Розуміння задачі

Проблема розуміння задач - найменш вивчений аспект психологічного розуміння, її розглядають здебільшого в працях, присвячених вивченню процесу розв'язування задач, де розуміння виступає як перший етап цього процесу. У цих дослідженнях автори підкреслюють, що суб'єкт не досягає повного розуміння після завершення згаданого етапу: задача вважається повністю зрозумілою лише тоді, коли суб'єкт, розв'язавши її, знайшов правильний результат. Про це Л. Л. Гурова пише так: "Розв'язання практичної або теоретичної задачі ґрунтується на розумінні закономірностей, яким підпорядковується сфера ЇЇ існування та її конкретна умова. Розуміння в цьому разі полягає не тільки в установленні предметних властивостей та відношень між об'єктами задачі, а й у використанні набутих протягом життя знань, що включають теоретичні знання і оперування ними за допомогою сформованого логічного апарата. Розуміння стає розгорнутим мислительним процесом і в своєму результаті збігається з ним: повного розуміння задачі досягають внаслідок її розв'язання".

Значний внесок у вивчення процесу мислення в ході розв'язання творчих задач та в розробку спеціальних методів експериментального дослідження зробили праці гештальтпсихології. Згідно з їх теорією, розв'язання задачі складається з ряду перетворень початкової ситуації, внаслідок чого людина, яка бачила задачу спочатку в одному плані, починає бачити її інакше і розв'язує її. Внаслідок переструктурування суб'єктові відкриваються її функціональні властивості. Тому мислення - це саморозвиваючий процес, який не можна вивести тільки з минулого досвіду суб'єкта. Зводячи мислення до саморозвитку проблемної ситуації, гештальтисти не враховують активної діяльності з боку мислячого суб'єкта. [1, cтор. 45]

Аналіз задачі

На основі аналізу умов задачі та чітко сформульованого питання відбуваються вироблення та перевірка правильності гіпотез. У пошуку ймовірних шляхів розв'язання задачі суб'єкт робить ставку на одну з властивостей задачі, вирізненні в ній певних відношень, бере їх за основу своєї гіпотези. Вироблення гіпотез дає змогу передбачити шляхи розв'язання і можливі результати. Процес утворення припущень складний. Він залежить від характеру задачі. Що більше ознак її компонентів і характеристик цих ознак, то більше можна висунути правдоподібних гіпотез. Для конкретності припустимо, що нам потрібно знайти корелят між віком і рівнем доходів впливової особи (перелік цих ознак можна продовжити). Названі ознаки можуть мати по три значення: вік - у відтинках до 35 років, від 35 до 50 років і понад 50 років; рівень доходів - високий, середній, низький.

Коли ж кількість альтернативних припущень щодо факту може бути великою, суб'єкт шукає спосіб швидкого виявлення й усунення невідповідних серед них. Часто умови навчальних задач ставлять так, що потрібно сформулювати основну, загальну, вихідну гіпотезу, а також конкретну. Всі видозміни гіпотез відбуваються залежно не тільки від характеру задачі, а й від досвіду суб'єкта. Що більший досвід суб'єкта, то швидше спрацьовує відчуття правдоподібності припущень. На цій основі здійснюється випереджальний контроль і усувається необхідність вдаватися до математичних маніпуляцій з числами, шукаючи підтвердження гіпотези шляхом спроб і помилок. [2, стор. 20]