Тема25. Західноукраїнські землі (1921-1938 рр.)

ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ

Дата	Подія
1919 р.	Паризька мирна конференція
21 січня 1919 р.	проголошення злуки Закарпаття з Україною
8 травня 1919 р.	рішення Центральної руської ради про об'єднання Закарпаття з Чехо-Словач-чиною
1920 р.	утворення Української військової організації (УВО)
1921р.	заснування Таємного університету у Львові
14 березня 1923 р.	Рада послів великих держав визнала Східну Галичину частиною Польщі
31 липня 1924 р.	введення двомовних шкіл у Східній Галичині
Вересень 1924 р.	Татарбунарське повстання
1925 р.	формування Українського національно-демократичного об'єднання
Травень 1926 р.	державний переворот у Польщі, установлення режиму «санації»
1927 р.	формування Української національної партії на Буковині
1929 р.	утворення Організації українських націоналістів (ОУН)
1930 р.	політика «пацифікації» в Східній Галичині
1934 р.	вбивство членами ОУН Б. Пєрацького
1938 р.	вбивство в Роттердамі керівника ОУН Є. Коновальця
23 жовтня 1938 р.	здобуття Закарпаттям автономії
15 березня 1939 р.	проголошення незалежності Карпатської України

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ

Осадництво — політика переселення польських колоністів на західноукраїнські землі, що пере­бували у складі Польщі в 1919—1939 рр.

Пацифікація (умиротворення, заспокоєння) — політика масових репресій польського уряду щодо населення Західної України в 1930-х рр., яка передбачала придушення виступів за допомогою поліції і військ.

Русофільство — суспільно-політична течія в національному русі Закарпаття, представники якої вважали карпатоукраїнців частиною російського народу й відстоювали право на автономію краю у складі Чехо-Словаччини.

Русинство — суспільно-політична течія в національному русі Закарпаття, представники якої вва­жали карпатоукраїнців окремим слов'янським народом і виступали за автономію, а в перспективі — за незалежність краю.

Українофільство — суспільно-політична течія в національному русі Закарпаття, представники якої відстоювали ідею єдності українців по обидва боки Карпат і виступали за воз'єднання всіх укра­їнських земель у Соборну Україну.

ФАКТИ

Стислий довідник

Західноукраїнські землі під владою іноземних держав

Після поразки українського народу в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр. західноукраїнські землі опинилися в складі Польщі (Східна Галичина, Західна Волинь, Холмщина, Підляшшя), Румунії (Північна Буковина, Південна Бессарабія) та Чехо-Словаччини (Закарпаття). Оку­пацію Польщею, Румунією та Чехо-Словаччиною західноукраїнських земель узаконила Паризька мирна конференція 1919 р.

Соціально-економічна політика урядів Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини полягала у стриму­ванні економічного розвитку західноукраїнських земель, що виявилося в розвитку тих галузей про­мисловості (нафтова, деревообробна, харчова), які забезпечували високі прибутки без значних капі­таловкладень, пануванні дрібних напівкустарних підприємств, залежності від іноземного капіталу, занепаді сільського господарства, малоземеллі й безземеллі селян, масовому безробітті та трудовій

еміграції українців. Західноукраїнські землі поступово перетворювалися на аграрно-сировинний при­даток Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини.

Національна політика урядів Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини щодо населення західноукра­їнських земель характеризувалася посиленням національного гніту, насильницькою асиміляцією, ре­пресіями проти діячів національно-визвольного руху, відмовою від міжнародних зобов'язань щодо надання українським землям автономії. Незважаючи на складні умови діяльності, політичні діячі За­хідної України намагалися вирішити найважливіші питання: національне визволення українського народу, створення незалежної української держави, установлення в ній справедливого політичного й соціально-економічного ладу.

Політичні партії Західної України на території Польщі

Назва партії	Дата утворен.	Лідери	Програма діяльності
Українське	1925 р.	Д. Левицький	Здобуття незалежності України легальни-
нашонально-			ми парламентськими методами, демокра-
демократичне			тичний розвиток Української держави
об'єднання (УНДО)
Українська радикальна	1890 р.	Л. Бачинський	Поєднання принципу демократичного соціалізму
партія (УРП)			з ідеєю незалежності України, здобуття незалежності
			України легальними парламентськими методами
Українська соціал-	1899 р.	М. Ганкевич,	Приєднання західноукраїнських земель
демократична партія		Л. Ганкевич	до радянської України (УРСР)
(УСДП)
Комуністична партія	1919 р.	О. Клірик,	Приєднання західноукраїнських земель
Західної України		Р. Кузьма	до радянської України (УРСР)
(КПЗУ)
Організація	1929 р.	Є. Коновалець,	Здобуття незалежності України за допомогою
українських		А. Мельник	терористичних методів. Ідеологією ОУН став
націоналістів (ОУН)			розроблений Д. Донцовим інтегральний націоналізм,
			який проголосив найвищою цінністю національну
			державу на чолі з верховним провідником — вождем

Важливим напрямом громадсько-політичного життя була культурно-освітня діяльність української громади. Осередками української культури стали Наукове товариство імені Т. Шевченка (НТШ) і Львівський (таємний) український університет.

Значну роль у житті західноукраїнського суспільства відігравала греко-католицька церква на чолі з митрополитом А. Шептицьким, який боровся проти пацифікації, одночасно підтримуючи політику «нормалізації» польско-українських відносин і засуджуючи екстремізм ОУН і виступи комуністів.

Українські землі у складі Польщі

Паризька мирна конференція 1919 р. визнала право Польщі на окупацію Східної Галичини. За Ри­зьким мирним договором 1921 р. Радянська Росія і Радянська Україна відмовилися від претензій на Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину, Підляшшя, які перейшли до складу Польщі. Західно­українські землі; що опинилися у складі Польщі, поділялися на Львівське, Тернопільське, Станіслав-ське, Волинське воєводства.

У 1919—1923 рр., коли влада Польщі над Східною Галичиною та Західною Волинню вважалася спірною, польська влада намагалася довести світовій громадськості, що забезпечує права українського населення: гарантувала права українців на використання рідної мови в початкових школах (Конститу­ція Польщі 1921 р.), надала самоврядування воєводствам Східної Галичини (Закон 1922 р.).

У1923—1926рр. після визнання Східної Галичини частиною Польщі Радою послів великих держав польський уряд узяв курс на асиміляцію українського населення. Країну було поділено на дві части­ни: Польщу «А» (корінні польські землі) та Польщу «Б» (західноукраїнські й західнобілоруські землі). Польська влада штучно стримувала соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель, за­кривала українські школи, заохочувала переселення польських колоністів — осадників.

У 1926—1937рр. після встановлення режиму «санації» на чолі з Юзефом Пілсудським польський уряд пішов на деякі поступки українцям: відкривав двомовні школи, дозволю іцжзшпення українців на державні посади. Одночасно з 1930 р. проводилася політика «пацифікаиіі» (умиротворення), яка передбачала придушення виступів за допомогою поліції та військ. У 1934 р. у ж. Ьгреза-Картузька було створено концентраційний табор для політичних в'язнів, де утримувалися учасники українського визвольного руху. Напередодні Другої світової війни, починаючи з 1937р,, польська влада знов повер­нулася до жорсткої антиукраїнської політики.

Громадсько-політичне життя українських земель у складі Польщі характеризувалося політичною боротьбою, яка виявилася в діяльності українських політичних партій.

СЛОВНИК Поняття й терміни

Асиміляція — поступове злиття одного народу з іншим шляхом засвоєння його мови та культури.

Режим «санації» — напівавторитарний політичний режим у Польщі 1926—1939 рр. на чолі з Ю. Пілсудським, який висував гасла оздоровлення суспільного життя країни шляхом згортання де­мократичних інститутів, обмеження прав парламенту й зміцнення влади президента та уряду.

Радикалізм — політична й ідеологічна течія, що виступає за рішучі дії та докорінні перетворення в політичному та соціально-економічному устрої.

Інтегральний націоналізм — ідеологія ОУН, розроблена Д. Донцовим, яка проголошувала найви­щою цінністю національну державу на чолі з верховним провідником — вождем.

Організація українських націоналістів (ОУН) — українська політична організація на чолі з Є. Коновальцем, що ставила за мету створення незалежної української держави, спираючись на під­пільну, терористичну діяльність.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Додаткова інформація

Українські громадські й політичні діячі

Прізвище
діяча,	Стисла характеристика діяльності
роки життя
Євген	Полковник Українських січових стрільців, провідник Української військової органі-
Коновалець	зації, засновник Організації українських націоналістів. Основою визвольної бороть-
(1891—1938)	би вважав революційний шлях і безоглядну орієнтацію на власні сили
Дмитро	Основоположник українського інтегрального націоналізму, який вибудуваний
Донцов	з усвідомлення високого призначення нації й на одній із євангельських ідей про ге-
(1883—1873)	роїчну особистість та обрану меншість, яка йде не за натовпом, а — попереду
Степан	Політичний діяч, ідеолог українського національного руху. 3 1929 р. — член ОУН,
Бандера	а згодом один із керівників. У 1934 р. був засуджений польським судом на смертну
(1909—1959)	кару, замінену на довічне ув'язнення. У лютому 1940 р. створює Революційний про-
	від ОУН, а в 1941 р. на II Великому зборі Проводу стає його головою
Андрій	Полковник армії УНР, військовий і політичний діяч. 12 жовтня 1938 р., після вбив-
Мельник	ства Є. Коновальця полковник А. Мельник перебирає на себе керівництво ОУН. Піс-
(1890—1964)	ля нападу Гітлера на Польщу А. Мельник відкинув німецькі пропозиції агентурної
	та військової співпраці, заявивши: «Українські визвольні змагання є власнопідметні,
	і на їхню мету.та засади не може мати жодного впливу ніякий зовнішній чинник»
В'ячеслав	Політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського
Липинський	консерватизму, ідеолог українського монархізму. Узяв участь в організації Укра-
(1882—1931)	їнської демократичної хліборобської партії (УДХП), для якої підготував програ-
	му. Ініціював та очолював консервативно-монархічні політичні організації: «Укра-
	їнський союз хліборобів-державників» (1920—1930 рр.), «Братство українських
	класократів-монархістів» (1930—1931 рр.). Протягом 1920—1925 рр. видавав збір-
	ники «Хліборобська Україна», де друкував свій історіософський трактат «Листи до
	братів-хліборобів». Обстоював необхідність формування української політичної на-
	ції, основу якої творить народ, а долю визначає аристократія, еліта, створена інтелі-
	генцією і поєднана з народом

ФАКТИ

Стислий довідник Українські землі у складі Румунії

Згідно із Сен-Жерменським мирним договором з Австрією 1919 р. до Румунії відійшла Північна Буковина. У 1920 р. Антанта визнала захоплення Румунією Бессарабії. У 1918—1928 рр. у західно­українських землях, що перебували у складі Румунії, діяв воєнний стан, в умовах якого заборонялася легальна політична діяльність і проводилася жорстка політика румунізації.

Політичні партії Західної України на території Румунії

Назва партії	Дата утворення	Лідери	Програма діяльності
Українська національ­на партія (УНП)	1927 р.	В. Залозецький	Об'єднання українських земель у Собор­ну Українську державу легальними парла­ментськими методами
Комуністична партія Буковини (КПБ)	1918 р.	С. Канюк	Приєднання західноукраїнських земель до радянської України (УСРР)
Партія українських працюючих Буковини «Визволення»	1929 р.		Приєднання західноукраїнських земель до радянської України (УСРР)
Радикальна націоналі­стична організація	середина 1930-х рр.	О. Забачин-ський	Об'єднання українських земель у Соборну Українську державу революційними мето­дами (інтегральний націоналізм)

Румунська мова була визнана державною, водночас українська мова заборонялася в офіційних уста­новах, закривалися українські школи, змінювалися на румунські назви населених пунктів. Татарбунарське повстання 1924 р., незважаючи на поразку, змусило румунську владу послабити тиск на українські землі. . .

У 1928—1938 рр. в умовах лібералізації політичного життя в Румунії утворилися українські по­літичні партії.

З 1938 р. в Румунії розпочався новий період реакції, який супроводжувався активізацією профа­шистських сил, забороною діяльності політичних партій і громадських організацій.

СЛОВНИК Поняття й терміни

Сен-Жерменський договір — один із мирних договорів, що визначив наслідки Першої світової ві­йни, укладений державами Антанти з Австрією 1919 р.

Румунізація — політика уряду Румунії в західноукраїнських землях, згідно з якою румунська мова визнавалася державною, водночас українська мова заборонялася в школах та офіційних установах.

Татарбунарське повстання — повстання селян у с. Татарбунари та гнших селах Південної Бесса­рабії проти антиукраїнської політики румунської влади в 1924 р.

ФАКТИ Стислий довідник Українські землі у складі Чехо-Словаччини

Згідно із Сен-Жерменським мирним договором з Австрією 1919 р. і Тріанонським договором з Угор­щиною 1920 р. до Чехо-Словаччини відійшла Закарпатська Україна. У західноукраїнських землях, що перебували у складі Чехо-Словаччини, власні політичні партії були відсутні, однак існували суспільно-політичні течії національного руху: русофільство, русинство, українофільство й комуністична течія.

Політичні течії українського національного руху на території Чехо-Словаччини

Русофільська	Русинська	українофільська	Комуністична
Вважали карпатоукраїн-	Вважали карпато-	Відстоювали ідею єд-	Відстоювали ідею єд-
щв частиною російсько-	украшщв окремим	ності українців по оби-	ності українців по оби-
го народу и відстоювали	слов'янським народом	два боки Карпат і ви-	два боки Карпат
право на автономію	і виступали за автоно-	ступали за воз'єднання	і виступали за приєд-
краю у складі Чехо-	мію, а в перспективі —	усіх українських земель	нання краю до радян-
Словаччини	за незалежність краю	у Соборну Україну	ської України (УСРР)

Після Мюнхенської угоди 1938 р. парламент Чехо-Словаччини надав Закарпаттю автономію. У січні 1939 р. виникло Українське національне об'єднання (УНО) на чолі з А. Волошинам, пе перемогло на виборах до Сейму Карпатської України.

15 березня 1939 р. Сейм проголосив незалежність Карпатської України, президентом якої було об­рано

А. Волошина. Військова організація Карпатська Січ була проголошена армією нової держави.

Однак державотворчий процес був згорнутий через агресію Угорщини. Протягом 15—18 березня 1939 р. Карпатська Україна була окупована угорськими військами й припинила своє існування.

СЛОВНИК Поняття й терміни

Тріанонський договір — один із мирних договорів, що визначив наслідки Першої світової війни, укладений державами Антанти з Угорщиною 1920 р.

Русини — самоназва етнічної групи східнослов'янського населення Карпат, яке проживає на тери­торії Закарпатської області України, Східної Словаччини, Угорщини.

Русофіли — ті, хто прихильно ставиться до росіян.

Карпатська Україна — незалежна українська держава на чолі з президентом А. Волошиним, що існувала на території Закарпаття в березні 1939 р.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Робота з історичним джерелом