- •1.1. Теоретичні відомості Структура програми
- •Приклад 1.1. Програма виводу на екран привітання «Hello, world!».
- •Приклад 1.2. Програма вводу з клавіатури та виводу на екран цілого числа
- •Засоби введення/виведення
- •Етапи створення виконуваного коду програми
- •Типи даних
- •Оголошення змінних
- •Області видимості змінних
- •Час життя об'єкта даних
- •Правило одного визначення
- •Умовний оператор
- •If (умовний вираз) оператор1;
- •If (умовний вираз) оператор1;
- •Додатковий теоретичний матеріал Системи числення та перетворення із однієї системи числення в іншу
- •1.3. Порядок виконання роботи
- •1.4. Варіанти завдань
- •1.5. Завдання до додаткового теоретичного матеріалу
- •1.6. Контрольні запитання
Правило одного визначення
У мові С++ для кожного об’єкта (змінної, функції та ін.) повинно бути рівно одне визначення. Оголошень може бути декілька, але всі вони повинні бути погоджені за типом.
Умовний оператор
Умовний оператор відноситься до категорії операторів керування та забезпечує виконання або невиконання деякого оператора або групи операторів в залежності від заданої умови. Оператор if є одним з самих популярних засобів, які змінюють звичайний порядок виконання операторів програми. Він використовується в одній з наступних форм:
If (умовний вираз) оператор1;
If (умовний вираз) оператор1;
else оператор2;
Якщо значення умовного виразу істинне (не нуль), то виконується onepamop1; якщо — хибне (рівне нулю), то onepamop1 пропускається, а виконується onepamop2, що стоїть після ключового слова else. Іноді після перевірки умови необхідно виконати цілу групу операторів. Тоді ту частину програми, яку треба виконати після if, можна вказати у фігурних дужках {}.
Приклад. Знайти мінімум з двох чисел x та y.
…
if(x<y) min=x;
else min=y;
cout<<"min="<<min;
…
Приклад. Перевірка коректності вводу змінної, яка повинна знаходитися у діапазоні від 1 до 31.
…
cin>>den;
if(den<l||den>31) соut<<"Помилка вхідних даних";
…
Приклад. Пошук максимуму з трьох чисел a, b, с.
…
if(a>b&&a>c) max=a;
else if(b>c) max=b;
else max=c;
cout<<"max="<<max;
…
Додатковий теоретичний матеріал Системи числення та перетворення із однієї системи числення в іншу
У двійковій системі числення користуються лише двома цифрами: 0 і 1. У вісімковій - цифрами від 0 до 7, а в шістнадцятковій - цифрами від 0 до 9 і літерами від 'A' до 'F', які відповідають десятковим числам від 10 до 15.
Для переведення з десяткової системи числення у двійкову (вісімкову, шістнадцяткову, …) користуються діленням у стовпчик. При діленні числа n на 2 під числом n записуємо остачу від ділення n на 2, під двійкою – частку. Процес ділення закінчується, коли частка стане рівною 1. Далі слід записати останню частка (одиницю) і всі остачі від ділення у зворотному порядку. Наприклад, знайдемо двійкове представлення числа 20:
20 |
2 |
|
|
|
0 |
10 |
2 |
|
|
|
0 |
5 |
2 |
|
|
|
1 |
2 |
2 |
|
|
|
0 |
1 |
Записавши остачі у зворотному порядку, отримаємо: 2010 = 101002.
Знайдемо шістнадцяткове представлення числа 511:
511 |
16 |
|
15 = F |
31 |
16 |
|
15 = F |
1 |
З таблиці отримаємо: 51110 = 1FF16.
Якщо
b –
основа системи числення, то числу n,
що має в ній запис
,
у десятковій системі відповідає число
n = an * bn + an-1 * bn-1 + … + a1 * b + a0
Приклади переведення чисел з різних систем числення в десяткову:
1. 1111 із двійкової: 11112 = 1 * 23 + 1 * 22 + 1 * 21 + 1 = 1510
2.16 з вісімкової: 168 = 1 * 81 + 6 = 1410
3. FF із шістнадцяткової: FF16 = 15 * 161 + 15 = 25510
