2. Прямий умисел. Його інтелектуальний і вольовий моменти.

У разі прямого умислу, згідно з ч. 2 ст. 24 КК України, особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачає настання суспільно не­безпечних наслідків, бажає їх настання.

За своєю внутрішньою структурою прямий умисел може бути дуже складним. Винний здатний передбачити можливість настання різних, не суворо визначених у його свідомості наслідків діяння, і бажати настання будь-якого з них. У таких випадках мається на увазі альтернативний умисел. В інших випадках можливі наслідки охоплюються свідомістю винного в узагальненому вигляді, вони не конкретизовані, але тим не менш будь-які з можливих наслідків націлені на кінцевий злочинний результат. Це має місце, наприклад, при скоєнні крадіжок, коли свідомістю винного не визначено ні предмет викрадання, ні його розміри. Проте крадіжка залишається крадіжкою з характерним для неї прямим умислом. Злочини з невизначеним наміром можуть включати наявність багатьох можливих злочинних наслідків, головна умова - це усвідомлення і передбачення особою не абстрактної, а реальної можливості їх настання і бажання цього⁴.

Усвідомлення суспільно небезпеч­ного характеру вчинюваного діяння озна­чає, що винувата особа розуміє не лише фактичні обставини, які стосуються об’єкта і об’єктивної сторони складу пев­ного злочину, а й його суспільну небез­печність. Наприклад, у разі вчинення кра­діжки винуватий усвідомлює, що він пору­шує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим спричиняє май­нову шкоду потерпілому.

Осудна особа, яка досягла певного віку, як правило, усвідомлює суспільну небез­печність своєї дії або бездіяльності. При цьому необ­хідно відзначити, що в ряді випадків зако­нодавець визнає діяння умисними лише при усвідомленні їх протиправності. Це, пере­довсім, злочини із спеціальним суб’єктом, коли на особу покладається виконання або забезпечення дотримання якихось правил та обов’язків. Наприклад, за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ч. 1 ст. 272 КК України) можуть бути притягнуті до кри­мінальної відповідальності лише ті особи, на яких покладався обов’язок щодо дотри­мання ними цих правил. Вказівка у статті на завідомість у відношенні до незакон­них дій також в принципі означає усвідом­лення суб’єктом протиправності діяння. Наприклад, поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи (ч. 1 ст. 151 КК України).

Усвідомлення суспільної небезпеки вчинюваних діянь включає уявлення суб’єкта і про ті факультативні ознаки об’єктивної сторони, за яких вчинюється злочин (спосіб, місце, час тощо).

Формулювання «передбачала його суспільно небезпечні наслідки» — це розу­мове уявлення особи про результати своєї дії або бездіяльності. При цьому передба­чення тут має конкретний характер. Особа в цьому разі чітко усвідомлює, що саме від її конкретного діяння настануть або можуть настати суспільно небезпечні наслідки.

Відповідно до законодавчого визна­чення прямого умислу передбачення наслідків може бути неоднозначним: вину­ватий передбачає можливість або неми­нучість настання суспільно небезпечних наслідків.

Із положень ч. 2 ст. 24 КК України начебто випливає, що суб’єкт спочатку усвідомлює суспільно небезпечний харак­тер свого діяння, а потім передбачає сус­пільно небезпечні наслідки своїх дій (чи бездіяльності). Реальне співвідношення інтелектуальних моментів (усвідомлення та передбачення) виглядає, як правило, дещо інакше: спочатку суб’єкт «прораховує» наслідки своїх дій, а потім дає оцінку своїм діям як небезпечним. Усві­домлення характеру дії відбувається на підставі передбачення, а не навпаки. В психологічній літературі підкреслюється, що про усвідомлення особою суспіль­ної значущості свого діяння можна говорити лише тоді, коли вона передбачає його наслідки⁵.

Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного на­слідку, що був задуманий, щодо матеріаль­них злочинів, і бажання вчинення злочин­ного діяння — щодо формальних злочи­нів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним скла­дом прямий умисел відрізняється від ін­ших форм і видів вини. Під бажанням у психологічній літе­ратурі розуміється прагнення до конкрет­ного результату, що передбачає свідому та цілеспрямовану діяльність особи. Наявність у кримінально-правовій формулі вини такого елемента, як ба­жання суб’єкта, свідчить про намір вклю­чити у вину вольовий момент — спонуку злочинної поведінки. Бажання, як во­льове начало, перебуває в нерозривній єд­ності із свідомістю особи, яка діяла з пря­мим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.