57. Дайте визначення спостереження як методу наукового пізнання.
Спостереження — це упорядкована, систематизована, цілеспрямована система сприйнять досліджуваних явищ, його властивостей, зв'язків, відношень, яка дає вихідний емпіричний матеріал для пізнання, його властивостей, зв'язків, відношень, відповідні факти. Будь-що стає науковим фактом за умови, що воно зафіксоване тим чи іншим прийнятим уданій науці способом — у вигляді протокольного чи магнітофонного запису, фотографії тощо. Спостереження широко застосовуються в багатьох природничих та суспільних науках. У сучасній науці в процесі спостереження дедалі частіше використовують різноманітні прилади, які ніби доповнюють органи чуття людини, розширюють можливості сприймання, — мікроскоп, телескоп та ін. На відміну від спостережень, які мають місце у повсякденному житті, наукове спостереження завжди пов'язане з вирішенням відповідного теоретичного завдання, перевіркою певної гіпотези тощо.
58. Дайте визначення аналізу.
Аналіз — це мислене розчленування предмета (явища, процесу), властивості предмета або відношення між предметами на частини. Процедура аналізу є органічною складовою будь-якого наукового дослідження. Вона, як правило, становить початкову стадію вивчення об'єкта, на якій дослідник переходить від нерозчленованого опису цього об'єкта до виявлення його структури, складових, а також властивостей.
59. Дайте визначення синтезу.
Синтез — мислене поєднання різноманітних елементів, сторін предмета в єдине ціле (систему). Синтез є наступним етапом пізнання після аналізу.
Синтез має багато різних форм. Так, будь-який процес утворення понять ґрунтується на діалектичному взаємозв'язку аналізу і синтезу. Аналізуються, а потім синтезуються та узагальнюються і емпіричні дані в процесі наукового дослідження. В теоретичному науковому знанні синтез виступає у формі взаємозв'язку теорій, що відносяться до однієї предметної сфери.
60. Дайте визначення гіпотези.
Гіпотеза - це форма та засіб наукового пізнання, за допомогою якого формується один із можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена, не доведена. Гіпотеза є формою розвитку наукового пізнання, засобом переходу від невідомого до відомого, від незнання до знання, від неповного, неточного знання до більш повного, точного. Гіпотези висуваються в контексті розвитку науки для вирішення певної проблеми з метою пояснення нових експериментальних даних або ж для усунення суперечностей між теорією та негативними даними експерименту шляхом проведення перевірки, доведення.
61. Назвіть гіпотези про походження людини.
Гіпотези походження людини:
- Походження людини від тотему
- Теологічна теорія(Креаціонізм)
- Теорія Позаземного втручання
- Теорія Еволюції
62. Яку версію про походження людини Ви вважаєте істинною? Чому?
Істинною я вважаю теологічну теорію. В основі теологічної теорії лежить погляд про створення людини Богом, або богами. Таке бачення виникло значно раніше матеріалістичної теорії самозародження життя та еволюції людини. Наприклад, у Месопотамії вірили, що на допомогу молодшим богам людей зліпили з глини бог Енкі та його дружина, богиня Нінмах. Вони визначили їхню долю й наділили здатністю працювати, а також подарували їм душі та розум. Різноманітні міфи про походження людини існували й у давніх слов’ян. На кшталт такої: колись у Землю вдарила блискавка, від якої запалало перше вогнище, а з вуглинок цього вогнища народилися перші чоловік і жінка.
Прибічники теологічної теорії здебільшого відкидають теорію еволюції, наводячи при цьому факти, які начебто свідчать на їхню користь. Проте наукове співтовариство не вважає їх переконливими.
63. Процес виділення людини з тваринного середовища і її розвиток в процесі колективності - це: г) антропосоціогенез.
64. Охарактеризуйте біологізаторський підхід до проблеми сутності людини.
Суть біологізаторської концепції полягає в тому, що біологічні фактори вирізняють як основні, визначальні в життєдіяльності людини. Одним із прихильників такого розуміння природи людини був 3. Фрейд, який звернув увагу на негативні, ірраціональні аспекти людини, пов'язані з її біологічною природою та психікою. Саме біологічні потреби людини, є, за його твердженням, основними в людській природі й «доводи розуму безсилі проти їхніх пристрастей». Суспільство робить спробу обмежити задоволення цих потреб за допомогою культури, моралі, права. Проте доводиться зважати на те, "що в усіх людей існують деструктивні, тобто антисуспільні й антикультурні, тенденції і у багатьох вони досить сильні, щоб визначати їхню поведінку в людському суспільстві.
65. Охарактеризуйте соціологізаторський підхід до проблеми сутності людини.
Одним із підходів до проблем сутності людини є соціологізаторський. Концепції цього підходу ігнорують природно-біологічні чинники людського існування, яким відводиться роль лише передумови соціального життя і які не мають ніякого впливу на особливості поведінки, інтелект, творчі здібності, соціальні орієнтації людини. До таких концепцій належать: конвенціоналізм, соціологізм, панлогізм, соціологічний аналіз.
66. Здатність людини діяти у відповідності зі своїми інтересами та цілями, спираючись на пізнання об'єктивної необхідності - це: г) свобода.
67. Об'єктивно зумовлений плин життя, що складається незалежно від конкретної людини - це: в) необхідність;
68. Дайте визначення особистості.
Особистість - це найвищий ступінь духовного розвитку людини, що являє собою стійку сукупність соціально вагомих якостей, які характеризують індивіда як унікальну суб'єктивність, здатну освоювати і змінювати світ. Інакше кажучи, кожна особистість - людина, але не кожна людина є особистістю.
69. Як співвідносяться між собою поняття „людина", „індивід", „індивідуальність", „особистість"?
Розглянемо ці поняття більш детально. Під поняттям "індивід", як правило, мають на увазі конкретну людину. Поряд із загальними рисами, які притаманні всьому людському роду, "індивід" має свої особисті якості, завдяки яким він відрізняється від інших. Поняття «індивідуальність» означає сукупність властивостей, здібностей, особливостей і досвіду особистості, що відрізняють даного індивіда від багатьох інших. Особистість - це найвищий ступінь духовного розвитку людини, що являє собою стійку сукупність соціально вагомих якостей, які характеризують індивіда як унікальну суб'єктивність, здатну освоювати і змінювати світ. Інакше кажучи, кожна особистість - людина, але не кожна людина є особистістю.
Тобто, можна сказати, що індивідом людина народжується, а особистістю стає впродовж життя.
70. Як пов'язуються між собою проблеми сенсу життя та смерті?
У проблемі сенсу життя питання про цінності посідає центральне місце, тому що життя - це єдина умова та критерій для цінностей. Інший його бік - ставлення до людини, оскільки залежно від розуміння цінності життя формуються як відносини між людьми, так і ставлення суспільства до людини. Людина і людство, а отже, і їх життя є найвищими цінностями, бо вони - вершина космічної еволюції. Отже через смерть розкривається значення існування в його справжній цінності.
71. Чому проблема сенсу життя є однією з „вічних" у філософії?
Проблема сенсу життя є, однією з вічних як для кожної особистості, так і для всього людства в цілому. І тому цілком закономірно, що саме ця концепція є однією з провідних у філософії. На мою думку, проблема сенсу життя є вічною, адже людина не може однозначно сказати у чому сенс її життя, у кожної людини він абсолютно інший. Саме тому філософія не може дати відповіді на це запитання.
72. Дайте визначення праці.
Праця – це цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони перетворюють та пристосовують предмети природи для задоволення своїх потреб.
73. Дайте визначення суспільного виробництва.
Під категорією суспільне виробництво слід розуміти виробництво самої людини, матеріальне виробництво, духовне виробництво,виробництво потреб, а також форм спілкування. Тобто система суспільного виробництва виступає як єдність трьох видів виробництва: носіїв життя, засобів до життя (предметних умов його існування) та соціальних умов існування носіїв життя.
74. До структури суспільного виробництва не входить: в) пізнання;
75. Знаряддя і засоби виробництва та самі люди, які приводять їх у рух і завдяки своїм знанням, досвіду і трудовим навичкам здійснюють виробництво, це: г) продуктивні сили.
76. Сукупність матеріальних, економічних відносин, які складаються між людьми в процесі виробництва та з його приводу і руху суспільного продукту від виробництва до споживання - це: г) виробничі відносини.
77. Перерахуйте основні сфери життя суспільства.
економічну (виробничу), соціальну, політичну і духовну.
78. Дайте визначення політичної системи.
Політична система – це сукупність і механізм взаємодії державних і політичних інститутів, політичних відносин, а також політичних і правових норм.
79. Назвіть функції політичної системи.
Функції політичної системи:
– формування цілей та завдань суспільства;
– розробка програм життєдіяльності суспільства згідно з інтересами керівних верств;
– мобілізація ресурсів суспільства відповідно до певних інтересів;
– забезпечення інтеграції всіх суспільних груп навколо загальних соціально-політичних цілей та цінностей, панівної ідеології та культури;
– розподіл цінностей у суспільстві відповідно до інтересів, насамперед, панівних соціальних груп;
– забезпечення цілісного управлінського впливу на суспільні процеси.
80. Назвіть теорії походження держави.
1) Теологічна - походження і існування держави є результатом виявлення волі Бога.
2) Патріархальна - виникнення держави як результат історичного розростання патріархальної сім'ї: сім'я — сукупність сімей (селище) — сукупність селищ (держава).
3) Договірна - походження держави в результаті угоди (договору) як акта доброї волі людей, згоді про те, що одні будуть управляти, а інші - виконувати їхні управлінські рішення.
4) Теорія насильства - виникнення держави з як результат завоювання одних племен іншими, поневолення одного народу іншим.
5) Психологічна - суспільство як сума психологічних взаємодій людей і різноманітних їх об`єднань.
6) Расова - фізична і психологічна нерівноцінність людських рас, положення про вирішальний вплив расових відмін на історію, культуру, державний та суспільний устрій.
7) Органічна - суспільство і держава представлені як організм, і тому їх сутність можливо зрозуміти з будови і функцій цього організму.
8) Соціально-економічна - найбільш розповсюджена теорія, держава прийшла на зміну родоплемінної організації
81. Назвіть функції держави.
1) основні, що характеризують призначення держави, найбільш загальні, найважливіші напрямки її діяльності на певному етапі розвитку. До основних функцій держави належать: функція оборони країни, захисту правопорядку, законності, охорони прав і свобод громадян та ін.;
2) додаткові (допоміжні), що є складовими елементами основних функцій, але самі по собі не розкривають сутності держави. Так, у складі такої основної функції держави, як оборона країни, можна виділити ряд допоміжних: забезпечення збереження державної та військової таємниці, зміцнення збройних сил, організація та підтримка військового
3) внутрішні функції, що здійснюються в межах даної держави і в яких виявляється її внутрішня політика. Внутрішні функції держави здійснюються в наступних сферах:
політичній: створення та забезпечення функціонування правових механізмів демократичного суспільства (виборча система, забезпечення діяльності політичних партій та недержавних структур, залучення народу до прийняття найважливіших рішень);
закріплення, забезпечення та охорона прав і свобод людини;
культурній, виховній, освітній;
4) зовнішні функції, що забезпечують здійснення її зовнішньої політики. До них належать такі функції, як підтримання міжнародного миру і світового порядку, міжнародне співробітництво, в тому числі і економічне, організація міждержавних зв'язків тощо.
82. Дайте визначення суспільного прогресу.
Суспільний прогрес - процес сходження людських суспільств від примітивних станів (дикості) до вершин цивілізованого стану, заснованого на вищих науково-технічних, політико-правових, морально-етичних досягнень
83. Назвіть критерій прогресу соціальної системи.
Для багатьох живучою є думка, що розум, інтелект, окремі явища духовного життя є і понині критерієм суспільного прогресу. Інші за критерій беруть рівень розвитку продуктивних сил, доповнюючи його техніко-технологічною складовою. Ряд дослідників вбачають критерій суспільного прогресу у рівні продуктивності праці. Деякі політики і юристи критерієм суспільного прогресу вважають рівень розвитку прав і свобод людини.
84. Дайте визначення регресу
Регрес - рух назад, повернення до старих, віджилих форм, занепад, деградація; протилежне прогресу.
85. У яких напрямках здійснюється НТР на сучасному етапі розвитку суспільства?
Основні напрямки НТП на сучасному етапі: 1) Електронізація народного господарства — забезпечення усіх сфер виробництва і суспільного життя високоефективними засобами обчислювальної техніки аж до використання принципів штучного інтелекту, нового покоління супутникових систем зв'язку тощо; 2) Комплексна автоматизація всіх галузей народного господарства на базі електронізації: впровадження гнучких виробничих систем, промислових роботів, систем автоматизованого проектування, автоматизованих систем управління технологічними процесами; 3) створення і використання нових матеріалів, що мають нові властивості: надпровідність, радіаційну стійкість, стійкість до зношування; надчистих матеріалів із заданими властивостями; 4) освоєння принципово нових технологій: мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної, детонаційної та ін; 5) прискорений розвиток біотехнології, яка сприяє створенню безвідходних технологічних процесів, нарощуванню обсягів виробництва сировини, продовольчих ресурсів.
86. Частина світу, сукупність природних умов, необхідних для життя людини і людства - це: а) географічне середовище;
87. Автором концепції ноосфери є: г) В.Вернадський.
88. Сфера взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумна людська діяльність стає глибоким визначальним фактором розвитку - це: б) ноосфера;
89. Дайте визначення екології.
Екологія — наука про взаємодії живих організмів і їх спільнот між собою і з навколишнім середовищем.
90. Назвіть глобальні проблеми сучасності.
Глобальними проблемами називають ті, які мають загальнолюдський характер, зачіпають інтереси людства в цілому і кожної окремої людини практично в будь-якій точці планети. Наприклад, загроза термоядерної катастрофи, загроза деградації природного середовища та екологічного самогубства людства, продовольча проблема, проблеми боротьби з небезпечними для людства захворюваннями і т. д. Всі ці проблеми породжені роз'єднаністю людства, нерівномірністю його розвитку.
91. Назвіть шляхи подолання глобальних проблем.
Для розв'язання глобальних проблем людство має в розпорядженні достатні науково-технічні і матеріальні досягнення, напрацьовані відповідні форми. Глобальні проблеми людства неможливо вирішити одномоментно зусиллям окремих країн. Тому потрібний єдиний міжнародний механізм їх розв'язання і регулювання, мобілізація ресурсів усіх країн світу, визначення міжнародних правових та економічних норм цього регулювання. Щодо останнього, то значна кількість політиків і експертів сходяться на тому, що існуюча політика регулювання процесів глобалізації та породжених ними проблем не відповідає вимогам нового політичного мислення.
92. Дайте визначення культури.
Культура - сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії
93. В чому, на Вашу думку, полягає людинотворча сутність культури?
Культура має людинотворчий характер. Духовна культура полягає у передачі наступним поколінням ідеалів і цінностей у вигляді певних принципів. Хоча це пов’язано з наявністю значних протиріч, для суспільства у цілому і для розвитку творчого потенціалу людини наявність ідеалів відіграє вирішальну роль. Завдяки боротьбі за ідеали створюється духовний потенціал суспільства і людини, який стає основним джерелом саморозвитку соціуму і індивіда. Культура розвиває особу, і в цьому, полягає її головна функція.
94. Назвіть функції культури.
1) функція соціальної пам'яті (зберігання і розповсюдження людського досвіду);
2) освітня і виховна (освоєння через соціалізацію знань, умінь, навиків, мови, цінностей, норм, традицій);
3) комунікативна (формування комплексу взірців поведінки, діяльності, які служать засобами в системі спілкувань, взаємодій між соціальними елементами);
4) регулятивна (освоєння і трансформація цінностей, ідеалів та норм з регуляції поведінки людей в суспільному житті);
5) практична функція - вироблення наукових основ цілеспрямованих культурних змін і культурної політики.
95. Дайте визначення поняття „народ".
Народ — населення держави, мешканці країни.
96. Дайте визначення поняття „нація".
Нація – стійка спільність людей, яка історично склалася на базі спільності економічного життя, території, мови та психічного складу, що виявляється в особливостях культури та побуту; найбільш розвинута етнічна спільність, яка складається протягом тривалого історичного періоду в результаті поєднання, «змішування» представників різних племен та народностей.
97. У чому суть національних відносин?
Національні відносини — це відносини між суб’єктами етнонаціонального розвитку — націями, народностями, національними групами та їхніми державними установами. Проблема національних відносин займає важливе місце в політичному житті багатонаціональної країни. І це зрозуміло, оскільки немає жодного принципового питання, яке можна було б вирішити без огляду на національний склад населення. Національні відносини — складна соціально-політична категорія, одна зі специфічних форм соціальних відносин.
98. Сфера філософського знання про загальність і сутність історичного процесу, іманентну логіку розвитку суспільства - це: в) філософія історії;
99. Що є предметом філософії історії?
Предметом філософії історії є інтерпретація, розкриття змісту історичного процесу й історичного пізнання.
100. Назвіть напрямки філософії історії.
Серед напрямків філософії історії найбільш впливовими є:
1) Гносеологічний (критична філософія історії) - його представники наполягають на ідеї про те, що тільки критичний розгляд історії дає можливість створити модель людської історії, оцінити ступінь істинності історичних фактів і теоретично відтворити картину історичної дійсності.
2) Онтологічний - Представники стверджують, що в центрі уваги філософії історії повинні знаходитися, насамперед, онтологічні проблеми, такі як зміст і становлення історії людства, сутність історичного процесу, можливості передбачення майбутнього, роль і місце людини в історичному процесі
3) Аксіологічний - особливу увагу приділяє проблемі цінності історії, а також з'ясуванню раціональних основ суджень, за якими одні явища історичного знання є цінними, а другі - нецінними.
4) Технократичний - стверджує, що лише індустріалізація здатна раціонально регулювати й удосконалювати життя суспільства й особистості.
101. Що є рушійними силами суспільного розвитку?
Соціальні протиріччя є рушійною силою суспільного розвитку. Саме на основі них розв'язуються і виникають нові людські потреби та інтереси, мотиви й спонуки їх задоволення, задля котрих люди діють, ведуть боротьбу з природою і між собою, підкорюють природні сили, вступають у певні відносини, створюють суспільно-політичні організації, працюють, щось змінюють, утверджують.
102. Назвіть суб'єктів історичного розвитку.
Виділимо основні суб’єкти суспільного розвитку:
1) роди і племена – на історичному етапі первіснообщинної формації;
2) народ – класи і соціальні групи трудящих в суспільно-економічних формаціях;
3) класи-антагоністи і класи-союзники в епоху суспільно-економічних формацій;
4) класи-союзники у соціалістичному суспільстві;
5) соціальні групи;
6) етноси (нації, народності);
7) трудові об’єднання різного рівня (від галузі до окремого підприємства, фірми і т.д.);
8) професійні спілки;
9) партії;
10) рухи, фронти;
11) громадські організації, союзи молоді, жінок, ветеранів та інше;
12) родини, сім’ї;
13) особистості, індивіди.
Основним суб’єктом розвитку суспільства був, є і буде народ, народні маси. Народ – це основний суб’єкт у суспільстві, це класи, соціальні групи, верстви трудящих, які в різні історичні періоди, в різних суспільних і суспільно-економічних формаціях забезпечують своєю працею і діяльністю прогресивний розвиток суспільства
103. Духовний феномен, що постає як форма самовизначення людини у світі, виражає її віру в надприродне -Начало - джерело буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, входження в його світ, причетності до нього - це: а) релігія;
104. Що є предметом релігієзнавства?
Предметом є об'єктивні закономірності виникнення, становлення, розвитку та функціонування релігій, їх структурні особливості, різноманітні феномени, взаємозв'язки і взаємодія релігії з іншими галузями знань. Воно охоплює не тільки трансцендентні, що ґрунтуються на вірі у потойбічне, а й світські та громадянські релігії.
105. Хто є основоположником релігієзнавства?
Англійський історик-етнограф Е. Тайлор (1832—1917) — основоположник релігієзнавства як окремої галузі наукових знань.
106. Тлумачення біблійних текстів - це: г) екзегетика.
107. Розділ богослов'я, що виправдовує та захищає певну релігійну систему, її догмати за допомогою апелювання до розуму - це: а) апологетика;
108. Функцією релігії не є: г) методологічна.
109. Назвіть функції релігії.
Місце та роль релігії в суспільстві визначається низкою функцій:
1. Інтегративна — релігійні вірування та норми в системі інституцій забезпечують соціальну солідарність, здатність утворити безконфліктне суспільство, злагоду, згуртованість, рівновагу суспільних відносин;
2. Світоглядна (смислоутворююча) - релігійні вчення та догми допомагають людині визначити своє місце в суспільстві і всесвіті, сформувати відповідні поняття про світоустрій, соціальні інститути і структури, форми поведінки і норми людської діяльності за допомогою вкладених змістів, показати значення життєвих подій в світі розуміння кінцевих цілей та устремлінь;
3. Ідеологічна - релігія виправдовує/осуджує і узаконює соціальні устої, які відображають інтереси керуючого класу або еліти за допомогою вчення та доктрини;
4. Компенсаційна - характеризує процес зняття життєвих суперечностей і проблем шляхом ідеалізації "іншого" світу, що відображається в релігійних доктринах (всі земні страждання і несправедливості праведних людей закінчаться в майбутньому житті (Царство Боже), і кожен там знайде заспокоєння) і дозволяє впевнено орієнтуватися в реальних життєвих ситуаціях;
5. Комунікативна — забезпечує спілкування, соціалізацію, передачу релігійного досвіду, обмін, засвоєння інформації суб'єктів релігійного життя (віруючими, релігійними громадами, духовенством, релігійними організаціями тощо);
6. Легітимуюча — норми поведінки людини в суспільстві чи соціальній групі (морально-етичні, сімейні та ін.) стають загальноприйнятими завдяки їх схваленню в релігійних вченнях і церкві;
7. Функція соціального контролю дозволяє орієнтуватися населенню в своїх діях і вчинках згідно з загальноприйнятими суспільно-релігійними цінностями і очікувати покарань або винагород за їх дотримання (або недотримання);
8. Регулятивна - характеризує нормативно-установчий вплив релігії через систему вимог до поведінки віруючих за допомогою релігійних установок, переконання, норми, ціннісні орієнтири.
110. Ставлення віруючих до світу, виражене в системі поглядів, почуттів, смисл яких становить віра у надприродне - це: б) релігійна свідомість;
111. Зумовлені звичаями, традиціями символічні індивідуальні, колективні дії, що втілюють певні ідеї, норми, ідеали та уявлення і спрямовані на встановлення взаємовідносин людини з надприродними об'єктами - це: а) релігійний обряд;
112. Реалізація віри у предметах, символах, діях індивідів, груп віруючих - це:
б) релігійний культ;
113. Вербальне звертання людини до об'єкта - це: б) молитва;
114. Течії, об'єднання віруючих, опозиційні щодо певних релігій - це: б) секта;
115. Малочисельна релігійна організація, утворена для задоволення релігійних потреб; сукупність віруючих усередині релігійної спільноти, об'єднаних певним інтересом; моно-, поліконфесійні об'єднання, створені для проведення релігійних заходів релігій - це:
г) релігійна група.
116. Релігійна організація зі складною, суворо централізованою та ієрархізованою системою взаємодії священнослужителів і віруючих релігій - це: г) церква.
117. Різновид церкви, учасники якої вважають, що завдяки дотриманню певного морально-етичного кодексу і ритуальних приписів вони отримають харизму (особливу силу, дар Божий) - релігій - це: в) харизматичний культ;
118. Назвіть світові релігії.
Християнство(Католицизм. Православ'я. Протестантизм.), буддизм, іслам.
119. Що Ви розумієте під поняттям „совість"?
Совість – це здатність людини обдумувати, розуміти свої вчинки, здатність усвідомити скоєну дію і віднайти свої помилки, ну і, звичайно, виправити їх. Людина з совістю – це особа, що може проаналізувати власний вчинок відносно до іншої особи, його вплив на цю особу, на хід речей.
120. У чому полягає свобода совісті?
Свобода совісті — природне право на умови, за яких можливе вільне самовизначення особистості в світоглядній сфері буття, її духовне становлення, розвиток, самоактуалізація. За своїм змістом поняття «свобода совісті» багатоаспектне, ширше ніж «свобода віросповідання». Його сутнісне навантаження нерідко визначається в залежності від предметного поля дослідження: філософія, етика (філософсько-етичне), політологія, право (політико-правове), релігієзнавство, теологія (релігієзнавче, теологічне).
121. У чому полягає свобода релігії?
Свобода релігії — це свобода вибору й самоствердження індивіда в системі релігійних координат. Структура поняття свобода релігії має два основних компоненти: свобода віросповідань і свобода церкви.
122. У чому полягає свобода віросповідання?
Свобода віросповідання — право сповідувати і практикувати будь-яку релігію або культ.
123. Що є предметом етики?
Предметом етики виступають моральні норми. Тому, етика — наука, об'єктом вивчення якої є мораль.
124. Основна категорія евдемоністичної етики Аристотеля - це: г) доброчесність.
125. Сукупність вимог, приписів, норм і принципів щодо поведінки людини у ставленні її до суспільства, соціальних інститутів, суб'єктів та до самої себе з позицій добра і зла - це: