Т.Г. Шевченко «Мені однаково» ( відеозапис)

ІІ УЧИТЕЛЬ: Ви звернули увагу, хто читав цей вірш?

Поезію Шевченка читав Народний артист України Святослав Максимчук.

- До чого нас закликав Шевченко?

Прикріплюємо шматочоккарти( пазл Небайдужість)

І УЧИТЕЛЬ: Сподіваємося, що ви ніколи не будете байдужими до долі Батьківщини. Та і як можна бути байдужим , коли наша земля така красива, велика і багата.А багата вона не тільки на золоті ниви, високі гори і повноводі ріки, а ще й на добрих, сердечних, гостинних людей. Україна - багатонаціональна. Крім нас, українців, тут живуть представники понад 100 різних національностей : росіяни, євреї, молдавани, кримські татари.

Прослухайте вірш « Два языка, дві мови» українського поета Анатолія Матвійчука зробіть для себе певні висновки.

Учні:

Я – киевлянин, « я – киянин»,

Я – горожанин, «я – міський»,

«Львів'янинвін», а он -крымчанин!

А я такой, «а я такий».

Я не делю друзей « і друзів»,

Но не люблю «брехню» и ложь

Не подчиняюсь ,«не корюся»,

«Чужого не чіпай», - не трожь!

Люблю Отчизну – «Батьківщину»

«Тут все моє», здесь, все мое…

«Іякщо треба, то загину»

Или погибну за нее.

Пойми же друг мой , право слово,

« ЇйБогу зрозумій мене»

Два языка, «двірізнімови,

А сердце – «серцелишодне».

ІІ УЧИТЕЛЬ:

• Чим незвичайнийцей вірш? ( поєднання української та російської мов)

• Яка його основна думка?

• Та незважаючи на те, що в Україні живуть різні люди, ми повинні розуміти, що нас об'єднує держава , історію якої ми творимо разом. Можна зробити висновок, що люди повинні поважати один одного, бути толерантними до мови, культури, звичаїв інших.

Прикріплюємо шматочок карти ( пазл Толерантність)

І УЧИТЕЛЬ:А зараз ми послухаємо вірш « Примиріться , сини!» сучасного поета і виконавця Івана Поповича. Слова цього твору надзвичайно актуальні, бо відповідають нинішній ситуації в нашому суспільстві.

Учень1: Свою волю віки українці шукали

Нас ділили завжди, як рабів, зневажали

Під чужими не раз и були прапорами

З болем в серці несли ми любов до держави

Учень2: Чути стогін в степах, на козацьких могилах

Чути плач Роксолан у далеких чужинах.

Кличе голос віків: «Бережіть нашу волю!

Пам'ятаймо, брати, про козацькую долю.»

Учень3: Ми - єдина сім'я, ми - велика родина

Доля - в наших руках, в нас одна Україна

Любі сестри й брати, поберімось за руки!

Хай калина цвіте для дітей і онуків

Учень4: Примиріться, сини, Україна вас просить

Примиріться, сини, примирітеся дочки!

Примиріться, сини, Україна страждає!

Примиріться, сини, рідна мати благає!

( Коментарі учнів)

ІІУЧИТЕЛЬ:Так, наша держава не раз переживала трагічні сторінки. Будемо вірити, що всі конфлікти і негаразди ми вирішимо. Що ж намнеобхідне для цього?

(майже складена карта)

І УЧИТЕЛЬ:Діти, подивіться на дошку. Що ви бачите? / карта України/

Так, справді, але тут не вистачає ще однієї частинки. Маємо гордість, злагоду, вірність, чуйність, повагу, єдність . Чого ж нам бракує, найголовнішого, того, що має бути в серці кожного? / любові /

Прикріплюємо шматочок карти ( пазл Любов)

А чому ми повинні любити нашу Батьківщину? / Батьківщина –як мати одна/

Учні ( в особах):

« Лебеді материнства»

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,

Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

ІІ УЧИТЕЛЬ : Друзі, запам'ятайте останні слова цього вірша як заповіт на все своє життя. Батьківщини і матері не вибирають!

А зараз давайте усі разом скажемо слова любові рідній Україні безсмертними рядками поезії В.Сосюри.

Твір « Любіть Україну»( читання ланцюжком)

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Без неї — ніщо ми, як порох і дим,

розвіяний в полі вітрами...

Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі...

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячій усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі...

Як та купина, що горить — не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину...

Не можна любити народів Других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну...

Любіть у труді, у коханні, у бою,

як пісню, що лине зорею...

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

Звучить аудіо запис пісні «Боже,Україну збережи»

( діти уквітчують карту України маками, волошками…)