15. Мирне врегулювання міждержавних спорів.

16. Поняття, види, форми міжнародно-правової відповідальності.

17. Сучасна система підтримання миру в рамках ООН

18. Навколишнє середовище як об’єкт міжнародно-правового захисту

19. Взаємозв’язок і взаємодія міждержавного і національного права.

20. Поняття та джерела консульського права.

21. Поняття та джерела дипломатичного права.

Дипломатичне і консульське право - це галузь міжнародного публічного права, що складається з принципів і норм, які регулюють офіційні відносини і зв'язки між державами й іншими суб'єктами міжнародного права, що здійснюються за допомогою органів зовнішніх зносин.

Після Другої світової війни норми дипломатичного і консульського права отримали подальший розвиток та були кодифіковані, що відобразилося у таких багатосторонніх конвенціях: Віденській конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. (набрала чинності з 1964 р.); Віденській конвенції про консульські зносини 1963 р. (набрала чинності з 1967 р.); Конвенції про спеціальні місії 1969 р. (набрала чинності з 1985 р.); Конвенції про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів 1973 р. (набрала чинності з 1977 р.); Віденській конвенції про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р. (ще не набрала чинності). Україна бере участь у всіх перерахованих вище конвенціях.

У статутних документах міжнародних організацій зазвичай містяться положення про привілеї та імунітети, що поширюються на них та їх персонал. Стосовно ООН та її спеціалізованих установ, то тут слід згадати дві спеціальні конвенції: Про привілеї та імунітети ООН 1946 р. і Про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН 1947 р. Окрім цих конвенцій, ООН та її спеціалізовані установи мають двосторонні угоди про привілеї та імунітети з державами перебування. У рамках регіональних організацій також укладені договори про їх привілеї та імунітети.

Консульські відносини регулюються не тільки багатосторонньою Конвенцією про консульські зносини 1963 р., а й двосторонніми консульськими конвенціями, що їх укладають між собою зацікавлені держави.

Оскільки питання дипломатичного і консульського права становлять підвищений інтерес як для міжнародного співтовариства в цілому, так і для окремої держави, то цілком зрозуміло, що й у внутрішньодержавному праві їм приділяється значна увага.

Деякі загальні положення щодо дипломатичного і консульського права містяться в конституціях держав. Так, у п. 5 ст. 106 Конституції України говориться: "Президент України призначає і звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відзивні грамоти дипломатичних представників іноземних держав". Крім того, в Україні були прийняті й інші нормативні акти у сфері дипломатичних і консульських відносин: Закон України "Про дипломатичні ранги України" 2002 р.1, що втратив чинність на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України

"Про дипломатичну службу" від 11 січня 2011 р., № 2911-VI яким до вказаного нормативного акта був включений розділ III "Дипломатичні ранги", Положення про дипломатичні представництва України за кордоном 1992 р., Закон України "Про дипломатичну службу" 2001 р.1, Положення про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав на території України 1993 р., Консульський статут України 1994 р., Положення про торговельно-економічну місію у складі дипломатичної установи України за кордоном 1994 р. та ін.

22. Види та форми міжнародно-правового визнання.

23. Право міжнародних договорів: поняття, джерела, система.

24. Дія міжнародного права під час збройних конфліктів.

25. Право міжнародних організацій: поняття та система

26. Територія в міжнародному праві: поняття та види.

27. Україна як суб’єкт міжнародного права (документи)

28. Міжнародне право захисту навколишнього середовища. Поняття, джерела

29. Міжнародне морське право. Поняття, джерела.

30. Міжнародне повітряне право. Поняття, джерела