37.Характеристика принципів виховання, їх єдність, взаємозв’язок.

Принципи виховання - вихідні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації та методів виховного впливу.

Принципи виховання(їх характеристика,єдність,взаемозв’язок):

1. Цілеспрямованості виховання. Передбачається орієнтація виховної роботи на досягнення заздалегідь визначених цілей та мети.

2. Урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Цей принцип є визначальним для виховання автентичної спрямованості учня, розвитку його задатків згідно з внутрішньоінтенційним першопочатком.

3. Системності, систематичності та послідовності у вихованні. Передбачає підхід до учня як складно організованої, нестабільної макросистеми, історію розвитку якої визначають малі резонансні впливи у точках її нестабільності, які найчастіше мають випадковий характер.

4. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. Доцільність педагогічного керівництва зумовлюється недостатнім життєвим досвідом підростаючої людини. А вихід на рівень індивідуальної творчості в будь-яких видах діяльності та в життєорганізації потребує поєднання зусиль наставника з ініціативою та активністю самого учня.

5. Зв'язку виховання з життям. Його суть полягає в орієнтуванні учнів на практичне використання здобутих знань, сформованих умінь і навичок.

6. Поєднання поваги до особистості дитини з розумною вимогливістю до неї. Певним чином зміст цього розкриває відома "формула" А.С.Макаренка: "Якомога більше вимоги до людини і якомога більше поваги до неї".

7. Оптимізму у вихованні, опори на позитивне у вихованцеві. Педагогу слід виходити з оптимістичних виховних гіпотез.

8. Єдності педагогічних вимог школи, сім "і та громадськості. Скоординовані зусилля цих трьох джерел виховного впливу на учня допомагають оптимізувати виховну роботу, надати їй комплексного характеру.

9. Єдності свідомості та поведінки. Виховання єдності свідомості й поведінки - складний і суперечливий процес. Адже між усвідомленням того, як треба діяти, і звичною поведінкою існує певна суперечність, яка в основному нейтралізується з допомогою вироблення доцільних звичок і традицій поведінки.

10. Виховання особистості в колективі. Індивід формується як особистість завдяки поєднанню спілкування і відокремлення.

11. Комплексного підходу у вихованні. Цей принцип ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ та процесів.

12. Народності. Передбачає вияв загальнолюдського через виховання національного, яке пов'язується з вихованням любові до рідного слова, звичаїв і традицій рідного народу.

13. Природовідповідності. Налаштовує на врахування у процесі виховання багатогранної і цілісної природи дитини з її анатомо-фізіологічними, психологічними, віковими, генетичними, національними, регіональними особливостями.

14. Культуровідповідності. Націлює виховання на зв'язок із культурними надбаннями людства і свого народу, на відчуття неповторності барви його аури, яка "висвітлювалася" упродовж століть.

15. Гуманізації. Передбачає створення умов для розвитку глибинно закладених у дитині потенціалів, допомогу їй у переборенні внутрішньо-собистісних конфліктів в атмосфері гуманних взаємин між вихователем і вихованцем.

Усі ці принципи потребують свого органічного поєднання відповідно до конкретних можливостей та умов їхнього застосування.