11. Феноменологічне осмислення я-концепції к.Роджерса. Поняття повноцінно-функціонуючої особистості.

Феноменологічний напрям в психології стимулював розробку Роджерсом особливого підходу в психотерапії, що отримав назву "клієнт-центрована терапія". Зміни, що відбуваються з індивідом в ході психотерапевтичного процесу, Роджерс зміг пояснити на мові перцептивного підходу.

ОсобистіснеЯ є внутрішнім механізмом, який створюється рефлексивною думкою на основі стимульної дії. Вже на початковій стадії його формування довкола нього групуються оцінні і афективні установки, додаючи йому якість "хорошого" або "поганого". Інтеріорізация цих оцінних моментів здійснюється під впливом культури, інших людей, а також і самого Я.

Основні положення теорії Роджерса виглядають таким чином:

1.Суть феноменологічної теорії особистісного Я, що є частиною загальної теорії особистості, полягає в тому, що людина живе головним чином у своєму індивідуальному і суб'єктивному світі.

2.Я-концепція виникає на основі взаємодії зсередовищем, особливо з соціальним.

3. Я-концепція - це система самосприйняття. Саме я-концепція, а не якесь реальне Я має певне значення для особи і її поведінки.

4. Я-концепція виступає як найбільш важлива детермінанта у відповідь на реакції оточення індивіда. Я-концепцією зумовлюється сприйняття значень, що приписуються цьому оточенню.

5. Разом з Я-концепцією розвивається потреба в позитивному відношенні з боку тих, що оточують, незалежно від того, чи є дана потреба набутою або природженою. Оскільки Роджерс схиляється до того, що ця потреба виникає в процесі соціалізації індивіда, її, мабуть, можна розглядати і з точки зору самоактуалізаціі особи.

6. Відповідно до поглядів Роджерса потреба в позитивному відношенні до себе, або потреба в самоповазі, також розвивається на основі інтерналізації позитивного відношення до себе з боку інших. Цю потребу також можна розглядати з точки зору прагнення до самоактуалізациі.

7. Оскільки позитивне відношення до себе залежить від оцінок інших, може виникнути розрив між реальним досвідом індивіда і його потребою в позитивному відношенні до себе. Так виникає неспівпадіння між Я і реальним досвідом, іншими словами, розвивається психологічна дезадаптація. Дезадаптацію слід розуміти як результат спроб захистити Я-концепцію, що склалася, від загрози зіткнення з таким досвідом, який з нею не узгоджується. Це приводить до селективності і спотворень в сприйнятті або до ігнорування досвіду у формі невірної його інтерпретації.

8. Розвиток Я-концепції - це не просто процес накопичення даних досвіду, умовних реакції і нав'язаних іншими уявлень. Я-концепція є певною системою. Зміна одного її аспекту може повністю змінити природу Цілого. Таким чином, Роджерс використовує поняття я-концепція для позначення сприйняття людиною самого себе. Проте у міру подальшого розвитку своєї теорії Роджерс додає цьому поняттю і інший сенс, розуміючи під Я-концепцією механізм, контролюючий і інтегруючий поведінку індивіда. Але я-концепція робить вплив швидше на вибір ним напряму своєї активності, ніж безпосередньо направляє цю активність.

9. Розглядаючи поняття ідеального Я, Роджерс вважає, що завдяки психотерапевтичній дії сприйняття ідеального Я стає реалістичнішим і Я починає більше гармоніювати з ідеалом. У теорії Роджерса як першопричина особистісних порушень виступає все ж не конфлікт між Я-концепцією і власним ідеалом, але швидше конфлікт між Я-концепцією і безпосереднім, "організмічним" досвідом індивіда.