78. Поняття та підстави виникнення зобов’язань із відшкодування шкоди.

За зобов'язанням відшкодування шкоди особа, яка завдала шкоду протиправними і як правило винними діями незаконними рішеннями або бездіяльністю фізичної або юридичної особи благам фізичної або юридичної особи, а також їх майну зобов'язана цю шкоду відшкодувати, а потерпіла особа має право на відшкодування шкоди у повному обсязі

Підставою для виникнення таких зобов’язань є цивільне правопорушення (делікт).

Умови:

1) протиправна поведінка (дія чи бездіяльність).

2) шкода (зменшення чи погіршення речі) – реальне погіршення + упущена вигода. Збитки – грошова оцінка шкоди.

3) причинний зв'язок.

4) вина (умисел та необережність: проста та груба – порушення елементарних правил)

Підстави звільнення від деліктної відповідальності:

1) казус (випадок).

2) непереборна сила (надзвичайна, невідворотна об'єктивна подія).

3) умисел потерпілого.

79. Особливості суб’єктного складу зобов’язань із відшкодування шкоди.

Суб'єктами цивільно-правових зобов'язань із заподіяння шкоди можуть бути будь-які особи, які можуть вступати у цивільні правовідносини. Це фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Кредитором у зобов'язаннях із заподіяння шкоди є потерпілий, тобто особа, якій заподіяна шкода. Потерпілим може бути будь-яка фізична особа, незалежно від її віку, дієздатності, громадянства, а також юридична особа, держава або територіальна громада. Уразі смерті потерпілого кредиторами у деліктному зобов'язанні є непрацездатні особи, які перебували на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті (ст. 1200 ЦК).

Боржником у зобов'язаннях із заподіяння шкоди є особа, на яку законом покладено обов'язок відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду. Обов'язок відшкодувати шкоду може бути покладений тільки на деліктоздатну особу, тобто на особу, яка самостійно може відповідати за свої дії (вчинки)'.

Цивільне законодавство України поділяє боржників у зобов'язаннях із заподіяння шкоди на дві основні групи:

1) безпосередні заподіювачі шкоди, тобто особи, які своїми власними діями завдали шкоду потерпілому;

2) інші особи (незаподіювачі шкоди), на яких законом покладений обов'язок відшкодувати шкоду.

До безпосередніх заподіювачів шкоди, які несуть відповідальність за власні неправомірні дії, відносяться:

А. Деліктоздатні фізичні особи. За правилами ст. 33 ЦК деліктоздатність фізичної особи настає з 14 років. Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. З досягненням фізичною особою 18 років вона стає повністю дієздатною та самостійно відповідає за завдану нею шкоду (крім випадків визнання її недієздатною).

Б. Юридичні особи - у тих випадках, коли шкода заподіяна діяльністю її органів або в інших випадках, передбачених законодавством. Так, наприклад, відповідно до положень ч. 3 ст. 1172 ЦК підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу. В даному випадку, оскільки учасник (член) підприємницького товариства або кооперативу діє від імені юридичної особи, його дії породжують права та обов'язки саме для юридичної особи. І шкода, заподіяна таким представником, також буде підставою для виникнення обов'язку її відшкодувати саме у юридичної особи.

В. Держава, на яку покладається обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, посадової або службової особи органу державної влади, органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Оскільки органи державної влади, їх посадові та службові особи, а також органи дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду діють від імені держави, виконуючи певні державні функції (наприклад, вирок суду виноситься "Іменем України"), дії цих осіб вважаються діями держави, а отже, покладення обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду на державу є відповідальністю держави за власні неправомірні дії щодо потерпілого.

Г. Автономна Республіка Крим та територіальні громади (органи місцевого самоврядування) - в разі завдання шкоди незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, посадової або службової особи органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.

Щодо другої групи боржників у зобов'язаннях із заподіяння шкоди, то до неї цивільне законодавство відносить таких суб'єктів:

а) батьки малолітніх, а іноді і неповнолітніх дітей та опікуни недієздатних фізичних осіб

б) роботодавці за трудовими договорами та замовники за договорами підряду;

в) продавці товарів, а також держава в разі завдання шкоди злочином.