Початок реалізму

У середині XIX ст. в образотворчому мистецтві Франції, Німеччини та Росії панує реалістичний напрям. Майже на всіх полотнах художники зображують реальні явища життя. Мистецтво, література стали тою трибуною, з якої можна було говорити про актуальні питання життя, про­тиріччя у суспільстві, особливо це стосується російського мистецтва. Академії мистецтв, що відіграли значну роль у художній освіті, перестали відповідати завданням су­часності. Художники створювали товариства та гуртки на нових творчих засадах.

Все XX ст. у мистецтві Франції пройшло під знаком Па­ризького салону. Ця назва походить від салонів Лувра, де мали право виставлятись лише члени Академії мистецтв. Там збирались критики, письменники, музиканти. Але у середині століття назрів конфлікт між передовими художниками Франції та Салоном, де панувало офіційне мистецтво. Зачинателем конфлікту був Г. Курбе.

Густав Курбе (1819-1877) Г.Курбе.Автопортрет із собакою.1844р.

Курбе належить до ключових фігур мистец­тва XIX ст. Бунтівник за вдачею, учасник французької революції 1848 р., член Пари­зької комуни, він завжди перебував у центрі суперечок. Його батько та дід — учасники революцій 1789 і 1830 рр., тож не дивно, що Г. Курбе активно підтримував революцію. Однак головним його вкладом у демократич­не оновлення Франції стало мистецтво. Курбе любив рідне місто Орнан і приніс йому світову славу картинами «Похорон в Орнані» та «Дробильники каміння». Під сірим небом рухається похоронна процесія. Тут все товариство Орнана: мер, кюре, суддя, нотаріус, сам Курбе, його батько. У центрі картини — двоє старих у костюмах XVIII сторіччя. Це учасники Великої фран­цузької революції. Один жестом руки ніби запитує: хто прийде нам на зміну? Колорит картини темний, траурний. Курбе підкрес­лює буденність події, але з таких подій і складається історія. Художник вважає, що це полотно можна розглядати як доку­мент епохи.

Г.Курбе. Дробильники каменю.Близько 1870р.

У «Дробильниках каміння» Курбе насмі­лився показати «сучасне рабство», крайню бідність. Старий дробить каміння, хлопчик із корзиною зсипає щебінь. їхня одежа зно­шена, праця важка й одноманітна. Майбутнє не обіцяє нічого доброго. Курбе

Г. Курбе. Майстерня художника. 1854- 1855 рр.

нагадує відвідувачам Салону про те, чого вони не "бажають знати — про соціальну

несправедливість. Це сприймалось як вик­лик, але Курбе заявив: «Я реаліст, тобто друг істинної правди».У 1855 р. журі художнього відділу Всесвіт­ньої виставки прийняло лише деякі роботи Курбе, відмовившись від тих, які художник вважав найважливішими. Тоді Курбе звів павільйон під назвою «Реалізм» і виставив у ньому біля сорока старих та нових поло­тен. Серед них величезне полотно (6x4 м) «Майстерня художника» У центрі картини Курбе зобразив себе, що пише види рідної місцевості. Цим він під­креслив, що основа його методи — писання з натури. Поруч з автором — оголена натур­щиця з рожевою драпіровкою. Це свого роду муза реалізму, що втілює неприкриту правду. За мольбертом видніється манекен розп'ятої людини — звична модель у майстерні ака­демічного художника. Вона занурена у тінь, тому що Курбе не надає особливого значення академічному мистецтву. Праворуч — друзі Курбе: поет Бодлер, філософ Прудон, худож­ній критик Шанфлері. На підлозі розташу­вався хлопчик, що малює. Він намагається зобразити безпосередньо те, що бачить. Ліворуч трудівники: фермер, робочий з дру­жиною, бідна ірландка з дитиною. Так художник розумів призначення реа­лістичної картини, живого, як він казав, мистецтва. Воно повинно відбивати життя без прикрас. До павільйону «Реалізм» була прикута увага публіки та критики, про картини заговорили, засперечалися. З того часу й до сьогодні ці суперечки не вщухають. Курбе підготував ґрунт для зростання передового мистецтва багатьох країн, у тому числі й Росії.