11Діяльність дитини і розвиток ії психіки

Подібно до дорослого дитина засвоює нові знання і вміння, набуває нових психічних якостей у процесі активної взаємодії з навколишнім світом, у процесі діяльності. Проте діяльність дитини відрізняється від діяльності дорослих. Перш ніж взяти участь у суспільно корисній праці, дитина проходить тривалий шлях розвитку, в ході якого змінюється її ставлення до всього, що оточує, змінюється зміст і характер її діяльності.

Якщо дитині раннього віку доступні лише найпростіші дії з предметами, то в дошкільному віці діти переходять до складніших видів ігор і занять. В дальшому, в шкільний період, гра поступається місцем навчанню, пов'язаному з посильною участю в трудовій діяльності. Нарешті, після періоду навчання наступає перехід до того чи іншого виду професіональної трудової діяльності.

Розвиток діяльності дитини має вирішальний вплив на розвиток її психіки.

Діти певного віку ніколи не обмежуються яким-небудь одним видом діяльності. Наприклад, дошкільник не тільки грається, але й займається самообслуговуванням, виконує деякі доступні для нього доручення, набуває нових знань тощо. Школяр не тільки вчиться, а й грається тощо. Проте не всі види діяльності дитини займають однакове місце в її житті.

У кожному періоді розвитку одна якась діяльність має найважливіше, провідне значення для розвитку дитини, в той час як інші відіграють в її житті менш істотну роль.

У дошкільному віці такою провідною діяльністю є гра, в шкільному — навчання.

На кожному віковому ступені нові психічні особливості дитини, нові риси її особистості формуються переважно під впливом провідної для цього віку діяльності.

Так, гра справляє великий вплив у дошкільному віці на уточнення дитячих уявлень про навколишню дійсність, на розвиток почуттів і уяви, на формування найпростіших вольових дій.

У процесі навчальної діяльності школярі не тільки набувають знань і вмінь у певній системі, але в них розвивається логічне мислення, осмислене запам'ятовування, вольові риси особистості — самостійність, ініціатива та ін.

Зміна діяльності дитини веде до зміни її психіки.

Які ж причини обумовлюють перехід від одного виду провідної діяльності до іншого? Для цього необхідний певний запас знань і вмінь, певний рівень розвитку психічних процесів, якого дитина має досягти на попередньому етапі розвитку.

Певний рівень психічного розвитку, який досягається, наприклад, у процесі ігор і дошкільних занять, створює можливість переходу до шкільного навчання. Щоб перехід до нового виду діяльності здійснювався, необхідні відповідні умови життя і головним чином — виховання.

Так, для того щоб дитина перейшла від дошкільних ігор і занять до навчальної діяльності, необхідно щоб її прийняли в школу, щоб вона почала жити шкільним життям. Нові вимоги життя, нова система навчально-виховних впливів ведуть до змін діяльності дитини, а разом з тим до зміни її психіки.

Враховуючи вікові й індивідуальні особливості дитини, той рівень психічного розвитку, який був досягнений в результаті її попереднього життя, вихователь ставить її в нові умови, пред'являє їй нові вимоги, подає нові знання і вміння і тим самим змінює зміст і характер її діяльності.

Значні зміни в діяльності дитини відбуваються при переході від раннього віку. Під впливом виховної роботи, яку проводять батьки і вихователі, діти протягом дошкільного віку переходять від елементарних маніпуляцій з предметами і наслідувальних ігор, характерних для переддошкільника, до більш складних сюжетних ігор, а також до навчальних і трудових занять. Кожний з цих видів діяльності справляє свій істотний вплив на розвиток психіки дітей.

Провідні види діяльності дитини

Процес оволодіння дитиною різноманітними діями відбувається під впливом навчання і виховання, однак він залежить не лише від бажання дорослого, оскільки дитина може засвоїти далеко не всі дії і засвоює їх не в будь-якому порядку. Спочатку вона засвоює простіші, потім складніші ДІЇ, тому доступний їй рівень їх складності завжди обмежений попередніми досягненнями. Кожна нова дія повинна відповідати потребам та інтересам дитини, бути включеною у привабливу для неї діяльність. Це стимулюватиме налаштованість дитини до опанування нею. Дошкільнята, як відомо, значно краще і легше засвоюють нові дії у процесі гри, ніж за інших обставин. В одному дослідженні їм було запропоновано непросте завдання ~ тривалий час утримувати одну і ту саму позу. Усвідомлюючи важливість і зміст завдання, намагаючись виконати його, діти все-таки не змогли цього зробити. Та коли те завдання включили у гру (дитина виконувала роль вартового і повинна була нерухомо стояти на варті), його виконали набагато краще.

Упродовж перших семи років життя дитина поступово засвоює декілька видів діяльності, кожний із яких робить неоднаковий внесок у психічний розвиток. Це зумовлено тим, що в кожному віці один із видів діяльності є основним, провідним для психічного розвитку дитини. Ідея провідної діяльності є одним із найважливіших досягнень психологічної науки.

Провідна діяльність - діяльність, яка на певному віковому етапі обумовлює основні, найважливіші зміни у психіці дитини.

"Провідною діяльністю ми називаємо не просто діяльність, яку найчастіше виконують на певному щаблі розвитку, - стверджує О. Леонтьєв. - Гра, наприклад, зовсім не забирає найбільше часу в дитини. У середньому дитина дошкільного віку грається не більше 3-4 годин на день. Виходить, справа не в місці, яке посідає цей процес. Провідною ми називаємо таку діяльність, у зв'язку з розвитком якої відбуваються найголовніші зміни в психіці дитини і всередині якої розвиваються психічні процеси, що готують перехід дитини до нового, вищого щабля її розвитку"¹.

У провідній діяльності виникають і диференціюються інші, нові види діяльності; формуються або перебудовуються психічні процеси (мислення, сприймання, пам'ять тощо). Від неї залежать основні психологічні зміни особистості дитини на певному віковому етапі. Тому провідним видом діяльності для кожного віку є не той, яким найбільше займається дитина, а той, який обумовлює основні, найважливіші зміни в її психіці. Основними видами діяльності у дошкільному дитинстві є спілкування, предметна діяльність і гра.

Емоційне спілкування дитини з дорослим виникає до оволодіння нею найпростішими діями з предметами. Немовля ще не розуміє слів, поведінки дорослого, але радіє йому, готове довго дивитися на нього, відгукуватися на слова, усмішку. Предмети в цей час привертають увагу дитини не самі по собі, а за спонуканням дорослого (коли дорослий показує їх, вкладає в руку дитини).

У ранньому віці інтерес до дорослого переноситься і на предмети, внаслідок чого дитина прилучається до предметної діяльності. Оволодіваючи використанням предметів, дитина стає самостійнішою, набуває здатності наслідувати дії дорослого, діяти разом з ним, стимулювати певне ставлення до своїх дій та себе (вимагати уваги, похвали).

Наступним етапом розвитку є перехід до рольової гри. Дитина прагне бути такою, як дорослий, виконувати його роль, розпоряджатися речами і подіями, як він. Все це вона робить, замінюючи справжні речі іграшками, справжні дії -o уявними.

Потреби та інтереси дитини весь час пов'язані з дорослими людьми. З розвитком її можливостей цей зв'язок набуває нових форм, з'являються нові потреби, які слугують основою для виникнення нових видів провідної діяльності.

Засвоєння нових дій підвищує можливості дитини і стає передумовою для виникнення нових видів діяльності. Однак відбувається це не автоматично. Наприклад, можна навчити дитину виконувати певні дії з іграшками, але вони не забезпечать виникнення рольової гри, якщо в дитини не буде інтересу до явищ дорослого життя, прагнення в доступній для неї формі виконувати функції дорослої людини (мами, тата, няні, шофера).

Перехід до нової провідної діяльності залежить від умов життя дитини, а не лише від того, чого її вчать дорослі. У провідних видах діяльності виявляються основні потреби й інтереси дітей, відбувається формування найважливіших для кожного віку дій, психічних якостей і властивостей особистості. Однак діяльність дитини не вичерпується провідними її видами. Одночасно з'являються і розвиваються інші види діяльності, які по-своєму впливають на психічний розвиток дитини.

Вплив суспільства на розвиток особистості дитини відбувається по-різному, проте завжди - через її діяльність.

Від трьох до семи років дитина оволодіває не лише грою, але І продуктивними видами діяльності - малюванням, аплікацією, ліпленням, конструюванням, починає виконувати різноманітні навчальні і трудові завдання. Навчанням і працею як особливим, самостійним видом діяльності дошкільник ще не займається, це його чекає в майбутньому.

Кожний вид діяльності сприяє засвоєнню дій, утворенню психічних якостей, необхідних для його виконання і розвитку особистості. Наприклад, гра дуже важлива для розвитку мислення, уяви дітей, засвоєння ними норм поведінки, встановлення стосунків з іншими дітьми, однак вона не створює спеціальних умов для розвитку сприймання. Такими можливостями наділені малювання, конструювання. Адже якісно намалювати предмет, відтворити складний зразок можна тільки на основі достатньо повного і точного ознайомлення з його особливостями. Цим обумовлена важливість малювання і конструювання у розвитку дитячого сприймання.