Методи глинолікування

Під глинолікуванням (bolusotherapia — болюсотерапія) ми розуміємо застосування особливого сорту глини з лікувальною метою.

В основі терапевтичного ефекту глинолікування лежать нейрогуморальні механізми. Вплив на нейрорецепторні апарати, головним чином шкіри, обумовлює опосередковану — через ряд ланок нервової системи та її вищі регуляторні механізми — лікувальну, стимулюючу й трофічну дію на патологічний процес.

Зовнішнє застосування глини

При способі глиняних аплікацій (загальних, поясних, на одну кінцівку або іншу ділянку тіла) накладання нагрітої глини (товщина шару — 4–5 см) з наступним укутуванням та ін. проводиться за методом грязьових аплікацій. Також застосовуються глиняні аплікації за рефлекторно-сегментарним методом А.Е. Щербака, при якому глина накладається на ділянки певних шкірних зон. Температура глини при загальних аплікаціях — 39–40 °С, поясних (половинних) — 39–42 °С, місцевих — 40–46 °С, іноді 48 °С. Тривалість процедури — 15–25 хвилин, рідше 30 хвилин. Тривалість курсу глинолікування — у середньому місяць, протягом якого хворий одержує від 12–15 до 20 процедур, що призначаються через день або 2–3 дні поспіль із подальшим днем відпочинку. При наявності показань курс глинолікування можна повторити через 5–6 місяців. У механізмі дії нагрітої глини мають значення її фізичні якості: задовільна теплоємність, низька теплопровідність і досить висока теплоутримуюча здатність. Завдяки цим властивостям глина є одним з активних натуральних теплових подразників організму.

Глиняна ванна — це ванна з водою, у яку доданий розчин глини блакитного або білого кольору маслянистої консистенції.

Способи приготування глиняних ванн

Загальні ванни. Ванну ємністю 300 л заливають водою температурою 35–36 °С, розчиняють у ній 0,25 кг дрібних шматочків глини й старанно розмішують. Тривалість процедури — 15–20 хвилин, курс лікування — 4–8 процедур.

Місцеві ванни. Їх готують за типом 4-камер­них ванн із додаванням розчину глини: на 80 л води — 0,1 кг глини. Тривалість процедури — від 15 до 30 хвилин. Усього проводиться 10–15 процедур через день або два дні поспіль із перервою в один день.

У Німеччині проводяться лікувальні напівванни з глини за Фельке. У розведену водопровідною водою до сметаноподібної консистенції глиняну ванну з температурою приблизно на 10 °С нижчою від температури тіла (25– 27 °С), хворий сідає так, щоб рівень глини досягав до нижнього краю ребер; верхня частина тіла залишається відкритою. Тривалість процедури — 15–45 хвилин. Незважаючи на порівняно низьку температуру ванни, хворий уже через декілька хвилин починає відчувати приємне тепло, оскільки близькі до шкіри шари глини швидко нагріваються від тіла і створюють стан «щадної гіперемії». У перші 4 хвилини приймання процедури частота пульсу підвищується (у середньому з 78 до 112 ударів на хвилину), а потім, після процедури, повертається до вихідного рівня.

Порожнинне глинолікування полягає у введенні глиняних тампонів у піхву або пряму кишку при лікуванні захворювань органів малого тазу. Глина для тампонів старанно обробляється, її протирають через густе металеве сито. Піхвовий глиняний тампон (температура 46–48 °С) частіше за все вводять за допомогою гумової трубки довжиною 30 см і залишають на 30–40 хвилин (іноді довше), після чого глину з піхви видаляють енергійним зрошенням водою (температура 40–42 °С) на гінекологічному кріслі. Процедури проводять через день, курс лікування — 10–15 процедур. Ректальний тампон повільно вводять у пряму кишку за допомогою ректального шприца. Уведена в кишку глина залишається до наступу акту дефекації. Температура глини 38–46 °С, процедури проводять через день, курс лікування — 10–15 процедур. Запропонований уніфікований шприц із наконечниками різного діаметра, придатний для уведення як піхвових, так і ректальних тампонів. Порожнинне глинолікування сполучують з місцевими аплікаціями на «трусикову зону».

Існують методики лікування глиняними аплікаціями контрастної температури. Так, при вібраційній хворобі накладають глину температурою 46–50 °С на ділянку кисті у вигляді «короткої рукавички» і температурою 26– 28 °С — на комірну зону. Процедури тривалістю 15–20 хвилин призначають через день, курс лікування — 10–12 процедур. Значно рідше (в основному при гінекологічних захворюваннях в підгострій стадії) використовують глиняні аплікації більш низьких температур — до 4 °С.

Для ослаблених хворих слід обмежуватися застосуванням глини температурою 38–44 °С, а тривалість аплікації скоротити до 20 хвилин. Після закінчення процедури необхідно обтерти шкіру теплим вологим рушником. Після великих аплікацій можна прийняти теплий душ. Бажано після цього 20–30 хвилин відпочити, зробити сухе укутування.

Фізіотерапевтичні процедури у вигляді глиняних аплікацій, глиняної ванни чинять дію, яка, імовірно, пов’язана з ауторитмічною діяльністю клітини й засвоєнням нею нового ритму. Нав’язаний ритм за допомогою природного теплоносія (глини) сприяє захищенню клітини (ділянки тканини) від впливу центральної нервової системи, що забезпечує відносний спокій тканини, припиняючи реакції адаптації.

Під час лікувальних кризів глинолікування не переривається, ці кризи є сигналом очищення організму від отруйних речовин. Глина прискорює відновлення сил після хвороби. Розпочаті процедури слід доводити до кінця, навіть якщо виникнуть нетривалі лікувальні ускладнення. Глину треба використовувати доти, доки не настане полегшення. Це відчуття підказує, що катіонний обмін в організмі закінчений, тобто відбувається оздоровлення.

Терапевтична активність глинолікування ще більше підвищується при комплексній терапії, що полягає в послідовному або паралельному застосуванні електро-, світло- і гідропроцедур, лікувальної фізкультури, а також при одночасному застосуванні глино-іонофорезу і діатермоглинолікування.

Глинолікування можна поєднувати з купанням, плодо-, соколікуванням, рефлексотерапіею, із дієтотерапією (уживати овочеві бульйони, відвари лікарських рослин), масажем і обливанням водою (18–22 °С), із сонячними та морськими ваннами, із процедурами, що активізують кровообіг.