1. Комбінований – в початкових і середніх класах (75-80 відсотків загальної кількості уроків):

-підготовка вчителя до роботи (вивчення учнів класу, стилю викладання інших вчителів у цьому класі, докладне вивчення змісту навчального матеріалу, планування навчальної роботи, підготовку навчально-матеріальної бази);

-початок уроку (урок має бути динамічним – вітання, перевірка відсутніх, перевірка зовнішнього стану приміщення, організація уваги; застосування індивідуально усного опитування, фронтального та ін.);

-повідомлення теми, цілі і завдань уроку;

-пояснення матеріалу;

-сприймання, осмислення і засвоєння матеріалу;

-формування навичок і вмінь (основний метод – вправи);

-домашнє завдання.

2. Урок засвоєння нових знань (перевірка д.з., актуалізація і корекція опорних знань, усвідомлення учнями фактичного матеріалу, узагальнення і систематизація знань, підсумки, повідомлення д.з.)

3. Урок формування навичок і вмінь;

4. Урок узагальнення і систематизації знань;

5. Урок практичного застосування знань, навичок і вмінь;

6. Урок контролю і корекції знань. Навичок і вмінь.

Нестандартній урок – це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру (уроки-прес-конференції, уроки-ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, комп’ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки-конкурси, уроки-ексеурсії, уроки-концерти). Вони спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачипають емоційно-мотиваціонну сферу, розвивають творче мислення, формують мотивацію.

Організація навчальної діяльності.

Форми:

• Фронтальна (уміти тримати в полі зору весь клас, прагнення одночасно впливати на всіх присутніх. На етапі первинного засвоєння нового матеріалу). Недолік – за своєю природою розрахована на середнього учня;

• Індивідуальна (самостійне виконання учнем однакових для всього класу завдань без контакту з іншими учнями, але в єдиному для всіх темпі. Використовується на всіх етапах роботи. Переваги – дозволяє кожному учневі поглиблювати і закріплювати знання, виробляти вміння, навички, досвід. Недолік – ізольованість, його оцінка цікавлять лише учня та вчителя;

• Групова (створення невеликих за складом груп у межах класу, ліпше 4-5 учнів, які мають різну успішність. На етапах закріплення, поглиблення і систематизації знань. Буває однорідною, диференційованою, кооперативною, парною, індивідуально-груповою).

44. Дидактичні вимоги до уроку. Підготовка учителю до уроку. Аналіз уроку.

Дидактичні вимоги:

• Раціональне використання кожної хвилини уроку;

• Раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;

• Використання активних методів навчання;

• Зв’язок з раніше вивченим досвідом, набутим учнем;

• Формування умінь учнів самостійно здобувати знання й застосовувати їх практично;

• Індивідуалізація. Диференціація та інтенсифікація навчального процесу;

• Використання сценарних варіантів уроку. Які є носіями інформації;

• Створення умов для успішного навчання учнів;

• Чітке формулювання освітніх завдань загаром і складовим елементів, їх зв’язок з розвивальними і виховними завданнями; вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів;

• Реалізація на уроках всіх дидактичних принципів;

• Організоване закінчення уроку;

• Здійснення міжпредметних зв’язків;

• Врахування принципів диференції та індивідуалізації.

Підготовка учителя до уроку.

Етапи:

• Планування системи уроків з теми;

• Конкретизація цього планування стосовно кожного уроку.

Підготовка вчителя до уроку – це планування уроку. Конкретизація тематичного планування , стосовно кожного окремо взятого уроку, осмислення та складання плану і конспекту уроку після того як визначено основний зміст і спрямованість уроку.

План вчителя – це початок творчого пошуку, засіб ефективності уроку, реалізація задуму вчителя, грунт натхнення і талановитої імпровізації. В ньому:

• Тема уроку;

• Клас, в якому він проводиться;

• Мета уроку;

• Короткий зміст матеріалу;

• Контроль і корекція навчальної діяльності учнів;

• Уточнення структури;

• Орієнтовна міра часу на різні види роботи.

Аналіз уроку.

1. Тип і структура (мета, завдання, витрата часу);

2. Зміст та методика повторення вивченого (повнота та глибина перевірки, методика повторення, кількість задіяних перевіркою учнів, об’єктивність та аргументація оцінювання);

3. Вивчення нового матеріалу (вимоги програми, науковість, зв’язок із життям, систематичність, доступність, відповідність матеріалу цілям та завданням уроку;

4. Методи навчання (наочність, обґрунтованість методів, активізація пізнавальної діяльності, використання методів проблемного навчання, поєднання фр.,інд.,гр.форм роботи, самостійна робота учнів, методика контролю та обліку знань)

5. Засвоєння нового (добір матеріалу)

6. Завдання додому (обсяг, характер, доступність матеріалу, інструктаж, диф. завдання, місце д.з.на уроці)

7. Характер діяльності вчителя (самостійна, групова робота; диференціація і інд-ція; активність мислення; розвиток психічної сфери учнів);

8. Результати уроки (підбиття підсумків, виконання плану, рівень досягнення мети, рівень якості знань, умінь, навичок)

45. Позаурочні та позашкільні форми організації навчання

Позаурочні форми:

• Домашня робота (доповнює діяльність учнів на уроках – с підручниками, письмові і графічні роботи, перегляд к/ф, дослід);

• Семінарські заняття (поширена форма організації повторення і контролю за вивченим матеріалом);

• Практикуми (лабораторні і практичні заняття в лабораторіях, майстернях, на дослідних ділянках);

• Факультативні заняття (місток між навчальним предметом і наукою, форми – уроки, семінари, екскурсії, дискусії);

• Навчальні екскурсії («вилазка» лат., відвідування якогось місця чи об’єкта з метою його вивчення, наочність, науковість, зв’язок з життям; типи екскурсій – програмні і позапрограмні, тематичні і комбіновані, вступні, поточні, заключні, ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні, виробничі);

• Предметні гуртки і наукові товариства (до розширення і поглиблення своїх знань, до технічної творчості. Малі академії, олімпіади, виставки, консультації, заліки, екзамени)

Позашкільні форми виховання – це форми організації різноманітної суспільно корисної діяльності, яку проводять сьогодні дитячі і молодіжні організації, товариства, загони:

• Бойскаутизм (скаути-розвідники, англ. Полковник Роберт Баден-Пауелл – засновник);

• Українська скаутська організація «Пласт» (головна мета – патріотичне виховання)

Скаутські ідеї лежать в основі СПУ-Спілка піонерів України, УКР- Українська козацька республіка (Козачата), «Січ», «Спадщина».

46. Класифікація уроків. Структура уроку.

Типи уроків:

1 тип – уроки вивчення нового матеріалу (мета – оволодіння новим матеріалом; форми – лекції, пояснення, евристична бесіда, експерименти, досліди);

2 тип – уроки удосконалення знань, умінь і навичок (види уроків – с.р., урок-лабораторна робота, практичні роботи, екскурсії, семінари)

3 тип – уроки узагальнення та систематизації

4 тип – уроки комбіновані (на них вирішуються дидактичні завдання попередніх типов);

5 тип – уроки контролю і корекції знань, умінь і навичок (для оцінки результатів навчання, рівня засвоєння учнями теоретичного матеріалу, корекції)

Структура уроку – схема зв’язків і послідовних відношень між його елементами.

Структура уроку:

• Актуалізація опорних знань, способів дій, чуттєвого досвіду;

• Формування нових знань і способів дій;

• Застосування, закріплення знань і способів дій;

47. Поняття про контроль навчання, його функції. Види контролю.

Функції контролю:

• Контролююча (інформація про рівень здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів);

• Освітня (вчитель стежить за навчальною діяльністю учнів, виявляє ії результати);

• Діагностична (виявляє успіхи і недоліки в знаннях, встановлює причини недоліків);

• Виховна (контроль і оцінка успішності, виховання дисциплінованості, наполегливості, відповідальності, працьовитості);

• Розвивальна (обґрунтована оцінка, самооцінка і взаємооцінка0;

• Стимулююча (добре вмотивована і справедлива оцінка успішності);

• Прогностична (прогнозування можливих результатів навчання, шляхів поліпшення роботи вчителя);

Види контролю:

• Попередній (перед вивченням нового матеріалу для виявлення якості опорних знань, умінь і навичок);

• Поточний (для виявлення якості засвоєння учнями знань, умінь з метою їх корекції);

• Тематичний (після вивчення теми);

• Підсумковий (наприкінці четверті, півріччя, курсу, року);

• Періодичний (здійснюється дирекцією школи або органами освіти за окремим планом)

Форми контролю:

• Фронтальна (система питань до всього класу);

• Групова (коли перевіряється виконання групового завдання);

• Індивідуальна;

• Комбінована.

48. Критерії оцінювання знань учнів. Дидактичні вимоги до оцінювання знань. Форми і методи контролю навчання.

Критеріі оцінювання:

1 рівень – початковий (відповідь учня елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення), 1,2,3 бали;

2 рівень – середній (відтворює основний навчальний матеріал, здатній розв’язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності), 4,5,6 бали;

3 рівень – достатній (користується операціями: аналізом, абстрагуванням, узагальненням. Вміє робити висновки, виправляти помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, хоча бракує власних суджень), 7,8,9 бали;

4 рівень високий (знання глибокі, міцні, узагальнені, системні. Учень вміє застосовувати їх творчо, відстоює свою позицію).

Методи контролю – це способи діагностичної діяльності, які дозволяють здійснювати зворотний зв’язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу:

• Методи усного контролю (бесіда, розповідь учня, роз’яснення, читання тексту, схеми).

Основа – монологічна відповідь учня або запитально-відповідна;

• Методи письмового контролю (к/р, твір, диктант, реферат).

49. Дидактичні тести, їх види. Форми тестових завдань. Етапи створення дидактичного тесту.

Д. текст – система завдань специфічної форми і певного змісту, яка дає змогу якісно оцінити структуру й виміряти рівень засвоєння знань та сформованість вмінь і навичок учнів з предмета.

За ознаками:

• Стандартизовані і не стандартизовані;

• Правильні і неправильні;

• Закриті (з вимушеною відповіддю) і відкриті (відповідь довільна і самостійна)

Рівні складності:

1 рівень – тести на впізнавання, розуміння; передбачають відповіді «так» або «ні»;

2 рівень – тести на відтворення і застосування; містять завдання-підставки «закінчити визначення», «підставити пропущене слово»;

3 рівень – завдання за певним алгоритмом, завдання на класифікацію та встановлення відповідності;

4 рівень – дають змогу виявити високий рівень засвоєння знань і містять завдання, які потребують розв’язання практичних завдань проблемного характеру, критичної оцінки (вибрати, підкреслити, назвати, установити відповідність. Відсутність інструкції – багатозначність його трактування й виконання).

Етапи:

• Планування (мета і зміст тесту, аналіз навчального матеріалу і визначення цілей навчання, проект тесту);

• Побудови (створення проекту завдань, аналіз завдань, редагування завдань, складання зразка тесту);

• Перевірки й корекції (перевірка зразка тесту у вибраній групі студентів, статистичний аналіз результатів тесту, використання тесту, розроблення стандарту тесту)

50. Сім’я як важливий інститут виховання особистості. Форми співробітництва школи і сім’ї у вихованні дітей.

Сім’я , родина – це група людей, яка складається з чоловіка та жінки, їх дітей (власних чи прийомних) та інших близьких родичів, що живуть разом.

Основні функції сучасної сім’ї:

• Економічна (забезпечує статус сім’ї як повноправної виробничо-господарської одиниці);

• Репродуктивна (фізичне і духовне поновлення суспільства);

• Виховна (передача дітям соціального досвіду);

• Реактивна (взаємна фізична, матеріальна, морально-психологічна підтримка членів родини);

• Комунікативна (задовольнює потребу членів сім’ї у спілкуванні)

• Регулятивна (система регулювання взаємовідносин між членами сім’її)

Родинне виховання – це виховання дітей в сім’ї батьками, родичами, опікунами або особами, що замінюють батьків.

Мета р.в. – формування якостей і властивостей особистості, які допомагають гідно долати труднощі й перепони, що трапляються на життєвому шляху.

Складові компоненти:

• Фізичне;

• Інтелектуальне;

• Моральне;

• Трудове;

• Художньо-естетичне;

• Екологічне;

• Статеве.

Батьки використовують:

• Переконання (пояснення, порада, розповідь, навіювання);

• Вправи і привчання;

• Заохочення і покарання

Взаємодія школи і сім’ї.

Принципи гуманістичної підготовки відносно спільної роботи школи і родини:

1. Принцип пріоритетності (світогляд, нац.самобутність, моральність та інші якості);

2. Принцип громадянськості (родина – є основою держави);

3. Принцип демократизму (партнерські взаємини між школою і сім’єю у вихованні дітей);

4. Принцип гуманізації взаємин педагогів і батьків;

5. Принцип ретроспективності (осмислення і використання історичного досвіду виховання в укр.родині)

Форми і методи роботи вчителя з батьками - індивідуальні і колективні.

76. Предмет психології. Провідні галузі психологічної науки. Зв’язок психології з другими науками.

Об’єкт психології становить психічна реальність як така.

Предмет психології – закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їхні механізми. Коло явищ, які вивчає психологія, у кожної людини виявляються чітко і досить виразно. Це почуття, думки, образи, сприйняття, явища – все, що складає внутрішній зміст нашого життя, що дається нам безпосередньо і належить нам.

Галузі:

• Теоретична (загальна психологія, історія п., експериментальна, генетична, соціальна, порівняльна пс-я, психофізіологія, моделювання психіки);

• Науково-прикладна (характерні дослідження і практичне використання знань з метою оптимізації поведінки та діяльністю людей – за видами діяльності; нормальна чи хвора психіка; юридична психологія);

• Практична (створює сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини у всіх сферах життя – аналіз і прогнозування поведінки й діяльності людини, консультативно-методична, просвітницька, реабілітаційна, дорадча функції тощо).

Зв’язок з другими науками:

• Психофізика;

• Психофізіологія;

• Психофармакологія (нейрофізіологія+патопсихологія);

• Зоопсихологія;

• Психолінгвістика.