1.2. Процес закриття коррахунку

Підставою для закриття кореспондентського рахунку комерційного банку може бути [3,38]:

а) рішення вищого органу управління комерційного банку про реорганізацію чи ліквідацію;

б) рішення Національного банку України про лікві­дацію комерційного банку;

в) рішення арбітражного суду про ліквідацію ко­мерційного банку чи визнання його банкрутом;

г) інші підстави, що передбачені чинним законо­давством України.

Днем закриття коррахунку вважається дата, що зазначена в заяві про закриття коррахунку. Заява про закриття коррахунку надається до ТУ НБУ особою, якій надане таке право. Форма і зміст повідомлення податкових органів про закриття рахунків встановлюється центральним податковим органом України.

Справа з юридичного оформлення кореспон­дентського рахунку комерційного банку (філії) залиша­ється у територіальному управлінні Національного банку.

У процесі закриття банку відкривається рахунок на ім'я ліквіда­ційної комісії. За цих обставин до регіонального управління НБУ подається рішення про ліквідацію банку і нотаріально засвідчена картка зі зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної ко­місії та з відбитком печатки банку, що ліквідовується.

2. Характеристика міжбанківських розрахунків, їх облік і організація

2.1. Схема здійснення міжбанківських розрахунків

Національний банк України починає обслуго­вування консолідованого кореспондентського рахунку тільки після підписання спільного акта про функціональну готовність комерційного банку до роботи через кореспондентський рахунок.

Більша частина міжбанківських розрахунків здійснюються через систему електронних платежів (СЕП), на підставі електронних розрахункових документів шляхом списання та зарахування коштів через консолі­дований кореспондентський рахунок.

Національна система електронних платежів – це державна платіжна автоматизована комп'ютерна система, яки виконує розрахунки між банківськими установами, що розташовані на території України [6,108]. Вона побудована на безпаперовому принципі передачі електронних повідомлень засобами електронної пошти НБУ. Ця система була розроблена і запроваджена в дію НБУ у 1994 p. Участь комерційних банків України в НСЕП є обов'язковою. Україна – перша держава, в якій створена електронна платіжна система, що об'єднує в якості учасників усі банківські установи, розташовані на її території. В інших державах існують локальні регіональні автоматизовані розрахункові палати, або клірингові банки. Функції цих установ дещо ширші, ніж НСЕП в Україні: їх учасниками, крім банків, можуть бути безпосередньо клієнти банків, але залучення комерційних банків у такі системи не є обов'язковим.

Основні переваги Національної електронної системи платежів:

а) прискорення розрахунків у господарському обігу України (розрахункові документи, прийняті банком від клієнтів протягом операційного робочого дня, повинні бути відображені за його кореспон­дентським рахунком в той самий день. За затримку виконання платежів банк сплачує штрафні санкції. Система забезпечує проходження опе­рацій за один день, тобто практично в режимі реального часу);

б) гарантованість платежу (платежі, що виконуються через НСЕП, є гарантованими для отримувача і не можуть бути повернені);

в) прозорість системи розрахунків (розрахунки між банками здійснюються під контролем НБУ, тому виключена присутність «приватного» інтересу. Ця система унеможливлює зумисну затримку платежів комерційними банками з метою отримання додаткових банківських ресурсів).

Національний банк має право отримувати від комерційного банку всю звітність та вимагати необхідну інформацію як від банку в цілому, так і від його окремих установ; установлювати регламент обслуговування кореспондентського рахунку; вимагати відповідно­сті технології обробки платежів у програмній системі банку потре­бам СЕП, сумісності програмно-технічних та організаційних засобів комерційного банку з цією системою; здійснювати безспірне спи­сання (стягнення) коштів із консолідованого кореспондентського рахунку комерційного банку у випадках, передбачених чинним за­конодавством України.

Водночас Національний банк України зобов'язаний виконувати всі умови угоди, забезпечуючи своєчасне і якісне здійснення міжбанківських розрахунків; касове обслуговування за дорученням КБ, включаючи підкріплення операційних кас готівкою; збереження до­ручених йому грошових коштів комерційного банку. Крім цього, НБУ зобов'язаний щоденно надавати виписку з рахунку та контро­лювати проходження електронних розрахункових документів і на­давати інформацію про це на вимогу комерційного банку, підтриму­вати належний стан програмного забезпечення та нормативно-довідкової бази СЕП і своєчасно передавати комерційному банку інформацію про їх зміни тощо.

Повне коло обов'язків за угодою визначається і для комерційно­го банку. Так, комерційний банк має: забезпечувати чітке здійснен­ня міжбанківських розрахунків через кореспондентський рахунок з дотриманням правил, установлених Національним банком; викону­вати вимоги Національного банку щодо сумісності та надійності програмно-технічних і організаційних засобів, форм і порядку на­дання інформації; своєчасно подавати звітність та всю необхідну інформацію.

Функціонування СЕП забезпечується взаємодією між учасника­ми міжбанківських розрахунків, регіональними розрахунковими па­латами (РРП) та Центральною розрахунковою палатою (ЦРП).

Механізм розрахунків відображено на рис. 1

Мал. 1. Міжбанківські розрахунки в Україні

Учасниками системи міжбанківських розрахунків можуть бути:

а) на рівні РРП: регіональні управління Національного банку та комерційні банки;

б) на рівні ЦРП: РРП, управління Національного банку по м. Ки­єву і Київській області; операційне управління і головне управління НБУ; комерційні банки та їх філії.

Після відкриття комерційному банку кореспондентського рахунку, регіональне управління Національного банку надсилає НБУ повну інформацію про комерційний банк. Всі реквізити комерційного банку заносяться до бази даних «Довідник комерційних банків України».

Програмно-технологічна структура СЕП включає: програмно-технологічні комплекси СЕП; електронну пошту Національного банку; засоби захисту інформації.

Програмно-технічні комплекси відповідають трьом рівням про­грамно-технологічної структури СЕП.

На рівні банків – учасників СЕП комплекс АРМ-НБУ забезпечує обмін електронними розрахунковими документами, іншою інформа­цією між САБ (система автоматизації банку) та РРП і її захист.

Рівень РРП обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-2, який виконує обмін електронними розрахунковими доку­ментами між РРП і банками – учасниками СЕП, забезпечує ведення технічних рахунків банку і передачу результатів розрахунків на кі­нець робочого дня до САБ регіонального управління НБУ, а також обмін з ЦРП контрольною інформацією.

Рівень ЦРП обслуговується АРМ-1, який забезпечує перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП. Звітна інформа­ція надається регіональному управлінню НБУ.

Кожен програмно-технічний комплекс (АРМ-НБУ, АРМ-2, АРМ-1) забезпечує захист системи від несанкціонованого втручання.

У СЕП здійснюється приймання, передача електронних розрахункових документів, підтвердження про їх отримання (квитування), ведення технічних рахунків учасників СЕП та надання інфор­мації про стан міжбанківських розрахунків.

Обробка електронних розрахункових документів відбувається в порядку черговості надходження до системи. Єдиним джерелом надходження електронних розрахункових документів в СЕП є САБ.

На початку робочого дня РРП отримують від відповідних регіо­нальних управлінь Національного банку інформацію про стан ра­хунків і надають цю інформацію власникам рахунків (комерційним банкам). Відправлені та отримані електронні розрахункові документи ві­дображуються на технічних рахунках банків у РРП. Інформація про стан цих рахунків надається учасникам розрахунків протягом дня з періодичністю, що визначається діючою технологією СЕП. Початкові платежі від банків приймаються лише у межах поточ­ної суми на технічному рахунку. Наприкінці дня результати розрахунків за поточний робочий день відображуються на коррахунках комерційного банку в регіо­нальних управліннях НБУ.

Банк-одержувач електронні розрахункові документи для кожного клієнта формує у вигляді паперового документа «Реєстр елект­ронних розрахункових документів». Реєстр замінює паперові документи, що підтверджують зараху­вання коштів на рахунок клієнта і видається як додаток до виписки, тому він завіряється підписом уповноваженої особи та штампом банку.

Центральна та регіональні розрахункові палати функціонують на базі існуючої системи бухгалтерського обліку та звітності НБУ.

Розглянемо схему можливих бухгалтерських проведень при роз­рахунках у межах регіону. Так, до комерційного банку поступило платіжне доручення клієнта щодо перерахування коштів за матері­альні цінності на поточний рахунок постачальника, який відкритий в іншому комерційному банку. Зазначимо, що платник і отримувач знаходяться в одному регіоні.

У комерційному банку-платнику виконується бухгалтерське про­ведення:

Дебет – рахунок клієнта (2600)

Кредит – кореспондентський рахунок банку (1200)

У регіональному управлінні Національного банку проводиться операція списання коштів з кореспондентського рахунку банку-платника. Перш, ніж перерахована сума, що списана з кореспондентського рахунку банку-платника буде зарахована на поточний рахунок одержувача в банку-одержувачі, в регіональних розрахункових па­латах (регіону платника і регіону одержувача) пройде складна об­робка документів за внутрішньою схемою бухгалтерського обліку міжбанківських розрахунків СЕП, побудованої з використанням внутрішніх технологічних рахунків.

Записи на рахунках бухгалтерського обліку в системі міжбанків­ських розрахунків проводяться відповідно до пакета розрахункових документів у СЕП (сукупності розрахункових документів як дебето­вих, так і кредитових).

Файл А – пакет початкових розрахункових документів, у якому містяться електронні розрахункові документи від банку – відправ­ника пакета.

Файл Т– квитанція на файл А.

Файл В – пакет відповідних розрахункових документів, у якому містяться розрахункові документи, спрямовані банку – одержувачу пакета.

Файл S– квитанція на файл В.

Файл С – пакет міжрегіональних розрахункових документів, у який включені всі електронні розрахункові документи від банків, що обслуговуються в іншому регіоні.

Файл R – квитанція на файл С.

Всі квитанції містять результати перевірки і свідчать про те, чи відповідний пакет прийнятий до обробки, чи ні.

Перелік можливих бухгалтерських проведень наводиться в Таблиці. 1.

Таблиця 1

Проведення за внутрішніми технологічними рахунками

№	Зміст операція	Проведення		Сума
		Дебет	Кредит	Файлу
1	Списання коштів з кореспондентського рахунку КБ	1410.1	8041	Сума па­кета А
2	Зарахування коштів на транзитний раху­нок КБ	8041	3206	Сума па­кета В
3	Зарахування коштів на кореспондентсь­кий рахунок КБ після підтвердження	1410.2	3200	Сума па­кета S
4	Переміщення коштів між різними АРМ-2 одного регіону: зарахування на транзит­ний рахунок АРМ-2 одержувача	8041	4633	Сума па­кета S
5	Переміщення коштів між різними АРМ-2 одного регіону: зарахування коштів на внутрішній рахунок АРМ-2 одержувача після підтвердження	2633	8041	Сума па­кета R
6	Переміщення коштів за межі регіону: за­рахування коштів на транзитний регіо­нальний рахунок	8041	4632	Сума па­кета С

Продовження таблиці 1.

7	Переміщення коштів за межі регіону: за­рахування коштів на рахунок регіону в головній установі Національного банку України .		2632	2800		Сума па­кета R
8	Перерахування коштів між регіонами: виконується в головній установі Націо­нального банку України	2800			4800	Сума пакета К
9	Зарахування коштів, що надійшли з ін­шого регіону, на внутрішній рахунок АРМ-2 одержувача коштів	4800			8041	Сума па­кета R
10	Списання коштів з рахунку установи На­ціонального банку України	8040			8041	Сума па­кета А
11	Зарахування коштів на транзитний раху­нок установи Національного банку України	8041			4631	Сума па­кета В
12	Зарахування коштів на рахунок устано­ви Національного банку після підтвер­дження	2631			8040	Сума па­кета S

Якщо сальдо за пакетом розрахункових документів креди­тове, то сума пакета береться зі знаком «+», якщо сальдо дебето­ве – то зі знаком «-».

Розглянемо конкретні бухгалтерські проведення, що здійснюю­ться регіональним управлінням Національного банку за міжбанківськими розрахунками.

А. Переказ за межі регіону

У разі отримання пакета початкових платежів А від банківської установи-відправника виконується проведення 10 або 1

Д-т 8040/1410.1 К-т 8041.

При відправленні пакета міжрегіональних платежів С виконуєть­ся проведення 6:

Д-т 8041 К-т 4632.

Після надходження підтвердження (файл R) про отримання від­повідного пакета С виконується проведення 7:

Д-т 2632 К-т 2800.

Б. Переказ з іншого регіону

У разі отримання пакета платежів С та підтвердження його від­повідною квитанцією R виконується проведення 9:

Дт 4800 К-т 8041.

При відправленні пакета відповідних платежів В на банк-одер­жувач виконується проведення 2 або 11:

Д-т 8041 К-т 3206 (4631).

При надходженні підтвердження (файл S) від одержувача про отримання відповідного пакета В – 3 (12):

Д-т 1410.2 К-т 3200

або Д-т 2631 К-т 8040.

В. Переказ у межах регіону

Відправник та одержувач обслуговуються одним АРМ-2.

У разі отримання пакета початкових платежів А від відправни­ка–виконується проведення 1 або 10:

Д-т 1410.1 [1] К-т8041

Д-т 8040 К-т8041.

При формуванні пакета відповідних платежів В на одержува­ча – 2 або 11:

Д-т 8041 К-т 3206 [2]

Або Д-т 8041 К-т 4631.

Після надходження підтвердження (файла S) від одержувача про отримання відповідного пакета В – 3 або 12:

Д-т 1410.2 [2] К-т 3200 [2]

або Д-т 2631 К-т 8040.

Г. Відправник та одержувач обслуговуються різними АРМ-2.

У разі отримання пакета початкових платежів А від відправника здійснюється проведення 1 або 10:

Д-т 1410.1 [1] К-т8041

або Д-т 8040 К-т8041.

При відправленні пакета міжрегіональних платежів С – 4:

Д-т 8041 К-т 4633.

Після надходження підтвердження (файла R) про отримання від­повідного пакета С – 5:

Д-т 2633 К-т 8041

При відправленні пакета відповідних платежів В – 2 або 11:

Д-т 8 041 К-т 3206 [2]

або Д-т 8041 К-т 4631.

Після надходження підтвердження (файла S) від одержувача про отримання відповідного пакета В – 3 (12):

Д-т 1410.2 [2] К-т 3200 [2]

або Д-т 2631 К-т 8040.

Переказ між регіональними управліннями Національного бан­ку України.

Якщо регіональне управління 2 отримало пакет міжрегіональних платежів С від регіонального управління 1, а також підтвердження цього відповідним файлом R, у балансі регіонального управління Національного банку України виконується проведення:

Д-т 4800(1) К-т 8041(2).

Важливо при взаємодії КБ і регіональ­них управлінь Національного банку дотримуватись всіх вимог щодо обслуговування кореспондентського рахунку, які зазначені в угоді, підписаній між ними. Не менш важливо є дотримання комерційни­ми банками положень нормативних документів НБУ при виконанні всіх операцій.