- •1.Акти́вний о́пір — частина повного опору електричного кола змінного струму, яка поглинає електричну енергію і визначається вживаною потужністю p таструмом I в колі за формулою
- •3. Атомна енергетика.
- •4. Атомне ядро.
- •5.Будова атома. Досліди Резерфорда.
- •8. Взаємозв'язок маси та енергії матерії.
- •11. Випромінювання електромагнітних хвиль
- •14. Динамічні методи дослідження сировини і матеріалів
- •15. Дисперсія світла. Дослідження Ньютона.
- •17.Електричні коливання. Електричний коливальний контур.
- •16. Дифракція світла. Дифракційна ґратка.
- •18. Електричні прилади і їх використання.
- •20. Елементи квантової фізики. Принцип невизначеності
- •21. Енергія світлової хвилі. Вектор Пойтінга.
- •22. Ефект Компотна.
- •23. Загальні відомості про елементарні частинки.
- •24. Закон Біо-Савара-Лапласа
- •25. Закон радіоактивного розпаду.
- •26. Закон циркуляції магнітного поля.
- •27. Закони відбиття та заломлення світлових хвиль.
- •28. Закони Столєтова для фотоефекту.
- •29. Згасаючі електричні коливання.
- •30. Інтерференція світла від двох когерентних джерел.
- •31. Інтерференція світла і її умови
- •32. Інтерференція світла на тонких плівках. Просвітлення нитики
- •33. Класифікація матеріалів за магнітними властивостями.
- •34. Коефіцієнти відбиття та проходження електромагнітних хвиль.
- •35. Коливальний контур.
- •38. Магнітне поле.
- •39. Магнітні поля колового та нескінченного струму.
- •40.Напруженість та магнітна індукція. Сила Лоренца.
- •43.Поведінка провідників у змінному полі.
- •45.Потенціальна яма. Тунельний ефект.
- •46.Потенціальний бар’єр.
- •47.Потік магнітного поля. Закон електромагнітної індукції Фарадея.
- •48.Принцип дії електричного генератора змінного струму.
- •49.Принцип радіозв’язку. Модульований радіосигнал.
- •50.Принцип Ферма розповсюдження світлових хвиль.
- •55.Радіоактивність.
- •56. Рівняння електромагнітної поля.
- •60.Серії випромінювання, квантування енергії.
- •61.Сила Ампера.
- •68.Умови виникнення періодичного руху.
- •69.Феромагнетики, парамагнетики та діамагнетики.
- •70.Фігури Ліссажу.
- •71.Формула тонкої лінзи той, що збирає і той, що розсіюс.
- •77.Ядерний розпад.
11. Випромінювання електромагнітних хвиль
Щоб добути електромагнітні хвилі, Герц скористався простим пристроєм, який тепер називається вібратором Герца. Цей пристрій є відкритим коливальним контуром.
До відкритого контура можна перейти від закритого, якщо поступово розсувати пластини конденсатора, зменшуючи їх площу і одночасно зменшувати кількість витків котушки. Врешті матимемо просто прямий провід. Це і є відкритий коливальний контур. Ємність і індуктивність вібратора Герца малі. Тому частота коливань досить велика. У відкритому контурі заряди не зосереджені на кінцях, а розміщені по всьому провіднику. Струм у даний момент часу в усіх перерізах провідника має однаковий напрям, але сила струму в різних перерізах провідника не однакова. На кінцях вона дорівнює нулю, а посередині досягає максимального значення. Створювані окремими ділянками вібратора електричні й магнітні поля не компенсуються на великих відстанях од вібратора.Коливання в контурі будуть затухаючими з двох причин: по-перше, внаслідок наявності активного опору; по-друге, через те, що вібратор випромінює електромагнітні хвилі й втрачає при цьому енергію.
Електромагнітна енергія, яка випромінюється дипольним осцилятором за одиницю часу крізь одиницю поверхні визначається векторм П. тому інтенсивність випромінювання дипольного осцилятора залежить від напряму випромінювання за законом синус квадрат альфа і зменшується обернено пропорційно квадратові відстані до точки спостереження. Для фіксації електромагнітних хвиль герц використовував різні типи резонаторів. Найпростішим є простий відкритий резонатор. Для виявлення випромінювання вібратора використовують малопотужну електричну лампочку, яка може переміщуватись уздовж резонатора. За допомогою вібратора можна показати що ел-магн хвиля є поляризованою лінійно і буде різною інтенсивність прийомного сигналу при повороті резонатора навколо осі. Електромагн́ітне випром́інювання — взаємопов'язані коливання електричного (Е) i магнітного (B) полів, що утворюють електромагнітне поле. Розповсюдження випромінювання здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль. Електромагнітне випромінювання являє собою потік фотонів, який тільки при великій їх (фотонів) кількості можна розглядати як неперервний процес.
12. Відкритий коливальний контур.
Відкритий коливальний контур випромінює електромагнітні хвилі, оскільки в процесі коливань у контурі електрони рухаються з прискоренням.
При збудженні у відкритому коливальному контурі коливань із великою амплітудою навколо контуру виникають поля E і B , пов’язані із зарядами і струмом у контурі. Змінні поля E і B індукують відповідно поля B i E . Далі поля E і B , взаємно індукуючи одне одного, утворюють вільне електромагнітне поле. Електромагнітні хвилі — це поперечні хвилі.
13. Геометрична оптика.
Геометри́чна о́птика — розділ оптики, в якому вивчаються закони поширення світлових променів.
Геометрична оптика розглядає світло, абстрагуючись від його хвильової природи. Предмети, які впливають на розповсюдження променів — це прозорі й непрозорі поверхні, дзеркала й лінзи.
Особливий розділ геометричної оптики складає параксіальна оптика, в якій розглядаються світлові промені, які проходять близько до осі циліндричносиметричної системи, наприклад, лінзи.
Важливим оптичним приладом є кришталик людського ока.
Променеве наближення, засноване на законах геометричної оптики, просто, наочно, дає якісне уявлення про процеси поширення в світловодах, дозволяє зробити деякі кількісні оцінки. У геометричній оптиці світлові хвилі зображуються променями, спрямованими по нормалі до хвильової поверхні. В оптично однорідних середовищах промені прямолінійні. При падінні світлової хвилі на плоску межу розділу двох середовищ з різними значеннями відносної діелектричної проникності е (або показника
заломлення n) в загальному випадку з'являються пройшла (переломлена) і відбита хвилі, при цьому передбачається, що обидві середовища не поглинають світло (рис. 7.3). Кути падіння, відбивання і заломлення пов'язані співвідношенням, відомим як закон Снеллиуса
Закон прямолінійного поширення світла. Відповідно до цього закону світло між двома точками в однорідному і ізотропному середовищі (у середовищі, оптичні властивості якої не залежать від положення точки і від напрямку променя) поширюється по прямій, що з'єднує зазначені точки.
Закон прямолінійного поширення світла не застосовується в тих випадках, коли пучок променів проходить крізь діафрагму з дуже малим отвором, край будь-якої діафрагми чи коли на шляху пучка поміщена мала непрозора перешкода. Кут відхилення , викликаний дифракцією, залежить від багатьох факторів .
Закон незалежності поширення світлових пучків. Окремі промені і пучки, зустрічаючись і перетинаючись один з одним, не роблять взаємного впливу. У геометричній оптиці вважають , якщо кілька пучків падають на ту саму площадку чи сходяться в одній крапці, то дії цих пучків складаються. Інтерференцією при цьому зневажають. Явища інтерференції і дифракції необхідно враховувати при аналізі процесу утворення зображення, тому що це дозволяє пояснити розподіл світлової енергії в кухоль розсіювання і судить про якість зображення.
Закон відбивання світла. падаючий і відбитий промені лежать в одній площині з перпендикуляром до відбивної поверхні, опущеним у точку падіння променя Другий закон відбивання світла: кут відбивання дорівнює куту падіння променя
Закон заломлення світла. Промені світла при переході з одного прозорого середовища в інше на межі їх розділу не тільки частково відбиваються, але і заломлюються Добуток показника заломлення середовища на синус кута, утвореного променем з нормаллю, вважається постійним при переході променя з одного середовища в інше, тобто
n sin = n' sin '
Промінь падаючий і промінь заломлений обернені. У тих випадках, коли світло поширюється з більш щільного оптичного середовища в менш щільну (n' < n) при визначених значеннях кутів падіння m може відбутися явище повного внутрішнього відображення, що полягає в тому, що пучок не проходить в друге середовище, а відбивається від межі їх розділу. Граничне значення кута падіння m при якому промінь починає ковзати по границі розділу, визначають за формулою:
sin m = n'/n. (2)
Принципом Ферма (1660 р.), або принцип найменшого оптичного шляху : якщо промінь світла падає з точки А до точки В, то він рухається таким шляхом, для проходження якого потрібно найменший час.
