Галицька битва(1914)

Одна з найбільших битв Першої світової війни. У операції брали участь 3-я, 4-а, 5-а, 8-а, 9-а армії у складі російського Південно-Західного фронту (командувач фронтом — генерал Микола Іванов) і 4 австро-угорських армії (ерцгерцог Фрідріх, фельдмаршал Гетцендорф), а також німецька група генерала Р. Войрша. 21 серпня російські війська зайняли Львів, а 22 серпня — Галич.

В результаті цієї битви російські війська оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною та вийшли до карпатських перевалів. Там розгорілись тяжкі бої. Росіяни вступили до Львова, Чернівців. Під час битви австро-угорські війська втратили 400 тисяч осіб, з яких 100 тисяч були полонені. Тільки завдяки терміновій допомозі з боку Німеччини і перекиданню військ з інших фронтів Австро-Угорщина уникнула остаточного розгрому. Завоювання Галичини характеризувалося росіянами як завершення «справи великого князя Івана Калити».

Брусиловський прорив(20 ст)

Наступальна операція Південно-Західного фронту російської армії проти австро-угорських і німецьких військ під час Першої світової війни. Проведена чотирма російськими арміями під командуванням генерала від кавалерії Олексія Брусилова від 22 травня до 7 вересня 1916 року на фронті від Луцька до Чернівців.

У ході операції було завдано серйозної поразки австро-угорській армії та зайнято Галичину і Буковину.

У результаті Брусиловського прориву (єдиної операції 1-ої світової війни, названої не за місцем її дії, а за прізвищем полководця) Південно-Західний фронт завдав поразки австро-угорській армії, фронти при цьому просунулися від 80 до 120 км вглиб території супротивника. Війська Брусилова зайняли майже всю Волинь, Буковину і частину Галичини. З точки зору військового мистецтва, наступ Південно-Західного фронту ознаменував собою появу нової форми прориву фронту (одночасно на декількох ділянках), висунутої Брусиловим, яка отримала розвиток в останні роки 1-ї світової війни, особливо в кампанії 1918 року на Західно-Європейському театрі військових дій.

Визволення Києва(20 ст)

Великомасштабна битва Червоної Армії та Вермахту 3-13 листопада 1943 року. В радянській військовій історії відома як Київська наступальна операція. З радянського боку в бою брали участь війська Першого українського фронту під командуванням генерала Ватутіна та Перша окрема чехословацька бригада. В ході операції Київ був відвойований радянськими солдатами.

У результаті Київської наступальної операції було розгромлене київське угруповання противника (розбито 15 німецьких дивізій), відвойовано столицю України і створено в цьому районі стратегічний плацдарм, який зіграв важливу роль у боях за Правобережну Україну. Разом з радянськими партизанами бився чехословацький партизанський загін Яна Налепки (Рєпкіна).

6 Листопада Київ був відвойований радянськими військами.

Житомирсько-Бердичівська операція(20 ст)

Наступальна операція військ 1-го Українського фронту, проведена з метою знищення корсунь-шевченківського угруповання супротивника. Була частиною стратегічного наступу радянських військ на Правобережній Україні разом з Кіровоградською наступальною операцією.

В результаті Житомиро-Бердичівської операції 1-го Українського фронту (генерал армії М. Ф. Ватутін) і Кіровоградської операції 2-го Українського фронту (генерал армії І. С. Конєв) утворився глибокий виступ, який оборонявся великим угрупованням противника, включаючи 9 піхотних, 1 танкову дивізію і моторизовану бригаду з багаточисленими засобами підсилення із складу 1-й танкової і 8-ї армії групи армій «Південь» (генерал-фельдмаршал Е. Манштейн).