Особливості державної реєстрації нормативно-правових актів та легалізації об’єднань громадян

У сфері державної реєстрації нормативно-правових актів управління юстиції:

- здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів органів виконавчої влади, веде державний реєстр цих актів;

- контролює і координує здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів місцевих державних адміністрацій, їх управлінь, відділів та інших структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування;

- скасовує рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів;

- узагальнює стан виконання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів і подає відповідну інформацію Президентові України та Кабінету Міністрів України.

На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб’єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов"язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію у п’ятиденний строк після його прийняття у трьох примірниках: оригінал та дві завірені в установленому законодавством порядку копії розпорядчого документа (наказу, розпорядження, рішення, постанови тощо), а також затвердженого ним положення (інструкції, порядку тощо) і додатків до них.

Державна реєстрація нормативно-правового акта проводиться протягом 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до органу державної реєстрації.

У разі потреби (необхідність проведення аналізу нормативно-правового акту із залученням експертів, вивчення значної кількості актів чинного законодавства тощо) ці терміни можуть бути продовжені керівником органу державної реєстрації, але не більш як на 10 робочих днів, про що повідомляється орган, який надіслав нормативно-правовий акт на державну реєстрацію.

Нормативно-правовий акт, що подається на державну реєстрацію, має відповідати вимогам законодавства про мови та інших актів законодавства, узгоджуватися з раніше прийнятими актами і викладатися згідно з правописом та з дотриманням правил нормопроектувальної техніки.

Разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються:

а) обгрунтування підстав для видання нормативно-правового акта чи окремих його норм;

б) відомості про чинні акти з цього питання, інформація про строки приведення їх у відповідність з нормативно-правовим актом, поданим на державну реєстрацію, а також про акти, що втрачають чинність у зв’язку з прийняттям цього акта;

в) копія нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни або який визнається таким, що втратив чинність, у контрольному стані та порівняльна таблиця;

г) відомості про офіційне погодження акта із заінтересованими органами$

ґ) оригінал та дві копії рішення Держкомпідприємництва чи його територіального органу про погодження проекту регуляторного акта або копія рішення Урядового комітету з питань економічної політики та європейської інтеграції чи оригінал та дві копії рішення апеляційної регуляторної комісії про задоволення скарги головного розробника проекту регуляторного акта щодо відмови у погодженні проекту регуляторного акта (для регуляторних актів);

д) довідку щодо відповідності нормативно-правового акта aquis communautaire за формою, визначеною в додатку 1 до Регламенту Кабінету Міністрів України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. N 950;

е) висновок Мін’юсту, Головного управління Мін’юсту в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах Києві та Севастополі, міськрайонних (у разі утворення) управлінь юстиції щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Конституція України гарантує громадянам право на свободу об’єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод.

У сфері державної реєстрації та легалізації об’єднань громадян управління юстиції:

1. легалізує всеукраїнські об’єднання громадян і їх спілок, реєструє політичні партії, міжнародні громадські організації, відділення, філії, представництва та інші структурні осередки громадських організацій іноземних держав в Україні;

2. реєструє всеукраїнські і міжнародні благодійні організації, всеукраїнські творчі спілки, торгово-промислові палати України, всеукраїнські професійні спілки та їх об’єднання;

3. реєструє символіку об’єднань громадян і благодійних організацій;

4. веде відповідні державні реєстри.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про об’єднання громадян" та пункту 3 "Положення про прядок легалізації об’єднань громадян", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 140, до реєструючого органу подається заява встановленого зразка, підписана не менш як трьома засновниками об’єднання громадян або їх уповноваженими представниками. Їхні підписи повинні бути засвідчені в установленому порядку.

До заяви додаються:

1)статут (положення) в двох примірниках. Статут повинен містити: назву об’єднання громадян (повну, а також скорочену відповідно до частини третьої статті 12 цього Закону), його статус та юридичну адресу;мету та завдання об’єднання громадян; умови і порядок прийому в члени об’єднання громадян, вибуття з нього; права і обов’язки членів (учасників) об’єднання; порядок утворення і діяльності статутних органів об’єднання, місцевих осередків та їх повноваження; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об’єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань; порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об’єднання; порядок припинення діяльності об’єднання і вирішення майнових питань, пов’язаних з його ліквідацією;

2) протокол установчого з’їзду (конференції) або загальних зборів, які прийняли статут із зазначенням рішення про заснування громадської організації та затвердження статуту (положення), рішення про вибори керівних та контролюючих органів;

3) відомості про склад керівництва центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця роботи);

4) дані про наявність місцевих осередків, підтверджені протоколами конференцій (зборів);

5) документ про сплату реєстраційного збору.

6) відомості про засновників об’єднання громадян або спілок об’єднань громадян (для громадян - із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання; для спілок об’єднань громадян - назви об’єднання, місцезнаходження вищих статутних органів, а також доданням копії документа про легалізацію);

7) документ, який підтверджує місцезнаходження об’єднання громадян (гарантійний лист власника приміщення, договір оренди тощо).

У разі надання під юридичну адресу займаної квартири подаються довідка про склад сім’ї та заяви повнолітніх членів сім’ї про свою згоду.

Міжнародна громадська організація додатково подає документи, які підтверджують поширення її діяльності на території хоча б однієї іншої держави (довіреності, зобов’язання, протоколи, документи про легалізацію тощо).

Спілка об’єднань громадян додатково подає рішення центральних статутних органів об’єднань громадян про їх вступ до спілки.

Постановою Кабінету Мністрів від 26 лютого 1993 р. N 143 установлено такі розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян:

всеукраїнських - 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

міжнародних - 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і 250 доларів США (за наявності ліцензії Національного банку) або еквівалент цієї суми у валюті України за офіційним обмінним курсом Національного банку на час сплати;

місцевих об’єднань громадян, а також місцевих осередків зареєстрованих всеукраїнських і міжнародних об’єднань громадян:

міжобласних, обласних, київських і севастопольських міських - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

міжрайонних, районних, міських, сільських, селищних - 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

За реєстрацію громадських організацій інвалідів, осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, розмір збору знижується на 50 відсотків.

Дитячі громадські організації та професійні спілки від сплати реєстраційного збору звільняються.

Реєстрація змін, що вносяться до статутних документів об’єднань громадян, проводиться безоплатно.

Органам, що здійснюють реєстрацію об’єднань громадян, надано також право знижувати розмір збору, але не більш як на 50 відсотків.

Кошти, одержані від сплати зборів за реєстрацію всеукраїнських і міжнародних об’єднань громадян, а також за видачу дублікатів свідоцтв про реєстрацію всеукраїнських і міжнародних об’єднань громадян, зараховуються до державного бюджету.

Кошти, одержані від сплати зборів за реєстрацію місцевих об’єднань громадян, місцевих осередків зареєстрованих всеукраїнських і міжнародних об’єднань громадян, а також кошти, одержані від сплати зборів за видачу дублікатів свідоцтв про реєстрацію місцевих об’єднань громадян і місцевих осередків зареєстрованих всеукраїнських і міжнародних об’єднань громадян, зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про об’єднання громадян" громадські організації, їх спілки можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення.

Для легалізації громадської організації шляхом повідомлення про її заснування до легалізуючого органу подається заява, підписана не менш як трьома засновниками громадської організації або її уповноваженими представниками. В заяві вказується прізвище, ім’я, по батькові засновників громадської організації або їх уповноважених представників, рік народження, місце постійного проживання, назва організації і місцезнаходження центральних статутних органів, основна мета діяльності громадської організації. Підписи в заяві повинні бути завірені в установленому законом порядку.

Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок. Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть створювати профспілки, але можуть вступати до профспілок, якщо це передбачено їх статутами.

Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.

Профспілка - це особлива категорія громадської організації яка набуває права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення) за рішенням з’їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки, а не з моменту легалізації, тобто вступати в цивільно – правові відносини з іншими юридичними особами профспілки мають право вже з моменту затвердження статуту.

Порядок легалізації профспілок визначений статтею 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідно до якої профспілки, їх об’єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.

Для легалізації профспілок, об’єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються статут (положення), протокол з’їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об’єднань.

Міністерство юстиції та його територіальні органи підтверджують відповідність профспілок заявленому статусу. Підтвердження необхідне для представлення і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілки на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально–економічних відносин. Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки.

Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об’єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.

На підставі поданих профспілкою, об’єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними статтею 11 зазначеного Закону, включає профспілку, об’єднання профспілок до реєстру об’єднань громадян і видає профспілці, об’єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу.

Легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, об’єднання профспілок.

У разі невідповідності поданих документів профспілки, об’єднання профспілок зазначеному статусу легалізуючий орган пропонує профспілці, об’єднанню профспілок надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статусу.

Для державної реєстрації благодійної організації подається заява засновників (засновника) чи їх уповноважених представників, підписи яких засвідчуються у нотаріальному порядку, у місячний термін з дня прийняття рішення про заснування благодійної організації установчими зборами (з’їздом, конференцією).

До заяви додаються:

а) протокол установчих зборів (з’їзду, конференції) із зазначенням рішення про заснування благодійної організації та затвердження статуту (положення), рішення про вибори виконавчих, розпорядчих та контролюючих органів;

б) статут (положення) благодійної організації у двох примірниках. У статуті (положенні) зазначаються: назва, місцезнаходження, статус та організаційно-правова форма благодійної організації; предмет, цілі, завдання та основні форми благодійної діяльності; порядок утворення і діяльності органів управління благодійної організації; джерела фінансування та порядок використання майна і коштів благодійної організації; порядок внесення змін до статуту (положення) благодійної організації; порядок реорганізації або ліквідації благодійної організації, використання її майна і коштів в разі припинення діяльності; умови і порядок прийняття в члени благодійної організації та вибуття з неї; права і обов’язки членів благодійної організації.

в) відомості про засновників (засновника) благодійної організації: для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, рік народження, місце проживання і місце роботи, посада; для юридичних осіб - назва, юридична адреса, копія статуту (положення) та копія документа про реєстрацію, засвідчені в установленому законом порядку, рішення керівного органу або протокол загальних зборів колективу, яким підтверджується згода на заснування благодійної організації. Іноземна юридична особа подає документ, що свідчить про її реєстрацію в країні місцезнаходження. Цей документ повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни, яка його видала, перекладений українською мовою та легалізований в установленому законодавством України порядку;

г) відомості про органи управління благодійної організації та членів виконавчого органу (прізвище, ім’я та по батькові, рік народження, місце проживання і місце роботи, посада), а також підтвердження юридичної адреси (гарантійний лист власника приміщення, договір оренди тощо). У разі надання під юридичну адресу займаної квартири подаються довідка про склад сім’ї та заяви повнолітніх членів сім’ї про свою згоду;

д) відомості про наявність відділень (філій, представництв) благодійної організації, підтверджені протоколами загальних зборів членів її відділень (філій) або їх представників, довіреність та інші документи;

е) документ про сплату коштів за державну реєстрацію благодійної організації.

Міжнародна благодійна організація подає також документи, які підтверджують поширення її діяльності на територію хоча б однієї держави (заява, відомості про координаторів, наказ, протоколи, документи про легалізацію тощо), засвідчені в установленому порядку.

Благодійна організація зобов’язана після отримання свідоцтва про державну реєстрацію у місячний термін стати на облік у податкових органах за її місцезнаходженням.

Про зміни у статутних документах або структури власності юридичних осіб - засновників благодійна організація повідомляє у 10-денний термін до реєструючого органу з доданням відповідних підтвердних документів.

Рішення про державну реєстрацію благодійної організації може бути анульоване у судовому порядку у разі встановлення реєструючим органом факту фальсифікації установчих документів або ненадання/несвоєчасного надання повідомлення про зміни у статутних документах або структури власності юридичної особи - засновника або за наявності особи, яка здійснює прямий або опосередкований вплив на юридичну особу - засновника та/або одержує значну частину прибутку від її діяльності, що внесена до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності.

Реєстрація декількох благодійних організацій під однією і тією ж назвою не допускається.

У випадку, коли з заявою про державну реєстрацію звертаються благодійні організації, що мають одну і ту ж назву, перевага надається благодійній організації, яка першою подала заяву про реєстрацію.

Підставами для відмови у державній реєстрації є:

порушення встановленого Законом України "Про благодійництво та благодійні організації" та іншими нормативно-правовими актами України порядку створення благодійної організації або

наявність засновників/власників істотної участі юридичної особи - засновника або особи, яка здійснює прямий або опосередкований вплив на юридичну особу - засновника та/або одержує значну частину прибутку від її діяльності, що внесена до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності, або

наявність раніше зареєстрованої благодійної організації під такою ж назвою.

За реєстрацію благодійних організацій встановлюється реєстраційний збір, відповідно до чинного законодавства України.

За видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію благодійної організації (відділення всеукраїнської, міжнародної благодійної організації), дубліката її статуту (положення) встановлюється плата в розмірі 50 відсотків суми реєстраційного збору, визначеного згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Кошти, одержані за державну реєстрацію всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій, їх відділень, філій, представництв та місцевих благодійних організацій, а також кошти за видачу дублікатів свідоцтв про державну реєстрацію та дублікатів статутів (положень) всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій, їх відділень, філій, представництв та місцевих благодійних організацій, зараховуються до державного бюджету. Видача статутів і свідоцтв про реєстрацію об’єднань громадян.