38. Поняття державного боргу, порядок та умови формування державного боргу.

Поточний державний борг - основна сума кредиту та відсотки, що повинні бути сплачені у поточному періоді, звичайно — році.

Капітальний державний борг - 1) загальна сума її заборгованості та відсотків, що мають бути сплачені за позиками; 2) всі виплати, які повинні бути проведені державою до повної сплати запозичень, включаючи зайняті і неповернені кошти і відсотки, як нараховані у поточному році, так і очікувані у майбутніх періодах.

Державний борг складається із заборгованості минулих років, та поточних зобов'язань.

Запільний обсяг заборгованості держави може бути поділений на дві частини:

2. Монетизований борг, який складається з боргів опосередкованих кредитними стосунками держави з банками. Його сума складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи і видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, держави им підприємствам

3. Немонетизований борг, який складається:

а) з невиконаних державою фінансових зобов'язань, передбачених чинним законодавством (заборгованість по виплаті пенсій, стипендій, допомог, заробітній платі та інших видах соціальних виплат):

б) із заборгованості по господарських стосунках з реальним сектором економіки

(заборгованість по державних замовленнях, наданню послуг державними установами та інші).

Монетизований борг фіксується у балансах банків і тому аналіз його динаміки не викликає особливих ускладнень. Немонетизований - ні, особливо у частині стосунків держави і реального сектора.

Внутрішній борг переважно формується в національній валюті. Для залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондовому ринку.

Державний борг в іноземній валюті виникає в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіжних країн, міжнародних фінансово- кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів.

Державний внутрішній борг поступово складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску і розміщення на внутрішньому ринку державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань. Кошти надають юридичні і фізичні особи даної країни; Таким чином, це сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави перед власними господарюючими суб'єктами, які тримають внутрішні державні облігацій).

Зовнішній державний борг — сукупність боргових зобов'язань держави перед нерезидентами (незалежно від того, в чиїй національній валюті номіновано зобов'язання), що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку. Тобто це заборгованість кредиторам за межами даної країни і зовнішній борг має у своїй основі відплив капіталу з держави.

Зовнішній борг виникає при мобілізації державними органами управління фінансових ресурсів, що перебувають за кордоном. Тому власниками зовнішнього боргу виступають компанії, банки, державні установи різних країн, а також міжнародні фінансові організації.

Управління державним зовнішнім боргом — це сукупність дій. пов'язаних з підготовкою до випуску та розміщенням боргових зобов'язань уряду, регулювання ринку державних цінних паперів, надання державних гарантій, обслуговування та погашення боргу тощо.

Воно передбачає регулювання динаміки державного боргу з підтриманням оптимальних пропорцій між зовнішнім і внутрішнім боргом: максимально ефективне обслуговування боргу із зменшенням питомої ваги витрат на обслуговування боргу у видатковій частині бюджету; вжиття заходів із забезпечення додаткових джерел фінансування, кредитування інших урядів; участь у заходах міжнародних фінансових організацій тощо.

Управління зовнішнім боргом передбачає такі етапи:

• залучення кредитних ресурсів, у тому числі надання гарантій; розміщення (напрямки використання);

• обслуговування (сплата відсотків і основного обсягу боргу);

• уточнення і зміни умов залучення, розміщення та погашення. Виходячи з критеріїв мети залучення і використання коштів, зовнішній борг України розбивається на такі групи:

  1. Кредити, залучені з метою фінансування дефіциту державного бюджету та підтримку платіжного балансу країни в т.ч. для погашення зовнішнього державного боргу;.

2. Кредити на підтримку національної валюти;

• Пов'язані кредити, надані в рамках міждержавних та міжурядових домовленостей.

3. Державні кредити на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

4. Інвестиційні кредити, залучені суб'єктами господарської діяльності під державні гарантії.

5. Гарантії іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

6. Довгострокові негарантовані кредити, залучені недержавними позичальниками в рамках власних проектів розвитку.