8.Інженерно-геологічні дослідження,необхідні для проектних робіт .

Інженерно-геологічне знімання стосується питань геоморфології, гідрогеології; тектоніки, розповсюдження фізико-геологічних процесів (зсувів, карстів) на території. Таке знімання проводиться в комплексі з буровими, топографічними та дослідно-лабораторними роботами. Архітектор повинен вміти читати геологічні карти та профілі. Геологічні карти, що застосовуються для потреб будівництва, це проекції границь різних порід на горизонтальну площину, а геологічні профілі – на вертикальну площину.

Вивчаючи геологічну будову території, необхідно знати склад порід, їх структуру, фізико-хімічні властивості, умови виникнення та процеси змін. Це все показується на зведених літологічних картах. Вони є необхідним матеріалом для планування міста і складаються в М 1:10000 і 1:5000

Наявність таких карт дає змогу попередньо намітити придатність тієї чи іншої забудови території, а також визначити правильно склад і обсяг досліджень на подальших стадіях проектування і необхідні засоби для інженерної підготовки районів чи ділянок.

Відповідальним завданням є визначення геотехнічних властивостей грунтів, тобто несучої здатності, яка визначає межі допустимого тиску на поверхню фундаментів будинків і споруд і вимірюється в кг/кв.см.

9.В чому полягає взаємозв’язок природних умов і архітектурних об’єктів. Навести приклади

Взаємозв’язок природних умов та архітектурних об’єктів формує естетично виразний індивідуальний архітектурно-художній образ міста і кожного об’єкта зокрема.

Наприклад, для берегів великих акваторій основним принципом проектування є архітектурний взаємозв’язок прибережної частини забудови і водного простору. Забудова мусить бути пластичною з багатим силуетом. Для горбистого рельєфу – найвищі споруди будуються на вищих позначках і по схилах поступово зменшується поверховість забудови.

Основним засобом композиційного розкриття району забудови на природу є його орієнтація у напрямку найвиразніших об’єктів ландшафту – водойм, горбів, зелених масивів тощо. Треба забезпечити збереження та цілеспрямований розвиток віх цінних ландшафтних об’єктів поблизу забудови. Адже ділянки природного ландшафту, що розташовані впритул до міських територій, зазнають найбільшого впливу урбанізації. Тому треба застосовувати ті планувальні засоби, що допоможуть зберегти ландшафт.

10.Мета та завдання вертикальног планування

Вертикальне планування- це сукупність заходів по організації поверхні території, для цілей будівництва(перетворення природньої поверхні в штучну).

Основними завданнями вертикальної планування міських територій є:

1) організація стоку поверхневих (атмосферних) вод шляхом забезпечення стоку із території забудови і з вулицями міста ухилами і напрямом стоку поверхнею до міської підземної водостічній мережі;

2) забезпечення зручного й екологічно безпечного руху міського транспорту, й пішоходів шляхом надання вулицями й дорогах міста допустимих поздовжніх ухилів;

3) створення майданчиків на будівництво будинків та споруд шляхом перетворення і пристосування рельєфу до вимог забудови кварталів, мікрорайонів і окремих будинків та споруд;

4) створення рельєфу найбільшблагоприятствующего прокладанні міських підземних комунікацій;

5) вирішення приватних завдань із рельєфу та її вертикальної плануванні під час спорудження унікальних об'єктів (групи будинків, стадіону, аеродрому).

Мета:

- створення відповідність до проектом забудови майданчиків для будинків та споруд із урахуванням їхньої конфігурації, призначення і спільного композиційної рішення планування і забудови території;

- забезпечення поздовжніх і поперечних ухилів, зручних для безпечного руху і пішоходів на проїздах, тротуарах, пішохідних шляхах і доріжках, майданчиках різного призначення;

- пристрій збирання й видалення межі кварталів чи мікрорайонів поверхневих дощових і талих вод.

При вертикальної плануванні дуже важливо зберегти рослинний шар землі та наявні зелених насаджень.

11.Як виміряти ухил…

12.Як залежать умови забудови ві ухилів

13.Стадії вертикального планування. 14.Характеристика методів вертикального планування . 15.Що таке червоні та чорні позначки . 16.Метод червоних позначок у вертикальному плануванні.(13,14,15,16,17,18 разом розбирайтесь)

17.Метод профілів і його особливості

Застосовується в умовах складного рельєфу при трасуванні території для умов будівництва.

Профіль-це схематичний умовний розріз існуючої та проектованої поверхні , який проводиться на віддалі 20 – 50 м. один від одного.

Головна задача методу – визначення об’ємів земляних робіт

Поздовжній профіль визначає висотне положення вулиці, і його проектування полягає в нанесенні проектної лінії і визначенні поздовжніх ухилів. Поздовжні профілі звичайно проектують по осі вулиці, але можуть складатися та полотка проїжджої частини. Вихідним матеріалом для проектування поздовжніх профілів служать схема чи проект вертикального планування міста або житлового району, що встановлюють відмітки на перехрестях і в місцях зміни рельєфу. Саме на основі цих оцінок проектують поздовжній профіль вулиці. На плані вулиці наносять вісь проїзної частини або інше положення одного або декількох подовжніх профілів, потім план і поздовжній профіль розбивають на пікети (за якими будуються поперечні профілі) через 20-50 м. Поздовжній профіль проектується в масштабі горизонтальних відстаней, відповідному масштабом плану вулиці, а саме 1:2000, 1:1000 або 1:500, а вертикальні відстані приймаються в 10 разів більшими (1:200, 1:100, 1:50 відповідно).  Відмітки існуючої поверхні для поздовжнього профілю визначають методом інтерполяції між горизонталями по лінії даного профілю (чорні відмітки); лінія з'єднує ці відмітки і відображає існуючий рельєф, називається чорною лінією. Відмітки точок проектованого поздовжнього профілю називаються червоними позначками, а лінія, їх з'єднує, - червоною лінією. 

Поперечні профілі по вулицях складають, як правило, в межах червоних ліній. На робочих поперечних профілях наносять позначки існуючої поверхні та проектні відмітки в характерних точках, поперечні ухили і відстані. Поперечні профілі проектують за розрізами перпендикулярно осі міській вулиці або дороги по пікетах, відповідним подовжньому профілю, як правило, в масштабах: горизонтальному-1:200 і вертикальному-1: 100. Вертикальне планування їх слід проектувати в ув'язці з відмітками поздовжнього профілю.  У поперечному профілі вулиць і доріг з метою забезпечення стоку поверхневих вод всіх елементів (проїзної частини, тротуарів, смугах зелених насаджень) надається поперечний ухил, спрямований до лотків проїзних частин. Поперечний профіль вулиці проектують з урахуванням організації стоку поверхневих вод з територій мікрорайонів і інших ділянок на вулицю, тому позначки по червоній лінії повинні бути вище відміток лотків.  Щоб знайти h 1, h 2, h 3 використовують такі формули:   - Перевищення осі дороги над лотком   - Задана висота бордюру   - Перевищення позначки у червоної лінії над бордюром   - Половина ширини проїжджої частини   - Відстань від бордюру до червоної лінії