- •1.Предмет і задачі епідеміології
- •2.Розділи вчення про епід.Процес
- •3.Епідемічний процес та його складові ланки.
- •4.Рушійні сили епідпроцесу
- •5 . Резурвуар збудників інфекційних хвороб.
- •6.Джерело збудників інфекційних хвороб
- •7.Оцінка епідемічної небезпеки хворого у різні періоди і при різних клінічних формах перебігу інфекції
- •8.Категорії носіїв збудн інф.Хвор та оцінка їх епід.Неб-ки.
- •10.Механізм передачі збудників інфекційних хвороб (визначення, види, фази механізму передачі)
- •11.Шляхи передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •12. Чинники передачі збудників при різних інфекц хвороб
- •9. Тварини як джерела збудників інфекції.
- •13..Живі переносники збудників інфекційних хвороб
- •14.Осередок інфекційної хвороби, його межі, термін існування.
- •15. Типи осередків
- •17.Кількісні ознаки епід.Процесу
- •18. Для якісної характеристики епід. Процесу використовують такі поняття:
- •19.Багаторічна та річна динаміка захворюваності.
- •21.Значення соціального та природнього чинників в розвитку епідемічного процесу
- •22. Принципи боротьби з інфекційними захворюваннями Напрямки:
- •23. Профілактичні заходи щодо інфекційних хвороб
- •24.Схема профілактичних заходів
- •25. Профілактичні заходи щодо джерел збудників(людини, тварин)
- •26. Як проводиться виявлення інфекційних хворих і повідомлення про них?
- •27.Протиепід.З-ди боротьби з інфекційними хворобами.
- •29. Протиепідемічні заходи щодо хворого та носія збудників інфекції.
- •30.Антропонози, антропозоонози, зоонози, зооантропонози, сапронози (визначення, компоненти паразитарних систем при зазначених групах, приклади захворювань)
- •32. Епідеміологічн метод дослідження, його структура
- •34.Ретроспективний епідеміологічний аналіз, його методика.
- •35. Територія, час, групи, чинники ризику.
- •37.Оперативний епід.Аналіз.
- •38.Методи стерилізації організація її проведення
- •39. Методи контролю якості стерилізації.
- •41. Дезінфекція, її значення в різних групах інфекційних хвороб
- •44. Методи та типи дезінсекції.
- •45. Активна імунізація(показання, оцінка ефективності)
- •46. Правові аспекти вакцинопрофілактики.
- •47.Види вакцин,їх зберігання.
- •48.Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень
- •50.Поствакцинальні ускладнення (визначення, їх перелік, оцінка)
- •51.Імунопрофілактика туберкульозу
- •52. Імунопрофілактика коклюшу
- •53 Імунпрофілактика поліомієліту
- •54.Імунопрофілактика дифтерії.
- •55. Імунопрофілактика гепатиту в.
- •56. Імунопрофілактика кору.
- •57. Імунопрфілактика епід.Паротиту.
- •58. Імунопрофілактика краснухи.
- •59. Пасивна імунопрофілактика, показання до проведення, препарати, особливості їх застосування.
- •61. Кіз та його функції
- •62. Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій
- •63 Епідеміологічні особливості шигельозів,проф та протиепід.Заходи.
- •64.Епідеміологічні особливості гепатиту а, профілактичні та проти епідеміологічні заходи.
- •65. Епідеміологічні особливості черевного тифу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •66. Епідеміологічні особливості поліомієліту, профілактика та протиепідемічні заходи.
- •67. Епідеміол.О-ті холери, профілактика та протиепідемічні заходи.
- •68. Епідеміологічні особливості лептоспірозу, профілактичні та протиепідемічні заходи
- •69. Епідем. Особливості ботулізму, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •71. Епідеміологічні особливості геморагічної лихоманки Ласса, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •72.Госпітальні інфекції (визначення, актуальність, класифікація і структура еп)
- •73.Госпітальні інфекції (збудники, нозологічні форми, причини та умови виникнення і поширення)
- •74.Чинники, які визначають формування проявів епідемічного процесу при внутрішньолікарняних інфекціях.
- •75. Профілактичні заходи при в/лікарняних інфекціях
- •76.Епідеміологічний нагляд при госпітальних інфекціях.
- •77.Епідеміолог.О-ті та профілактика госпітальних інфекцій в госпітальних та опікових стаціонарах.
- •78.Епідеміологічні особливості і профілактика госпітальних інфекцій в урологічних стаціонарах.
- •79. Чинники ризику виникнення нозокоміальних пневмоній та заходи щодо їх профілактики.
- •80. Епідеміологічна характеристика груп інфекцій дихальних шляхів
- •81. Епідеміологічні особливості дифтерії, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •82. Епідеміологічні особливості менінгококової інфекції, профілактичні та протиепідемічні заходи
- •83 Епід. Особливості кашлюку, проф. Та протиепід. З-ди.
- •84.Епідеміологічні особливості кору, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •86. Епідеміологічні особливості грипу профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •87.Епід.О-ті геморагічної гарячки Марбург. Профілактика та протиепідемічні з-ди.
- •88. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Ебола, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •89. Епідем. Особливості групи інф. Захв. З трансмісивним мех. Передачі, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •92. Малярія
- •94. Висипний тиф, хв Бриля
- •96. Епідеміологічні особливості чуми, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •97. Епідеміологічні особливості групи інфекцій з контактним механізмом передачі.
- •98. Епідеміологічні особливості вірусного гепатиту в , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •99. Епідеміологічні особливості сибірки , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •100. Епідеміологічні особливості віл-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •101.Санітарна охорона території щодо запобігання заносу інфекційних хвороб з інших країн
- •102. Карантинні заходи щодо особливо небезпечних інфекційних хвороб.
70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.
… з вживанням харчових продуктів, забруднених сальмонелою, а також із госпітальною інфекцією, частіше серед дітей до 2-ох років.
Збудником є кишкові бактерії родини Enterobacteriaceae, роду Salmonella. Найчастіше сальмонельоз на Україні викликають S. typhimurium, S. enteritidis, S. anatum, S. choleraesuis, S. newport, S. haifa, S. arisona, S. kentuki.
Основним джерелом сальмонельозу є велика рогата худоба, свині, домашні водоплаваючі птахи, в кишечнику яких є різні серовари сальмонел. Носіями можуть бути також коні, вівці, кліщі, кози, кури, собаки, коти, щурі, миші, голуби, горобці, ворони, риби, жаби, мідії, кліщі, таргани, мухи. Виділяється збудник з сечею, калом, молоком. Джерелом можуть бути і хворі люди зі стертим і легким перебігом, носії.
Інфікування людини відбувається аліментарним шляхом. Із чинників передачі на першому місці стоять - м’ясо і м’ясні вироби, потім - риба, яйця, молоко і молочні продукти, овочі і фрукти. Реальну небезпеку має вода внутрішніх водойм, яка інтенсивно забруднюється стічними водами, відходами тваринництва, птаховодства, боєнь, м’ясокомбінатів. З рослин зараженими можуть бути фасоля, помідори.
Специфічну профілактику не проводять. Для підвищення несприйнятливості застосовують нуклеїнат натрію, масивні дози тіаміну, залізо, кобальт, мідь-вмісні препарати.
В осередку проводять дезінфекцію, дератизацію, забороняють продаж мяса тварин. Госпіталізація не обов'язкова. Хворого виписують після повного клінічного одужання і негативного результату одноразового бактеріологічного посіву калу і сечі взятого через 2 дні після закінчення лікування. До роботи їх допускають відразу. Представлення декретованих груп виписують після дворазового посіву калу з інтервалом 1-2 дні. Вони підлягають спостереженню до 3 міс. із щомісячним бактеріологічним дослідженням. Контактним проводять БАК дослідження. Робітників харчових підприємств при виявленні у них носійства усувають від роботи..
Загальні профілактичні заходи проводять спільно із санітарно-епідеміологічною і ветеринарною службами.
71. Епідеміологічні особливості геморагічної лихоманки Ласса, профілактичні та протиепідемічні заходи.
Гарячка Ласса – природно-осередкова інфекція, яка викликає важке захворювання з явищами геморагічного діатеза і ураженням нирок.
Збудник Lassa virus реєструється в Нігерії та інших країнах Західної Африки. Це – вірус, віднесений до родини Arenaviridae роду Arena virus.
Джерелом є гризуни місцевої фауни – багатососковий щур і чорний щур, у яких спостерігається безсимптомна інфекція, а вірус виділяється з сечею. Серед гризунів характерний аліментарний спосіб зараження, можливий також повітряно - пилевий. У хворої людини збудник є у крові, слині, в сечі.
Зараження передається повітряно-краплинним, контактно-побутовим, парентеральним, при хірургічних маніпуляціях. Допускається зараженя контактним і повітряно - пилевим шляхами, а також через пошкоджену шкіру.
Інкубаційний період 7-17 днів.
Хворий ізолюється в бокси. Медичний персонал працює в захисному одязі з респіраторами. Лабораторії, які досліджують матеріал від хворого, повинні працювати в режимі карантинних інфекцій.
Хворі знаходяться в стаціонарі не менше 1 місяця, виписка при умові негативного результату вірусологічного дослідження сечі.
Заходи щодо гризунів – дератизація в приміщеннях, захист приміщень від проникнення гризунів, правила зберігання продуктів.
Карантин для людей, які прибули з ендемічних районів – 17 днів. Після перенесеної інфекції – напружений імунітет. Є специфічний імуноглобулін, раннє введення якого значно полегшує клінічний перебіг хвороби. Сольові розчини, плазми реконвалесцентів, ронбоверин.
