4. Аналіз стану агрономічної служби в господарстві відповідно спеціальності та спеціалізації студента-практиканта

4.1. Технології вирощування основних с.-г. Культур, застосування інтенсивних та індустріальних технологій у господарстві, кормовиробництво та насінництво

Озима пшениця – основна зернова культура в господарстві. Розроблена в Інституті зрошуваного землеробства НААНУ ресурсозберігаюча технологія її вирощу­вання дозволяє одержувати при поливах урожай зерна до 70 ц/га при витратах ресурсів майже на 30% менших у порівнянні з існуючою технологією.

Розміщують пшеницю після люцерни, кукурудзи на силос, зерно­бобових та інших культур, які рано звільнюють поле і дозволяють своєчасно підготувати ґрунт та посіяти в оптимальні строки.

Після всіх попередників проводять безполицевий обробіток ґрунту плоскорізами на 12-14 см, важкими дисковими боронами БДТ-7на 10-12 см або комбінованими знаряддями. Для якісної підготовки ґрунту та одержання дружних сходів проводять передпосівні поливи нормою 500 м³/га. Вони забезпечують урожай зерна пшениці 40-45 ц/га навіть без вегетаційних поливів. Прибавка врожаю від вологозарядкових поливів становить 15-20 ц/га. Якщо на початку кущіння рослин верхній шар ґрунту пересох і не утворюються вузлові корені, то про­водять полив нормою 200-250 м³/га. Це покращує кущіння рослин, створення вузлових коренів та підвищує її врожайність. В інші роки цей полив не ефективний.

Для одержання високого врожаю необхідно вносити добрива в дозі N_90-120P_60-90. Проте дозу добрив необхідно уточнювати залежно від вмісту поживних речовин у ґрунті та рівня запланованого врожаю. Сіяти пшеницю краще в третій декаді вересня. Сорти які восени ростуть інтенсивно або мають короткий період яровизації, необхідно сіяти в другій половині оптимального строку, а ті які ростуть повільно, у першій половині цього строку. Всі інші сорти краще сіяти в середині оптимальних строків - 20-25 вересня.

Оптимальна норма висіву пшениці становить 5 млн. схожих насі­нин на гектар. При ранніх строках сівби норму висіву зменшують, а при запізненні - збільшують на 1 млн./га. Сіяти пшеницю краще рядковим способом з шириною міжрядь 7,5 або 15 см, на глибину 5 см, районованими сортами. При висиханні посівного шару ґрунту сіють на глибину 6-7 см, щоб насіння лягло в вологий ґрунт. При сівбі залишають технологічну колію для проведен­ня робіт по догляду за посівами.

На посівах пшениці вологість шару ґрунту 0,5-0,6 м необхідно підтримувати поливами не нижче 70% НВ нормою 450-500 м^З на 1 га. Зазвичай запас вологи в ґрунті низькі тому перший полив слід провести при виході рослин у трубку, а другий - в колосіння. Полив у молочну стиглість зерна проводять лише в дуже посушливі роки.

В системі догляду за посівами важливе значення має захист рослин від хвороб, шкідників та бур'янів. Правильно проведений захист посівів підвищує врожай зерна на 8-12 ц/га та покращує його якість. В останні роки значного розповсюдження набули хвороби, шкідники та бур'яни, тому для одержання високого врожаю пшениці необхідно за­стосувати інтегрований захист посівів.

У весняно-літній період найбільш повний і ефективний захист рослин досягається при обприскуванні посівів до виходу рослин у трубку гербіцидом 2,4-Д або іншим у суміші з одним із фунгіцидів типу Тілт. В колосіння проводять повторну обробку посівів водним розчином фунгіциду з інсектицидом.

Збирання врожаю пшениці проводять прямим комбайнуванням. Розпочинають його при вологості зерна 17-18% і здійснюють не більше ніж за 8-10 днів. Подрібнену солому, на віддалених полях, розки­дають та заорюють.

Кукурудза. За біологічними властивостями кукурудза дуже чутлива до тепла, води, світла, поживних речовин. Гібриди значно різняться за періодом вегетації, їх вегетаційний період може коливатись від 90 до 150 днів, а сума біологічно активних температур (понад 10°С) від 1900 до 3000.

Кукурудза невимоглива до попередника, вона добре росте після зернових, зернобобових, кукурудзи (крім насінницьких посівів), со­няшника. Найбільш ризиковано її вирощувати на площах, які заселені дротяником.

Як попередник, кукурудза має велике агротехнічне значення в сі­возміні. Вона, при ретельному догляді за посівами, залишає чистим від бур'янів поле і є добрим попередником ярих культур. Гібриди ку­курудзи ФАО 150-250, за умов своєчасного виконання технологічних прийомів вирощування, можуть бути в південному Степу попередни­ками під озимі культури. Розміщення кукурудзи в сівозміні з зерно­вими колосовими культурами сприяє побудові раціонального чергу­вання полів сівозміни за рахунок повної відсутності спільних шкідників та хвороб.

Обробіток ґрунту під кукурудзу залежить від попередника, стану забур'яненості та вологості ґрунту. Враховуючи особливості минуло­го року, серед яких найголовніше - це ступінь розповсюдження насін­ня бур'янів та ґрунтових шкідників, а також дефіцит зимових запасів вологи, найбільш важливою та відповідальною частиною технології буде підготовка до сівби. Від якісної підготовки ґрунту залежить отримання своєчасних сходів, ефективність дії гербіцидів, накопичен­ня та збереження ґрунтової вологи.

Технологічні прийоми підготовки до сівби включають такі еле­менти, як ранньовесняне боронування, вирівнювання ґрунту чизелем або вирівнювачем (БП-8, ВПН-5.6), передпосівна культивація. Залеж­но від стану підготовки ґрунту, наявності вологи, чисельності ґрунто­вих шкідників робиться поправка на збільшення норми висіву, яка може сягати 10-30%.

Встановлено, що в умовах зрошення кукурудза від сходів до 7-го листка щодобово поглинає в сумі біля 0,4 кг/га всіх поживних речо­вин. Але ж при нестачі їх в цей період врожаї її різко зменшуються. Максимальну кількість азоту, фосфору та калію рослини поглинають в період від 15 листків до цвітіння. В подальшому потреба в елемен­тах живлення зменшується, але поглинання їх продовжується до мо­лочно-воскової стиглості зерна.

Основними дефіцитними елементами живлення є азот і фосфор. Це і повинно ураховуватись при розробці системи удобрення кукурудзу. Всю дозу азотного, фосфорного і калійного добрива, за виключен­ням 40-50 кг/га суперфосфату, який застосовується при сівбі, можна вносити під основний обробіток грунту. Якщо ж не вдалося внести з осені, то це можливо зробити під час весняної культивації або ж при міжрядних культиваціях в підживлення.

Слід мати на увазі, що дозу мінерального добрива під кукурудзу краще встановлювати з урахуванням фактичного вмісту елементів живлення в ґрунті. Якщо аналіз ґрунту і розрахунки не провели, то вносять N _100-160P_60-90 К_30-60. При вирощуванні кукурудзи доцільно вносити гній дозою 40-60 т/га під основний обробіток ґрунту.

Багато уваги слід приділяти системі захисту рослин і, особливо, вибору й використанню гербіцидів (ґрунтових та страхових), а також інсектицидних і фунгіцидних протруйників насіння. Необхідно також звернути увагу на якість та регламенти застосування пестицидів (на­строювання техніки й апаратури, оптимальні строки використання гербіцидів, які призначені для боротьби з широколистими коренепа­ростковими та кореневищними бур'янами тощо).

На площах зі слабкою забур'яненістю можливо застосовувати безгербіцидну технологію догляду за кукурудзою. Головні елементи такої технології становлять якісний зяблевий обробіток, своєчасні які­сні досходові боронування легкими боронами у період появи сходів -1-2 листка, а в подальшому дві міжрядні обробки: перша у фазі 4-5 листків, друга у фазі 9-10 листків з підгортанням.

Найбільш високу потенційну продуктивність в південному Степу забезпечують середньопізні гібриди ФАО 400-500. До середньопіз­ньої групи належать добре відомі гібриди Дніпровський 450 АМВ, Дніпровський 473 СВ, Кадр 443 СВ, ОдМа 408 MB, ДнОд 417 MB, Борисфен 430 АМВ, Борисфен 433 MB, Кадр 397 MB. Потенціал урожайності зерна у них перевищує 120 ц/га, але вони також досить чутливі до порушень технологічної дисципліни. За умов оптимальних строків сівби (третя декада квітня), технічно-стигле зерно можливо отримувати в першій половині вересня. Потенціал урожайності піз­ньостиглих гібридів, таких як Перекоп СВ, Борисфен 600 СВ, Луч 630 MB, сягає 140 ц/га, але вони належать до інтенсивного типу і вимага­ють ретельного виконання всіх без винятку технологічних прийомів вирощування. Вони також потребують високого рівня мінерального живлення, оптимального режиму зрошення.

Важливим агрозаходом, що суттєво впливає на продуктивність зернової кукурудзи є строки сівби. Сучасна підготовка насіння на за­водах дозволяє розпочинати сівбу раніше традиційних строків і закін­чувати до 1 травня.

Густота стояння рослин повинна бути узгоджена з агроґрунтовим та кліматичним зональним поділом, генетичними особливостями гіб­риду, способом поливу, фізико-механічним складом ґрунту тощо. Во­на вказується в паспортних даних гібриду. Щільність посіву на зро­шуваних землях для ранніх і середньоранніх гібридів формується в межах 85-90 тис./га, середньостиглих 70-75, середньопізніх та пізньо­стиглих - 60-65 тис./га.

Соя - культура багатопланового використання, яка здатна підви­щувати родючість ґрунту, поповнювати його азотний баланс, успішно вирішувати проблему білка та рослинної олії. Завдяки високій рента­бельності площі її посіву, останнім часом, значно зросли.

Серед олійних культур соя добре реагує на зрошення. Так, за ба­гаторічними даними Інституту зрошуваного землеробства вро­жайність зерна сої при зрошенні складає більше 30 ц/га, а без зрошен­ня в два-три рази менший. На зрошуваних землях сою можна вирощу­вати у весняних, післяукісних та післяжнивних посівах. При весняних посівах сою сіють на початку травня, у післяукісних (після збирання озимих на зелений корм) на початку червня, а у післяжнивних (після збирання озимого ячменю) в кінці червня - на початку липня. В умовах зрошення південного Степу необхідно вирощувати тільки районовані або перспективні сорти сої. У звичайні роки най­більш високого продуктивністю характеризуються середньостиглі со­рти Витязь 50 і Деймос з довжиною вегетаційного періоду 115-120 днів. Реальний потенціал урожайності цих сортів становить 41-42 ц/га.

У прохолодні роки, коли теплові ресурси зменшуються і не до­зволяють реалізувати потенціальні можливості середньостиглих сор­тів на перше місце виходять середньоранні Юг 40 і Аполлон (вегета­ційний період на 10-20 днів коротший) та ранньостиглі сорти Юг 30 і Фаетон (вегетаційний період першого 85-90, а другого 90-100 днів). Ці сорти є надійними попередниками озимих зернових культур. Потенці­альна врожайність сорту Аполлон становить 44 , сорту Юг 40-39 ц/га, а Юг 30 і Фаетон в основних посівах - 30-36 і в післяжнивних -20-26 ц/га. Тому для післяукісних та післяжнивних посівів використовують ранньостиглі та середньоранні сорти (Діона, Юг 30, Фаетон, Юг 40, Аполлон), а для весняних посівів - ці ж сорти та середньостиглі (Витязь-50, Деймос та інші).

З метою зменшення витрат при збиранні зерна сої в господарст­вах слід вирощувати 50-60% ранньостиглих та середньоранніх і 40-50% середньостиглих сортів.

Сівбу сої проводять широкорядним способом з міжряддями 45, 60 і 70 см залежно від особливостей сорту та наявності в господарст­вах необхідного набору машин. Для низькорослих ранньостиглих сор­тів кращою шириною міжрядь є 45 см, а для інших груп стиглості - 60 або 70 см. За весняного посіву норма висіву насіння сої для ранньо­стиглих і середньоранніх сортів становить 600-700, а для середньости­глих - 500-600 тис/га схожого насіння. Норма висіву насіння сої у піс­ляукісних та післяжнивних посівах складає 600-700 тис./га схожого насіння. Перед сівбою насіння обробляють нітрагіном.

При вирощуванні сої у звичайні роки потребується проведення 3-4 вегетаційних поливів залежно від скоростиглості сорту. В посушли­ві роки крім 3-4 вегетаційних поливів потрібно застосовувати освіжа­ючі поливи, таким чином кількість поливів може скласти 7-8. Найбільша віддача від зрошення тоді, коли поливи призначають у фа­зах цвітіння, утворення бобів та наливу зерна. У цей період необхідно призначити поливи при вологості ґрунту у шарі 0,5-0,7 м не нижче 60-65% НВ на легких, 70% на середніх та 75-80% НВ на важких ґрунтах.

Збирають сою напряму у фазу повної стиглості, коли вологість насіння становить 14-16%.

Цукровий буряк. На зрошуваних землях кращими попередниками для цукрових буряків є озима пшениця після багаторічних трав, зернобобові куль­тури.

Основний обробіток ґрунту включає такі послідовно виконувані операції: лущення стерні відразу після збирання попередника і оранку на глибину 28-30 см у строки, залежно від, попередника, за­бур'яненості поля тощо. При кореневищному типі забур'яненості про­водять два дискування на глибину 12-15 см дисковими боронами у поперечних напрямках, а після появи сходів бур'янів здійснюють гли­боку оранку. Якщо на полі переважають однорічні бур'яни, а зволо­ження ґрунту достатнє, то найефективнішим є напівпаровий зяблевий обробіток (післязбиральне лущення стерні, оранка в серпні та кілька поверхневих обробітків для зниження сходів бур'янів).

Цукрові буряки позитивно реагують на внесення добрив, особли­во на площах з низьким вмістом елементів живлення. На формування врожайності на рівні 60-70 т/га коренеплодів і відповідної кількості гички виноситься з ґрунту 240-280 кг азоту, 60-70 кг фосфору і 240-280 кг калію. З метою підвищення економічної ефективності добрив та збереження екологічного стану поля на належному рівні, доцільно вносити добрива під запланований врожай та враховувати фактичний вміст елементів живлення в ґрунті.

Весняний обробіток складається з ранньовесняного боронування, яке здійснюють, при фізичної стиглості ґрунту і передпосівної куль­тивації, яка виконується без будь-якого розриву в часі з посівом, на глибину загортання насіння, аби насіння цукрових буряків були висі­яне на щільне не порушене обробітком ложе.

При зрошенні доцільно висівати слідуючи районовані сорти та гі­бриди вітчизняної та зарубіжної селекції: Веселоподолянський одно­насінний 29, Ялтушковський однонасінний 30, Український ЧС 70, Український ЧС 72, Ювілейний, Уманський ЧС 76, Аббатіса, Білоцерківський ЧС 90, Шевченківський, Ялтушковський однонасінний 30, Кристал, Рубін, Сідней та інші.

Сіяти буряки необхідно тоді, коли температура ґрунту на глибині 10 см становитиме 5-6°С - відразу ж після висівання ранніх зернових культур. Кожен день запізнення з сівбою цукрових буряків проти оптимальних строків призводить до недобору 5-7 ц/га коренеплодів.

Висівають цукрові буряки сівалками точного висіву, що дозволяє економити до 50-60% насіння від загально прийнятої норми. Ширина міжрядь 45-60 см., глибина загортання насіння 4-5 см. При появі сходів на погонному метрі рядка необхідно мати 4,5-5 і 6-7 рослин, відповідно, що забезпечує густоту стояння рослин не менше 100-110 тис. на гектар. Відразу після сівби поле слід закоткувати кільчасто-шпоровими катками.

На посівах буряку використовують ґрунтові гербіциди: проти дводольних видів бур'янів, для їх знищення використовують такі гер­біциди: Піраміц Турбо, Голтікс (2-3 л/га), Дуал Голд (2-2,5 л/ra), Фронтьєр (1,4-1,7 л/га), Дуал Голд (2-2,5 л/га), Ептам і Роніт (2-2,5 л/га). Разом з ґрунтовими гербіцидами доцільно застосовувати страхові препарати: Бетанал Прогрес AM + Карібу (1.0-0.03 л/га); Бетанал Прогрес AM (1.0-1.5 л/га); Бетанал Прогрес AM + Пірамін Тур­бо (1.5 + 1.5 л/га); Бурефен ФД-11 (2.0-2.5 л/га); Симбетан Дуо ( 2.0-2.5 л/га); Бетанал Прогрес AM + Карібу (1.0-0.03 л/га).

Коли з'являються сходи буряків, посіви обробляють Бі-58 новий, щоб запобігти пошкодженням рослин буряковими блішками та довго­носиком.

При ураженні борошнистою росою та проти церкоспорозу при появі на 5% рослин перших плям хвороби бурякові поля обприс­кують одним із фунгіцидів - Фундазолом, 50%-й з.п. (0,6 кг/га), Ско­ром, 25%-й к.е. (0,4 л/га), Ріасом, 30%-й к.е. (0,3 л/га), Імпактом 12,5%-й к.е. (1 л/га), Топсином М, 70%-й з.п. (0,6 кг/га), з витруюю робочої рідини при наземному обприскуванні 200-300 л/га, авіацій­ному – не менше 50 л/га.

Буряки цукрові належать до культур, найвимогливіших до вмісту води у ґрунті. Основну прибавку врожаю від зрошення цукрові буряки формують за рахунок вегетаційних поливів. У початковий період роз­витку буряку (сходи - 15 червня) потреба рослин у вологі незначна, рослини забезпечуються водою за рахунок ґрунтових запасів та опа­дів. Найбільш важливим є другий період (друга половина червня - 15 серпня), коли відбувається посилений ріст коренеплодів. У цей період проводять основну кількість поливів буряку (3-4) загальною зрошува­льною нормою 1500-1800 м³/га. У третій період (16 серпня - збирання врожаю) йде зниження темпів росту коренеплодів, зменшуються сере­дньодобові витрати води. Потреба у поливах виникає тільки у роки з сухою осінню. Закінчувати поливи буряків необхідно за 20-25 днів до початку масового збирання врожаю.

Збирати буряки починають у період їх технічної стиглості, коли накопичується максимальний врожай й коренеплоди мають високий вміст цукру.

Виробництво кормів на зрошенні має широкий аспект. При інтен­сивному веденні польового кормовиробництва заслуговує на увагу ор­ганізація та виробництво кормів в системі зеленого конвеєру з вико­ристанням багаторічних трав, однорічних озимих і ярих кормових культур в основних і проміжних посівах, які забезпечують тварин по­вноцінними зеленими кормами на протязі 220-230 днів. Виробниче освоєння зеленого конвеєру шляхом удосконалення добору кормових культур і технології їх вирощування сприяє підвищенню продуктив­ності кормового поля до 70-80 ц/га корм, од., збалансованих по проте­їну - 127-130 г/корм. од., підвищує надої молока в літній період на 180-210 кг від корови та знижує його собівартість на 8-10%. Особлива увага приділяється вирощуванню кукурудзи на силос і зелений корм. Вона дає ефективну окупність витрат на зрошення та забезпечує ви­соку урожайність корму. В структурі кормових рослин основною культурою залишається кукурудза, яка в господарствах займає поло­вину кормової площі і складає основу раціону та повністю задоволь­няє тварин енергією.

При вирішенні білкової проблеми важлива роль належить багато­річним травам, які повинні займати в групі кормових культур на зро­шенні 40-45%. Із посівів люцерни, в основному необ­хідно заготовляти сіно та сінаж, що дозволить в зимових раціонах зменшити дефіцит кормового протеїну. На зелений корм більш ефек­тивні бобово-злакові суміші люцерни з стоколосом безостим, грясти­цею збірною та кострицею лучною. Такі суміші балансують зелений корм по цукрово-протеїновому співвідношенню та переважають по урожайності чисті посіви люцерни на 80-100 ц/га. Найбільша урожай­ність зеленої маси формується при скошуванні на початку колосіння злаків і бутонізації люцерни при співвідношенні 70% люцерни та 30% злакових трав від повної норми висіву. Посіви багаторічних трав по­точного року висівають під покрив ячменю, вівса з горохом та куку­рудзи на зелений корм. Для прискореного розширення та відновлення площ багаторічних трав необхідно на поливних землях проводити серпневі посіви люцерни та її сумішок зі злаковими травами.

Для збільшення виробництва кормів необхідно широко викорис­товувати природні кормові угіддя після їх залуження багаторічними травами сінокісного та пасовищного призначення. Підвищення продуктивності природних кормових угідь шляхом застосування методу прискореного залуження високоврожайними травосумішами бобових і злакових трав при раціональному їх використанні дозволить отриму­вати з 1 га до 35-40 ц корм. од. на суходолі і 80-90 ц при зрошенні. Поліпшенню природних кормових угідь та подальшому розширенню зрошуваних пасовищ сприятиме налагоджене виробництво насіння багаторічних трав (люцерни, стоколосу безостого, грястиці збірної, костриці лучної та ін.).

Додатковим резервом у заготівлі кормів на зрошенні є післяукісні та післяжнивні посіви кормових культур. Найбільш продуктивними в цих посівах є кукурудза та суданська трава, які висівають до 20-25 ли­пня. Застосування холодостійких багатокомпонентних сумішей у піс­ляжнивних посівах забезпечує тваринництво зеленими кормами в пізньоосінній період (жовтень-листопад) і дає змогу економити 10-15% кормів, які використовують у зимовий період. Заслуговують на увагу серпневі посіви озимих - жита, тритікале, пшениці в сумішці з ріпа­ком, суріпицею та викою для пасовищного й укісного використання восени та навесні.

Пріоритетними технологіями заготівлі кормів на зимовий період повинні бути розсипне та пресоване сіно, сінаж, силос із кукурудзи воскової стиглості з вмістом 25-30% сухої речовини. Для збалансу­вання раціонів по протеїну, особливо в зимовий період у групі низько-протеїнових кормів нарощувати заготівлю шротів або макухи сої соняшнику та ріпаку, які містять 40-45% протеїну. Серед зернофураж­них культур перевагу надати кукурудзі, ячменю та зернобобовим. У зернофуражі кукурудза повинна займати до 50%.

В умовах зрошення люцерну вирощують в післяукісних та післяжнивних посівах. При цьому висіяти люцерну треба не пізніше 15 серпня безпокривним способом нормою висіву 20-22 кг/га у попе­редньо зволожений ґрунт передпосівним поливом. Продуктивність та­ких посівів на другий рік вегетації не поступається весняним, а в ряді випадків навіть перевищує.

Для покращення аерації та знищення зимуючих бур'янів посіви другого року вегетації (крім літніх посівів) рихлять голковою боро­ною або культиватором з долотами. На посівах третього-четвертого року вегетації рихлення проводять на глибину 10-12 см пружинною бороною БП-8, або дисковим лущильником ЛДГ-5.

Основним фактором, який зумовлює одержання високого урожаю люцерни минулих років посіву, є забезпечення їх вологою. Найбільш ефективні поливи, проведені зразу після укосів і на початку бутоніза­ції. Мінімальні втрати урожаю цієї культури будуть, якщо під кожен укіс своєчасно проводити один полив на відростання рослин.

При порушенні агротехнічних вимог вирощування, посіви люце­рни зріджуються і засмічуються бур'янами. Для підвищення продук­тивності зріджених травостоїв люцерни необхідно восени підсіяти їх житом, тритікале або пшеницею.

Високий урожай та відмінну якість зеленої маси і сіна люцерни забезпечує скошування її в фазу масової бутонізації - початку цвітіння.

Злакові багаторічні трави: стоколос безостий, грястиця збірна, ко­стриця лучна, є основними компонентами люцерно-злакових траво­сумішок для створення довгострокових зрошуваних культурних сі­ножатей і пасовищ поновлення природних луків у південному регіоні України. Використання спеціально створених сортів цих культур, у яких на генетичному рівні обумовлені високі потенціали продуктив­ності і адаптивності до жорстких умов південного регіону, гарантує отримання при зрошені високих врожаїв якісної кормової маси, на­сіння.

Інститутом зрошуваного землеробства створені нові сорти цих культур, які здатні формувати 4-5 укосів кормової маси, 4-5 ц/га насіння, при довгостроковому їх використанні. З цими сортами ведеться первинне та елітне насінництво.

Зрошення, як один із основних факторів, прискорює насіннєве розмноження злакових багаторічних трав, гарантовано забезпечує отримання добре розвинутих рослин при серпневому строку сівби свіжезібраним насінням.

Кращими попередниками насіннєвих посівів злакових багаторіч­них трав при зрошенні є кормові травосумішки, зернові культури, які дають змогу після їх збирання провести комплекс агротехнічних засо­бів по підготовці ґрунту для серпневого строку сівби цих культур, за­безпечуючи дрібнозернисту структуру поверхневого шару та ущіль­нене ложе на глибині заробки насіння 2-3 см. Посів насінників на зро­шенні проводиться 20.08-10.09 елітним насінням, широкорядково, стоколосу безостого 6-9 кг/га, суцільно грястиці збірної 8-10, костриці лучної 10-12 кг/га.

Весняний догляд за посівами полягає в ранньовесняної підкормки N₃₀, підтриманні посівів у чистому стані, проведені міжрядкової куль­тивації та хімічної прополки гербіцидами групи 2,4-Д.

Режим зрошення насінників полягає в проведені 1-2 полив до цвітіння рослин в залежності від метеорологічних умов року.

Збирання врожаю насіння проводять при пожовтінні волоті шля­хом скошування у валки. Через 3-4 дні валки обмолочують відрегу­льованим для обмолоту дрібнонасіннєвих культур комбайном.