2. Оцінка ризику небезпеки. Методи визначення ризику.

Людська практика свідчить, що будь-яка діяльність є потенційно небезпечною. Для людини завжди існує ризик небезпеки. Ризик можна уявити як поєднання ймовірності події з певними небажаними наслідками: вихід з ладу обладнання, травмування, захворювання, загибель людей, матеріальні втрати тощо. Варто зазначити, що кількість ризиків небезпек щодо загибелі людей як у всьому світі, так і в Україні зростає.

Ризик, згідно Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" - це ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час за певних обставин. 

В теорії БЖД під ризиком розуміють негативні результати дії будь-якого фактору, або їх комплексу. Ризик (R) здійснення будь-якої події можна визначити за формулою: R=n/N, де: n - статистично зафіксована кількість несприятливих явищ (травма, хвороба, смерть), N - загальна, теоретична кількість явищ. Наприклад, відомо, в країні за статистичними даними гине у виробництві 1000 людей (n), а всього працюючих 15 млн ( Знайти вірогідність ризику (R) загибелі одного працюючого: R=n/ N 10³/15х10⁶=7х10^-5.

Можливість виникнення загрози небезпеки і її здійснення - ризик (R) може бути відсутнім, коли R=0, або бути присутнім коли R>0. Якщо ризик наслідків (Rн) дорівнює нулю, то за умови: R=0, ризик існує, а при Rн=0 наслідки ризику відсутні. 

Отже, можна казати про прийнятний ризик - значення вірогідності прояву підвищеної небезпеки. Це такий ризик, який не загрожує негативними наслідками. Знаючи причини виникнення підвищеної небезпеки ризиком можна управляти.

Управління ризиком - процес прийняття рішення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику проявлення його негативних наслідків. Основні методичні підходи у визначенні та оцінці ризику: 1) інженерний, що спирається на статистичні дані про повторюваність подій, їх частоту - вірогідностний аналіз небезпек; 2) модельний, основу якого складає стохастична модель впливу шкідливих чинників на людину, суспільство; 3) експертний, заснований на висновках фахівців - експертів; 4) соціологічний - опитування населення. Знаючи можливість прояву ризику небезпечних і шкідливих чинників ними можна управляти, а отже контролювати ситуацію.

Відповідно до державного стандарту (ДСТ) ГОСТ 12.1.004-85 міра ризику визначається значеннями гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин (ШР), або гранично допустимих рівнів (ГДР) небезпечних чинників. Знаючи структуру об'єкта ризиком можна управляти різноманітними способами 1) удосконалення технічних систем і об'єктів, 2) наявність у персонала, працівників певних навичок, знання небезпечних і шкідливих чинників у даній сфері діяльності, 3) попередження причин надзвичайних ситуацій.

За оцінкою статистичних даних виділено чотири групи ризику смертельних випадків в різних галузях промислового виробництва.

Перша - відносно небезпечна (текстильна, взуттєва, лісова, целюлозно-паперова галузі промисловості) - ризик смертельних випадків складає 10^-4.

Друга - небезпечна (гірничо-видобувна, металургійна, будівельна, суднобудівельна галузі - ризик 10^-4х10^-3.

Третя - дуже небезпечні професії (рибний промисел, хімічна промисловість, ядерна енергетика) - ризик складає 10^-3х10^-2.

Четверта - надзвичайно небезпечні (космонавтика, випробування літаків, радіаційна хімія, виробництво зброї) - 10^-2, тобто ризик смерті існує для кожного з 100 працюючих робітників.