25. Англія (з 1707 р. – Великобританія) з серединиXviі– до кінця XVIII ст. Промисловий переворот та його наслідки.

На початку XVII ст. в Англії, як і раніше, панували феодальні відносини. Понад 3/4 населення Англії проживало в селах. Однією з найважливіших повинностей була десятина.Зростала чисельність безземельних селян. використовувалася наймана праця для виробництва с.г продукції на продаж у містах. з'явилися "нові дворяни", Часто вони були водночас і землевласниками, і промисловцями. Їм заважали феодальні обмеження - заборони щодо торгівлі, цехова регламентація,невдоволення особливо посилилося за королів династії Стюартів - Якова І та його сина Карла І (1625-1649).Англійська монархія намагалася спиратися на аристократію, феодальне дворянство, церкву. Спроба Карла І поповнити скарбницю за рахунок нових податків наштовхнулася на опозицію в парламенті . 1629 р. король розігнав парламент і впродовж 11 років правив одноосібно. Відсутність грошей, зокрема для війни з Шотландією, яка розпочалася 1639 p., змусила Карла І скликати 1640 р. парламент.Парламент найвищий представницький орган влади. XVII ст. в Англії сформувалася парламентська монархія.Парламент складався з двох палат: палати лордів,призначалися монархом, і палати громад. Парламент не лише не дав королю грошей, а й висунув претензії щодо його свавілля. Через два тижні парламент, який назвали "коротким", було розпущено. Народні заворушення, а також затяжна і непопулярна війна проти Шотландії змусили короля знову скликати парламент, що наполягав на виконанні своїх вимог. "Довгий парламент" існував до 1653 р. Він засудив до смертної кари найближчих помічників короля, скасував королівські протиправні податки. Карл І утік на північ країни, де сформував армію і восени 1642 р. розпочав війну проти парламенту. Буржуазія і нове дворянство підтримали парламент. У перші роки війни королівська армія переважала противників. Перелом у війні настав 1645 р., коли армія Олівера Кромвеля розгромила королівське військо. Навесні 1646 р. королівська армія зазнала цілковитої поразки. У 1640р. Кромвель обраний до складу "Довгого парламенту". сприяв страті короля Карла І і проголошенню республіки (1649). Придушив визвольний рух в Ірландії (1649-1650) і Шотландії (1650-1651), що зберегло єдність Британії. У1653р. розігнав "Довгий парламент", встановив режим особистої влади і був проголошений лордом-протектором Англії, Ірландії та Шотландії. Встановлена Кромвелем військова диктатура отримала назву "протекторат". У цей час в армії парламенту виникло угруповання левелерів (зрівнювачів), лідером якого був Джон Лільберн. Левелери вимагали запровадження загального виборчого права, знищення влади короля, скасування палати лордів, передання влади палаті громад, відповідальності перед виборцями, цілковитої свободи совісті.1647 р. Карл І утік із полону до Шотландії. Навесні 1648 р. розпочалася друга громадянська війна, що закінчилася поразкою прихильників короля. Парламент призначив засідання суду, що ухвалив Карлові смертний вирок. 1649 р. йому відтяли голову. Англія була проголошена республікою. Уряд, створений з верхівки армії, та залишки парламенту виражали інтереси нового дворянства та буржуазії. Рух левелерів було придушено.1653 р. Кромвель розігнав парламент. Його було проголошено лордом-протектором республіки. Після смерті Кромвеля влада перейшла до його сина Річарда.Нестійкість політичного режиму, народні заворушення, вимоги демократичних реформ привели буржуазію та дворян до думки про необхідність реставрації монархії. Організатором перевороту став командувач англійських військ у Шотландії генерал Монк, який відновив правління династії Стюартів. Спроби монархів цієї династії повернутися до безконтрольного правління та насадити в Англії католицизм викликали загальне невдоволення. Лідери буржуазної опозиції запросили на англійський престол правителя Нідерландів Вільгельма Оранського, який обіцяв поважати волю парламенту і повинен був забезпечити союз Англії з Нідерландами у боротьбі проти Франції. 1688 р. війська Вільгельма висадилися в Англії та захопили Лондон. Він був проголошений королем Англії.Так відбувся безкровний державний переворот, що отримав назву Славної революції з 1707 року, коли з Англійського королівства та залежних від нього країн була утворена Велика Британія.

Історичне значення революції полягає в тому, що внаслідок неї в Англії встановився новий економічний і суспільно-політичний лад. 

У XVIII-ому столітті в Англії відбувся потужний економічний ріст, який супроводжувався значним ростом населення, навіть незважаючи на чималу еміграцію в колонії Нового Світу. Англія, до того окраїна Європи, стала найбільшим європейським економічним центром. Наприкінці століття в Англії, першій серед країн світу, розпочалася промислова революція, перехід від мануфактурного виробництва до фабричного, від ручної праці до машинної.

Найважливішим винаходом, який став поштовхом до промислового перевороту, було вдосконалення ткацького верстата.  Із прискоренням виробництва тканин виникла проблема нестачі пряжі. Процес прядіння потребував удосконалення; технологічний прорив здійснив ткач і тесля Джеймс Харгрівс винайшов прядку “Дженні”. У 1784 р. Едмунд Картрайт винайшов принципово новий ткацький верстат, який підвищив продуктивність у 40 разів.

Будівництво парових машин і верстатів привело до виникнення машинобудівної галузі. Машинобудування потягло за собою збільшення потреби в металі, що, своєю чергою, дало сильний поштовх розвитку металургії. Протягом XVIIІ ст. було вирішено проблему масового виробництва чавуну, а згодом і заліза на основі кам'яного вугілля. Завдяки цьому видобування кам'яного вугілля стало однією з основних галузей господарства.