Тема 1-9-2
Робочі схеми, розрахунки та технологія робіт при виконанні капітального ремонту та заміна систем центрального опалення водопроводу, каналізації і гарячого постачання, вентиляції,газопостачання, слабкострумних мереж , радіо та телебачення, обладнання ліфтів, сміттєпроводів та сміттєзбірників.
ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТ СИСТЕМ ОПАЛЕННЯ
Експлуатація систем опалення житлових будинків повинна забезпечувати:
підтримку розрахункової (необхідної за нормами) температури по,вітря в опалювальних приміщеннях по Сніп 2. 08. 01-89 (табл. 6.1);
герметичність системи;
рівень шуму в межах, допустимих норм (ЗО - 35 дБ). Підтримка розрахункової температури повітря в опалювальних
приміщеннях забезпечується регулюванням параметрів теплоносія: температурою і тиском теплоносія на вході і виході з системи опалення в залежності від зовнішньої температури повітря, гідравлічної характеристики системи опалення та теплової мережі.
Ліміт робочий тиск в системі опалення не повинна перевищувати: при установці чавунних радіаторів - 0,6 МПа (6 кгс/см2), зі сталевими опалювальними приладами -1 МПа (10 кгс/см2). Система опалення повинна бути герметична у всьому діапазоні тисків.
Розрізняють наступні ступені регулювання:
центральне - у джерелі теплопостачання;
групове - в ЦТП (для групи будинків);
загальнобудинкових - ІТП (на весь будинок або пофасадне);
індивідуальне - на нагрівальних приладах в приміщенні.
У сучасних системах опалення широко використовуються різні схеми автоматизації їх роботи (наприклад, автоматизація систем опалення з елеватором з регульованим перетином сопла; те ж, з насосом на зворотному трубопроводі; те ж, з насосом на перемичку). Норми проектування вимагають передбачати установку приладів регулювання, контролю та обліку витрат теплоти для кожної квартири, а у опалювальних приладів встановлювати регулюючу арматуру (як правило, автоматичні терморегулятори).
До основних завдань технічного обслуговування і ремонту систем опалення відносяться також економія теплоти і забезпечення справного стану елементів системи.
Технічне обслуговування системи опалення включає контроль за її роботою і усунення несправностей. На початку опалювального сезону складається графік обходу систем, що включає наступні роботи:
детальний огляд розвідних трубопроводів - не рідше одного разу на місяць;
детальний огляд найбільш відповідальних елементів системи (насоси, магістральна запірна арматура, контрольно-вимірювальна апаратура, автоматичні пристрої) - не рідше одного разу на тиждень;
видалення повітря з системи опалення через збірники повітря або воздуховипускні крани на опалювальних приладах при падінні тиску на подаючому трубопроводі нижче рівня статичного тиску даної системи, а також після її налагодження;
контроль за температурою і тиском теплоносія;
поповнення змащення підшипників насосів;
промивка грязьовиків, необхідність якої визначається за пе-. репаду тисків на манометрах до і після грязьовиків;
огляд внутрішньоквартирних пристроїв і пристроїв в технічних підпіллях, горищах, сходових клітинах - два рази в опалювальний період; при цьому огляді наймачам житлових приміщень роз'яснюються правила з енергозбереження і встановлюються факти самовільного переобладнання елементів систем опалення;
відновлення пошкодженої теплової ізоляції трубопроводів і арматури, що перебувають в неопалюваних приміщеннях;
перевірка працездатності засувок і вентилів (проводиться закриттям їх регулюючих пристроїв до відмови з подальшим відкриттям в колишнє положення) - два рази на місяць;
огляд технічного стану теплового пункту, обладнаного засобами автоматичного регулювання, і перевірка підтримки заданих параметрів теплоносія - не рідше одного разу на добу і т. п.
При оглядах негайно усувають всі видимі витоку води, проводять ремонт або заміну несправної запірної або регулюючої арматури. Час відключення всієї системи або окремих її ділянок при усуненні витоків води або інших несправностей встановлюють в залежності від температури зовнішнього повітря тривалістю до 2 год при розрахунковій температурі зовнішнього повітря. При від'ємної температури зовнішнього повітря, якщо припинилася циркуляція води в системі опалення і температура води знизилася до +5 ° С, необхідно проводити спорожнення системи опалення.
Проблеми, які не роблять істотного впливу на роботу опалення і не можуть бути усунені негайно, відзначаються в дефектних відомостях, включаються до плану поточного або капітального ремонтів та усуваються в літній час при підготовці до наступного опалювального періоду.
План поточного та капітального ремонтів системи опалення включає власне ремонт і заміну окремих елементів системи з ревізією запірно-регулюючої арматури, а також промивання, гідравлічні випробування, пробний пуск і налагоджувальні роботи. Графіки проведення цих робіт узгоджуються з теплопостачальною організацією, що проводить аналогічні роботи на теплових мережах і джерелах теплопостачання.
При ремонті що прийшли в непридатність нагрівальні прилади, трубопроводи, запірно-регулююча арматура, воздуховипуськной пристрої та інше обладнання, теплоізоляція замінюються у відповідності з проектом або рекомендаціями налагоджувальної організації.
У процесі ремонту системи перевіряють і відновлюють кріплення всього обладнання, забезпечують необхідні ухили обладнання, проводять чистку та ремонт насосів, знімають і здають на перевірку контрольно-вимірювальні прилади.
Зняття засувок для внутрішнього огляду і ремонту (шабренія дисків, перевірки щільності кілець, обпресування) проводять не рідше одного разу на три роки; перевірку щільності закриття та зміну сальникових ущільнювачів регулювальних кранів на нагрівальних приладах - не рідше одного разу на рік; заміну ущільнювальних прокладок фланцевих сполук - не рідше одного разу на п'ять років. Налаштування, чистку та ремонт автоматичних регуляторів проводять відповідно до інструкції заводу-виробника.
Після закінчення ремонту, а також опалювального сезону для видалення з внутрішньої поверхні трубопроводів різних відкладень, бруду і окалини з системи проводять її промивання гідравлічним або гідропневматичним способами. Гідравлічна промивка передбачає створення швидкості водопровідної води в 3 - 5 разів перевищує експлуатаційну. Для цього в нижчій точці системи (промиваємо ділянки) встановлюють штуцер, через який по шлангу скидають воду в каналізацію. У деяких випадках для збільшення швидкості води використовують мережеві або циркуляційні насоси. Застосування води зі стисненим повітрям (гідропіевматіческам промивка) більш ефективно, тому що за рахунок високої турбулентності руху краще розпушують і виносяться із системи відкладення. Застосовується також хімічний спосіб промивки, який полягає у приєднанні до системи спеціальної установки, що має ємність для хімічного розчину, здатного розчиняти корозійно-накипні відкладення на внутрішній поверхні трубопроводів та опалювальних приладів при циркуляції по замкненому контуру. Склад хімічного розчину підбирається спеціально по складу відкладень на відбираються з трубопроводів вирізка.
За щорічного гідропневматичної промивці обмежуються промиванням групи від двох до п'яти стояків. Після прийняття нової системи в експлуатацію або після капітального ремонту промивку проводять у кілька етапів: продувають стисненим повітрям кожен стояк знизу вгору, проводять промивання кожного стояка і розвідних трубопроводів. Промивання проводять до повної освітлене видаляється водоповітряної суміші, після чого система повинна бути наповнена мережевий водою (або водою з котельні). Тримати систему опалення спорожнені не допускається.
Гідравлічні випробування проводять після промивки системи опалення. З їх допомогою перевіряють щільність трубопроводів і з'єднань. Перед гідравлічними випробуваннями відокремлюють відчуває тепловий пункті систему опалення від теплової мережі сталевими заглушками товщиною не менше 3 мм, що встановлюються після вступних засувок. Перевіряють відкриття усієї запірної та регулюючої арматури в контурі випробовуваний системи, утому числі крани у нагрівальних приладів. Заповнюють систему водою з міського водопроводу через зворотний трубопровід теплового пункту при відкритих повітряних кранах, які закриваються після появи в них води. Системи опалення зі сталевими радіаторами (панельні нагрівальні прилади, стальні штамповані радіатори) слід заповнювати тільки мережевий водою. Якщо тиск у водопроводі нижче статичного тиску в системі, то системи заповнюють за допомогою насоса. Потім проводять пробну обпресування системи робочим тиском і усувають помічені недоліки.
Гідравлічні випробування проводять на тиск, що дорівнює 1,25 робочого тиску теплоносія. В основному тиск в системі створюється за рахунок фактичного тиску води в міському водопроводі. В окремих випадках тиск забезпечується гідропресах. Система опалення вважається витримала випробування, якщо не виявлено видимої витоку води і падіння тиску по контрольному манометру через 5 хв не перевищує 0,02 МПа. До включення в експлуатацію система опалення спорожняється від водопровідної води, якою проводилася опресування, і заповнюється очищеною водою з теплової мережі.
Пробний пуск системи опалення роблять після її обпресування і промивання з доведенням температури теплоносія до 80 - 85 ° С, при цьому виходить повітря з системи і перевіряється прогрів всіх опалювальних приладів.
Налагодження системи опалення включає перевірку і регулювання розподілу води по стояках і поверхах, при якій вимірюються температурні перепади в стояках та температури на підводках і в середній частині приладів у приміщеннях: при роботі в квартирах визначають також температури повітря в приміщеннях і на сходових клітинах, відносну вологість повітря в житлових кімнатах.
Регулювання роблять за допомогою вентилів або кранів, встановлених на стояках та підводках до приладів. В окремих випадках регулювання можна виконати тільки за допомогою дросельних діафрагм.
Заходи щодо усунення шумів, що проникають у житлові приміщення від працюючого обладнання, полягають в регулярній заміні (один раз на три роки) м'яких вставок і віброізолюючих прокладок насосів.
При виконанні робіт технічного обслуговування і ремонту систем опалення житлових будинків рекомендується вести наступну документацію:
журнал реєстрації роботи системи опалення, в який щодня заносяться показання контрольно-вимірювальних приладів, встановлених в тепловому пункті;
паспорт системи опалення, в якому наводяться технічні характеристики системи, схеми розміщення основних вузлів і стояків;
інструкції з пуску, регулюванню і спорожнення системи опалення;
вказується порядок технічного обслуговування системи, температурний режим в опалювальних приміщеннях, методи і способи регулювання тепловіддачі, засоби та порядок зв'язку з диспетчером теплопостачальної організації та аварійними службами;
журнал заявок на усунення несправностей.
Для економії витрати теплової енергії, палива та води необхідно застосовувати засоби автоматичного регулювання та контролю за роботою системи опалення, підтримувати в ній розрахункові параметри температури і тиску теплоносія, зменшувати теплові втрати в житлових будинках через огороджувальні конструкції, підтримувати теплову ізоляцію трубопроводів у справному стані.
ЕКСПЛУАТАЦІЯ систем холодного і гарячого ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ
У сучасних житлових будинках передбачається господарсько-питне, протипожежне і гаряче водопостачання, а також каналізація і водостоки.
Експлуатація системи водопостачання будівлі повинна забезпечувати безперебійну подачу питної води всім споживачам за умови відповідності напору на вводі нормативному.
Середньодобова витрата води на одного мешканця встановлюється в залежності від ступеня благоустрою та виду устаткування. Середня витрата води через водорозбірні арматуру і натиск на вводах води в квартири повинні відповідати значенням, наведеним у табл. 6. 2, незалежно від поверху розташування.
Експлуатація системи гарячого водопостачання повинна забезпечувати безперебійну подачу гарячої води розрахункової температури вусі санітарні прилади будинку.
Температура води, яка подається до водорозбірні точках (кранів, змішувачів), повинна бути не менше 60 ° С у відкритих системах гарячого водопостачання та не менше 50 ° С - у закритих. Температура води в системі гарячого водопостачання підтримується за рахунок автоматичного регулятора, встановлення якого є обов'язковим. Температура води на виході з водопідігрівачів системи гарячого водопостачання повинна вибиратися з умови забезпечення нормованої температури в водорозбірних точках, але не більше 75 ° С.
Експлуатація системи внутрішньобудинкової господарсько-фекальної (побутовий) каналізації повинна забезпечити безперебійний відвід господарських вод від кухонного миття і раковин, умивальників, ванн і душових, а також фекальних вод від унітазів. Відвід каналізаційних стоків повинен відбуватися без освіти підпором і засмічень.
Водостоки (зовнішні і внутрішні) повинні швидко видаляти атмосферні опади у вигляді дощових або талих вод з покрівлі будівлі.
У процесі експлуатації систем трубопроводи, водорозбірна і трубопровідна арматура, з'єднання повинні бути герметичними.
Рівень шуму працюючих систем не повинен перевищувати встановленого нормами.
Трубопровідна, водорозбірна і змішувальна арматура для систем господарсько-питного водопроводу повинна витримувати робочий тиск 0, б МПа (6 кгс/см2). Арматура для окремих протипожежних систем і господарсько-протипожежного водопроводу - не більше 1 МПа. Каналізаційні трубопроводи, фасонні частини, стикові з'єднання, ревізії, прочищення повинні бути герметичні при тиску 0,1 МПа. З огляду на можливість засмічення і переповнення водостоків, вони розраховуються як напірні трубопроводи на тиск, що витримує гідростатичний натиск.
Необхідний напір у системі водопроводу при недостатньому натиску на вводі водопроводу для даної будівлі забезпечують автоматичним включенням повисітельних насосів. Якщо напір на вводі водопроводу перевищує необхідний або є різкі коливання тиску, то встановлюють на вводі регулятор тиску, який підтримує незмінний розрахунковий напір і відключає регульовану мережу від зовнішньої мережі при відсутності витрат води.
Рівномірний розподіл води по будівлі забезпечують установкою поквартирні регуляторів витрати або тиску води на відгалуженнях від стояків після вентилів або установкою діафрагм, дроселюючий шайб перед водорозбірної арматурою. Якщо ж гарантований напір недостатній в години найбільшого водоспоживання (а в інший час доби напір вище необхідного для будівлі) або постійна робота повисітельних насосів недоцільна, застосовують системи з водонапірних баком.
Норми проектування вимагають передбачати для знову споруджуваних, реконструйованих і капітально-ремонтованих будівель з системами холодного та гарячого водопостачання, а також тільки холодного водопостачання прилади вимірювання водоспоживання - лічильники холодної та гарячої води. Лічильники встановлюють на вводах трубопроводу холодного та гарячого водопостачання в кожен будинок, до кожної квартири житлових будинків і на відгалуженнях трубопроводів у вбудовані або прибудовані приміщення до житлових будівель. Лічильники гарячої води встановлюють на що подає і циркуляційному трубопроводах гарячого водопостачання (при двотрубних мережах) з установкою зворотного клапана на циркуляційному трубопроводі. До основних завдань експлуатації систем водопостачання та водоот-ведення житлових будівель відноситься безперебійну подачу води у квартири і безперебійна робота каналізаційної мережі, зниження витоків води і нераціонального її використання, забезпечення справності елементів системи.
Досягаються ці завдання проведенням робіт технічного обслуговування, поточного та капітального ремонтів. Технічне обслуговування включає періодичні огляди для усунення дрібних несправностей:
дії автоматичних регуляторів температури і тиску - не рідше одного разу на місяць;
стану насосного і пов'язаного з ним обладнання - перед пуском насосів, а при роботі насосів не рідше одного разу на добу;
стану внутрішньоквартирних пристроїв холодного та гарячого водопостачання, каналізації та водовідведення, а також пристроїв в неопалюваних приміщеннях - два рази на рік;
працездатності основних засувок і вентилів, призначених для відключення і регулювання систем водопостачання -два рази на місяць.
При технічному обслуговуванні виконують заявки мешканців щодо усунення несправностей (засмічення систем, усунення течі, зміцнення приладів, заміна запірної арматури тощо) У процесі оглядів уточнюються обсяги робіт з поточного ремонту, а також визначаються несправності й ушкодження, усунення яких потребує проведення капітального ремонту.
Після завершення робіт з підготовки систем до сезонної експлуатації, а також після капітального ремонту систем проводять їх гідравлічні випробування, пуск і, при необхідності, налагодження і регулювання.
Гідравлічні випробування і пуск в експлуатацію системи холодного водопостачання проводять при температурі в приміщеннях не нижче 5 ° С. Випробування проводять після наповнення системи при закритих вентилях на підводках до смьівньїм бачка і водозабірних кранів після перевірки їх справності та випуску повітря через арматуру, розташовану у верхніх точках стояків. Тиск у водогоні створюють гідравлічним пресом. Змонтований трубопровід зазнають протягом 10 хв на тиск, що дорівнює робочому, плюс 0,5 МПа, але не більше 1 МПа. Падіння тиску за час випробування не повинно перевищувати 0,05 МПа.
Водопідігрівачів системи гарячого водопостачання перевіряють на щільність не рідше одного разу на рік підтиском водопроводу або тепломережі, а також піддають гідравлічних випробувань, які проводять окремо від випробування на міцність і герметичність трубопроводів. Системи гарячого водопостачання після ремонту випробовують на тиск, що дорівнює 1,25 робочого, але не вище 1 МПа і не нижче 0,75 МПа. Результати випробувань водопровідної системи вважаються задовільними, якщо відсутні запотівання, течі, розриви у фланцевих з'єднаннях, зварних швах, арматури і падіння тиску за 10 хв не перевищило 0,05 МПа.
Для оцінки ефективності роботи каналізації і внутрішніх водостоків інструментальній перевірці підлягають параметри, що впливають на гідравлічний режим системи: ухили трубопроводів, вертикальність стояків, висота витяжної частини каналізаційного стояка над покрівлею.
У експлуатованих будівлях випробування внутрішніх водостічних мереж виробляють наповненням їх водою при закритих випусках до рівня найвищої водостічної воронки. Тривалість випробування становить 10 хв, при цьому витік води не допускається.
При випробуванні системи каналізації перевіряють дію санітарних приладів і зливних пристроїв. Випробування систем каналізації наповненням водою практикується рідко, тому що пов'язано з необхідністю в експлуатується будівлі встановлювати в ревізії тимчасові заглушки, перегороджують стояки. При виробництві будівельних робіт такі випробування проводять шляхом заповнення водою змонтованої мережі на висоту поверху і складанням відповідного акта на приховані роботи.
Після випробувань на міцність і герметичність системи холодного і гарячого водопостачання промивають від відкладень і бруду. Тут, як і для систем опалення, застосовують гідравлічну і гідропневматичну промивку.
Для систем водовідведення та внутрішнього водостоку основний несправністю є засмічення гідрозатворів і трубопроводів. Засмічення ліквідуються прокачуванням води за допомогою вантуза, прочищенням йоржами, дротом або електрофікованого прочищувальні інструментами, а також використанням хімічних складів, що розчиняють відкладення. Причиною несправності можуть бути обмерзання або крижані затори в трубопроводах каналізації та внутрішнього водостоку. Промерзання верхньої частини каналізаційного стояка може призвести до «зриву» водяного затвора в квартирах верхніх поверхів, а в квартирах нижніх поверхів, навпаки, відбудеться видавлювання води з затвора в прилади.
Пуск систем водопостачання полягає у заповненні їх водою. Пуск системи каналізації здійснюється після пуску системи водопостачання.
Регулювання системи холодного водопостачання полягає у встановленні нормативних тисків перед водорозбірної арматурою і витрати через неї. Можливості регулювання розглянуті вище. Для визначення вільного напору при водорозбору в мережах гарячого або холодного водопостачання необхідно в самій віддаленій від введення по ходу води квартирі верхнього поверху в штуцер для приєднання змішувача ванни встановити контрольний манометр (або використовувати накидной манометр), відкрити кран у мийки і встановити витрата води 0,12 л / с. Послідовно відкривати крани на нижчих поверхах і по водоміри на вводі встановити на всіх ділянках мережі розрахункові витрати води згідно з проектом. У години максимального водоспоживання заміряти тиск води на верхньому поверсі, яке є вільним натиском. Якщо тиск на вводі в момент виміру буде вище гарантованого тиску, то отриманий вільний напір необхідно зменшити на різницю тиску на вводі та гарантованого тиску. Вільний напір при гарантованому тиск повинен бути не менше 0,03 МПа. Якщо вільний напір при гарантованому тиску вийде менше 0,02 МПа, то це означає, що є звуження перерізу труб або при ремонті діаметри деяких ділянок мережі занижені проти проектних.
Змішувальна арматура повинна виключати перетікання води з гарячого в холодний водопровід (і навпаки) і забезпечувати плавне регулювання температури води. Для нормальної роботи змішувачів різниця тиску на підводках холодної і гарячої води не повинна перевищувати 0,01 МПа.
Для водопроводу гарячої води проводять також регулювання температурного режиму. Вимірювання температури гарячої води роблять в найбільш віддалених від теплового пункту квартирах (при нижній розведення в квартирах верхніх поверхів далеких стояків) і для порівняння в квартирах першого і середнього поверхів. Температуру заміряють в режимі циркуляції за допомогою термометра на виливши водорозбірних приладів з використанням посудини місткістю 2 л. Перед виміром спускають воду з квартирної підводки протягом 10 с. Відлік беруться після занурення термометра через 30 с. При значних відхиленнях температури води проводиться регулювання циркуляції за допомогою регуляторів температури на водонагрівачі, циркуляційних стояках і магістралях, а також регуляторів тиску.
Перевірка прогреваемості полотенцесушителей здійснюється в циркуляційному режимі, при цьому за допомогою термощуп визначається температура поверхні в середній частині рушникосушки. Слід мати на увазі, що через охолодження води при її циркуляції в системі, а також що допускаються нормами відмінності в циркуляційних витратах по стояках або секційним вузлів, температура поверхні полотенцесу-негасники на різних поверхах і стояками будуть відрізнятися один від одного. Максимальна різниця не повинно становити 10 ° С.
Відключення системи гарячого водопостачання для ремонту повинно проводитися на строк не більше двох тижнів. Допускається збільшувати термін відключення системи в межах до 25 календарних днів за рішенням місцевої адміністрації.
Житлово-експлуатаційні організації повинні забезпечувати усунення наднормативних шумів і вібрації в приміщеннях від роботи систем водопостачання і водовідведення. Шум виникає при високих швидкостях руху води (більше, ніж розрахункова) у звужених перетинах, наприклад при засмічення в трубопроводах; в місцях напливу металу при зварюванні труб; в різьбових і фланцевих з'єднаннях, коли уп-лотнітельний матеріал виступає всередину трубопроводу. Вібрація виникає в незакріплених до будівельних конструкцій трубопроводах; в насосних установках при відсутності гнучких вставок на всмоктуючої і нагнітальних лініях, порушення центрування валів двигуна і насоса; у кранах і змішувачах при зношуванні або неправильного встановлення
ущільнювальних прокладок. Шуми усуваються при технічному обслуговуванні або ремонті систем водопостачання та водовідведення.
Житлово-експлуатаційні організації повинні мати технічну (проектну) документацію на системи водопостачання і водовідведення, включаючи аксонометріческую схему мереж із зазначенням діаметрів труб і відомості-специфікаціїна встановлене обладнання, водозапірна і водорозбірні арматуру, поверхові плани із зазначенням типів і марок обладнання, приладів і арматури .
Під час експлуатації необхідно забезпечити висвітлення водомірного вузла і підтримку в зимовий час температури в ньому не нижче 4 ° С. Вхід до приміщення водомірного вузла сторонніх осіб не допускається. Економія ресурсів в системах холодного і гарячого водопостачання будівель досягається організацією обліку витрат води, шляхом встановлення контрольно-вимірювальних приладів, перш за все водолічильників. їх установка дозволяє вживати заходів щодо усунення втрат води, в першу чергу витоків і нераціонального використання води.При визначенні черговості постановки на поточний або капітальний ремонти будівель слід враховувати стан внутрішньобудинкових мереж за фактичним рівнем втрати води в них. Одним з основних показників у цьому випадку є питома часовий нічний витрата (з 1.00 до 5.00 год) води. При питомій часовому нічному витраті менш 2л/ ч-чол. експлуатацію внутрішнього водопроводу слід оцінювати як задовільну.
Втрати теплової енергії в системі гарячого водопостачання житлового будинку можуть бути зменшені за рахунок ефективної теплової ізоляції трубопроводів.
ЕКСПЛУАТАЦІЯ СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ
Внаслідок тривалого опалювального періоду на більшій частині Російської Федерації особливе значення для забезпечення мікроклімату житлових приміщень має вентиляція приміщень. У житлових будинках передбачається, як правило, вентиляція з природним спонуканням. Кратність повітрообміну або кількість повітря, що видаляється з приміщень повинні відповідати розрахунковим параметрам, які встановлюються нормами і правилами проектування житлових будинків (табл. 6.3). Природна вентиляція повинна забезпечувати видалення необхідного об'єму повітря з усіх передбачених проектом приміщень при поточних температурах зовнішнього повітря 5 ° С і нижче і температурі внутрішнього повітря, нормованої для холодного періоду року. Для приміщень з нормованої витяжкою компенсація видаляється, передбачена як за рахунок надходження зовнішнього повітря через отвори відкриваються у вікнах, так і за рахунок перетікання повітря з інших приміщень даної квартири. Витяжна вентиляція житлових кімнат квартир і гуртожитків зазвичай передбачається через витяжні канали кухонь, вбиралень, ванн і сушильних шаф з верхньої зони цих приміщень.
Огляд системи вентиляції проводиться щорічно. Підчас проведення оглядів перевіряється прохідність каналів, стан витяжних ґрат, герметичність горищних коробів і шахт, стан шиберів, дросель клапанів у витяжних шахтах, парасольок над шахтами і дефлекторів, кратність повітрообміну окремих приміщень.
Перевірка і очищення каналів ведеться за допомогою трубоочістного кулі, шаблону або сталевого йоржа з вантажем. Прохідність каналів-супутників перевіряється непрямим способом за наявності в них тяги. Доцільно на каналах, розташованих вище даху (горищного перекриття), мати поквартирно маркування.
Вентиляційні системи в житлових будинках повинні регулюватися залежно від різких знижень або підвищень температури зовнішнього повітря та сильних вітрів. Будівля втрачає «тепло» при сильних морозах, якщо у витяжних шахтах не встановлені або не прикриті відкидні або дросель-клапани. Регулювання полягає у прикритті жалюзійних решіток в приміщеннях з надмірною кратністю повітрообміну. Регулювання системи повинна проводитися за окремими каналами, починаючи з найбільш близьких до шахти каналів нижнього поверху і закінчуючи найбільш віддаленими від шахти каналами верхнього поверху. Надмірні повітрообміну в приміщеннях нижніх поверхів в холодний період року спостерігаються при установці нерегульованих пластмасових решіток. Для зменшення їх перетину за ними встановлюють діафрагми.
Перед регулюванням вентиляції в приміщеннях будинку повинні бути усунуті причини, що викликають занадто велику інфільтрацію повітря (ущільнення вхідних дверей в квартиру, віконних заповнень і т. п.). Під час сильних морозів необхідно перевіряти (особливо в житлових будинках підвищеної поверховості), чи не призвело до перекидання тяги в приміщеннях верхніх поверхів прикриття загального шибера або дросель-клапана в витяжної шахті.
Інженерно-технічні працівники житлово-експлуатаційної організації зобов'язані проінструктувати мешканців про правила регулювання вентиляційних систем. Наймачі житлових приміщень зобов'язані забезпечити вільний доступ до витяжних ґрат (забороняється заклеювати або закривати їх предметами домашнього вжитку) і утримувати їх в справному стані. Самовільне перевлаштування вентиляційних коробів (блоків) у квартирах забороняється. Нещільності в коробах визначають на-віч або за відхиленням полум'я. Канали і шахти в неопалюваних приміщеннях повинні мати теплову ізоляцію, опір теплопередачі теплової, ізоляції при відсутності спеціальних вимог приймається І м2ч ° С / ккал (0, 86 м2 ° С / Вт). При виявленні на стінках під час сильних морозів вологи, канали і шахти повинні бути додатково утеплені ефективним біостійкі та вогнетривкі утеплювачем. Для запобігання пошкодження коробів над ними в проходах встановлюються перехідні містки.
Перевірку об'єму повітря, що видаляється з приміщення, виробляють анемометрів і секундоміром. Для цього визначають швидкість повітря у вхідному отворі і далі за формулою обчислюють витрата повітря, мЗ/год:
де
площа
живого перетину вхідного отвору (при
наявності решітки приймається рівною
0,7 від геометричної площі вхідного
отвору), м2; V
- швидкість повітряного потоку, що
проходить через вентиляційну решітку
(швидкість визначається з урахуванням
коефіцієнта 0, 7 до величини, встановленої
виміром, на нерівномірність або обурення
повітряного потоку), м/с. Обчислені
значення порівнюють з розрахунковими,
встановленими нормами проектування.
Недостатність повітрообміну в приміщенні може виникати через малу природної тяги, підвищеного опору повітряних каналів. Для підвищення ефективності вентиляції і використання вітрового тиску на витяжні шахти можуть бути встановлені дефлектори. На вхідні отвори вентиляційних каналів в приміщеннях можуть бути встановлені осьові вентилятори.
Для теплих горищ значення має забезпечення герметичності зовнішніх огорож горищного приміщення (стіни, перекриття, покриття, вхідні двері, міжсекційних двері).
Підвищений опір каналів і шахт може бути викликане за-сорамі і забрудненням оголовка, обмерзанням вихідних отворів витяжних шахт, руйнуванням оголовка.
Результати обстеження оформляють актом. Пошкодження усувають у міру їх виявлення.
ОБСЛУГОВУВАННЯ СИСТЕМ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ
Експлуатація електрообладнання житлових будинків повинна проводитися відповідно до діючих «Правил улаштування електроустановок», «Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів», «Правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів».
Мережа внутрішньобудинкового електропостачання починається безпосередньо з ввідного пристрою, куди від трансформаторних підстанцій підходять зовнішні живлять кабелі, і включає:
шафи ввідних і ввідно-розподільних пристроїв, починаючи з вхідних затискачів живильних кабелів або від ввідних ізоляторів в будівлі при живленні повітряними лініями електропередачі з встановленої в них апаратурою захисту, контролю та управління;
внутрішньобудинкові електрообладнання та внутрішньобудинкові електричні мережі живлення електроприймачів загальнобудинкових споживачів;
внутрішньобудинкові електричні мережі живлення електроприймачів житлових квартир до вхідних затискачів квартирних лічильників електричної енергії;
поверхові щитки і шафи, утому числі слабкострумові, зі встановленими в них апаратами захисту та управління, а також електроустановочних виробами та квартирними лічильниками енергії;
освітлювальні встановлення загальнобудинкових приміщень з комутаційної і автоматичною апаратурою їх управління, включаючи світильники, встановлені на сходових клітинах, поверхових коридорах, ліфтових холах, у сміттєпроводів і сміттєзбірників, в підвалах і технічних підпіллях, горищах, підсобних приміщеннях і вбудованих в будівлю приміщеннях;
силові та освітлювальні установки насосних, вбудованих котелень, бойлерних;
електричні установки систем димовидалення, пожежної сигналізації та протипожежного обладнання, вантажних і пасажирських ліфтів, автоматичні замикаючі пристрої дверей;
кухонні стаціонарні електричні плити;
електрична проводка та побутове електрообладнання в квартирах.
За існуючого стану відповідальність за стан, експлуатацію електричної проводки і побутового електрообладнання у квартирах, а також за техніку безпеки під час користування електричною енергією покладається на мешканців, що проживають в цих квартирах.
Квартирні лічильники електроенергії знаходяться у веденні і обслуговуються енергопостачальною організацією.
За технічний стан всього іншого внутрішньобудинкового електрообладнання, а також за мережі та освітлювальні установки прибудинковоїтериторії (пішохідні доріжки, ігрові майданчики і т. д.) відповідальність несе власник житлового будинку, який організовує експлуатацію цього обладнання силами житлово-експлуатаційної або спеціалізованої організації. При цьому межі відповідальності за стан та обслуговування електроустановок між споживачами і енергопостачальною організацією визначається їх балансовою приналежністю і фіксується у
доданому до договору акті, а між підрядними організаціями, які здійснюють обслуговування окремих елементів внутрішньобудинкового електрообладнання, - договорами з замовником.
За ступенем забезпечення надійності електропостачання всі електроприймачі житлових будівель підрозділяються на три групи:
електроприймачі, що допускають перерви в електропостачанні тільки на час дії пристроїв автоматичного включення резерву;
електроприймачі, що допускають перерви в електропостачанні на 1 год, тобто на час, необхідний для включення резервного живлення силами персоналу;
електроприймачі, що допускають перерви в електропостачанні на час ремонту або заміни пошкодженого елементу мережі на термін до 1 добу.
Віднесення електроприимачів до кожної категорії визначається поверховістю житлових будинків і призначенням електрообладнання. Кате-рійность електроприимачів визначає схеми ввідно-розподільних пристроїв та внутрішньобудинкових мереж.
Житловий фонд досить різноманітний не тільки по поверховості, а й по насиченості і складності електрообладнання та електроприладів, тому експлуатуюча організація повинна мати і вести наступну технічну документацію:
виконавчі креслення та схеми електропостачання житлового будинку зі специфікацією електрообладнання, електроконструкцій, встановлених світильників, електроустановочних виробів, захисної апаратури і електромонтажних виробів, а також марки і перетину проводів кабелів, застосованих на окремих ділянках внутрішньобудинкової електричної мережі;
траси проходження прихованих електропроводок по всіх приміщеннях, включаючи приміщення квартир;
паспорти на встановлене в загальнобудинкових приміщеннях силове електрообладнання з протоколами його випробувань;
інструкції з обслуговування електроустановок і установок інженерного обладнання.
Після закінчення монтажних робіт при новому будівництві або після капітального ремонту для перевірки якості робіт та приймання електрообладнання призначається спочатку робоча, а потім і державна комісії. Відповідні акти приймання передаються замовнику і експлуатуючої організації, додатком до яких, крім перерахованих вище документів, є: акти на приховані роботи, приймально-здавальні випробування, стендові перевірки засобів автоматизації; протоколи випробувань заземлюючих пристроїв і вимірювань опору електропроводки та електрообладнання. Включення житлового будинку на постійне електропостачання здійснюється після отримання відповідного дозволу енергонагляду.
Для забезпечення нормальної безаварійної роботи силових і освітлювальних установок, раціонального витрачання електроенергії виконується їх технічне обслуговування та планово-попереджувальні ремонти. Терміни оглядів та обслуговування електроустаткування житлових будинків встановлюється щорічними графіками у відповідності з періодичністю, наведеною у табл. 6.4.
У графіках оглядів технологічного обладнання, до складу якого входить електродвигун, може бути передбачено більше розрахункова кількість оглядів, ніж зазначено в табл. 6.4. У таких випадках періодичність оглядів електроустаткування слід приймати за графіками оглядів технологічного устаткування, наприклад електрообладнання теплових пунктів і бойлерних -1 раз на місяць, водо-подкачек - 2 рази на місяць.
При проведенні оглядів в житлових квартирах експлуатаційний персонал перевіряє виконання мешканцями правил користування електроенергією та електробезпеки, звертаючи особливу увагу на вирішення житлово-експлуатаційної та енергопостачальної організацій на встановлення не передбаченого проектом будинку електроустаткування (стаціонарні електроплити, електроводонагрівачі і т. п.) і самовільного підключення споживачів до електрощитів житлових будинків.
Крім планових оглядів електрообладнання проводять позачергові огляди після стихійних лих або техногенних впливів.
Всі встановлені при оглядах несправності електрообладнання негайно виправляються або фіксуються в «Журналі оглядів» для включення до плану поточного або капітальних ремонтів. При виявленні несправностей, що загрожують цілісності електрообладнання будівель або системи зовнішнього електропостачання, безпеки людей, пожежної безпеки, несправне обладнання або ділянка мережі негайно відключаються до усунення несправності. Про аваріях в системі внутрішньобудинкового електропостачання, пов'язаних з відключенням живильних ліній, ураженням людей електричним струмом, необхідно повідомляти в енергопостачальну організацію.
Поточний ремонт електрообладнання виробляють з його розбиранням та заміною частини його зношених елементів, деталей та вузлів.
Капітальний ремонт електрообладнання будівель проводять з метою відновлення його первісних характеристик, а також для забезпечення можливості населенню користуватися побутовими електроприладами, що відповідають сучасному поняттю електрофікаціі побуту. Капітальний ремонт проводиться, як правило, з заміною всіх або частини елементів мережі внутрішньобудинкового електрообладнання з повним дотриманням норм і правил, що пред'являються до спорудження нових електроустановок та монтажу нового електрообладнання.
Технічне обслуговування та ремонт спеціального електрообладнання житлових будинків, до якого можна віднести стаціонарні електричні плити, прилади централізованого електроопалення, електроводонагрівачі, електрообладнання пасажирських і вантажних ліфтів проводять відповідно до вимог ПТЕ і ПТБ та інструкціями заводів-виготовлювачів, зазвичай містять перелік можливих несправностей і послідовність виконання операцій технічного обслуговування і ремонту.
Експлуатаційний персонал, що обслуговує електрообладнання, повинен пройти відповідне виробниче навчання по правилам технічної експлуатації та правилами техніки безпеки, вивчити наявне обладнання та документацію на нього.
При проведенні ремонтних робіт у житловому фонді широко використовують електрофікованого інструмент та обладнання (трансформатори, електронагрівальне обладнання, збиральні і ціклевальні машини, підйомно-транспортне обладнання та ін.)
На умови їх підключення та використання існують певні вимоги з електробезпеки. Вимоги випливають з міри безпеки ураження людей електричним струмом при обслуговуванні електрообладнання житлового будинку або при роботі з приладом в приміщеннях або на відкритих майданчиках.
Залежно від ступеня безпеки приміщень використовують одну або кілька захисних заходів: малі напруги, що розділяють трансформатори, подвійну ізоляцію, вирівнювання потенціалів, пристрої захисного відключення, заземлення, занулення, захисні засоби та запобіжні пристрої, блокування.
Для забезпечення безпеки робіт в електрообладнанні будівель використовують технічні та організаційні заходи.
До технічних заходів, що забезпечують безпеку робіт, відносять: повне або часткове відключення на ділянці, що виділена для виконання робіт, і прийняття заходів, що виключають подачу напруги до місця роботи; установка огороджень і вивішування попереджувальних плакатів; перевірка відсутності напруги на ділянці роботи і накладення на струмоведучі частини тимчасових заземлень, попередньо приєднаних до заземлювального пристрою; вивішування плакатів, що вказують місце роботи.
До організаційних заходів відносять: оформлення завдання (наряду) на проведення робіт; допуск до роботи; нагляд під час робіт; оформлення перерв і закінчення робіт.
Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, які обслуговують електрообладнання житлових будинків, здійснюють заходи щодо раціонального витрачання електроенергії, які полягають у контролі і проведення встановлених нормами робіт технічного обслуговування та ремонту обладнання, наприклад:
контроль за потужністю встановлюваних ламп в місцях загального користування, очищення вікон і світильників від пилу та бруду;
усунення внутрішньобудинкових втрат води, що ведуть до додаткової роботи щодо витрачання електроенергії насосами;
установка електродвигунів до обладнання необхідної потужності і заданої (регульованої) частотою обертання;
дотримання графіків роботи електрообладнання;
виявлення самовільно підключилися споживачів електроенергії і т. п.
Іншим напрямком економії електричної енергії є модернізація електрообладнання будівель з перекладом електромереж на підвищену напругу (з 110 В на 220/380 В) і впровадження нової енергозберігаючої техніки, наприклад, схем автоматичного централізованого або індивідуального управління освітлювальних установок житлових будинків.
ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТ СИСТЕМ ГАЗОПОСТАЧАННЯ
Система газопостачання житлових будинків повинна виконуватися згідно з проектом і відповідати вимогам СНиП 2. 04. 08-87 *, СНиП 3. 05. 02-88, «Правил безпеки в газовому господарстві».
Експлуатацію внутрішньобудинкового газового обладнання (ВДГО) виконують спеціалізовані організації газового господарства.
До складу технічної експлуатації ВДГО входять прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом або капітальним ремонтом системи газопостачання; підключення і пуск; технічне обслуговування, регулювання та ремонт; контроль за станом вентиляційних і димових каналів.
Приймання в експлуатацію ВДГО здійснює комісія в складі замовника, підрядника та підприємства газового господарства.
Представники комісії перевіряють виконавчо-технічну документацію, представлену підрядником:
комплект робочих креслень газопостачання будівлі до затверджених у встановленому порядку змінами до них;
будівельний паспортна внутрішньобудинковоїгазопровід;
акти перевірки технічного стану димоходів та вентиляційних каналів і, при необхідності, акти технічного стану газових приладів.
Комісія перевіряє, чи відповідають приміщення, в яких розміщуються газові прилади та прокладаються газопроводи, встановленим вимогам. Наприклад, технічні підпілля, в яких прокладаються газопроводи, повинні відповідати таким вимогам:
висота підпілля повинна бути не менше 1,8 м;
відкриваються вікна повинні забезпечувати наскрізне провітрювання;
перекриття повинно бути вогнетривкі і газонепроникним;
повинні бути передбачені два відокремлених виходу, при цьому підпіллі не повинно єднатися з сходовими клітинами, з яких є входи в житлові квартири або розташовані в будинку комунально-побутові підприємства;
електровимикачі повинні знаходитися зовні біля входу в підпіллі.
Існують також вимоги до приміщень житлових будинків, де розташовуються водонагрівачі і опалювальні агрегати в залежності від їх потужності. Ці вимоги відносяться до висоти і об'єму приміщення, режимам повітрообміну і наявності вентиляційних пристроїв, природного освітлення, вогнестійкості огороджувальних конструкцій.
Приймальна комісія одночасно з перевіркою виконавчо-технічної документації та будівельних паспортів проводить огляд змонтованого газового обладнання. При цьому перевіряють міцність кріплення трубопроводів, апаратів і арматури, комплектність приладів. Комісія має право перевіряти будь-які ділянки газопроводів і якість стиків просвічуванням або вирізкою для механічних випробувань, а також проводити повторне випробування газового обладнання на міцність і щільність. За результатами приймання ВДГО складається акт приймання установленої форми, на підставі якого газове обладнання передається замовнику.
Підключення газу здійснюється персоналом організації газового господарства в присутності представників замовника і монтажної організації і полягає в наповненні газопроводу газом з одночасним видаленням з нього повітря і в продувці квартирою розведення. Газ необхідно підключати в присутності мешканців з проведенням інструктажу з безпечного користування газовими приладами.
Підприємство газового господарства має сповіщати житлово-експлуатаційну організацію про пуск газу не пізніше, ніж за три дні, яка, в свою чергу, не пізніше, ніж за два дні проживають оповіщає про необхідність присутності в квартирах.
Основним видом технічного обслуговування ВДГО житлових будинків є планово-попереджувальний ремонт, який виконується з метою забезпечення безпечної експлуатації, відновлення повного або часткового ресурсу ВДГО із заміною або відновленням складових частин обмеженої номенклатури з періодичним контролем технічного стану.
Виявлені в міжремонтні періоди дефекти і несправності газового обладнання усувають газові служби за заявками абонентів газу, після чого перевіряють працездатність відремонтованого устаткування. Останнім часом проявляється тенденція відмови від проведення регламентних робіт, газові служби обмежуються ремонтом обладнання за заявками. Це дозволяє скоротити чисельність експлуатаційного персоналу і, як наслідок, вартість обслуговування, але знижує безпеку експлуатації ВДГО.
Періодичність планово-попереджувального ремонту (ППР) встановлюється підприємствами газового господарства з урахуванням сформованої системи газопостачання, технічного стану ВДГО і конкретних умов експлуатації. ППР ВДГО проводиться за річними та місячними планами, до складу робіт при ППР всіх видів газових апаратів і газопроводів обов'язково входять наступні роботи:
візуальна перевірка відповідності установки побутових газових апаратів, приладів, газопроводів і приміщень вимогам норм і правил;
перевірка працездатності кранів, які встановлюються на вводі в будинок, газопроводах і на газових апаратах;
огляд ВДГО з метою виявлення несправностей і перевірка стану з'єднувальних металевих труб у побутових, газових апаратів з відводом продуктів згоряння в димохід, наявності тяги в димових і вентиляційних каналах до і після включення апарату, відповідності діаметрів сопел увазі і тиску палива, що спалюється газу, санітарно-гігієнічного стану пальників апаратів, працездатність побутових газових приладів і апаратів, автоматичних пристроїв газового обладнання;
перевірка на герметичність за допомогою мильної емульсії газових комунікацій від запірних пристроїв апаратів до форсунок;
перевірка герметичності газового обладнання від введення газопроводу в будинок до кранів на спусках до приладів обпресування повітрям або газом тиском 5 кПа (500 мм вод. Ст.). При цьому допустиме падіння тиску протягом 5 хв не повинно перевищувати 0,2 кПа;
візуальна по виду полум'я регулювання процесу спалювання газу, при цьому пальники апаратів повинні забезпечувати повне згорання газу і стійкість полум'я.
Додатково при ППР побутових газових плит перевіряють:
роботу автоматики безпеки, припиняє подачу газу в пальник при загасанні полум'я;
правильність встановлення та функціонування всіх елементів (дверцята шафи, вертел, решетка стола, ручки кранів і т. д.).
При ППР газових водонагрівачів проточного типу:
перевіряється щільність прилягання змійовика до стін вогневої камери, відсутність появи крапель або течі води в теплообміннику, горизонтальність установки вогневої поверхні основного пальника, автоматика, роботи водопідігрівачів;
контролюється і регулюється процес спалювання газу і стан основної та запального пальників;
перевіряється щільність водопроводящіх комунікацій робочим тиском води при закритих кранах водорозбору, при цьому течі і краплі води не допускаються.
При ППР ємнісних водонагрівачів додатково виробляють очищення завіхрітеля (подовжувача потоку) від сажі та інших забруднень.
При ППР побутових газифікованих печей додатково проводять зовнішній огляд і перевіряють:
відсутність зазорів в кладці печі і в місці приєднання фронтального листа пальника до рамки, розташованої в кладці печі;
наявність стабілізатора тяги у печей, обладнаних пальникових пристроїв безперервної дії;
вільний хід шибера в направляючих, величину ходу, а також наявність в шибер отвори діаметром не менше 15 мм і тяги в паливник печі.
При ППР індивідуальних балонних установок скрапленого газу, крім основного переліку робіт, перевіряють тиск зрідженого газу перед апаратом при всіх працюючих пальниках апаратів і після припинення подачі газу до всіх пальникам.
В процесі проведення ППР всі виявлені дефекти та пошкодження усувають. Заміняють або ремонтують що вийшли з ладу вузли та деталі побутових газових апаратів і приладів, виробляють очищення пальників від забруднень, налагодження і регулювання автоматичних пристроїв газового обладнання. За відсутності автоматики безпеки у пічних газогорелочні пристроїв останні повинні замінювати.
Самовільно встановлене або непридатне для подальшої експлуатації, газове обладнання, виявлене при перевірках, а також апарати з відводом продуктів згоряння в димоходи, в яких відсутня тяга, повинні відключатися. Користування ними дозволяється тільки після надання в газове господарство з боку власника, балансоутримувача будинку або будинком керуючої компанії актів про справність димоходів та приладів, або після отримання дозволу від газових господарств на встановлення газового приладу або апарата. Експлуатація систем газопостачання будинків не допускається також при загрозливому стані обвалення окремих елементів будівлі (опади фундаменту, пошкодження несучих або огороджувальних конструкцій).
У разі потреби підприємства газового господарства видають приписи власникам (балансоутримувачем) житлових будинків або орендарям з переліком заходів та строків їх виконання:
перевірка і ремонт димових і вентиляційних каналів з наданням відповідного акта;
пристрій вентиляції та освітлення підвальних та інших приміщень;
очищення газопроводів і запірних пристроїв від забруднень, іржі та їх фарбування;
заміна або ремонт вентиля холодної води, встановленого перед водонагрівальними або опалювальними апаратами;
забезпечення встановлених розривів між газопроводами та іншими комунікаціями і спорудами;
усунення інших порушень, що перешкоджають безпечної експлуатації газової апаратури.
При недотриманні термінів, зазначених у письмових приписах, підприємства газового господарства мають право провести відключення системи. Про майбутні відключення систем газопостачання житлових будинків, за винятком випадків аварій та пожеж, підприємства газового господарства попереджають житлово-експлуатаційну організацію і власника за дві доби. Відключення окремих несправних газових приладів представником підприємства газового господарства слід проводити в присутності дорослих осіб, які проживають в квартирі, і підтверджувати письмовим повідомленням газопостачальної організації або оформленням на місці не пізніше наступного дня після відключення.
Власники та організації, які експлуатують будівлі, забезпечують виконання обсягів робіт, пов'язаних з безпекою експлуатації систем газопостачання. При експлуатації технічних підпілля і підвалів житлових будинків проводять систематичну перевірку наявності запаху газу, контроль за роботою систем вентиляції та освітлення, стан електропроводки; забезпечують вільний вхід персоналу підприємства газового господарства в приміщення і доступність огляду газопроводу; ущільнюють вводи до будівлі всіх підземних комунікацій. По інших приміщень будівлі, де встановлені газові прилади, забезпечуються дотримання вимог до їх технічного та санітарного стану, збереження газопроводів, своєчасність утеплення місць газопроводу, де можливе
замерзання газу в зимовий час, і справність вікон, дверей в цих приміщеннях; контроль за виконанням проживають правил користування газом і газовими приладами.
Важливою умовою забезпечення безпечного користування побутовими газовими апаратами і приладами є утримання в технічно справному стані димоходів від газового обладнання та вентиляційних каналів від газифікованих приміщень у відповідності з діючими «Правилами безпеки в газовому господарстві». На всі димові та вентиляційні канали повинні бути виконавчі креслення. З метою забезпечення нормальної тяги димові та вентиляційні канали виводять вище даху будівлі. У всіх випадках висота труби над прилеглою частиною даху повинна бути не менше 0,5 м. Розташування оголовка щодо даху і близько розташованих споруд і дерев передбачається таким чином, щоб димар знаходився поза зоною вітрового підпору. При огляді димоходів слід перевірити:
відповідність їх пристрої та використаних матеріалів вимогам правил безпеки;
наявність нормальної тяги і відсутність засмічення в каналах;
щільність кладки і відособленість каналів;
наявність і справність разделок.
У зимовий час не рідше одного разу на місяць проводять огляд оголовка димоходів на відсутність зволоження і обмерзання з метою запобігання закупорки гирл димоходів.
Після кожного ремонту димоходи та вентиляційні канали перевіряють і прочищають незалежно від терміну попередньої їх перевірки.
Періодичні перевірки здійснюють спеціалізованими організаціями за договорами або спеціально навчені особи житлово-експлуатаційних організацій зі складанням акту встановленої форми в наступні терміни:
один раз на квартал перевіряють цегляні димоходи від проточних газових водонагрівачів;
один раз на рік - димоходи азбестоцементні й гончарні, а також виконані із спеціальних блоків жаростійкого бетону, димоходи від проточних водонагрівачів, обладнаних автоматикою по тязі, від газових опалювальних котлів перед початком опалювального сезону до 15 вересня поточного року, вентиляційні канали.
Витрата повітря, що проходить через димовий канал, визначають аналогічно витраті повітря, що проходить через вентиляційний канал.
Необхідні витрати повітря для газових приладів вказані в документації на ці прилади.
Щільність димових каналів визначають за допомогою електричної лампочки потужність 500 Вт. Якщо її ввести зверху через оголовок в один з каналів, то по проникненню світла в сусідній канал і довжині опущеного дроти можна судити про місце розташування нещільностей.
Всі роботи з експлуатації систем газопостачання необхідно виконувати з дотриманням «Правил безпеки в газовому господарстві». Забороняється відігрівати газові стояки відкритим вогнем, захаращувати місця розташування газових колодязів, користуватися відкритим вогнем або електрикою при виявленні запаху газу в приміщеннях і т. п.
Роботи повинні проводитися навченим і кваліфікованим персоналом.
Контрольні запитання:
Порядок розрахунку та технологія виконання робіт при виконанні капітального ремонту та заміна систем центрального опалення.
Порядок розрахунку та технологія виконання робіт при виконанні капітального ремонту та заміна систем водопроводу.
Порядок розрахунку та технологія виконання робіт при виконанні капітального ремонту та заміна каналізації.
Порядок розрахунку та технологія виконання робіт при виконанні капітального ремонту та заміна вентиляції.
Порядок розрахунку та технологія виконання робіт при виконанні капітального ремонту та заміна слабкострумних мереж , радіо та телебачення.
Порядок розрахунку та технологія виконання робіт при виконанні капітального ремонту та заміна газопостачання.
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ОСТЕРСЬКИЙ КОЛЕДЖ БУДІВНИЦТВА ТА ДИЗАЙНУ
ДИСЦИПЛІНА: «РЕКОНСТРУКЦІЯ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД»