28.Лідерство і керівництво в малих групах. Теорії лідерства. Стилі лідерства.

Проблема лідерства і керівництва - одна з кардинальнихпроблем соціальної психології. Вона стосується не тільки питаньінтеграції групи, але й психологічно описує суб'єкт цієї інтегра-ції.

Лідерство (від англ leader - провідний, керівник) визнача-ється, по-перше, як провідне положення окремої особи соціальноїгрупи, класу, партії, держави, що зумовлене більш ефективнимирезультатами діяльності (економічної, спортивної та ін.), по-друге, як процеси внутрішньої самоорганізації і самоуправліннягрупи, колективу, що зумовлені індивідуальною ініціативою їхчленів.

Відмінності між лідером і керівником

У вітчизняній соціальній психології визначені відмінності взмістові понять «лідер» і «керівник». В.Д. Паригін відмічає таківідмінності:

лідер покликаний здійснювати переважно регуляцію мі-жособистісних стосунків у групі, керівник здійснює регу-ляцію офіційних відносин;

лідерство виникає за умов мікросередовища, керівництво- елемент макросередовища, воно пов'язане з усією сис-темою суспільних відносин

лідерство виникає стихійно, керівник або призначається,або обирається (процес підконтрольний соціальній сис-темі);

явище лідерства менш стабільне, залежить від настроюгрупи, керівництво - більш стабільне;

керівництво підлеглими порівняно з лідерством має ви-значенішу систему санкцій;

процес прийняття рішення керівником значно складні-ший, він опосередкований обставинами, які необов'язково мають витоки в цій групі, лідер приймає без-посередні рішення, які стосуються групової діяльності;

сфера діяльності лідера - здебільшого мала група, де він єлідер; сфера дії керівника ширша, оскільки він репрезен-тує малу групу в більш широкій соціальній системі.

Однак лідер і керівник мають справу з однопорядковим ти-пом проблем, а саме: вони повинні стимулювати групу, націлю-вати її на вирішення певних завдань. У психологічних характери-стиках їх діяльності є багато спільних рис. Однак, лідерство - цечисто психологічна характеристика поведінки окремих членівгрупи. Керівництво у більшості є соціальною характеристикоювідносин у групі, перш за все, з точки зору розподілу ролейуправління і підпорядкування.

Щоб вивчити психологічний зміст діяльності керівника,можна використати знання механізму лідерства, але одне знанняцього механізму не дасть повної характеристики діяльності кері-вника. Послідовність в аналізі даної проблеми може бути такою:спочатку виявлення загальних характеристик механізму лідерст-ва, а потім інтерпретація цього механізму в рамках конкретної ді-яльності керівника.

Теорії сутності і виникнення лідерства

Однією з ранніх теорій є «теорія рис» (особистісна теоріялідерства). Згідно з цією теорією лідером може бути лише такалюдина, яка має певний набір особистісних якостей або сукуп-ність певних психологічних рис. Різні автори намагалися виділи-ти необхідні для лідера риси або характеристики. На жаль, не-зважаючи на велику кількість проведених досліджень, вчені так іне дійшли єдиної думки про те, яким має бути набір якостей, не-обхідних лідеру.

Існує декілька теорій лідерства, які фіксують увагу одночас-но на особистісних властивостях лідера а також ситуації, в якійвін діє. Це ситуаційні теорії лідерства, згідно з якими лідерствотлумачиться як продукт певної ситуації. Теорія рис не відкида-ється повністю, але стверджується, що в основному лідерство -продукт ситуації.

У різних конкретних ситуаціях групового життя звичайновиділяються окремі члени групи, які мають перевагу над іншимихоча б за однією рисою, а оскільки саме вона є необхідною в да-ній ситуації, людина стає лідером.

Найбільш відомою з теорій такого роду є ситуаційна теоріялідерства Фреда Фідлера (1967, 1978), яка стверджує, що ефекти-вність лідера залежить від того, наскільки даний лідер орієнтова-ний на завдання або на взаємовідносини, а також від того, в якіймірі лідер контролює групу і реалізує свій вплив на неї.

Перше положення теорії Фідлера полягає в тім, що лідерів мо-жна поділити на два типи: орієнтованих на завдання і орієнтованихна взаємовідносини. Лідер, орієнтований на завдання, більше зане-покоєний тим, щоб робота була виконаною як слід, ніж взаємовід-носинами між робітниками і почуттями робітників. Лідер, орієнто-ваний на взаємовідносини, в першу чергу цікавиться тим, які почут-тя і взаємостосунки виникають у середовищі робітників

Ситуаційна теорія Фідлера пройшла втішну перевірку на ба-гатьох групах лідерів, включаючи директорів підприємств, адмі-ністраторів коледжів, армійських командирів, начальників по-штових відділень та ін.

Стилі лідерства і керівництва

Відомою є теорія Ренсиса Лайкерта, яка виділяє чотири сти-лі управління: експериментаторсько-авторитарний, прихильно-авторитарний, консультативно-демократичний, партисіпативний(заснований на участі). Вчені Х'юстонського університету Блейкі Мутон розробили управлінську матрицю. На їх думку, стиль ке-рівництва визначається місцем поля, обмеженого осями «турботапро виробництво» і «турбота про людей».

Існують також теорії стилей управління, які виділяються за-лежно від характеру взаємодіяльності керівника з підлеглими впроцесі прийняття рішення. Існують моделі, що пов'язують стилькерівництва зі ступенем зрілості групи, яка, в свою чергу,пов'язана зі ступенем втягнення членів групи в справи організа-ції, ступенем відчуття причетності до цих справ.

Наявність різноманітних теорій стилів керівництва і лідерс-тва показує, що велику соціальну систему суспільства, яка є жи-вим організмом, важко змоделювати, описати, а її поведінку точ-но спрогнозувати. Враховуючи унікальність системи і обставин,принципово неможливо жорстко рекомендувати застосування то-го чи іншого стилю керівництва.

У деяких умовах найбільш, здавалося б, одіозний стиль ке-рівництва - авторитарний - може бути оптимальним. Говоритипро перевагу одного стилю порівняно з іншим було б неправиль-но, бо стиль повинен бути адекватним особливостям організаціїяк великої і складної системи, її стану і перспективам розвитку, їїперсоналу. Знайомство з теоріями, що визначають стиль керівни-цтва і лідерства, здатне збагатити знання, підвищити професіона-лізм керівника.