5. Основні принципи оздоровчого напряму фізичної культури.

Оздоровчу фізичну культуру визначають як сукупність наукових відомостей, а також засобів і методів фізичного виховання, спрямованих на зміцнення здоров'я, тренування функціональних систем, поліпшення фізичного розвитку, фізичної підготовленості й профілактику захворювань у всіх групах населення, починаючи з дитячого віку; як специфічну сферу використання засобів фізичного виховання, що спрямована на оптимізацію фізичного стану людини, відновлення сил, які витрачені в процесі трудової (навчальної) діяльності, організацію активного відпочинку та підвищення стійкості організму до дії несприятливих факторів виробництва та навколишнього середовища (А.Г.Фурманов, Л.Н.Кривцун-Левшина).

Оздоровча фізична культура - складова частина культури суспільства й самої людини, основою специфічного змісту якої є раціональне використання рухової активності як фактору зміцнення здоров'я та оптимізації фізичного стану.

У міжнародній практиці поняття “оздоровча фізична культура не використовується, але поширене “фітнес” або оздоровчий фітнес .

Принцип оздоровчої фізичної культури полягає в тому що фізична культура повинна сприяти зміцненню здоров'я. «Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних вад». Принцип оздоровчої спрямованості зобов'язує спеціалістів фізичної культури і спорту так організовувати фізичне виховання так, щоб воно виконувало і профілактичну, і розвивальну функцію. Це означає, що за допомогою фізичного виховання можна було б: - удосконалити функціональні можливості організму, підвищуючи його працездатність до негативних впливів; - компенсувати використання всіх форм фізичної культури, потрібно забезпечити регулярність.

6. Характеристика засобів спеціальної оздоровчої спрямованості.

Загальновідомо, що арсенал фізичних вправ майже щорічно поповнюється новими різновидами відповідно до змін в уподобаннях людей. Серед цього різноманіття кожен може вибрати те, що йому більше ДО смаку, щоб отримувати задоволення від занять. Комусь більше до вподоби традиційні заняття, хтось воліє вибрати новий (модний або іноді навіть “екзотичний”) вид рухової діяльності. А від чого ж залежить вибір? Які фактори впливають на цей вибір?

Фактори, які впливають на вибір форм, видів фізкультурно-рекреативної діяльності'-

1) спадкові (генетично закладені) якості особистості (тип та рухливість нервових процесів, психічні властивості, стать, фізичні та рухові здібності);

2) набуті в процесі життєдіяльності особливості рухових вмінь та навичок, які обумовлюють певний рівень фізичного розвитку й фізичної підготовленості, стану здоров’я та уподобання кожної людини!

3) Особливий вплив мають соціально-демографічні чинники (вік, стать, рівень освіти, професійна приналежність та соціальне положення), які обумовлюють рівень свідомості, світогляду людини та впливають на формування мотивації до занять.

Як вже було зазначено, призначенням оздоровчої фізичної культури є задоволення потреб людини у відтворенні та відновленні її життєвих сил. Залежно від того, які саме потреби людини забезпечує оздоровча фізична культура, її поділяють на: 1. Функціональне призначення (мета) - задоволення потреб людини та суспільства у розвитку та вдосконаленні її фізичної природи. 2. Загальнокультурне призначення — задоволення потреб у розвитку соціальних та духовних якостей людини.

Білет 3.

7.Оздоровча спрямованість, як важливіший принцип системи фізичного виховання.

В науці про виховання принципами називають особливо важливі теоретико -практичні положення, які відображають загальні закономірності виховання та є головними орієнтирами на шляху до досягнення мети. Принципи ґрунтуються на об’єктивних, незалежних від бажання людини закономірностях.

Крім загально педагогічних (свідомості та активності, наочності, доступності, індивідуалізації і т.д.) фізичне виховання має принципи (неперервності фізичного виховання, системного чергування навантажень та відпочинку, поступовості у збільшенні навантаження т.д.), які притаманні тільки йому. Це означає, що фахівець-педагог, викладач, тренер, методист і т. ін. не може керуватися довільними положеннями, а повинен керуватися перевіреним досвідом та сформульованими на ґрунті пізнання справжніми закономірностями виховання, приймати їх як загальний напрям для дії.

Принципи системи фізичного виховання знаходять відображення в спрямованості її функцій, основних завдань та методах їх реалізації у практиці фізичного виховання, що має значне оздоровче, освітнє та виховне значення.

Принцип оздоровчої спрямованості зобов’язує фахівців фізичної культури та спорту таким чином організовувати заняття з фізичного виховання, щоб вони забезпечували виконання профілактичної та розвивальної функцій.

Тобто за допомогою фізичного виховання необхідно вирішити наступні завдання:

• компенсувати нестачу рухової активності, яка виникає в умовах сучасного життя,

• удосконалювати функціональні можливості організму, підвищуючи його працездатність та опір несприятливим впливам.

Головна вимога принципу оздоровчої спрямованості — оптимізація процесу фізичного виховання з метою досягнення ефекту зміцнення здоров ’я.

8.Основні положення принципу оздоровчої спрямованості.

Для забезпечення позитивного ефекту необхідно дотримуватись основних положень принципу оздоровчої спрямованості, що є головною умовою занять з оздоровчою спрямованістю.

І. При доборі засобів фізичного, виховання для оздоровчих занять необхідно враховувати їх оздоровчу цінність. Інакше кажучи, правильно обрати для занять засіб фізичного виховання, який буде корисним саме тому, хто буде займатися.

Безумовно, всі засоби фізичного виховання у своїй основі мають оздоровчий ефект. Проте цей ефект залежить від того, як і для кого будуть використані фізичні вправи. Тому що певний засіб залежно від методики його використання та цільового призначення (або індивідуальних особливостей того, хто займається) може як сприяти зміцненню здоров’я, так і мати негативні наслідки (наприклад, загалом чудовий засіб - стрибки на скакалці - має великі обмеження щодо використання; плавання може зашкодити тим, у кого хворі нирки і Т.Д.). У зв’язку з цим фахівцю важливо кваліфіковано підходити до вибору засобів, спрямовано їх використовувати, домагаючись у підсумку позитивного результату. Такі ж вимоги існують і для використання чинників природи (сонця, води, повітря) з оздоровчою метою.

Вимоги до вибору засобів оздоровчих занять: 1) добровільність вибору засобу заняття; 2) відповідність обраного засобу фізіологічним показникам тих, хто займається (фізичному стану, розвитку, віку, статі і т.д.); 3) обраний засіб повинен забезпечувати вплив на серцево-судинну та дихальну системи! 4) охоплювати значні м'язові групи; 5) надавати можливість занять у безпечних умовах.

II. Забезпечення оптимальності навантажень під час занять (планування та регулювання функціональних навантажень у відповідності із закономірностями зміцнення здоров’я). Вимоги до планування навантаження в оздоровчих заняттях:

1) мати оптимальні параметри (відповідно до індивідуальних характеристик); 2) впливати на значні м'язові групи;

3) давати довготривале рівномірне навантаження на системи дихання та кровообігу (мати виражену аеробну спрямованість)

4) супроводжуватися значною витратою енергії.

III. Забезпечення регулярності та єдності лікарсько-педагогічного контролю в процесі занять.

Лікарсько-педагогічний контроль - контроль за станом тих, хто займається, за допомогою методів спортивної медицини та педагогіки. Лікарський контроль - періодичне комплексне медичне обстеження осіб, які займаються фізичною культурою та спортом, з метою визначення стану їх здоров’я. Педагогічний контроль - система заходів щодо перевірки показників фізичного виховання з метою оцінки ефективності засобів, методів та навантажень, що використовуються.