6. Порядок проведення санаційного аудиту на підприємстві.

Етапи й порядок проведення санаційного аудиту є наступними.

І ЕТАП. На першому етапі санаційного аудиту проводиться загальне ознайомлення із наявною в підприємства санаційною концепцією та планом фінансового оздоровлення, збирається та сис­тематизується інформація, що використовується в процесі санаційного аудиту.

Аудитор повинен мати можливість ознайомитися з результатами попередньої аудиторської перевірки і результатами виконання фінансових планів і бізнес-планів підприємства, якщо вони наявні. Аудитор повинен:

• оцінити обсяг ринку збуту продукції і її конкурентоспроможність;

• зібрати дані про стан і перспективи розвитку галузі, до якої належить підприємство:

• виявити характер джерел сировини, комплектуючих, а також фінансових засобів даного підприємства;

II ЕТАП. Після отримання всієї документації доцільно провести загальний аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства. У ході аналізу аудитор проводить таку роботу:

1) вивчає загальну виробнича структура підприємства: 2) оцінює рівень існуючої технології виробництва. 3)Аналіз витрат на виробництво. 4) Аналіз руху основних фондів та амортизаційних відрахувань. 5) Аналіз показників праці.

Після цього здійснюється аудит фінансової сфери підприємства, який включає:

1. Оцінку динаміки і структури валюти балансу.

2. Аудит власного капіталу

3. Аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості

4)Оцінка ліквідності активів підприємства та його платоспроможності.

5)Аналіз дебіторської заборгованості.

6)Аудит реальних та фінансових інвестицій.

7. Аналіз грошових потоків.

8. Аудитор повинен перевірити також показники ділової активності з точки зору впливу на. фінансову тійкість підприємства.

3. ЕТАП. На даному етапі аналізуються причини і симптоми фінансової кризи, а також аналізуються 'слабкі сторони"діяльності підприємства.

4. ЕТАП. Ухвалення рішення про санацію чи ліквідацію підприємства.

Якщо санаційний аудит показав, що підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, має достатньо підготовлений менеджмент, ринки збуту продукції, а також перспективи залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора. то робиться висновок про можливість проведення санації суб'єкта господарювання.

7. Призначення плану фінансової санації та його структура.

План фінансового оздоровлення розробляють як правило фінансові та контролінгові служби підприємства. Необхідність залучення зовнішніх консультантів під час розробки плану зумовлено 3 чинниками: 1) затратами роб.часу необхідного для розробки плану; 2) потреба в належних знаннях та досвіді; 3) потреба в об’єктивності.

При розробці плану керуються такими принципами: завершеність; змістовність; правильність; якість; об’єктивність.

План санації складається із вступу і 4 розділів. Вступ повинен містити загальну характеристику об’єкта планування, у ньому зазначається мета складання плану, його замовник та методи розробки. Перший розділ включає: - оцінювання зовн.умов, в яких п-во функціонує; - аналіз фінансового-господарського стану; - аналіз причин фінансової кризи та слабких місць; - наявний потенціал.

Другий розділ характеризує стратегічні цілі санації підприємства. Тут подається оперативна програма, що відображає заходи спрямовані на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства.

Третій розділ включає в себе конкретний план заходів, щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства на довготривалий період і складається з: 1) плану маркетингу та оцінювання ринків збуту; 2) плану виробництва та капіталовкладень; 3) організаційного плану; 4) фінансового плану.

Четвертий розділ містить розрахунок ефективності санації, а також перелік заходів щодо організаційної реалізації плану та контролю за її перебігом. Санація вважається успішною, якщо за допомогою зовнішніх та внутрішніх фін.джерел проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить із кризи і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді .