Отримання і хімічні властивості одноосновних карбонових кислот

Отримання

1. окислення спиртів або альдегідів

Отримання мурашиної кислоти

1. каталітичне окислення метану

 2CH₄ + 3O₂ → 2H-COOH + 2H₂O

2. Взаємодія оксиду Карбогену(ІІ) з гідроксидом Натрію при нагріванні

CO + NaOH → H-COONa;

H-COONa + H₂SO₄ → H-COOH + NaHSO₄

Отримання оцтової кислоти

1. каталітичне окислення бутану

2CH₃–CH₂–CH₂–CH₃ + 5O₂ →  4CH₃COOH + 2H₂O

2. Взаємодія оксиду Карбогену(ІІ) з метанолом

CH₃OH + CO → CH₃COOH

Отримання ароматичних кислот

1. окислення гомологів бензолу

 

Хімічні властивості

1. карбонові кислоти проявляють всі властивості характерні для неорганічних кислот і єслабкими електролітами:

2СH₃COOH + 2Na → 2CH₃COONa + H₂

2СH₃COOH + Na₂O → 2CH₃COONa + H₂O;

СH₃COOH + NaOH → CH₃COONa + H₂O;

2СH₃COOH + Na₂CO₃ → 2CH₃COONa + H₂O + CO₂

СH₃COOH + NaHCO₃ → CH₃COONa + H₂O + CO₂

СH₃COONa + H₂SO₄ → CH₃COOH + NaHSO₄

2. утворення складних ефірів (реакція етерифікації) у присутності каталізатора - сульфатної кислоти:

Зворотна реакція називається омиленням або гідролізом складного ефіру.

28. .Наведіть класифікацію та приклади вуглеводів.

Вуглеводи – це органічні речовини, структурна формула яких (СН2О)n, або СnН2nОn, вони мають різноманітну будову і функції. Розглянемо детальніше.

Класифікація вуглеводів в залежності від кількості мономерів:

1. Моносахариди

2. Дисахариди

3. Олігосахариди

4. Полісахариди

За кількістю атомів карбону моносахариди поділяються на:

1. Тріози

2. Тетрози

3. Пентози (рибоза, дезоксирибоза)

4. Гексози (глюкоза, фруктоза) – солодкий присмак ягід, меду.

Дисахариди:

• Мальтоза=глюкоза+глюкоза (солодовий цукор)

• Лактоза=галактоза+глюкоза (молочний цукор)

• Сахароза=фруктоза+глюкоза (буряковий, або тростинний цукор)

29. Доведіть важливу роль в організмі жирів, білків, вуглеводів, вітамінів та компонентів їжі.

Для нормальної життєдіяльності організму людини і доброго засвоєння їжі людський організм повинен одержувати усі поживні речовини у певних співвідношеннях. Наприклад, нормальне співвідношення білків, жирів та вуглеводів має бути 1 : 1,1 :4,1 для молодих чоловіків та жінок, зайнятих розумовою працею, і 1 : 1,3:5 для тих самих людей, якщо вони зайняті важкою фізичною працею. Ці речовини не мають однакової поживної цінності і кожна з них має своє особливе значення для організму.Білки - належать до життєво необхідних речовин, без яких неможливе життя, ріст і розвиток організму. Вони найважливіші компоненти харчування, що забезпечують пластичні та енергетичні потреби організму. Білки-це органічні речовини, що складаються з амінокислот, які, поєднуючись між собою в різних композиціях, надають білкам різноманітних властивостей.Харчова і біологічна цінність білків визначається збалансованістю амінокислот, що входять до їх складу. Різноманітне харчування-найправильніший шлях постачання організму повноцінними білками.Найбільшу біологічну цінність мають білки тваринного походження. Фізіологічними нормами передбачається, що 55 % необхідних білків мають забезпечуватись за рахунок білків тваринного походження.Теплова обробка прискорює перетравлювання білків. Тривале розварювання, подрібнення, протирання продуктів поліпшує перетравлювання, і засвоювання білків, особливо рослинних. Проте надмірне нагрівання може негативно вплинути на амінокислоти, з яких складаються білки. Потреба в білках для дорослої людини становить у середньому 85- 90 г на день. Роль жирів у харчуванні визначається їх високою калорійністю і участю в процесах обміну. Жири забезпечують у середньому 33 % добової енергоцінності раціону. З жирами в організм надходять необхідні для життєдіяльності речовини: вітаміни А, О, Е, незамінні жирні кислоти, лецитин.Жири забезпечують всмоктування з кишечника ряду мінеральних речовин та жиророзчинних вітамінів. Вони поліпшують смак їжі і викликають відчуття ситості. Жири в організмі можуть утворюватися з вуглеводів та білків, але повною мірою ними не заміняються.Слід пам'ятати, що жири легко окислюються на повітрі, під час зберігання на світлі і в теплі, а також у процесі теплової обробки, особливо смаження. У несвіжих і перегрітих жирах руйнуються вітаміни, зменшується вміст незамінних жирних кислот і нагромаджуються шкідливі речовини, що спричиняють подразнення шлунково-кишечного тракту, нирок, порушення обміну речовин. Надмір жирів в їжі погіршує засвоєння білків, кальцію, магнію, підвищує потребу у вітамінах, що забезпечують жировий обмін.Потребу в жирах з урахуванням статі, віку і характеру праці подано в табл. 1. У середньому добова потреба в жирах становить 80-100 г, з яких ЗО% мають забезпечуватись рослинними жирами.Отже, на частку білків має припадати 11-13%, жирів-33, енергетичної цінності добового раціону з диференціацією по зонах: для південих районів потреба в жирах становить 27-28 °/о, для північних - 38-40.

50 питання: Невід’ємною частиною нашого туалету є вживання мила. Як відомо, мило являє собою хімічну сполуку жирних кислот з лугами. Його виготовляють шляхом варіння тваринних або рослинних жирів з їдким натром і калієм. В результаті одержують мило з нддмірним вмістом жиру або лугу. Основна вимога до якості мила полягає в тому, щоб воно було нейтральним, тобто не містило віль ного лугу. Таке мило добре милиться, а при великій кількості води розсипається на порошок. Під впливом води мило розкладається на жирні кислоти та лу ги. При намилюванні розчинна частина мила змішується з брудом щкіри, а нерозчинна у вигляді мильної піни виносить з поверхні шкіри пилові часточки і рогові луски, а також мікроби, що потра пили на шкіру і оселилися в ній. Складові частини мила хімічно з’єднуються з речовинами (шкіряне сало, бруд), що перебувають на поверхні шкіри, і це обумовлює добре очищення шкіряного покриву. При користуванні милом проявляється деякий шкідливий вплив його на шкіру: поверхневі шари надшкір’я (епідермісу) набрякають, роговий шар злущується швидше й інтенсивніше, ніж у звичайних умовах, коли мила не застосовують. Шкіряне сало розчинюється, і таким чином властивості шкіри дещо послаблюються. В деяких людей після умивання з милом появляється подразнення переважно шкіри обличчя. Вона стає злегка почервонілою, сухою і злу щується. Особливо в цьому відзначається мило з надміром лугу. Багато лугу містить господарське мило. Рекомендоване туалетне мило і домішки до води. Є кілька сор тів туалетного мила, які більш або менш відповідають гігієнічним вимогам. Для миття шкіри і волосся з нормальними властивостями можна користуватися будь-яким туалетним милом — дитячим, яєчним, сімейним, банним, гліцериновим, «Красний мак», «Флора». Для хорошого очищення шкіри слід користуватися м’якою водою з відповідним туалетним милом. Жорстка вода не сприяє доброму намилюванню, тому що частина мила хімічно реагує з солями води і утворює так зване вапняне мило. Те мило, яке взагалі погано милиться, з жорсткою водою буде давати піни ще менше, і за цих умов шкіра очищатиметься недостатньо. При користуванні ваннами часто вживають різні домішки до води. Під впливом домішок ванна стає більш освіжаючою і приємною, а шкіра — м’якшою і більш еластичною, менш кволою. З цих домішок можна вказати на хвойні екстракти, висівки, крох маль.