2. Контроль розмірів та форми плит

Металевою лінійкою чи рулеткою вимірюють довжину і ширину листа на відстані (65±5) мм від відповідних кромок та посередині листа. Місце виміру може бути зміщено від середини відповідного боку листа не більше ніж на 30 мм; товщиноміром або штангенциркулем в шести місцях вимірюють тов­щину листа з точністю до 0,1 мм (вимірюють в трьох точках з кожної сторони листа: один вимір - в центрі і два - по краям на відстані не менше (65 ±5) мм від кромки). Товщиною листа вважається середнє арифметичне значення із результатів шести вимірювань. Відхилення від прямокутності визначають за різницею довжини діагоналей.

Довжину кожної діагоналі вимірюють рулеткою один раз. Порівнюють фактичні розміри листа і відхилення з нормативними розмі­рами і допусками відхилень згідно ДСТУ

Визначають потовщення або потоншення на лицевій чи тильній стороні листа, для чого прикладають лінійку ребром на поверхню листа і заміряють зазор між поверхнею листа і лінійкою

3. Визначення маси 1 м² листа (поверхневої щільності)

З кожного листа, відібраного для контролю, вирізають по одному поздо­вжньому та одному поперечному зразку завдовжки (450 ± 5) мм та завширш­ки (150±5) мм. Зразки вирізають на відстані не менше 100 мм від крайок листа біля протилежних кінців будь-якої з його діагоналей. Зразки маркують (поздовжній або поперечний), висушують при температурі (41 ±1 )^вС 24 годи­ни та зважують. Потім зразки продовжують сушити до постійної маси. Маса вважається постійною, якщо розходження між результатами двох послідов­них зважувань не будуть перевищувати 0,1%. Час сушіння між двома послі­довними зважуваннями повинен бути не менше 2 годин.

При проведенні випробувань допускається скоротити час первісного сушіння до 2 годин, якщо дотримується умова постійності маси зразків.

Далі зразки охолоджують в умовах, що виключають вплив на них вологи, та зважують, результат округлюють до 0,01 кг. Після зважування вимірюють довжину та ширину зразка, результат округлюють до 1 мм. m₁

Масу (т) 1 м² листа, кг/м², обчислюють за формулою:

де т₁ - маса зразка, який висушений до постійної маси, кг; / - довжина

зразка, м; b - ширина зразка, м.

Результат обчислення округлюють до 0,1 кг/м².

За масу 1 м² партії листів приймають середньоарифметичне значення ре­зультатів випробувань всіх зразків.

4. Визначення руйнівного навантаження та прогину листів

.4.1.Визначення руйнівного навантаження при випробуванні зразків при постійному прольоті

Рис.4.1.Схемавипробуваннязразківнаміцністьпризгиніприпостійномупрольоті

Сутність методу полягає у руйнуванні зразка зосередженим навантаженням, що прикладають до середини прольоту за однопрольотною схемою.

З кожного листа, відібраного для контролю, вирізають по одному поздовжньому та одному поперечному зразку завдовжки (450±5) мм та завширшки (150±5) мм. Зразки вирізають на відстані не менше 100 мм від крайок листа біля протилежних кінців будь-якої з його діагоналей. Зразки маркують (поздовжній або поперечний) та висушують.

Поздовжні зразки установлюють на опори лицьовою стороною униз, а поперечні тильною. Навантаження підвищують зі швидкістю 15-20 Н/с (1,5-2,0кгс/с) до зруйнування зразка. Результат випробування округлюють до 1 Н(0,1кгс).

За руйнівне навантаження партії листів приймають середньоарифметичне значення результатів випробувань окремо трьох поздовжніх та трьох поперечних зразків, при цьому результат випробування кожного окремого зразка повинен відповідати вимогам ДСТУ.

Руйнівне навантаження при випробуванні листів на міцність при згині при постійному прольоті (1 = 350 мм) повинно бути не  меншим за вказане у таблиці 5.

Відхилення мінімального значення руйнівного навантаження  окремого зразка від вимог таблиці 5 не повинно бути більшим за 10 %.

Таблиця 5

Товщина листів, мм	Руйнівне навантаження для зразків, Н (кгс)
	поздовжніх	Поперечних
6,5	125(12,5)	54(5,4)
8,0	174(17,4)	68(6,8)
9,5	222(22,2)	81(8,1)
12,5	322(32,2)	105(10,5)
14,0	360(36,0)	116(11,6)
16,0	404(40,4)	126(12,6)
18,0	440(44,0)	133(13,3)
20,0	469(46,9)	134(13,4)
24,0	490(49,0)	136(13,6)