1. Зміни в балансі викликані господарськими операціями. Типи операцій

1. Баланс, його суть та значення.

Баланс - це документ бухгалтерського обліку , який в узагальненому грошовому вираженні дає уявлення про фінансовий стан справ фірми на певну дату. За своєю будовою Б.б. - двостороння таблиця , де ліва сторона (актив ) відображає склад і розміщення господарських засобів , а права - (пасив ) відбиває джерела утворення господарських засобів та їх цільове призначення. У Б.б. повинне бути присутнім обов'язкове рівність активу і пасиву . Основним елементом Б.б. є балансова стаття , яка відповідає конкретному виду майна , зобов'язань , джерелу формування майна . Балансові статті об'єднуються в групи (розділи балансу). Об'єднання балансових статей в групи або розділи здійснюється виходячи з їх економічного змісту. Кожен рядок (стаття ) балансу має свої порядковий номер , що полегшує її знаходження та посилання на окремі статті . Для відображення стану засобів в балансі передбачені дві графи для цифрових показників: на початок року і на кінець звітного періоду . У другій графі показується стан засобів та їхніх джерел на дату складання балансу . Розрізняють баланс -брутто ( грубий , нечистий ) і баланс -нетто ( чистий) , останній найчастіше за все застосовується на практиці. Існують різні види Б.б. , які класифікують за різними ознаками . За часом складання В.Б. можуть бути вступні , періодичні та річні , ліквідаційні , розділові , об'єднавчі . Вступний баланс складають на момент виникнення підприємства . Періодичні (поточні) баланси складають періодично протягом всього часу існування підприємства . Ліквідаційний баланс формують при ліквідації підприємства . Розділові Б.6 . складають в момент поділу великого підприємства на декілька більш дрібних структурних одиниць. Об'єднавчий баланс формують при об'єднанні кількох підприємств в одне. За джерелами складання Б.б. поділяються на інвентарні , книжкові та генеральні . Інвентарні баланси складають тільки на підставі інвентаризації . Книжковий баланс складають на підставі тільки книжкових записів без попередньої перевірки їх шляхом інвентаризації . Генеральний баланс грунтується на облікових записах і даних інвентаризації . За обсягом інформації баланси поділяються на єдині та зведені . Єдиний баланс відображає діяльність тільки одного підприємства. Зведені баланси отримують шляхом механічного складання сум , що значаться на статтях декількох одиничних балансів , і підрахунку загальних підсумків активу і пасиву . За формами власності розрізняють баланси державних , муніципальних , змішаних і спільних , приватних підприємств , а також громадських організацій . По об'єкту відображення Б.б. діляться на самостійні і окремі . Самостійний баланс мають тільки підприємства ( господарства ) , які є юридичними особами . Окремий баланс складають структурні підрозділи підприємства. До Б.б. пред'являються такі вимоги: правдивість , реальність , єдність , наступність , ясність. Умова правдивості балансу обгрунтування його показників документами , записами на бухгалтерських рахунках , бухгалтерськими розрахунками і інвентаризацією . Під реальністю балансу розуміють відповідність оцінок його статей об'єктивної дійсності. Єдність балансу полягає в побудові його на єдиних принципах обліку та оцінки . Це означає застосування у всіх структурних підрозділах підприємства єдиної номенклатури рахунків бухгалтерського обліку , однаковий зміст рахунків , їх кореспонденції і т.п. Наступність балансу на підприємстві , існуючому кілька років , виражається в тому , що кожний наступний баланс повинен випливати з балансу попереднього.

Бухгалтерський баланс підприємства як найбільш важлива форма бухгалтерської звітності, що узагальнено показує стан засобів організації в грошовій оцінці на визначену дату. Саме в цьому значенні ми і спробуємо розкрити суть балансу.

Існує певна класифікація бухгалтерських балансів:

вступний -- складається на початку діяльності підприємства;

періодичний -- складається протягом календарного року за звітними періодами;

річний -- відображує стан капіталу підприємства, розміщеного в активах і пасивах на початок наступного року, а також результати діяльності за попередній рік;

об'єднувальний -- складається в разі злиття кількох підприємств у об'єднання на правах юридичної особи;

розподільний -- складається при реструктуризації великих підприємств, поділу їх на менші за обсягом підприємства з правами юридичної особи;

сапований -- призначений для коригування контрактивних та контрпасивних статей балансу;

ліквідаційний -- складається в разі ліквідації підприємства, яке має статус юридичної особи;

зведений -- складається на підприємстві, до складу якого входять реструктуризовані підприємства чи господарства, виділені на самостійний баланс;

консолідований -- передбачає включення до його складу всіх підприємств однієї компанії, фірми, концерну з правом юридичної особи.

Вище було зазначено, навіщо потрібен баланс, спробуємо звести значення балансу в кількох аспектах. Отже, баланс - це:

1) це основа бухгалтерської звітності про результати господарської та

фінансової діяльності підприємства за певний період;

2) основне джерело інформації про майновий і фінансовий стани суб'єктів господарювання;

3) інформаційна база для податкових органів, кредитних установ і органів державного управління майном;

4) інформаційне забезпечення для фінансового планування підприємства, контролю грошових потоків відповідно до отриманого прибутку.

Зміст бухгалтерського балансу складають такі його характеристики:

* повнота охоплення сукупності всіх господарських процесів підприємства;

* здійснення економічно обґрунтованого групування господарських

процесів;

* відображення зв'язків між господарськими явищами з додержанням типової кореспонденції рахунків.

За формою баланс - таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова «актив» і «пасив» означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії[28]. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потім - пасиву.

Рівні підсумки форми по активу і пасиву розташовуються, по більшій частині, на одному рівні, займаючи строго горизонтальне положення, подібно коромислу ваг, що знаходяться в стані рівноваги. На відміну від балансів, використовуваних при плануванні й аналізі, бухгалтерський баланс являє собою систему моментних показників, що характеризують фінансове положення підприємства на визначену дату (момент), відбиваючи наявне в підприємства майно, власний капітал і зобов'язання.

Форма балансу не має розходжень по галузях і формам власності. Він побудований відповідно до класифікації господарських засобів, тобто складається з двох рівновеликих частин: в одній відбиваються засоби по їхньому складі (основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, розрахункові рахунки і так далі), а в іншій - по джерелах формування (статутний капітал, позички банку і так далі).

Крім розподілу на актив і пасив, баланс має розділи, групи, статті (кожен елемент активу і пасиву) відповідно до економічного змісту окремих видів засобів, їх значимістю і роллю у відтворенні. Це розмежування обумовлене розходженням у джерелах фінансування, також воно важливо для контролю за напрямком і використанням власних і позикових засобів підприємства[38].

Статті активу і пасиву, подібні по економічному змісті, у балансі поєднуються в розділи, а усередині них - у групи таким чином, що визначеним видам засобів активу в пасиві протистоять відповідні їм джерела.

У балансі для порівняння приводяться показники на початок і кінець звітного періоду. Для спрощення техніки його складання і зручності користування кожен рядок має свій порядковий номер, по кожній статті вказується код синтетичного рахунка, використовуваного для її заповнення.

Бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. Уміння читати баланс базується на знанні змісту кожної його статті, способу її оцінки, ролі в діяльності підприємства, зв'язку з іншими статтями, характеристики цих змін для економіки підприємства. Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість: одержати значний обсяг інформації про підприємство; визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами; встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів; оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників. Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством. Аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку, а також можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта.  На основі бухгалтерського балансу фінансові аналітики визначають напрямки аналізу підприємства. Значення бухгалтерського балансу є настільки важливим, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Основними напрямками аналізу для реальної оцінки фінансового стану є наступні: 1. Аналіз фінансового стану на короткострокову перспективу, який полягає в розрахунку показників оцінки задовільності структури балансу (коефіцієнт ліквідності, забезпеченості власними засобами і можливості відновлення (втрати) платоспроможності. При характеристиці платоспроможності увагу в основному звертають на такі показники, як наявність коштів на розрахункових рахунках у банках, у касі організації, збитки, прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість, не погашені в термін кредити і позики, на оцінку положення організації на бланку цінних паперів.  2. Аналіз фінансового стану на довгострокову перспективу досліджує структуру джерел надходження коштів, ступінь залежності організації від зовнішніх інвесторів і кредиторів. 3. Аналіз ділової активності організації, критеріями якої є: •широта ринків збуту продукції; •репутація організації; •ступінь виконання виробничого плану; рівень ефективності використання ресурсів організації. Для оцінки реальних аналітичних можливостей необхідно знати обмеження інформації, поданої в балансі: Баланс - це підбірка моментных даних на початок і кінець звітного періоду, тобто в ньому фіксуються сформовані до моменту його упорядкування результати господарських операцій. Він відповідає на запитання: “Що являє собою підприємство на даний момент? ”, але не відповідає на запитання: “В наслідок чого склалося таке положення?” Закладений у ньому принцип використання історичних цін придбання оборотних активів суттєво спотворює реальну оцінку майна в цілому.