 118].

Наступним містом створення представництва Союзу був Манчестер. Хоча діяльність його сім'ї була досить тісно пов’язана з цим містом, і сам Мослі був тут досить відомою персоною, але все ж значною популярністю Союз не користувався. В перші місяці свого існування партія, попри всі зусилля, не була сприйнята населенням. Можливо воно не могло так швидко прийняти нову фашистську політику. Сама партія також перебувала лише на початковому етапі свого розвитку, була ще не досить активною та потребувала фінансової підтримки. Промисловці та бізнесмени хотіли більш детальніше дізнатися про діяльність Союзу, його перспективи на майбутнє, а вже потім вкладати кошти в його розвиток.

Наприкінці 1923-1933 року Мослі отримує численні запрошення виступити перед аудиторіями для проголошення та роз’яснення своїх ідей, на що він охоче згоджувався, адже це було лише на користь партії, для більшої її популярності.

Головою Союзу був Мослі, який керував ним на протязі всього існування. Він мав право виключати з Союзу або переводити з одної посади на іншу будь-якого члена БСФ без роз’яснення причин, а також міг в будь-який час доповнити або змінити організаційні умови Союзу. Поступово формувався культ вождя [5, с. 34]. Принцип вождизму лежав в основі всього фашистського руху. На чолі кожного структурного підрозділу БСФ стояв керівник, який був наділений абсолютною владою по відношенню до всіх нищестоячих членів Союзу. Мослі прагнув створити підчиняючи його волі об’єднання, члени якого підготовлялись до того, щоб виконувати будь-який наказ засновника Союзу.

Рядові члени БСФ в початковий період роботи Союзу були розподілені на три категорії. До першої належали ті, хто брав участь в роботі Созу не менше двох вечорів на неділю; до другої, ті хто приймав участь в різноманітних заходах організації не частіше одного разу в неділю. Саме ці фашисти являлися активними члена БСФ та мали право носити форму Союзу, яка складалася з чорної сорочки, чорних або сірих брюк. Саме в своїй роботі «Фашизм: 100 запитань і відповідей» Освальд Мослі зазначав: «…Чорні Сорочки, які вони носять, символізують рішучість врятувати Націю. Вони не бояться виділитися з свого кола, як люди, що присвятили себе справі відродження країни. Носіння Чорних Сорочок нашими найбільш активними членами руйнує всі класові бар’єри в наших рядах, оскільки всі одягнені однаково» [55, с.18].

І до третьої категорії входили члени БСФ без конкретних доручень, вони входили до неактивної частини фашистської організації. Також до складу Союзу належали так звані таємні члени, які не хотіли афішувати свою участь в діяльності фашистської організації.

Фашисти були зобов’язані платити членські внески, ті хто мав роботу члени перших двох категорій – 1 шилінг в місяць, безробітні – 4 пенса, члени третьої категорії – 1 пенні в місяць.

До 1935 року в ролі емблеми БСФ був прийнятий давньоримський символ влади - пучок зв’язаних ременем прутів із сокирою всередині.

Члени БСФ намагалися якомога більше привернути увагу серед різних груп населення. Спеціальну увагу лідери приділяли представниками молодого покоління. Були організовані секції, які заохочували молодь у віці від 14 до 18 років. Подібні секції були створені і в інших містах Великобританії. Також керівництво Союзу активно намагалося привернути в свою організацію студентів. Для цього була створена Федерація британських університетських фашистських асоціацій. Її представництва були відкриті в Оксфорді, а також Кембриджі, де керівником був Чарльз Бодерк.

Зі сторінок «Блекшет» фашисти привертали увагу молоді своїми численними заявами, що лише БСФ відстоює їхні інтереси. «Ми єдина партія, - йшлося в одному з випусків «Блекшет», - яка розуміє молодь і може надати їй шанс послужити батьківщині ... інші партії нехтують молоддю» [45, с. 10].

Члени Союзу намагалися привернути увагу не лише молоді та студентів, але і жінок, які після Першої світової війни стали грати ще більшу роль в суспільно-політичному житті країни. В своїх брошурах, зі сторінок газети вони постійно зверталися до них із закликом про те, що покращать їх становище. В одній з листівок, адресованій жінкам на виробництві говорилося про те, що чорносороченці не проти праці жінок, але все ж хочуть підняти заробітну плату чоловікам, щоб жінки могли присвятити себе сім'ї. В планах керівництва БСФ було створити спеціальну корпорацію домогосподарок та матерів, які б відстоювали права та інтереси непрацюючих жінок.

Були створені спеціальні відділи для залучення жінок. Видавалася газета «Вімен Фешист», спеціально орієнтована на жінок. В першій рік існування БСФ жіночою організацією Союзу керувала леді Естер Макгіл [30, с. 31]. В багатьох місцевих відділах Союзу для жінок проводилися різноманітні навчальні заняття, в тому числі, з основ фашизму, риторики, з надання першої медицинської допомоги та загально-фізичної підготовки.

Лідери БСФ намагалася отримати підтримку найрізноманітніших шарів населення, тому особливу увагу вони приділяли наймасовішому прошарку – робочим. Восени 1932 року була створена допоміжна організація – Фашистський союз британських робочих (ФСБР), мета якої – залучення до фашистської діяльності робочих та безробітних. Її очолив минулий комуніст Чарльз Бремфорд. До початку 1934 року відділи ФСБР були відкриті в цілому ряді міст, в тому числі, Манчестері, Лондоні [11, с. 27].

За допомогою пропагандистських методів керівництво БСФ намагалося підійти до кожного прошарку населення індивідуально, прораховуючи всі плюси та мінуси їхнього становища.

Керівники БСФ не скупилися роздавати щедрі обіцянки представникам практично всіх соціальних верств британського суспільства. Вчителям фашисти обіцяли вирішити всі їх проблеми і реформувати систему освіти, військовослужбовцям - зміцнити армію, флот та авіацію, сільськогосподарським робітникам - забезпечити постійну зайнятість і підвищити заробітну плату, дрібним крамарям - допомогти в конкурентній боротьбі з кооперативами. Зі сторінок офіційного друкованого органу Спілки лідери БСФ зверталися також до ветеранів війни, державних службовців, робітників. «Лише фашисти виступають проти скорочення заробітної плати». В іншому номері газети пропагандисти БСФ стверджували: «Фашизм означає більше роботи і кращі умови праці» [46, с. 12]. Одночасно з обіцянками різним малозабезпеченим групам населення лідери фашистів обіцяли підприємцям всіляке сприяння в розвитку приватного бізнесу та отриманні прибутку, фермерам давали обіцянку захистити їх від конкуренції з боку іноземних виробників сільськогосподарської продукції і навіть рантьє обіцяли високі доходи. Крім цього, як вже зазначалося вище, вождь БСФ приділяв пильну увагу у своїй пропаганді молоді, жінкам, безробітним, активно використовував національно-патріотичні заклики. Одночасно з цим лідери БСФ намагалися культивувати в свідомості британців образи ворогів нації до яких в першу чергу ставилися комуністи і представники традиційних партій.

Однією з відмінних рис впливу фашистів на свідомість громадян було те, що вони позиціонували фашизм як «сучасну релігію». Мослі та інші керівники Союзу в брошурах неодноразово висвітлювали свої позиції щодо фашизму як релігії.

В другій половині 1933 року відбулося помітне пожвавлення діяльності БСФ. Були організовані численні мітинги та зібрання. Перший численний мітинг, який нараховував 3 тисячі чоловік відбувся в Манчестері. В липні того ж року близько тисячі чорносороченців, серед яких було 100 жінок у формі, вперше пройшлися маршем вулицями Лондона. Восени 1933 року фашисти організували масові марші в Бірмінгемі та Манчестері.

Такі марші стали поширеним явищем серед пропагандистської діяльності. Мослі зазначав, що там де проводиться мітинг обов’язково повинен пройти марш. Він надавав великої уваги вуличним походам. Більше того, керівник БСФ підкреслював, що «у всіх можливих випадках марш повинен мати пріоритетне значення по відношенню до мітингів».

«Одні програми і політичні пропозиції не ведуть до перемоги, - говорив Мослі. - Здивуйте, шокуйте людей чимось новим. Якщо треба, викличте «розпечену лаву» опозиції, це створить інтерес до вас, а пізніше дозволить заручитися твердою підтримкою» [56, с. 84].

Найголовніше завдання, яке ставив перед собою Мослі використовуючи марші, як метод пропаганди, було те, щоб сформувати в громадян візуальний образ фашистського руху та використовувати його для впливу на емоції та почуття людей. «Тактика шоку» на свідомість мас була, за словами головного ідеолога Союзу, однією з основних в пропагандистській діяльності БСФ.

Не лише марші, але й інші суспільні заходи, які організовувались керівництвом Союзу, мали на меті довести, що фашисти в будь-який момент можуть застосовувати терор для утвердження своїх поглядів. Доказом цього був мітинг 12 березня 1933 року, на якому були присутні 30 тисяч чоловік та 130 розпорядників Союзу. Після того, як Мослі висвітлив основні програмні установи Союзу, один із присутніх у залі намагався задати йому питання. Однак після цього, відразу ж до нього підійшов розпорядник та намагався вивести його із залу, в результаті чого між ними почалася бійка [41, с. 84]. Присутні, які були не згодні з діями розпорядника також вчинили бійку, в ході якої фашисти використовували резинові дубинки. Один із глядачів підійшов до Мослі та повідомив, що розпорядник Союзу б'є жінку, на що Мослі просто мовчки стояв та спостерігав за тим, що відбувається в залі.

Такий випадок не був одиноким. Подібна ситуація відбулася 2 листопада в міському залі Оксфорда. Очевидно, що глузування Освальда Мослі на адресу прихильників пацифізму мали явно провокаційний характер і не могли не викликати обурення багатьох студентів. Один з них викрикнув з галереї: «Ми не будемо битися за короля і країну». І після цього відразу отримав удар в обличчя від одного з прихильників Мослі. Слідом за цим загін чорносороченців почав бити тих, хто висловлював незгоду з позицією Мослі, при цьому фашисти використовували кастети і важкі кільця.

Три студентки, колишні свідки безчинств чорносороченців, наступним чином описували на сторінках газети «Манчестер» один з епізодів цього вечора: «Група чорносороченців била ногами в обличчя людину, що лежала на підлозі і не могла уже чинити опір ... Кілька людей було скинуто фашистами зі сходів» [52, с. 11].

Наведені приклади були не поодинокими в політичній діяльності БСФ. Протягом 1933 року використання фашистами насильства в ході проведених ними мітингів ставало все більш частим явищем. Тільки за офіційними даними за перші 6 місяців 1933 року в країні відбулося 11 випадків подібного роду заворушень, а в наступні 6 місяців - вже 22 випадки.

Лідери різних політичних партій не сприймали всерйоз діяльність БСФ, вони були впевнені, що їхня діяльність не отримає широкої популярності. В 1933-на початку 1934 рр. зразком та прикладом для наслідування були італійські фашисти. Саме в цей час Союз значно активізував свою діяльність.

В серпні керівництво орендувало в двох членів парламента за 1100 фунтів в рік велике приміщення, яке колись належало Уайтленцському педагогічному коледжу. Це приміщення, яке розташовувалося в лондонському районі Челсі, було перейменовано фашистами в «Чорній дім», і туди був переведений Національний штаб БСФ [30, с. 20]. В листопаді 1933 року фашисти стали випускати другу газету – «Фешист Вік». Восени 1933 року Мослі здійснив своє перше пропагандистське турне Англією.

В цей період фашисти все частіше проводили мітинги та зібрання. Значно зросла чисельність членів Союзу. За даними преси на початку 1934 року їхня чисельність досягла – 17 тисяч чоловік. Керівники з гордістю заявляли, що «навряд чи знайдеться газета, в якій би не йшлося про фашистів». Значне зростання популярності БСФ було зумовлено рядом чинників, але найголовнішим була фінансова допомога впливових британців.

Так як в перший рік існування Союзу британські підприємства не досить активно його підтримували, Мослі в 1934 році, на сторінках «Фешист Вік» опублікував «Відкритий лист до представників ділового світу». В якому він запевняв, що після утворення фашистської держави підприємства залишаться в руках їх власників, та обіцяв відстоювати інтереси британських промисловців. На початку 1934 року, коли наслідки кризи ще були не до кінця подолані, деякі представники англійської буржуазії проявили увагу до фашистської організації [2, с. 119].

На початку 1934 року Союз Освальда Мослі активно підтримав на сторінках своєї преси «газетний король» лорд Ротермір, якому належали кілька загальнонаціональних газет, у тому числі «Дейлі Мейл», що мала один з найбільших в Британії тиражів - 1,2 млн. екземплярів.

Кампанія Ротерміра на підтримку БСФ почалася 15 січня з його передової статті в «Дейлі Мейл», під заголовком «Ура чорносороченцям». У ній говорилося, що в Італії та Німеччині найкращим чином організовано державне управління і стверджувалося, що британські чорносороченці є рятівниками країни, а Мослі оголошувався вождем майбутнього.

Повертаючись до розгляду тієї допомоги, яку надав фашистам Ретермір, слід сказати, що в січні 1934 року на сторінках газети «Дейлі мейл» були надруковані статті власника газети під заголовками «Простягніть чорносороченцям руку допомоги» і «Чорносороченці зупинять війну», в останній з яких стверджувалось, що тільки організація Мослі може врятувати країну від класової війни.

Активна газетна кампанія Ротерміра на підтримку організації Мослі, яка тривала протягом перших місяців 1934 року, була просто рекламою або популяризацією програми та заходів БСФ. Ротермір прагнув у своїх газетах надати чорносороченцям респектабельний вигляд, пом'якшити або затушувати деякі дії фашистів чи певні тенденції в політиці БСФ, що почали час від часу проявлятися вже в 1933 році [7, с. 18]. У газетах, які належали Ротерміру заперечувався намір керівництва БСФ встановити диктатуру, виправдовувалися або замовчувалися безчинства фашистів, що стали невід'ємною частиною політичної практики Союзу.

Власник газети «Дейлі мейл» стверджував, що чорносороченці не прагнуть до насильства, виступають за свободу слова і методи їх дій абсолютно конституційні. Характерним є і те, що Ротермір у своїх публікаціях практично ніколи не вживав відносно Союзу Мослі та його членів таких термінів, як «фашистський» або «фашисти», а завжди тільки «чорносороченці». Більше того, в одній зі статей Ротермір зазначав, що прихильники Союзу Мослі не є ні фашистами, ні нацистами. В одному з травневих номерів «Дейлі мейл» Ротермір пропагував програму БСФ як «світлу, здорову консервативну».

Крім підтримки БСФ у пресі, була здійснена значна фінансова підтримка як впливових класів Британії, так і закордонних. Але значна кількість бізнесменів, для того щоб приховати зв’язки з Союзом, передавали кошти особисто Мослі, а оформлено все це було як дар Освальду Мослі [20, с. 114].

За даними дослідницького відділу ЛПВ, співробітники якого провели спеціальне розслідування джерел фінансування БСФ, фашистів підтримував сер Елліот Вернон Рої - директор авіаційної фірми; барон Толлмеш - великий землевласник, а також велика хімічна і текстильна фірма «Картолдс», яка займалася виробництвом синтетичного волокна, фарби і пластмас. Офіцер БСФ Олександр Маїлз, що покинув в 1937 році організацію Мослі, стверджував, що Союз фашистів також фінансували одна з найбільших в Британії і в цілому в Західній Європі хімічна компанія «Імперський хімічний трест», а також «Рада 12 з використання вугілля».

Досить багато відомих та впливових бізнесменів брали участь, в так званому, Січневому клубі, який був створений лідерами Союзу 1 січня 1934 року. Хоча метою клубу проголошувалося «дослідження методів сучасного управління та обговорення ідей фашизму», головним його призначенням була популяризація фашистських ідей серед впливових представників британського суспільства [8, с. 181].

Значну фінансову підтримку Мослі отримував від Італії. Мослі неодноразово відвідував Італію, і саме Б.Муссоліні говорив, що вважає Мослі свої другом.

За півтора роки після створення БСФ Мослі вдалося залучитися широкою підтримкою багатих сторонників Союзу. Вже на початку 1934 року, він заявив про динамічно розвиваюче об’єднання, зі значною фінансовою підтримко.

Наприкінці 1933-на початку 1934 року БСФ ставив уже нові цілі перед собою, насамперед, це завоювання влади. Їх чисельність зростала з неймовірною швидкістю, все нові члени поповнювали ряди Союзу.

У приміщенні Національного штабу для членів Союзу регулярно організовувалися різного роду заняття, в тому числі з надання першої медичної допомоги та фізичної підготоки, тренування з боксу, фехтування, викладались італійська та німецька мови, проводилися консультації лекторів, а також заняття, на яких обговорювалися основні положення фашизму [12, с. 111]. Для чорносорочечців із загонів Сил оборони крім тренувань по боксу і джиу-джитсу щовечора проводилися заняття з боротьби, відпрацьовувалися прийоми володіння гумовою палицею; штурмовики Мослі також навчалися веденню вуличного бою, методам розсіювання натовпу і охорони мітингів.

Були відкриті ряд закордонних відділів організації, відразу після візита Мослі до Італії, представництво БСФ було засноване в Мілані, а вже до літа 1934 року філіали Союзу уже існували в Флоренції, Римі, Сан-Ремо, Турині.

В першій половині 1934 року БСФ проводив багаточисельні мітинги по всій країні. Один із наймасштабних відбувся 22 квітня в лондонському залі Альберт Холл. На ньому були присутні близько 5 тисяч фашистів. На сторінках преси, яка належала Ротерміру, постійно рекламувався даний мітинг. Вечірня газета «Ивнинг Ньюзь» запропонували читачам відповісти на запитання: «Чому я люблю чорносороченців?». За кращі 250 відповідей були обіцяні безкоштовні білети на мітинг 22 квітня [58, с. 220].

Організація мітинга відрізнялась театральністю та була розрахована на те, щоб максимально вплинути на емоції та почуття людини з натовпу. Освальд Мослі з’явився в Альберт Холлі в чорній формі під звуки фашистського маршу. Коли засновник БСФ зайшов до зали, більшість присутніх стоячи йому аплодували та вітали фашистським салютом [37, с. 65]. В промові Мослі говорилось про те, що фашизм буде привнесений в країну британськими методами, що не згадувалося намір фашистів встановити диктатуру, але підкреслювалось, що першим актом фашистського парламенту буде наділення уряду абсолютною владою. В результаті керівництво БСФ випустило пластинку з промовою Освальда Мослі 22 квітня.

Мітинг в Альберт Холлі пройшов без сутичок, на відміну від інших зібрань, які відбувалися в 1934 році та в минулому році, про що неодноразово висвітлювалось на сторінках газет.

У січні 1934 року відбулися зіткнення на мітингу в Бірмінгемі, в квітні в Лондоні чорносороченці жорстоко побили тих, хто намагався перебивати виступав лектора БСФ. На початку березня фашисти напали, використовуючи гумові палиці, на представників кооперативного руху, 24 травня в Кілберні члени БСФ зірвали мітинг Британського антивоєнного руху, 29 березня в Брістолі мали місце жорстокі бійки в результаті спроб чорносороченців пройти маршем через місто, а 13 травня після невдалого фашистського маршу відбулися зіткнення і бійки. Колишній член БСФ Артур Фаусетт згадував, що на північному сході Англії група чорносороченців переїжджала з одного міста в інше з єдиною метою «розправитися з червоними». За перші місяці 1934 року на мітингах БСФ тільки за офіційними даними було поранено 48 чоловік [56, с. 96]. Хоча зіткнення і заворушення відбувалися в результаті енергійних дій антифашистсько налаштованих британців, проте подібна активність противників БСФ в більшості своїй була викликана провокаційним характером походів або виступів чорносорочечнців.

В 1934 році насилля та побої фашистів досягли небачених результатів. Дане питання стало обговорюватися в парламенті. В березні-травні 1934 року в палаті общин в результаті обговорення дій БСФ, деякі законодавці, висловилися занепокоєння у зв’язу з методами, які застосовували фашисти. Міністр внутрішніх справ Джон Гілмор визнав провокаційні дії БСФ, однак ніяких рішучих дій проти Союзу не було здійснено.

В інтерв’ю 30 червня 1933 року Мослі було поставлене запитання: «Чи будете ви використовувати силу, для того щоб отримати владу?». – «Ми будемо використовувати силу, - відповідав вождь БСФ, - для того, щоб наділити фашистське правління абсолютною владою дій» [54, с. 311].

7 червня 1934 року Освальд Мослі організував широкомасштабний мітинг, для цього він орендував лондонський зал «Олімпія». На цей мітинг керівництво БСФ запросили не мало впливових людей. Головною метою цього зібрання було показати зростаючу силу та організованість Союзу. На ньому були присутні близько 12 тисяч чоловік. Зал повністю заповнений. Це було наймасовіше зібрання за час діяльності БСФ.

Перед початком мітингу оркестр Союзу фашистів виконав гімн БСФ, після чого 56 знаменосців урочисто внесли до зали національні та фашистські прапори. В слід за цим, після напруженої паузи зявився Мослі в супроводі кількох охоронців.

Під час виголошення промови Освальдом Мослі, його мову усилювало 24 динаміки. В залі були присутні люди, які були не згодні з позицією БСФ та не схвалювали фашизм. Під час викриків у залі, яких до речі було дуже важко почути, так як промова Мослі була дуже гучною, він припиняв говорити, а в цей час кілька чорносороченців накидалися на нього, били та просто викидали із зали.

Безжальні розправи фашистів над своїми жертвами відбувалися не тільки в залі, а й за його межами. Шеппард, священик і письменник, в інтерв'ю газеті розповідав про те, що відбувалося в коридорах поблизу залу: «Я бачив жорстоко побитого молодика, щойно видаленого з залу, - говорив Шеппард. - Обличчя в нього було в крові, він задихався, але й тут жахливе насильство тривало. Ціла орава фашистів гналася за ним по коридору. Один схопив його за ноги, інші за руки, а інші, хто міг дотягнутися, били його по голові» [7, с. 19].

У результаті безчинств, які вчинили фашисти в «Олімпії», десятки людей отримали поранення, у зв’язку з чим поблизу залу було організовано декілька пунктів першої медичної допомоги. Доктор Горер, що обслуговув один із них, зазначав, що ним було зафіксовано 70 осіб, які отримали каліцтва. На інший медичний пункт звернулося 20-30 поранених, серед яких були 2 жінки. В найближчій лікарні допомога була надана 10 постраждалим під час мітингу.

За даними Спеціального відділу поліції, вождь БСФ позитивно оцінював результат даного мітингу. «Дух чорносороченців восторжествував ... «Олімпія» ознаменувала нову віху в наступі фашизму», - писав Мослі на сторінках« Блекшет». «Мітинг в Олімпії став видатним громадським заходом чорносороченців, він буде мати далекосяжні наслідки для всієї Британії, він проголосив появу нової політичної сили в житті країни», - стверджував Мослі [54, с. 210].

Після подій в «Олімпії» авторитет Союзу помітно зменшився в суспільстві. А сам же лідер був задоволений результатами мітингу. Страшні наслідки цих подій викликали широкий резонанс серед населення, почалися масові антифашистські мітинги. У багатьох англійців Союз став асоціюватися з насильством і жорстокістю. Деякі впливові підприємці відмовилися співпрацювати та фінансувати Британський союз фашистів. Помітно знизилася і чисельність мітингів. Це була своєрідна криза в діяльності БСФ.

У зв’язку з даними подіями, цікавим є розгляд пасивного відношення уряду. В день мітингу чисельність поліції, яка була залучена була в три рази меншою, чим під час мітингу 22 квітня, значно меншого за числом учасників. Поліція не застосовувала ніяких мір для того щоб зупинити безчинства фашистів [5, с. 35]. Це свідчить про те що, уряд навмисно дозволив проявити фашистам свої методи боротьби перед аудиторією. Мета була такою: показати британському суспільстві, що собою не на словах, а в діях представляє фашизм. Влада розраховувала на те, що фашисти подібними діями дискредитують себе в очах суспільства та втратять свій авторитет.

Додатковий імпульс виступам британців спрямованих проти організації Мослі, дали події, що відбулися в Німеччині 30 червня 1934 року. Тоді Гітлер розправився з багатьма керівниками штурмових загонів, які претендували на участь у керівництві країною. Ці події в Німеччині, що отримали назву «Ніч довгих ножів» надали діям членів БСФ в «Олімпії», і в цілому, активізації в 1934 році. Все це призвело до помітного посилення антифашистських настроїв у британському суспільстві. Влітку 1934 року масові виступи, спрямовані проти діяльності Союзу Мослі, пройшли в Лондоні, Брістолі, Бірмінгемі та деяких інших містах [32, с. 94].

На початку літа 1934 року в Лондоні і Брістолі кілька громадських заходів БСФ було зірвано антифашистами, 21 червня група членів БСФ спробувала провести мітинг в невеликому місті Мелкшам, однак кілька тисяч місцевих жителів закидали чорносороченців гнилими фруктами і вигнали їх з міста. Виступ супротивників БСФ проходив під гаслами «Геть Мослі» і «Не допустимо повторення подій в «Олімпії » у нас в місті».

Наслідком подій, які відбулися 7 червня 1934 року стало утворення Координаційного комітету антифашистських дій, утвореного 25 липня 1934 року. Він був створений з метою здійснення протидії політичним акціям БСФ та збільшити створення антифашистських груп по всій країні.

У другій половині 1934 року в країні виходили в світ тисячі листівок і брошур антифашистського змісту. До «Олімпії» ставлення до Британського союзу фашистів було нейтральним, але після подій 7 червня воно стало проти Союзу Мослі.

Після хвилі незадоволень подіями в «Олімпії» керівництво БСФ забажало знову заявити про себе та провести мітинг 9 жовтня в лондонському Гайд-паркові. Одночасно Координаційний комітет антифашистських дій закликав британське населення до проведення контрдемонастрації 9 вересня.

Керівництво БСФ було занепокоєно розмахом антифашистських і в результаті цього, Освальд Мослі змушений був звернутися до заступника комісара столичної поліції серові Тревора Бігхема з проханням залучити додатковий контингент поліції для захисту 9 вересня членів БСФ від можливого нападу антифашистів. Мослі був змушений просити про допомогу в керівництва, яке раніше досить гостро критикував [8, с. 119]. Лідер БСФ був досить занепокоєний розмахом антифашистських дій, які були спрямовані проти діяльності Союзу в результаті подій в «Олімпії» та прийняв рішення про використання іншої тактики. Перед проведенням мітингу в Гайд-паркові Національний штаб БСФ розіслав його членам звернення, в якому зазначалось: «Цей великий мітинг має стати зразковим парадом дисциплінованих чоловіків і жінок, і його пропагандистське значення буде залежати від стриманості членів Союзу в умовах, коли можливі напади. Дана позиція чорносороченців, - продовжували автори послання, - доведе силу нашого Вчення, Віру в нашого Вождя і в Рух».

В день проведення мітингу члени БСФ були під охороною 6 тисяч поліцейських. Більшість населення прийшли на мітинг з метою висловлення недовіри та протесту проти БСФ. Промову Мослі було досить погано чути, так як численні виклики в залі були набагато гучнішими. В результаті, мітинг було зірвано. Це було кульмінацією багаточисельних антифашистських акцій минувших місяців [20, с. 119].

В кінці 1934-початку 1935 року чисельність БСФ значно зменшилась. В Бірмінгемі чисельність зменшилась в 16 разів - 2 тисяч членів - до 125, причому лише 30 чоловік були активними. Італійький посол в Лондоні сказав Муссоліні, щоб він перестав фінансувати БСФ, так як кошти використовуються марно. Скоротився тираж «Блекшет» з 23 тисяч екземплярів до 19 тисяч, а весною 1935 року зменшився обсяг газети з 12 до 8 сторінок.

У зв’язку з недостатністю коштів був закритий так званий «Чорний дім» - Національний штаб БСФ в Лондоні. До травня 1935 року всі суспільні клуби БСФ були закриті.

Намагаючись знайти шляхи подолання кризи своєї організації, а також бажаючи заручитися підтримкою з боку нацистської Німеччини, Мослі восени 1934 року вніс деякі суттєві зміни в політику БСФ. 28 жовтня 1934 року в ході проведення великого мітингу в лондонському залі Альберт Холл вождь БСФ публічно оголосив про те, що його Союз бере на озброєння антисемітизм [22, с. 12]. Після цього відношення до БСФ з боку нацистів помітно покращилося. Якщо до жовтня 1934 року нацистська газета «Штюрмер» критично відгукувалася про Союз Мослі і стверждала, що БСФ перебуває під впливом євреїв, то після мітингу британських фашистів у Альберт Холі вона вітала БСФ як антисемітську організацію.

В квітні 1935 року німецьке керівництво відіслало до Англії свого агента Коліна Розза для з’ясування стану справ в Союзі Мослі. Згідно з інформацією Спеціального відділу поліції, в звіті, відправленого Коліном Роззою було сказано, що рух Освальда Мослі «має прекрасного лідера, проводить чудову політику», але організаційна робота бажає чекати кращого. Незабаром після цього, в квітні 1935 року відбулася особиста зустріч Мослі з Гітлером в Німеччині. Зустріч відбулася в досить теплій обстановці, в мюнхенській квартирі Гітлера за сніданком. За словами Мослі Гітлер не лише висловив захоплення британським народом, але і сказав, що розглядає Британію як воєнну державу, а Німеччину як ведучу континентальну.

Наприкінці 1935 року емблемою БСФ замість давньоримського знаку вищої влади - стала блискавка в колі, що за задумом керівників БСФ, повинно було символізувати дії в кругу єдинства. На початку 1936 року у зв’язку з тим, що нацистський режим та його політика були головним напрямом діяльності БСФ, Освальд Мослі перейменував свою організацію на Британський союз фашистів та націонал-соціалістів [37, с. 174].

В 1935 року у зв’язку з кризою БСФ Мослі вирішує змінити тактику діяльності та реорганізувати Союз. В січні 1935 року він оголосив про розділення БСФ на два крила – Чорносороченцеву та Політичну організації. Першу – очолив Нейл Френсіс Хоукінс, вони повинні були охороняти мітинги, проводити заняття по бойовій підготовці, брати участь в пропагандистськи маршах, мали право носити форму Союзу.

В 1936 році головним напрямом діяльності БСФ була антисемітська агітація. Говорячи про причини, які підштовхнули лідерів БСФ до прийняття антисемітизму, слід враховувати не тільки вплив нацистів, британських антисемітських організацій та епізодичні агресивні дії деяких молодих євреїв, але необхідно брати до уваги і інші не настільки очевидні обставини.

У постійному прагненні Освальда Мослі знайти ворога для протидії йому, чітко простежується своєрідний вплив досвіду Першої світової війни. Тоді політики, пропагандисти та провідні засоби масової інформації протягом декількох років цілеспрямовано формували і впроваджували у свідомість британців образ ворога нації і це в комплексі з інтенсивною національно патріотичною агітацією показало свою ефективність у справі консолідації суспільства, згуртування мас і напрямку їх енергії в заданий правлячими колами русло [48, с. 19].

Наприкінці 1934-початку 1935 років лідери БСФ ще не мали детально розробленої антисемітської теорії та програми дій, які були у нацистів. Керівники британських фашистів, намагаючись пояснити свою антисемітську позицію, висловлювали найрізноманітніші претензії і звинувачення на адресу євреїв [43, с. 19]. Ідеологи Союзу фашистів прагнули довести всевладдя та антибританський характер діяльності євреїв, звинувачували єврейських фінансистів у тому, що вони закладають гроші за межами країни і тим самим не сприяють розвитку англійської промисловості, що переживала в першій половині 30-х років важкі часи, ставили в провину представникам цієї етнічної меншини напад на членів БСФ.

На мітингу в Альберт Холі 22 березня 1935 року Мослі заявив, що євреї, які ведуть антибританську діяльність, будуть депортовані. Пізніше, на початку 1936 року, у книзі «Фашизм: 100 запитань і відповідей» Мослі підтвердив подібні наміри фашистів. Крім того, він зазначав, що тим євреям, які «проявлять себе цінними членами суспільства», буде дозволено залишитися в країні, але вони будуть позбавлені основних громадянських прав [55, с. 20].

Центром антисемітської кампанії БСФ став Східний Лондон, що значною мірою було обумовлене тими специфічними умовами, які мали місце в цій частині столиці. Іст-Енд, був одним з найбідніших районів столиці і був населений переважно робітниками, проте був помітний прошарок представників дрібної буржуазії: крамарів, кравців, виготівників меблів, взуттєвиків та інших дрібних виробників і торговців.

Фашисти поширювали в Іст-Енді заклики «Убий єврея», «Бойкот євреям», писали інші образливі гасла, а також малювали свастику на будинках, де проживали представники еврейскоі громади. Нерідко від погроз і залякування члени БСФ переходили до прямих актів насильства, били на вулицях євреїв, громили їхні магазини. В ході одного з рейдів бойовиків Союзу Мослі в район Майл-Енд фашисти побили і жбурнули через ветрину скло в приміщення одного магазину єврейского підлітка, в результаті чого у юнака був серйозно пошкоджений зір. В інших районах мали місце схожі випадки [18, с. 124]. У вересні 1935 року консервативний член Хадсон інформував міністрів внутрішніх справ про те, що він регулярно отримує скарги мешканців його виборчого округу: про постійні напади фашистів на представників єврейської громади. Подібного роду діяльність чорносороченців тривала і навіть посилилася в 1936 році. Активізація міжнародної реакції і непротивлення правлячих кіл Британії, посилення фашизму в континентальній Європі - все це сприяло пожвавленню діяльності Союзу фашистів в 1936 р. Можна стверджувати, що організація Мослі в цей час значною мірою розвивалася в контексті посилення фашизму в багатьох провідних країнах Європи.

Восени 1936 року лідери БСФ зробили спробу знову рішучим чином заявити про свій Союз. Керівники БСФ планували в ознаменування четвертої річниці утворення своєї організації провести на початку жовтня через Іст-Енді марш чорносороченців, який повинен був стати кульмінацією антисемітської кампанії фашистів в 1936 році і наймасовішим виступом членів БСФ з осені 1934 року [41, с. 118].

Серед головних цілей цієї ходи фашистів, наміченої на 4 жовтня, було бажання лідерів БСФ продемонструвати відродження Союзу, а також надати імпульс антисемітської кампанії в провінції. Марш членів БСФ явно мав провокаційний характер, так як його маршрут проходив кварталами, де проживало багато євреїв.

В Іст-Енді нагніталася атмосфера страху і терору, фашисти переслідували євреїв, розповсюджували антисемітські лозунги і заклики. Не знаходячи захисту та підтримки у офіційних властей, населення Східного Лондона само стало організовувати супротив чорносороченцям.

Особливу активність в Іст-Енді в справі організаціі відсічі фашистам Мослі проявили місцеві ліві радикали - представники Комуністичної партії Великобританії.

Після оголошення в серпні 1936 року дати фашистського маршу столичні керівники КПВ почали кампанію, метою якої було не допустити його проведення. Були видані тисячі антифашистських листівок, плакатів. На сторінках газети КПВ «Дейлі Уоркер» друкувалися прізвища людей, які будуть брати участь у контрдемонстрації.

Незадовго до 4 жовтня представники КПВ зробили необхідні приготування для того, щоб в день проведення маршу БСФ побудувати на одній з вулиць кілька барикад. Була сформована також група велосипедистів та мотоциклістів для зв'язку між штабом і передбачуваним місцем антифашистського виступу.

Напередодні 4 жовтня проводилась агітація серед водіїв трамваїв, щоб вони допомогли блокувати район, звідки фашисти мали намір почати свою ходу. Крім цього, керівники КПВ, передбачаючи, що 4 жовтня неминуче відбудуться зіткнення, організували два пункти з надання медичної допомоги [43, с.19].

Серед противників фашизму особливо популярним було гасло «Вони не пройдуть», що перегукувалося з гаслом іспанських республіканців, які постраждали ще в час фашистів Франка. Прибулих на Роял Мінтстріт (збору учасників маршу БСФ) чорносороченців зустрів град каменів і вигуки «Геть фашизм». Члени БСФ відповідали скандуванням: «Євреї, євреї, ми повинні позбутися від євреїв». Лише завдяки посиленій охороні поліції 3 тис. фашистів (замість очікуваних лідерами БСФ 7 тис.) вдалося зібратися [44, с.13]. Серед членів БСФ була група барабанщиків і оркестр, над шеренгами чорносороченців майоріли національні та фашистські знамена. Тим самим планований марш фашистів через єврейські квартали нагадував свого роду ходу армії переможця через завойоване місто.

Учасники Національного руху безробітних створили живу барикаду під транспарантом «Вони не пройдуть». На найближчому перехресті вулиць Гардінер - водій трамвая зупинив вагон і тим самим допоміг перегородити перехрестя, через яке проходив передбачуваний маршрут фашистів.

Кінні і піші поліцейські, використовуючи кийки, неодноразово атакували присутніх на Лімен-стріт, намагаючись перешкодити чорносороченцям. В результаті цього розпочалися жорстокі сутички, однак провести колонну фашистів не вдалося.

На Кейбл-Стріт місцеві жителі розібрали бруківку, готуючись камінням відповідати на атаки поліції, всипали проїжджу частину і тротуар перед першою барикадою шматками мармуру (взятого з недалеко будівельного двору) і битим склом з метою не допустити кінну поліцію.

Коли поліція спробувала атакувати присутніх на Кейбл-Стріт антифашистів, вона була зустрінута градом каменів, деякі жителі кидали пляшки з вікон і з дахів найближчих будинків. Поліція неодноразово намагалась взяти штурмом барикади на Кейбл-Стріт, але постійно, зустрічаючи відчайдушний опір, вимушена була відступити.

«В ході запеклих зіткнень, писав про події на Кейбл-Стріт Л.Курновський, - декілька поліцейських здалися. Такого не траплялося раніше ні разу» [27, с. 14].В результаті зіткнень 4 жовтня 106 чоловік було поранено, з них 73 поліцейських; 85 осіб було заарештовано, серед яких 79 були противниками чорносороченців.

Одним і з антифашистів, кого затримали був місцевий житель Джек Шоу. Його доставили в поліцейську ділянку на Лімен-Стріт, де поява Шоу була зустрінута вигуками охоронців порядку: «Ще один єврейський ублюдок», після чого він отримав сильний удар по голові. Як згадував Шоу, поліцейські в цей день на його очах жорстоко побили кілька заарештованих противників БСФ.

Після трьох годин запеклого опору антифашистів стало очевидно, що спроба прокласти шлях маршу чорносороченців призведе до небачених вуличних боїв і кровопролиття. Коли на Мінт-Стріт прибув Мослі, комісар столичної поліції Філліпп Гейм після короткої консультації з міністром внутрішніх справ заборонив ходу колони БСФ і рекомендував вождю БСФ розпустити чорносороченців [37, с. 114]. Згодом одна з місцевих газет Східного Лондона писала, що якби марш чорносороченців був дозволений, 7 тисяч поліцейських навряд чи змогли забезпечити проходження фашистської колони по вулицях Іст-Енду.

Події 4 жовтня в Іст-Енді, що увійшли в історію як « Битва на Кейбл-Стріт», отримали широкий резонанс по всій Британії і дали помітний імпульс антифашистським виступам у різних частнах країни.

Відразу після невдалого маршу 4 жовтня О. Мослі вдруге зустрівся з Гітлером. Вождь британських фашистів прибув 6 жовтня в Німеччину, де таємно одружився на Діані Гіннесс у (дівоцтві Мітфорд). Дружина Геббельса допомогла організувати весілля і на своїй віллі в Ванзеє влаштувала урочистий обід, на якому був присутній Гітлер. Як весільний подарунок фюрер підніс нареченим свою фотографію у срібній рамі. Мослі згодом пояснював секретний характер одруження небажанням наражати на небезпеку і сім'ю через свою політичну діяльність. І в Британії про одруження лідера БСФ стало відомо тільки в 1938 році.

Діана походила з багатої аристократичної англійської сім'ї і була четвертою дитиною (з семи дітей) лорда і леді Рідсдейл. Її батьки з симпатією ставилися до Гітлера, а сестра Юніті була переконаною прихильницею нацистів і захоплювалася фюрером. Вона часто бувала в Німеччині, де познайомилася з Гітлером і стала його коханкою [1, с. 6]. Діана нерідко супроводжувала Юніті до Німеччини, і обидві вони були приняті у вище суспільство, де могли спілкуватися з керівниками нацистської партії. Після заміжжя Діана продовжувала відвідувати сестру в її квартирі в Мюнхені чи в Берліні, і Гітлер, за словами вождя БСФ, завжди запрошував обох сестер на обід або вечерю і знайомив їх зі своїм найближчим оточенням.

Отже, необхідно відзначити, що менше ніж через півтора роки після заснування Освальдом Мослі Союзу фашистів БСФ, зумівши знайти впливових і багатих прихильників в Британії і за її межами, помітно зміцнив свої позиції і до початку 1934 року зміг заявити про себе як про динамічно розвинуте політичне об'єднання з розгалуженою організаційною структурою і чималими фінансовими можливостями. Тим самим мета, поставлена ​​Мослі при заснуванні Союзу - створити широкий в національному масштабі рух, в цілому успішно втілювалася в життя, і, виходячи з цього, керівники БСФ на початку 1934 року стали готуватися вже до вирішення нових, більш масштабних завдань.

Масові виступ проти чорносорочечників 9 вересня, що стало кульмінацією численних антифашистських акцій, продемонструвало небажання британців миритися з насильством у суспільно-політичному життя і з поширенням фашизму у себе в країні. Події в Гайд-паркові стали своєрідним рубежем у розвитку БСФ, вони показали, що лідери Союзу фашистів не тільки не наблизилися до поставленої мети в січні 1934 року, але зазнали провалу в політиці БСФ, яка грунтувалася на підготовці до використання силових методів для приходу до влади.

В 1935 році більшість починань лідерів британських фашистів не мало успіху. Освальду Мослі і його прихильникам не вдалося знайти широку підтримку серед робітників Ланкашира і інших депресивних районів країни. Не були реалізовані плани створення виборчого механізму, а зміцнення контактів з нацистським керівництвом не додало помітного імпульсу розвитку БСФ. Внаслідок цього Освальд Мослі в 1935 році не зміг подолати кризу своєї організації, що змусило вождя БСФ наступного року дещо змінити акценти в пропагандистській діяльності і в цілому в політиці БСФ.

Рішучий виступ проти прихильників Мослі 4 жовтня 1936 року, увійшов в історію як «Битва на Кейбл-Стріт», став однією з найбільш яскравих і масових громадських акцій у міжвоєнній Британії і став своєрідним символом опору простих британців. Восени 1936 року, в момент помітного посилення БСФ, коли фашисти змогли подолати кризу своєї організації і готові були знову перейти в наступ, жителі столиці продемонстрували готовність не допустити розповсюдження фашизму в країні, що зіграло немалу роль в діяльності Союзу Мослі.