7. Типові слідчі (розшукові) дії які проводяться у кримінальних провадженнях про злочини проти здоров’я особи.

На початку розслідування справ цієї категорії проводяться такі слідчі дії, спрямовані на встановлення події злочину і виявлення винного: а) допит потерпілого; б) огляд місця події; в) допит очевидців події та інших свідків; г) огляд одягу потерпілого; ґ) призначення судово-медичної експертизи потерпілого. Під час допиту потерпілого слід спробувати одержати відповіді на зазначені нижче основні питання. А. Де і коли було заподіяно тілесне ушкодження. Б. Хто заподіяв потерпілому тілесне ушкодження. В. Про можливі мотиви і цілі злочину, а якщо злочинець відомий, то які взаємовідносини з ним. Г. За яких обставин заподіяно тілесне ушкодження. Допитуючи потерпілого про обставини заподіяння тілесного ушкодження, необхідно з'ясувати: 1. Звідки прийшов і куди пішов злочинець, які були умови освітленості, стан погоди (якщо подія відбувалася поза помешканням).

2. Яка послідовність дій винного, хто був присутній при заподіянні тілесного ушкодження. 3. Яким знаряддям заподіяне тілесне ушкодження. Огляд місця події. Під час огляду місця події у справах про навмисні тілесні ушкодження слідчий може виявити сліди і предмети, що мають значення речових доказів. Допит очевидців злочину та інших свідків. Встановлення очевидців злочину може бути зроблено як безпосередньо слідчим, так і за допомогою оперативних працівників міліції, належний контакт із якими є однією з умов успішного розслідування справ про заподіяння тілесних ушкоджень. Розслідування навмисного заподіяння тілесних ушкоджень необхідно здійснювати в тісній взаємодії з органом дізнання, працівникам якого можуть бути дані такі завдання: а) встановити на підставі наявних даних особу злочинця; б) встановити можливих очевидців злочину; в) виявити свідків, які можуть дати свідчення, що характеризують особу підозрюваного або потерпілого; г) встановити місцезнаходження особи в певний час; ґ) ужити заходів до розшуку знаряддя злочину та ін.

Огляд одягу потерпілого. Оглядаючи ушкодження на одязі потерпілого, можна дійти висновку про те, в якому положенні знаходився потерпілий у момент удару або пострілу, яким знаряддям заподіяні ушкодження тощо. Огляд одягу потерпілого іноді дає підстави для висування версії про обставини вчинення злочину і його винуватця. Судово-медична експертиза потерпілого повинна призначатися без зволікання. Мета цієї експертизи — не тільки визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а й встановлення часу і механізму їх заподіяння, виявлення даних про можливу родову належність використаної зброї або знаряддя (вогнепального, тупого, гострого, колючо-ріжучого тощо).

8. Особливості використання спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень проти життя та здоровя особи

Залучення спеціаліста щодо застосування криміналістичної техніки і методів до участі в оперативно-розшукових заходах. Мається на увазі негласне одержання інформації із застосуванням фотографування, відео-, кіно- і аудіозапису, як засобів документування дій злочинців, результати яких, як правило, не мають значення доказів у кримінальній справі. Застосування технічних засобів документування дій злочинців можливе як до порушення кримінальної справи, так і після цього. Суб’єктом цієї форми використання спеціальних знань виступає фахівець у застосуванні названих технічних засобів, процесуальний статус якого законодавчо не визначається.

Формами використання спеціальних знань та розслідуванні насильницьких злочинів є:

а ) процесуальна : застосування слідчим власних спеціальних знань ; залучення фахівців до розслідування злочинів; призначення та виробництво судових експертиз;

б) непроцесуальна : консультаційна діяльність фахівця ; довідкова діяльність фахівця ; проведення попередніх досліджень ; безпосередню участь фахівця в оперативно- розшукових заходах ; технічна допомога фахівця.

Стосовно до розкриття та розслідування насильницьких злочинів основними суб'єктами спеціальних знань є: експерт - особа , що володіє спеціальними знаннями і призначена у порядку , встановленому кримінально - процесуальним законом для виробництва судової експертизи і дачі висновку; спеціаліст - особа, що володіє спеціальними знаннями , яка притягається до участі в процесуальних діях у порядку , встановленому кримінально -процесуальним законодавством.

Огляд місця події і трупа здійснюється з участю судово-медичного експерта, який виконує у цьому випадку функції спеціаліста. Він допомагає слідчому в проведенні огляду, зосереджуючи свою увагу на огляді трупа. Проте це не означає, що огляд трупа здійснюється тількисудово-медичним експертом, слідчий бере в ньому найактивнішу участь. Огляд трупа проводиться в певній послідовності. Саме у такій послідовності в протоколі фіксуються його результати. При огляді трупа в протоколі зазначаються:

а) загальні дані (зріст, вік, стать, поза, положення);

б) одяг (його стан, ознаки, наявність слідів дії знаряддя вбив-ства);

в) будова тіла, колір шкіри, особливі прикмети;

г) ушкодження, що є на тілі (розмір, форма, місце розташування).

Велике значення має огляд ложа трупа (тобто місця його виявлення). Тут можуть бути знайдені документи, предмети, загублені злочинцем, знаряддя вбивства та інші сліди, що мають значення для з’ясування характеру вчиненого злочину.

У процесі огляду місця події внаслідок аналізу виявленого слідчий у процесі моделювання картини злочину може виявити негативні обставини — такі, що суперечать даним про природний розвиток подій.

Зокрема, це можуть бути посмертний характер странгуляційної борозни при заяві про самогубство потерпілого, відсутність крові при чималій кількості ножових поранень тощо.

До першочергових слідчих дій належить також призначення судово-медичної експертизи. Серед питань, що вирішуються судовомедичною експертизою, можуть бути такі: причина смерті, час її настання; характер та послідовність ушкоджень; чи міг потерпілий сам нанести собі ушкодження; прижиттєвість або посмертність ушкоджень трупа; його резус-фактор, що сприяє визначенню особливостей крові, сліди якої можуть бути виявлені на одязі підозрюваного. Судово-медична експертиза відкриває можливість для індивідуальної ідентифікації особи по крові, частках м’язів, фрагментах кісток тощо. Поряд із судово-медичною експертизою можуть призначатися й інші експертизи, в тому числі судово-балістична, трасологічна, дактилоскопічна, біологічна тощо.

Невідкладною слідчою дією є пред’явлення трупа для впізнання. Необхідність у цьому виникає тоді, коли іншим шляхом особу потерпілого встановити неможливо. Пред’явлення для впізнання здійснюється у морзі особам, які заявили про зникнення, або можливому вбивці. Пред’явленню для впізнання передують допит заявників про прикмети зовнішності та одягу потерпілого, а також туалет трупа з метою надати зовнішності прижиттєвого вигляду. Результати пред’явлення для впізнання фіксуються у протоколі.

При виконанні судово-медичної експертизи трупа можуть ви-рішуватися питання загального та спеціального характеру. Загальні питання: 1) Які характер та локалізація ушкоджень, що були заподіяні потерпілому? 2) Які ушкодження заподіяні зажиттєво, які — посмертно? 3) Яка давність заподіяння ушкоджень? 4) Ознаки якого ступеня тяжкості мають заподіяні зажиттєві тілесні ушкодження? 5) У результаті якого виду травматичної дії (предмета) могли утворитися виявлені ушкодження? 6) Які властивості мав травмуючий чинник (предмет)? 7) Чи могли виявлені ушкодження утворитися у результаті дії одного чинника (предмета)? 8) Якими були місце та напрямок дії травмуючої сили на тіло потерпілого? 9) Якою є кількість травмуючих дій та послідовність заподіяння ушкоджень? 10) Чи можливо заподіяння ушкоджень власною рукою потерпілого? 11) Чи співпадають характер та локалізація ушкоджень на тілі потерпілого з характером та локалізацією ушкоджень на його одязі? 12) Чи могли заподіяні ушкодження утворитись за обставин, викладених у постанові про призначення експертизи? 13) Чи мали місце захворювання у потерпілого; якщо так, то як вони могли вплинути на настання смерті? 14) Яка причина та безпосередня причина смерті потерпілого? 15) Який час настання смерті? 16) Чи залишилась у потерпілого здатність до активних дій після заподіяння ушкоджень (бігати, ходити, повзати)? 17) Чи є ознаки активного або пасивного переміщення потерпілого після заподіяння ушкоджень? 18) Чи є на трупі ознаки зміни його розташування та пози після настання смерті? 19) У якому середовищі знаходився труп, якою була тривалість перебування в ньому? Перелік спеціальних питань визначається обставинами справи, видом ушкоджень та задачами конкретної судово-медичної експертизи. Для прикладу зупинимося на спеціальних питаннях, які вирішуються при деяких ушкодженнях. При ушкодженнях тупими предметами на вирішення експерта можуть бути поставлені такі спеціальні питання: 1) Які конструктивні властивості мала травмуюча поверхня предмета (розміри, форма, рельєф тощо)? 2) 3 якого матеріалу виготовлено предмет? 3) Яка маса предмета? 4) Чи мали місце забруднення на поверхні предмета; якщо так, то який їх характер? 5) Яким був безпосередній механізм дії предмета (удар, стиснення, розтягнення, тертя)?                                  Встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень

Найчастішим приводом для проведення судово-медичної експертизи живих осіб є необхідність встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Основним документом, який регламентує порядок проведення експертиз з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, є Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом МОЗ Украї-ни від 17 січня 1995 р. № 6. З медичної точки зору тілесні ушкодження — це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникають як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх травмуючих чинників — фізичних, хімічних, біологічних, психічних. У разі неналежного надання медичної допомоги, що дістало вияв у порушенні анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, експертна комісія вправі розглядати це порушення як тілесне ушкодження і визначити ступінь його тяжкості згідно з чинними Правилами. Відповідно до чинного Кримінального кодексу розрізняють тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжкі, середньої тяжкості та легкі. Ознаками тяжкого тілесного ушкодження є: небезпека для життя; втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій; душевна хвороба; розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на третину; переривання вагітності; непоправне знівечення обличчя. Ознаками ушкодження середньої тяжкості є: відсутність небезпеки для життя та інших ознак тяжкого тілесного ушкодження; тривалий розлад здоров'я; стійка втрата працездатності менш як на третину. Ознаками легкого тілесного ушкодження є: короткочасний розлад здоров'я; незначна стійка втрата працездатності. Легке тілесне ушкодження може бути таким, що спричинило короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності або не спричинило таких наслідків. При проведенні судово-медичної експертизи з метою визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як правило, вирішуються такі питання: 1) Які характер та локалізація ушкоджень, заподіяних потерпілому? 2) У результаті якого виду травматичної дії (предмета) могли бути спричинені виявлені ушкодження? 3) Які характеристики мав травмуючий чинник (предмет)? 4) Який безпосередній механізм (механізми) заподіяння ушкоджень? 5) Яка давність заподіяння ушкоджень? 6) Який ступінь тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень? 7) Чи могли заподіяні ушкодження утворитись за обставин, викладених у постанові про призначення експертизи?