Основні порушення з боку органів і систем, які спостерігаються при сепсисі.

Органи, системи органів	Порушення
Система дихання	Респіраторний алкалоз; гіпервентиляція; ослаблення роботи дихальної м’язів; задишка, ціаноз, респіраторний дистрес-синдром дорослого типу; дифузні інфільтрати в легенях; потреба у респіраторній підтримці.
Серцево-судинна система	Збільшення серцевого викиду на початку захворювання, надалі зниження; зниження периферійного опору, вазодилятація (прешок); ушкодження ендотелію, зниження судинного тонусу і АТ (ранній шок); тахікардія, тенденція до брадикарії; міокардіальна депресія, вазоконстрікція, гіпоперфузія органів; рефрактерна гіпотензія (пізній шок), необхідність гемодинамічної підтримки.
Ментальний статус	Гіпоперфузія мозку, підвищена вироботка ендорфинів; дезорієнтація; затьмарена свідомість; збудження або загальмованість; ступор, кома; підвищення рівня білку в лікворі при нормальному цитозі.
Сечовидільна система	Гіпоперфузія нирок, ушкодження ниркових канальців (азотемія і олігурія); набряковий синдром.
Печінка	Збільшення розмірів печінки,жовтяниця; помірні порушення функції як ранній симптом; гіпопротеїнемія, підвищення рівня білірубіну та ферментів (АСТ, АЛТ, ЛДГ) як прогностично несприятлива ознака.
Гематологічні показники	Нейтрофільний лейкоцитоз в початковій стадії (не завжди); вакуолізація та токсична зернистість нейтрофілів (завжди); тромбоцитопенія, ДВЗ-синдром; еозинопенія; зниження сироваткового заліза (феномен перерозподілу і зв’язування з білками) як постійний симптом; кровотечі, некрози.
Ендокринна система	Наднирникова недостатність (зниження рівня кортизолу, Гіпофункція щитоподібної залози (зниження Т3 і Т4 при нормальному ТТГ.

Розлади дихання в ранній стадії сепсису проявляються гіпервентиляцією (тахіпное), яка приводить до розвитку дихального алкалозу і перевтоми дихальних м’язів, прогресуючої дихальної недостатності. Остання може бути усунена своєчасно інтубацією і переходом на ШВЛ. Наростання гіпоксемії, інтерстиціального набряку легень свідчить про розвиток респіраторного дистрес-синдрому (RDS), який є основною причиною смерті септичних хворих.

Кардіоваскулярна відповідь – також результат субклітинної дисфункції і порушення метаболізму під дією комплексу цитокінів. Типовою кардіоваскулярною патологією при сепсисі є тахікардія, артеріальна гіпотензія, підвищений серцевий індекс, зниження ударного об’єму лівого шлуночка і зниження скоротливої функції міокарду. На пізніх стадіях сепсису приєднюється ниркова недостатність з азотемією і олігоурією, дисфункції печінки з гіпербілірубінемією, порушенням активності амінотрансфераз, розвивається тромбоцитопенія, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові. Можливі дисфункції ЦНС з порушенням свідомості (дисорієнтація, збудження, психоз) .

Феномен бактеріальної транслокації знаступним виходом в портальну систему, надалі в системний кровоток в результаті підвищеної проникливості кишок також має велике значення в патогенезі ПОН.

Термінальний відділ клубової кишки і сліпа кишка є природним резервуаром грамнегативних бактерій. При певних патологічних станах чи захворюваннях (ішемія, ушкодження стінки кишки, геморагічний шок, кишкова непрохідність) мікроорганізми проходять через стінку кишки, досягають мезентеріальних лімфатичних вузлів, портальної циркуляції, інтра-, екстраперитонеальних органів. Якщо печінка не справляється з бар’єрною дисфункцією, мікробні токсини попадають в загальне судинне русло.

Окрім цього, транслокація бактерій і токсинів зумовлює місцеву активацію клітин імунної системи, вироблення цитокінів, ін. медіаторів. Ці процеси ще більше порушують бар’єрну функцію кишківника і утворюється “хибне коло”. Необхідно приймати до уваги те, що кишківник і його “gut associated lymphoid tissue” (асоційована з кишківником лімфоїдна тканина) є найбільшим імунним органом в організмі людини.

Підвищеній проникливості кишкового бар’єру сприяють наступні фактори:

1. ушкодження кишкового бар’єру (епітелію);

2. порушення гемодинаміки з розвитком регіонарної гіпотензії;

3. стреси;

4. імунологічна недостатність;

5. дисбіоз: порушення екологічного балансу нормальної кишкової флори і розвиток синдрому бактеріального суперросту;

6. підвищення концентрація антигенів, токсинів, інших в просвіті тонкої кишки;

7. порушення процесів епітеліальних клітин слизової кишківника.

Отже, наявність мікробних маркерів в крові відображає склад мікробного пейзажу тіла дитини, незалежно від місця існування мікробів або вогнища запалення. В умовах здорового організму маркери переважаючих в кишківнику бактеріоїдів, еубактерій і біфідобактерій або відсутні, або виявлються в крові у невеликих кількостях, що є непрямим доказом існуюої гіпотези про імунологічну толерантність до анаеробів-симбіонтів і відповідно низької ймовірності фагоцитозу цих мікробів. А тому бактерії, маркери яких визначаються в крові, необов’язково в ній є присутніми у вигляді бактеремії. Малі молекули можуть поступати в кров із місць природнього розмноження (із біоценозів) і /або гнійно-запальних вогнищ іншої локалізації.

Фактори ризику розвитку сепсису у дітей:

• вік (новонароджені, немовлята);

• недоношеність (зменшення періоду гестації збільшує ризик розвитку інфекційних ускладнень);

• опіки, травми;

• тривале використання інвазивних методик діагностики і лікування;

• використання хіміо-імуно-супресивних препаратів;

• недостатнє харчування;

• генетична схильність (неадекватність імунної відповіді, знижена імунологічна реактивність організму, схильність до тромбоутворення, недостатність комплементу).

Важливо відмітити, що у відділенні АІТ велику роль для дітей, особливо, немовлят відіграє нозокоміальна інфекція. До факторів ризику розвитку нозокоміального сепсису у відділенні АІТ відносимо:

• катетеризація вени або артерії понад 5 днів;

• ШВЛ понад 5 днів;

• виразково-некротичний ентероколіт;

• маса тіла при народженні менше 2500 г;

• наявність нозогастрального зонду;

• повне парентеральне харчування;

• перевід на госпіталізацію в інші лікувальні заклади.

Тяжкий сепсис.

Діагноз “тяжкий сепсис” принципово відрізняється від діагнозу “сепсис” мірою ураження органів і систем та порушенням їх функції. В міжнародній класифікації виділено три об’єктивні критерії, наявність одного із них у хворого з сепсисом дає підставу ставити діагноз “тяжкий сепсис”.

1. Порушення свідомості (< 15 балів за шкалою Глазго при відсутності захворювання ЦНС).

Таблиця 6.