3. Структура, типи та форми сім’ї

Одним із самих дивовижних властивостей сім’ї є гнучкість і динамічність форм її структурної організації. Завдяки універсальній здатності адаптуватися до будь-яких змін, сім’я створила величезне різноманіття типів сімейних структур.

1. З погляду ієрархії престижу і влади соціологи виділяють три типи сім’ї:

• Традиційна, або патріархальна сім’я. Під одним дахом існують три покоління сім’ї, лідером у якій – чоловік. У традиційній сім’ї:

а) жінка економічно залежна від чоловіка;

б) чітко розподілено чоловічі та жіночі обов'язки;

в) визнання чоловічого авторитету у вирішенні сімейних проблем.

• Нетрадиційна сім’я. Традиційне лідерство чоловіка і розмежування сімейних обов'язків на жіночі та чоловічі в ній зберігаються, але без економічних основ. Жінка, нарівні з чоловіком приймає участь у суспільній праці, виконує сповна всю домашню роботу. Соціологи тому називають такий тип сім’ї експлуататорським.

• Егалітарна сім’я. Це рівноправна сім’я, для якої характерно:

а) справедливий розподіл сімейних обов'язків;

б) спільне прийняття рішень;

в) емоційна насиченість відносин.

Результати досліджень розподілу влади жінок і чоловіків у сім’ї доволі неоднозначні, що підтверджує наявність трансформаційних процесів, які переживає суспільний інститут сім’ї. За одними даними, більша частина українських сімей (приблизно 70%) визначаються як егалітарні. Проте навіть за цими даними лише 55% жінок вважають себе рівноправними з чоловіками у сім’ях; близько чверті жінок указують на своє другорядне становище в сім’ї порівняно із соціальним статусом чоловіка; решта не можуть визначитися.

За іншими даними в українському суспільстві переважають патріархальні (традиційні) сім’ї. За даними Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, понад 60% українських громадян переконані, що саме чоловік має бути головою сім’ї, причому ця частка різниться залежно від регіону в межах від 43,6% (у Житомирській області) до 75,9% (в Автономній Республіці Крим)¹. Це пов’язано з тим, що за нинішньої соціально-економічної ситуації в країні, коли майже половина українських сімей (45%) відносять себе до бідних, чоловікові доводиться робити все можливе, аби відповідати наявним очікуванням, а жінці – пристосовуватися до партнера, навіть якщо для цього потрібно жертвувати собою.

2. Залежно від структури родинних зв'язків виділяють:

• Нуклеарну (або просту) сім’ю – сімейна група, що складається з матері, батька (або когось одного з них) та дітей на їх утриманні.

• Розширену (або складану) сім’ю – сімейна група, що складається більш як з двох поколінь родичів (тесть-теща, свекор-свекруха, брати-сестри, діти та їх батьки), які проживають в одному будинку (квартирі) або дуже близько один від одного.

3. Залежно від наявності в сім’ї батьків виділяють:

• Повну сім’ю – сім’я, в якій є обидва члени подружжя.

• Неповну сім’ю – сім’я, в якій тільки один з батьків (чоловік або жінка) виховує дітей. Така сім'я є результатом розірвання шлюбу. У більшості випадків батьками в такій сім'ї є матері.

У сучасному світі абсолютна більшість сімей (близько 3/4) – нуклеарні, також постійно зростає кількість неповних сімей. Але протягом довгого часу розширена сім’я займала лідируючі позиції та зберігала стійкість не тільки через нерозв'язаність житлового питання. Державою практично не виконувались соціальні функції, пенсій та інших виплат не надавалося, праця, як правило, була важкою, тому великій сім’ї легше було вижити у такому суспільстві.

4. Залежно від чисельності партнерів, що вступають у шлюбно-сімейні відносини розрізняють:

1. Моногамію – шлюбний союз одного чоловіка та однією жінки. Виділяють декілька форм моногамії:

• Конкубінат – співжиття чоловіка й жінки без укладання шлюбу, яке не знайшло суспільного визнання (дружина – конкубіна).

• Консесуальний шлюб – шлюб, укладений відповідно до звичаю і по взаємній згоді партнерів, але не оформленим за законами країни (у Латинській Америці називаються вільними союзами).

• Співжиття – офіційно незареєстрованний довготривалий (не менш 2 років) подружній та господарсько-побутовий союз чоловіка і жінки. У тому випадку, якщо під час співжиття народжується дитина (діти), такий союз приймає форму неофіційного шлюбу¹.

Протягом 1980-2000 років кількість неодружених жінок та чоловіків, що воліли жити разом, різко зросла. Співжиття стало широко практикуватися в студентському середовищі. Дослідження здійсненні у США свідчать про те, що близько однієї чверті студентів живуть із партнерами, з якими перебувають у сексуальних стосунках протягом певного періоду навчання у коледжі або в університеті. Молоді люди починають жити разом здебільшого стихійно, а не внаслідок обміркованого наміру. В нашій країні більшість молодих людей ставляться до співжиття як до “пробного шлюбу”. Більшість таких пар одружуються через певний час або коли в них з’являються діти.

2. Полігамію – груповий шлюб, в якому особа може одночасно мати більш ніж одного шлюбного партнера. Полігамія може проявлятися у формі полігінії та поліандрії.

   • Полігінія - шлюб одного чоловіка з двома і більше жінками (Китай, Туреччина, Іран, країни Ближнього й Середнього Сходу).

   • Поліандрія - шлюб між однією жінкою та декількома чоловіками. Така форма шлюбу найбільш розповсюджена в країнах, яким властива ситуація різкого дефіциту жінок, що виникає внаслідок обмежування народжуваності (південно-східна Індія, Тибет, Цейлон, Нова Зеландія, Гімалаї, Гавайські острови).

В усьому світі найбільш розповсюдженою формою шлюбу є моногамний шлюб, на другому місці стоїть полігінія. За даними американського антрополога Дж. Мердока, серед вивчених ним 250 первісних суспільств 43 мали моногамну форму сім’ї, 193 віддавали перевагу полігамії, і тільки в двох мала місце поліандрія. До поширення християнства полігінійна форма була властива для народів Європи, у тому числі й для слов'ян (мова йде саме про дружин, а не про наложниць!). Однак, як показує досвід, навіть у суспільствах, що допускають дані форми, це явище досить виняткове (3-5% шлюбів мають більш ніж одну дружину)¹.

Вчені наголошують на вагомості соціально-економічних факторів у функціонуванні всіх форм шлюбу в деяких сучасних суспільствах. Наприклад, розповсюдження полігінії серед чукчів-оленярів у Північно-Східному Сибіру пояснюють необхідністю пасти кожне стадо оленів окремо і для кожного стада потрібен пастух. Тому чоловікові, який пасе кожне стадо, необхідно декілька дружин. Крім того, укладаючи шлюб, представник роду розширює і зміцнює свої соціальні зв'язки з іншими родами, підвищуючи тим самим свій престиж і престиж свого роду. У Тибеті земля, яка належить сім’ї, передається у спадок всім синам. Цю землю не ділять на окремі малі ділянки, тому брати, разом користуючись нею, мають спільну дружину.

Важливу роль відіграють також інші фактори. Наявність декількох законних дружин допускає іслам. Проте молодь в країнах, де сповідається ця релігія, досить часто вдається до моногамного шлюбу. Тому багатоженцями зазвичай стають найбільш заможні чоловіки (віком старше 40-50 років), або ті, хто мають особливі привілеї (державні службовці, підприємці тощо).

5. Залежно від партнера, якому віддають перевагу, шлюби розрізняють:

• Ендогамія – шлюб, що укладається між представниками однієї соціальної групи або спільноти. Ендогамна форма шлюбу найбільш поширена в станових і кастових суспільствах. У Стародавній Індії, наприклад, де нараховувалось більше 200 різноманітних каст, пануючі релігійні традиції забороняли шлюби між представникам різних каст, а у Російській імперії жінки або чоловіки з дворянських сімей повинні були укладати шлюб тільки з представниками свого стану.

• Екзогамія – шлюб, який укладається між представниками різних соціальних груп або спільнот.

Слід зазначити, що вітчизняні соціологи та психологи розробили інший підхід до типології сім’ї, де класифікація будується за такими критеріями:

• за кількістю дітей: бездітні, малодітні, середньодітні, багатодітні (від 3-х і більше дітей);

• за стажем сімейного життя: молодята, молода сім’я, сім’я середнього подружнього віку, літня подружня пара;

• за географічною ознакою: сільська і міська сім’я;

• за типом верховенства у сім’ї: авторитарна і демократична;

• за особливими умовами сімейного життя: сім’ї військовослужбовців, моряків, далекобійників, студентські сім’ї;

• за правом вибору місця проживання: патрилокальні, матрилокальні, неолокальні.

Отже, модель сучасної сім’ї досить варіативна. З одного боку, зберігається традиційний (патріархальний) варіант, з іншого боку – залишається популярним варіант егалітарної сім’ї, а також відроджуються моделі, відомі ще зі стародавніх часів – варіанти полігамної сім’ї. Крім того, зростає кількість сімей, які перебувають у повторному шлюбі. Але найбільш екстримальним можна назвати таке явище, як гомосексуальні шлюби.