16. Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника.

Працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця за два тижні. Якщо до закінчення вказаного двотижневого терміну працівник самовільно залишив роботу, то він може бути звільнений за прогул. Протягом терміну по­передження працівнику надається право відізвати раніше подану заяву. Коли по закінченні терміну попередження працівник не був звільнений, продовжує працювати і не наполягає на залишенні роботи, роботодавець не має права звільнити його відповідно до раніше поданої заяви. Виняток становить тільки випадок, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому згідно з законом не можна відмовити у прийомі на роботу. Тоді працівник позбавляється права на відкликання раніше поданої заяви.

Трудовий договір може бути розірваний і до закінчення двохтижневого терміну попередження, якщо роботодавець і працівник про це домовились. Якщо ж роботодавець не звільняє працівника по спливу двохтижневого терміну, то працівник має право припинити роботу.

Стаття 38 КЗпП зобов'язує роботодавця за наявності поважних причин звільнити працівника у такий строк, про який він просить у заяві. Поважними причинами закон називає такі, при наявності яких працівник не може продовжувати виконання роботи.

17. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (основні та додаткові підстави).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір, до закінчення його строку, можуть бути розірвані роботодавцем лише на підставах, передбачених у законі з додержанням встановленого порядку:

* змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання під­приємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

* виявленої невідповідності-працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи;

* систематичного невиконання працівником без повалених причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

* прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

* нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки з вагітності і пологів, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посади) збе­рігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

* поновлення, на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

* появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

* вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Не вважається прогулом невихід працівника на роботу у зв'язку з незаконним переведенням, або відмовою від переведення на легшу роботу, якої він потребував за станом здоров'я відповідно до медичного висновку, а отже звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України не допускається.

Не менш грубим порушенням трудової дисципліни вважається поява працівника на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння. Така підстава для розірвання трудового договору передбачена п.7 ст.40.

Звільнення на вказаній підставі допускається за умови, що працівник перебував у нетверезому стані, стані наркотичного чи токсичного сп'яніння у робочий час на робочому місці.

Нарешті, останньою підставою, що передбачена пунктом 8 ст.40 КЗпП України, є правило, за яким трудовий договір може бути розірваний з працівниками, які вчинили за .місцем роботи розкрадання майна, належного роботодавцю, якщо факт розкрадання був встановлений вироком суду, що набрав законної сили, або постановою органу, до компетенції якого належить застосування адміні­стративного стягнення чи заходів громадського впливу.

Підставами розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця є правило ст. 41 КЗпП. Пункт 1 цієї статті передбачає звільнення за одноразове грубе порушення працівником своїх трудових обов'язків. Вона може бути застосована лише до працівників, які прямо зазначені у диспозиції правової норми.

За одноразове грубе порушення трудових обов'язків можуть бути звільнені:

* керівники підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступники;

* головний бухгалтер підприємства, установи, організації, його заступники;

* службові особи митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання;

* службові особи державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Грубим буде вважатися таке порушення трудових обов'язків, яке завдало або могло завдати значної шкоди. Щоправда, у різних ]конкретних випадках до розміру шкоди потрібно підходити диференційовано.

Ст. 41 КЗпП України містить ще дві підстави для розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. Зокрема, останній має право звільнити працівника у випадку вчинення винних дій особою, яка безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до неї з боку роботодавця (п.2 ст.41), а також в разі вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п.З ст.41). Розірвання трудового договору на цих підставах не вважається дисциплінарним звільненням, а тому правила, що передбачені для накладення дисциплінарних стягнень, тут не застосовуються.