47. Поняття “управління запасами”: визначення, основна мета, реалізація

Управління запасами — це встановлення часових меж подачі замовлень на закупку чи виробництво товарів для поповнення запасів, і прийняття рішень щодо кількості замовлень або їх обсягу. Воно включає розробку норм запасів, їхнє планування, облік, аналіз, контроль за фактичним станом та оперативне регулювання.

Центральне місце в системі управління запасами відводиться нормуванню.

Основними об’єктивними факторами, що впливають на нормативи виробничих запасів, є:

— величина транзитних норм відправлення;

— питома вага складської форми забезпечення (рівень розвитку складського господарства).

Примітка: Оптимальний рівень запасів для підприємств по постачанню, яке гарантує надійність споживачів, оцінюється в розмірі близько 90 днів обігу.

Основна мета управління виробничими запасами — це забезпечення такої організації поставок продукції виробничо-технічного призначення, при якій, з одного боку, відбувається економія коштів на організацію поставок, утримання запасів, зменшуються втрати від мобілізації оборотних коштів, від можливого псування ресурсів при їх тривалому зберіганні, а з іншого боку — зменшуються втрати, які можуть виникнути внаслідок дефіциту необхідної продукції.

Примітки: 1. Вибір найбільш оптимальної стратегії для управління матеріально-технічними запасами залежить від попиту на ту чи іншу статтю запасів;

2. Попит на матеріали може бути залежним — пов’язаний з випуском продукції, або незалежним — не пов’язаний із планами випуску продукції;

3. Залежний попит можна прогнозувати з достатньо високою вірогідністю (оскільки плани виробництва розробляють завчасно).

Регулювання запасів може здійснюватися за системами “максимум-мінімум”, “стандартних партій”, “стандартних інтервалів” тощо.

Система “максимум-мінімум” (найбільш поширена система) — система згідно з якою запаси поповнюються до рівня не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів здійснюється за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи, поки замовлений матеріал надійде. Ця величина запасу називається точкою замовлення (Т_ЗЗ):

де t_З — час у днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів;

Оптимальна партія поставки — це партія, яка забезпечує мінімальні сумарні витратні на придбання і зберігання матеріалів:

де П_мр — річна потреба у матеріалах;

В_мз — витрати на зберігання матеріалів;

Ц_м — ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат;

К_вр — коефіцієнт, що враховує втрати від “вилучення” коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.

Примітки: 1. Контроль за величиною нормативного рівня запасу матеріальних ресурсів здійснюється за системою “максимум-мінімум”; за допомогою картотеки оперативного контролю забезпеченості виробництва, ПК;

2. Забезпечення безперебійної і ритмічної роботи підприємства вимагає створення нормативної величини незавершеного виробництва, що обумовлена необхідністю наявності визначеної кількості напівфабрикатів на кожному робочому місці, в процесі їх переміщення, на випадок аварій та інших непередбачуваних обставин;

3. У масовому виробництві на величину незавершеного виробництва здійснюють вплив наступні фактори: число робочих місць, кількість виробів, що одночасно знаходяться на одному робочому місці, спосіб передачі деталей (вузлів) з однієї дільниці на іншу, план виробництва та собівартість одиниці продукції;

4. У серійному виробництві нормативна величина незавершеного виробництва залежить від середньоденного випуску певної продукції, тривалості виробничого циклу, коефіцієнту готовності виробу і його собівартості;

5. В одиничному виробництві величина незавершеного виробництва залежить від коефіцієнта готовності виробу і його собівартості.