- •2. Критерії роботоздатності та розрахунку деталей машин.
- •3. Допустимі напруження
- •4. Поняття про сплави. Чавун і сталь
- •7. Зубчасті передачі
- •5.1. Загальна характеристика. Класифікація
- •9 . Допустимі напруження у розрахунках зубчастих передач
- •14. Проектний розрахунок конічної зубчастої передачі
- •Конічні редуктори
- •Черв'ячні одноступінчасті редуктори типу ч
- •Основні параметри редукторів
- •Типи редукторів Циліндричні редуктори
- •Планетарні і хвильові редуктори
- •Мотор-редуктори
- •17. Черв’ячні передачі
- •Переваги і недоліки
- •Геометричні параметри та виготовлення черв’ячних передач
- •Переваги
- •Недоліки
- •Область застосування:
- •Типи ланцюгових передач
- •Основні характеристики ланцюгової передачі
- •Конструкція ланцюгових передач
- •Матеріали
- •Кінематика та динаміка ланцюгових передач
- •Сили в зачепленні
- •Критерії працездатності ланцюгової передачі
- •Критерії роботоздатності та розрахунок ланцюгових передач
- •Загальні відомості та класифікація пасових передач
- •29. Основи розрахунку пасових передач Критерії працездатності та їхнього розрахунку:
- •Кінематичні параметри
- •Геометричні параметри пасової передачі
- •Сили в зачепленні
- •Основні причини втрати працездатності підшипників кочення:
- •Розрахунок підшипників кочення
- •Особливості розрахунку радіально-упорних підшипників
- •50. З’єднання деталей машин
- •51. Шпонкові з’єднання
- •52. Шліцьові з’єднання
- •53. Профільні з’єднання
- •54. Штифтові з’єднання
- •55. Різьбові з’єднання
- •57. Заклепкові з’єднання
- •З’єднання з натягом
- •59. Паяні з’єднання
- •Клейові з’єднання
3. Допустимі напруження
Як уже вказувалося, деталі машин і інших конструкцій повинні задовольняти умові міцності і жорсткості. Розміри деталей необхідно підбирати такими, щоб під дією прикладених навантажень вони не руйнувалися й не одержували деформацій, що перевищують припустимі. У більшості машинобудівних деталей не допускаються, як правило, залишкові деформації.
Помітні залишкові деформації з'являються в пластичних матеріалах, коли напруги досягають границі текучості. Руйнування наступає, коли напруги досягають величини тимчасового опору; при цьому деформації крихкого матеріалу можуть бути незначними.
Отже, для деталей, виготовлених із пластичного матеріалу, небезпечною напругою можна вважати границю текучості, а для деталей з крихкого матеріалу — тимчасовий опір.
Природно, що ці напруги не можуть бути прийняті в якості допустимих. Їх варто зменшити настільки, щоб в експлуатаційних умовах діючі напруги завжди були менше границі пружності. Таким чином, допустиме напруження може бути визначене по формулі
(5.1)
де
—
небезпечна напруга (
аьо
); — коефіцієнт запасу міцності, що
показує, у скільки разів допустиме
напруження, менше небезпечного.
Вибір величини коефіцієнту запасу міцності залежить від стану матеріалу (крихкого або пластичного), характеру прикладення навантаження (статичного, динамічного або повторно-змінного) і деяких загальних факторів, що мають місце в тім або іншім ступені у всіх випадках. До таких факторів ставляться:
а) неоднорідність матеріалу, а, отже, відмінність його механічних характеристик у малих зразках і в деталях;
б) неточність завдання величин зовнішніх навантажень;
в) наближеність розрахункових схем і деяка наближеність розрахункових формул.
Зазначені фактори враховуються так званим основним коефіцієнтом запасу міцності .
Величина запасу міцності залежить від того, яке напруження вважається небезпечним.
Для пластичних матеріалів у випадку статичного навантаження, небезпечною напругою, як було сказано, варто вважати границю текучості, тобто . Тоді
(5.2)
На підставі даних тривалої практики конструювання, розрахунку і експлуатації машин та споруджень величина запасу міцності для сталей при статичному навантаженні приймається рівною 1,4 — 1,6. Очевидно, менші значення варто брати в тих випадках, коли матеріал більш однорідний, краще вивчені його властивості, повніше враховані навантаження, точніше метод розрахунку й розрахункові схеми.
Для крихких матеріалів при статичних навантаженнях небезпечною напругою є тимчасовий опір і тоді
(5.3)
Приймають, що запас міцності .
Допустимі напруження які одержують по формулах (5.2) і (5.3), називають звичайно основними допустимими напруженнями.
У зв'язку з тим, що тимчасовий опір визначити простіше, ніж границю текучості, і, до того ж, у виробничих умовах останній не завжди можна одержати, іноді й для пластичних матеріалів при визначенні напруг, що допускаються, виходять із тимчасового опору, користуючись формулою
(5.4)
У
цьому випадку, з огляду на те, що тимчасовий
опір перевищує границю текучості на
50—70%, запас міцності для пластичних
матеріалів приймають рівним .
Цю величину для пластичних матеріалів беруть трохи менше, ніж для крихких, оскільки пластичні матеріали, як правило, більше однорідні по своїх фізичних і механічних властивостях.
Допустимі
напруги, іноді, на розтягання позначають
через(
),
а на стиск - (
).
Крихкі матеріали краще пручаються стиску, чим розтяганню, і для них Для сталей і більшості інших пластичних матеріалів можна прийняти і позначати допустимі напруження, у такому випадку через без індексу.
Вибір величини напруг, що допускаються, досить важливий, тому що від правильного встановлення їхнього значення залежить міцність і безпека проектованої конструкції, а також економічна сторона розрахунку - кількість затрачуваного матеріалу. Тому встановленням величини напруг, що допускаються, для основних марок матеріалів, застосовуваних у машинобудуванні і будівельній справі, займаються державні органи, що нормують. Вони видають відповідні норми, якими й варто керуватися у звичайних умовах проектування. У міру поліпшення якості матеріалів і уточнення методів розрахунку роблять підвищення напруг, що допускаються. Орієнтовні величини основних допустимих напруг, прийнятих у цей час для найпоширеніших матеріалів, приводяться в довідковій літературі.
У тих же випадках, коли немає даних про допустимі напруження, для того або іншого матеріалу, питання про їх величину доводиться вирішувати на підставі викладених вище міркувань і рекомендацій.
