33. Антимонопольне регулювання в корпоративному секторі

Антимонопольну політику проводять Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна, органи державної і місцевої влади і, безпосередньо, Антимонопольний комітет України.

Мета Антимонопольного комітету — недопущення монополізації ринків, розробка відповідних приписів і контроль. Антимонопольному комітету надані досить широкі права, оскільки створення, злиття, приєднання, ліквідація суб'єктів господарювання та інше провадиться тільки за його згодою або його органів.

Основними способами антимонопольного регулювання в Україні є:

• встановлення цін і тарифів: відпускних цін на продукцію підприємства-виробника; граничних рівнів цін; постачальницько-збутових надбавок; торгових націнок (наприклад, на товари першої необхідності з метою соціального захисту споживачів);

• встановлення граничних нормативів рентабельності;

• декларування зміни цін;

• затвердження стандартів і показників якості товарів;

• регулювання обсягу виробництва і ринку;

• встановлення державного замовлення та державного контракту;

• розподіл ринків (постачальників, споживачів);

• тарифне регулювання імпорту-експорту товарів.

Особливості щодо антимонопольного регулювання мають установчі документи, на основі яких створюються господарські товариства. Насамперед зміни, пов'язані зі зміною предмета і цілей діяльності, порядку розподілу прибутків і збитків, складу та компетенції органу управління, порядку прийняття органом управління рішень, або інші зміни, що посилюють узгодженість дій на ринку засновників (учасників) господарського товариства чи об'єднання підприємств, слід погоджувати з Антимонопольним комітетом або його органами.