VI Хлорамфеніколи

Показаннями до застосування левоміцетину є черевний тиф, паратиф, дизентерія, бруцельоз, туляремія, кашлюк, висипний тиф та інші рикетсіози, трахома, пневмонія, менінгіт, сепсис, остеомієліт та інші бактеріальні інфекції, викликані чутливими до препарату мікроорганізмами.     Левоміцетин призначають всередину у дозі 0,25-0,75 г через кожні 6 год. 

   Препарати     Левоміцетин (Laevomycetinum) – таблетки по 0,25 г, 0,5 г; капсули по 0,25г; флакони по 10 мл 0,25 % розчину; лінімент 1 %, 5 %, 10 % по 25,0 г; свічки по 0,25 г.     Синтоміцин (Synthomycinum) – лінімент 1 %, 5 %, 10 %; свічки вагінальні по 0,25 г. 

VII. Глікопептидні антибіотики

Застосовують при ентероколітах, викликаних стафілококами або клостридіями (псевдомембранозний коліт); важких інфекціях, спричинених стафілококами з множинною резистентністю до антибіотиків; важких стафілококових інфекціях в осіб з алергією до пеніцилінів та цефалоспоринів; стрептококовому ендокардиті при алергії до бензилпеніциліну (у цьому випадку ванкоміцин слід комбінувати з аміноглікозидом).

  Пр.Ванкоміцин (Vancomycin) – флакони по 0,5 г,  ристоміцин, тейкопланін, даптоміцин.

VIII. Поліпептидні антибіотики

   До поліпептидних антибіотиків належать колістин, поліміксин В (М), бацитрацин, граміцидин.

Застосовують поліміксин В сульфат при сепсисі, менінгіті, пневмонії, інфекціях сечових шляхів та інших інфекціях, викликаних P. aeruginosa. При інфекціях, спричинених іншими грамнегативними мікроорганізмами (кишкова паличка, Enterobacter та ін.),

   Препарати     Поліміксину М сульфат (Polymyxini M sulfas) – таблетки по 500000 ОД; флакони по 500000 ОД, 1000000 ОД. Поліміксину В сульфат (Polymyxini B sulfas) – флакони по 0,025 г (250000ОД), 0,05 г (500000 ОД).,

колістин, поліміксин В (М), бацитрацин, граміцидин. 

IX Фторхінолони

 I (80-ті роки) – ципрофлоксацин*, офлоксацин*, пефлоксацин*, норфлоксацин*, ломефлоксацин*, флероксацин.     II (90-ті роки) – моксифлоксацин*, левофлоксацин*, клінафлоксацин, гатифлоксацин, спарфлоксацин, грепафлоксацин.

Показання до застосування фторхінолонів

   1. Інфекції сечовивідних шляхів: неускладнений цистит (лікування може тривати 3 дні), гострий пієлонефрит, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі спричинені госпітальною флорою. Не рекомендують застосовувати хінолони у хворих із хронічними захворюваннями нирок як засіб тривалої профілактики загострень.     2. Захворювання, що передаються статевим шляхом: гонококовий уретрит, гонорейний фарингіт і ректит (одноразовий прийом 800 мг норфлоксацину, або 250 мг ципрофлоксацину, або 200-400 мг офлоксацину). Жоден із хінолонів не можна вважати адекватним засобом лікування сифілісу.     3. Інфекції дихальних шляхів. При позалікарняних бронхіті і пневмонії ефективні фторхінолони другого покоління. Препарати першого покоління використовувати у такому випадку не слід, тому що вони мають недостатню антипневмококову активність. Вони показані при госпітальних формах захворювання.     4. Кишкові інфекції. Усі хінолони ефективні при лікуванні діареї бактеріального походження (зникнення патогенних мікроорганізмів з тонкої кишки спостерігається через 48 год від початку лікування). Ципрофлоксацин, норфлоксацин і офлоксацин є ефективними засобами лікування черевного тифу, у тому числі і при носійстві.     5. Остеомієліт та гнійний артрит. Вважається, що застосування фторхінолонів є значним кроком уперед у лікуванні остеомієліту, оскільки ці препарати пригнічують розвиток значної кількості грамнегативних мікроорганізмів, які мають множинну резистентність і нерідко виявляються при остеомієліті, що викликаний травмою або хірургічним втручанням.     6. Інфекції шкіри і м’яких тканин.      Препарати I покоління слід використовувати головним чином для лікування госпітальних інфекцій, спричинених грамнегативними мікроорганізмами.      Як правило, фторхінолони призначають внутрішньовенно при важких формах гнійно-септичних процесів (бактеріємія, септицемія, вторинний бактерійний менінгіт), перорально – при інфекціях сечостатевих органів, черевної порожнини, кісток, суглобів, м’яких тканин, верхніх і нижніх дихальних шляхів.

   Препарати     Ципрофлоксацин (Ciprоfloxacinum) – таблетки по 0,25 г, 0,5 г і 0,75 г; ампули по 10 мл 1 % розчину; флакони по 50 і 100 мл 0,2 % розчину.     Офлоксацин (Ofloxacinum) – таблетки по 0,2 г; флакони по 0,2 г в 100мл (для внутрішньовенних інфузій).