3. Характеристика природних умов району проектування

Волинська область розташована на північному заході України і межує на заході з республікою Польща, на півночі - з республікою Білорусь, на сході - з Рівненською областю, на півдні - з Львівською областю. Площа області складає 20,1 тис. кв. км.

1. Корисні копалини

Волинська область порівняно небагата на родовища корисних копалин. Тут відомі кам'яне вугілля, торф, сировина для випалювання вапна, цементу, цегельно-черепична сировина, будівельні та баластні піски, гончарні глини тощо. Виявлено у області ряд структур, перспективних на відкриття нафтових та газових родовищ. Кам'яне вугілля залягає у південно-західній частині області. Тут розташоване Нововолинське родовище Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Перші шахти басейну були закладені у 1950 р. У надрах Волині виявлені запаси торфу, пов'язані переважно із заплавами та першими надзаплавними терасами Прип'яті, Стоходу, Турії, Стиру та їх приток. Цементна сировина та сировина для випалювання вапна спостерігаються у Волинській області у вигляді крейдово-мергельних порід верхньої крейди. Як цегельно-черепична сировина на Волині використовуються еолово-делювіальні леси (м. Горохів, смт. Локачі, м. Нововолинськ та ін.), алювіальні лесовидні породи з прошарками та лінзами пісків (міста Луцьк, Берестечко та ін.), озерно-льодовикові суглинки та супіски (м. Ковель) та інші генетичні типи порід. Основна кількість запасів цегельно-черепичної сировини розташована у південній частині області, де майже всюди на поверхні залягають леей та лесовидні породи. Будівельні та баластні піски дуже поширені у північній (поліській) частині області. їх родовища пов'язані переважно з водно-льодовиковими відкладами (озами, зандрами), які розташовані у багатьох районах області і інтенсивно розробляються. 3.2. Підземні води

Волинська область розташована в межах Волино-Подільського артезіанського басейну, в якому поширені прісні і мінералізовані підземні води. їх формування і територіальне поширення обумовлюється геологічною будовою і геохімічною обстановкою надр. Водоносними є відклади палеозою, мезозою і кайнозою, серед яких виділяється декілька самостійних водоносних горизонтів. У східній частині області водоносний горизонт утворюють тріщинуваті пісковики рифею-кембрію. Прикривається він товщею порід верхньокрейдового і верхньочетвертинного віку. Розкритий горизонт багатьма свердловинами на глибині 50-175 м. Горизонт напірний. Закладені свердловини в понижених ділянках рельєфу в річкових долинах переважно самовиливають з дебітом 12-20, 40-60 м куб/год. У окремих випадках їх дебіт зростає до 100-150 м куб/год, що свідчить про високе водозбагачення горизонту. Води цього горизонту прісні, гідрокарбонатно-кальцієвого складу з добрими смаковими якостями. На них базується водопостачання м. Маневичі. У сусідній Ровенській області води цього горизонту є основним джерелом водопостачання міст Ровно, Клевань, Костопіль, Здолбунів тощо. Розвідувальні свердловини у західній частині області, зокрема в районі Турійська і Туропина на глибині 250-300 м виявили кембрійський водоносний горизонт. Горизонт має напірні властивості, а статичні рівні вод у свердловинах встановлюються неглибоко від поверхні. В загальному води цього горизонту вивчені поки що слабо.

Кристалічні тріщинуваті вапняки силуру утворюють водоносний горизонт, який поширений у південно-східній частині області. Горизонт напірний, водозбагачення його зростає з глибиною, наприклад, дебіт свердловин у с. Ставок Ківерцівського району, що розкрила цей горизонт на глибині 46 м, становив 9 м куб/год і зріс до 12 м куб/год на глибині 60-80 м. Максимальний приплив води (25 м куб/год) зафіксований у цій свердловині з глибини 150 м. У свердловині с. Годомичі Маневицького району, що розкрила відклади силуру, приплив води в інтервалі 73- 79 м становить 18 м куб/год при самовиливі і збільшується до 30 м куб/год на глибині 123 м. Все це свідчить про те, що відклади силуру містять водоносний горизонт прісних вод, водозбагачення якого тісно пов'язане з тріщинуватістю та кавернозністю порід. Цей горизонт вивчений поки що недостатньо і для потреб водопостачання майже не використовується. Відклади девону у Волинській області розкриті такими свердловинами, у яких виявлено два водоносних горизонти. Найбільш водо-збагачені відклади нижнього девону. Цей горизонт пов'язаний з тріщинуватими вапняками і має напірні властивості. На глибині 80-96 м він розкритий свердловиною в районі м. Ківерці, дебіт якої досягає 59,8 м куб/год при зниженні рівня на 4,3 м. Дещо далі на південний схід від згаданого водопункту в м. Дубно Ровенської області дебіт свердловини при самовиливі коливається в межах 19-23 м куб/год. Неоднакову водозбагаченість нижньодевонського горизонту можна пояснити мабуть різним ступенем тріщинуватості водоносної товщі. Води цього горизонту гідрокарбонатно-кальцієвомагнієві з мінералізацією меншою від 1 г/л. Водоносними виявляються також вапняки і доломіти середнього девону. Згідно з даними, одержаними зі свердловин, що закладені в м. Луцьку, с. Верба Дубнівського району Ровенської області та ст. Несвіч-Волинський, середньодевонський водоносний горизонт залягає на глибині 116-125 м. Він має напірні властивості, але статичний рівень встановлюється дещо нижче від поверхні суші. Верхньодевонський горизонт на території Волинської області відсутній. У західній частині Волинської області поширені відклади карбону. Встановлено, що товща карбону має шарувату будову, в якій чергуються пісковики і вапняки з пластами вугілля. Відклади візейського і намюрського ярусів утворюють горизонт тріщинно-пластового типу. Водоносний горизонт візейського ярусу пов'язаний з тріщинуватими вапняками і пісковиками, які перешаровуються проверстками глинистих сланців та алевролітів. Розкритий він свердловинами в районі Володимира-Волинського, а також Іваничів на глибині 284-440 м. Горизонт водозбагачений слабо і дебіт свердловин коливається в межах 0,2-5,4 м куб/год. Для цих вод характерна підвищена мінералізація, вони мають хлоридно-натрієвий склад і гірко-солоний смак. Із мікрокомпонентів у них виявлено бром (50-70 мг/л). У водах розчинений азот, вуглекислота і метан. На метан припадає максимальна кількість (70-90%). Для потреб водопостачання води цього горизонту непридатні. Намюрський водоносний горизонт утворюють тріщинуваті кварцові пісковики, які чергуються з глинистими і вуглистими сланцями, алевролітами і прошарками вугілля. Поширений цей горизонт у південно-західній частині Волинської області і залягає на глибині 300-380 м. Горизонт напірний, п'єзометричні рівні встановлюються близько денної поверхні. Дебіти свердловин 3-5 м куб/добу. Зростає водозбагачення го-ризоту в зоні поширення «сріблястих» пісковиків, де дебіт свердловин досягає 7 м куб/год. За хімічним складом і величиною мінералізації води намюрського горизонту дуже різноманітні і непостійні. У північній частині басейну вони слабосолонуваті, у центральній – солоні, а у південній – дуже солоні, їх мінералізація зростає до кільканадцяти грамів на літр. Четвертинні відклади на території Волинського Полісся представлені флювіогляціальними пісками з домішкою гальки з гравію, алювіальними глинистими пісками, суглинками та моренами. Разом з корою вивітрювання верхньої крейди вони утворюють перший від денної поверхні водоносний горизонт. Він залягає на глибині 2,5-8 м від поверхні.

На рівнинних майже нерозчленованих ділянках Волинського Полісся (район Камінь-Каширська, Ратне та інші), підземний стік дуже сповільнюється, місцевість заболочується. У хімічному складі ґрунтових вод з'являються сполуки окису азоту у підвищеній кількості (до 20 мг/л) та залізо болотного походження. Типово поліські умови позначаються і на фізичних властивостях цього горизонту. Вода у криницях мутна, жовтого відтінку з неприємним присмаком. Води четвертинного водоносного горизонту Волинської області взагалі, за винятком заболочених ділянок, мають порівняно задовільні фізичні властивості. Вони м'які, гідрокарбонатно-кальцієво-магнієвого складу з мінералізацією до 1 г/л. Неглибоке залягання горизонту дозволяє сільському населенню використовувати підземні води цього горизонту для побутових потреб.