- •Дек «Правові засади державного управління в пек»
- •Інституційне забезпечення формування та реалізації енергетичної політики єс
- •До функцій асеr належить:
- •Загальні правові засади сучасної енергетичної політики єс
- •У зв’язку з цим, найбільш важливим для енергетичного сектора є досягнення наступних цілей як:
- •Історичні аспекти утворення незалежних органів державного регулювання в сфері енергетики у країнах світу
- •Вимоги законодавства єс щодо правового статусу незалежних органів державного регулювання в сфері електроенергії та природного газу.
- •Про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України Президент України; Указ, Положення від 13.04.2011 № 462/2011
- •Система органів, що здійснюють державне управління в пек України.
- •Про Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України Президент України; Указ, Положення, Перелік від 06.04.2011 № 382/2011
- •Про Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України Президент України; Указ, Положення від 06.04.2011 № 403/2011
- •Про Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України Президент України; Указ, Положення від 06.04.2011 № 408/2011
- •Про Положення про Державну службу геології та надр України Президент України; Указ, Положення від 06.04.2011 № 391/2011
- •Організаційно-правові засади державного регулювання в сфері енергетики в Україні.
- •Закони україни:
- •Зу про природні монополії
- •Стаття 8. Предмет державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій
- •Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики як незалежний орган державного регулювання в енергетиці України: особливості правового статусу.
- •Основні функції, завдання та повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики України.
- •Стаття 13. Функції комісій
- •Основними завданнями нкре є:
Інституційне забезпечення формування та реалізації енергетичної політики єс
Європейські інституції, які реалізовують енергетичну політику.
Реалізація спільної енергетичної політики потребує не лише відповідного законодавства, а й ефективно функціонуючих інституційних структур. В енергетичному секторі діють: • загальні інститути, що виконують функції на рівні ЄС (Рада ЄС, Європейська Комісія, Європейський Парламент і ін.)
• міждержавні структури, до складу яких входять не лише країни-члени ЄС, а й інші країни (МАГАТЕ, Міжнародне енергетичне агенство);
• інститути, призначені для виконання функцій в енергетичному секторі (Генеральна дирекція з енергетики та транспорту).
Європейський Союз намагається сьогодні інституційно забезпечити в енергетичних відносинах порядок, належний стан і перспективність. Для цього в ЄС створено Агентство з питань співробітництва регуляторних органів у сфері енергетики (АСЕR).
АСЕR є незалежним від підприємств-ви робників електроенергії і газу, операторів транс портних і розподільчих систем та під час здійс нення своєї діяльності враховуватиме специфіч ну роль національних регуляторних органів, за без печу-ючи однакове застосування ними законодавства.
Цілями АСЕR є надання допомоги регуляторним органам держав-членів ЄС з виконання ними національних регуляторних завдань на рівні ЄС та, за необхідності, координування їх діяльності з метою зміцнення енергетичної безпеки.
До функцій асеr належить:
• моніторинг ринків електроенергії та природного газу, в тому числі роздрібних цін на електроенергію та газ, доступу до мережі, включаючи доступ до електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії;
• моніторинг регіонального співробітництва між підприємствами-операторами транспортних систем;
• розроблення керівних рекомендацій з відповідних питань;
• сприяння поглибленню співробітництва національних регуляторних органів на рівні ЄС;
• координування діяльності національних регуляторних органів на ринках електроенергії та газу відповідно до директив Третього енергетичного пакета.
Також АСЕR є відкритим для участі третіх країн, в тому числі й України, які уклали договори з ЄС, згідно з якими вони впровадили та застосовують право ЄС у сфері енергетики та, де необхідно, у сферах довкілля та конкуренції.
Загальні правові засади сучасної енергетичної політики єс
Питання енергетики були одним із ключових факторів створення Європейського Союзу. Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Люксембург та Нідерланди у 1951 році домовилися про створення Європейського співтовариства з вугілля та сталі, а у 1957 році заснували Європейське співтовариства з атомної енергії і Європейське економічне співтовариство. Незважаючи на значну важливість питань енергетики, на жаль, вони не стали окремою
опорою ЄС надалі. Політика в області енергетики вважалася прерогативою національних держав і в ЄС не існувало єдиної енергетичної стратегії. І лише останнім часом таке положення справ стало змінюватися.
Енергетична політика ЄС носить визначальний характер, тому що саме за допомогою її створюються необхідні для існування будь-якого промислового виробництва передумови. В останні роки в міру посилення інтеґраційних процесів у рамках Євросоюзу спостерігається помітна активізація зусиль з розробки і реалізації єдиної енергетичної політики як у державах-членах ЄС, так і у інших країнах, а також міжнародних організаціях.
Енергетична політика, як і всі інші дії співтовариства, оцінюється за тим внеском, що вона зробила у досягненні основних цілей Маастрихтського договору – створення єдиного ринку, підтримка стійкого і стабільного енергетичного росту, створення нових робочих місць і процвітання громадян.
