Інституційне забезпечення формування та реалізації енергетичної політики єс

Європейські інституції, які реалізовують енергетичну політику.

Реалізація спільної енергетичної політики потребує не лише відпо­відного законодавства, а й ефективно функціонуючих інституційних структур. В енергетичному секторі діють: • загальні інститути, що виконують функції на рівні ЄС (Рада ЄС, Європейська Комісія, Європейський Парламент і ін.)

• міждержавні структури, до складу яких входять не лише країни-члени ЄС, а й інші країни (МАГАТЕ, Міжнародне енергетичне агенство);

• інститути, призначені для виконання функцій в енергетичному секторі (Генеральна дирекція з енергетики та транспорту).

Європейський Союз намагається сьогодні інституційно забезпечити в енергетичних відносинах порядок, належний стан і перспективність. Для цього в ЄС створено Агентство з питань співробітництва регуляторних органів у сфері енергетики (АСЕR).

АСЕR є незалежним від підприємств-ви робників електроенергії і газу, операторів транс портних і розподільчих систем та під час здійс нення своєї діяльності враховуватиме специфіч ну роль національних регуляторних органів, за без печу-ючи однакове застосування ними законодавства.

Цілями АСЕR є надання допомоги регуляторним органам держав-членів ЄС з виконання ними національних регуляторних завдань на рівні ЄС та, за необхідності, координування їх діяльності з метою зміцнення енергетичної безпеки.

До функцій асеr належить:

• моніторинг ринків електроенергії та природного газу, в тому числі роздрібних цін на електроенергію та газ, доступу до мережі, включаючи доступ до електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії;

• моніторинг регіонального співробітництва між підприємствами-операторами транспортних систем;

• розроблення керівних рекомендацій з відповідних питань;

• сприяння поглибленню співробітництва національних регуляторних органів на рівні ЄС;

• координування діяльності національних регуляторних органів на ринках електроенергії та газу відповідно до директив Третього енергетичного пакета.

Також АСЕR є відкритим для участі третіх країн, в тому числі й України, які уклали договори з ЄС, згідно з якими вони впровадили та застосовують право ЄС у сфері енергетики та, де необхідно, у сферах довкілля та конкуренції.

Загальні правові засади сучасної енергетичної політики єс

Питання енергетики були одним із ключових факторів створення Європейського Союзу. Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Люксембург та Нідерланди у 1951 році домовилися про створення Європейського співтовариства з вугілля та сталі, а у 1957 році заснували Європейське співтовариства з атомної енергії і Європейське економічне співтовариство. Незважаючи на значну важливість питань енергетики, на жаль, вони не стали окремою

опорою ЄС надалі. Політика в області енергетики вважалася прерогативою національних держав і в ЄС не існувало єдиної енергетичної стратегії. І лише останнім часом таке положення справ стало змінюватися.

Енергетична політика ЄС носить визначальний характер, тому що саме за допомогою її створюються необхідні для існування будь-якого промислового виробництва передумови. В останні роки в міру посилення інтеґраційних процесів у рамках Євросоюзу спостерігається помітна активізація зусиль з розробки і реалізації єдиної енергетичної політики як у державах-членах ЄС, так і у інших країнах, а також міжнародних організаціях.

Енергетична політика, як і всі інші дії співтовариства, оцінюється за тим внеском, що вона зробила у досягненні основних цілей Маастрихтського договору – створення єдиного ринку, підтримка стійкого і стабільного енергетичного росту, створення нових робочих місць і процвітання громадян.