- •Вступне слово вчителя:
- •Відгадування загадки.
- •1. Розповідь учителя.
- •2. Читання дітьми віршів.
- •3. Розповідь легенди про виникнення слова «Україна».
- •V. Осмислення й узагальнення знань.
- •1. Бесіда з елементами розповіді:
- •4. Робота над прислів'ями.
- •5. Гра «Продовжити вірш».
- •6. Читання вчителем оповідання б.І.Антоновича «Що це є Батьківщина?».
- •7. Робота з малюнками.
- •2. Робота із зошитом ( с. 3, завд.1).
- •3. Слухання й обговорення вірша с. Пушика «Грудка України».
- •4. Бесіда за змістом вірша.
- •5. Слово вчителя про мову.
- •6. Читання дітьми віршів про мову.
- •2. Шануймо рідну мову!
- •Vі. Закріплення вивченого матеріалу.
- •1. Конкурс на краще виконану українську пісню.
- •2. Гра « Сплітаємо віночок».
- •Vіі. Підсумок уроку.
4. Робота над прислів'ями.
- Як ви, діти, розумієте слідуючі прислів’я?
Квітни, рідна сторона, ніби квітка весняна.
Чужая країна - не веселая година.
Рідна земля і в жмені мила.
Щаслива наша Батьківщина на щедрих нивах України.
Кожному птаху своє гніздо миле.
Де рідний край, там і рай.
5. Гра «Продовжити вірш».
Як риба без … (води),
Як обід без … (хліба),
Як дитина без … (матері),
Як літо без … (сонця),
Як зима без … (снігу),
Як дерево без … (плоду),
Як соловей без … (пісні),
Так людина без … (Батьківщини).
6. Читання вчителем оповідання б.І.Антоновича «Що це є Батьківщина?».
- Що це є Батьківщина? – раз питалась Оля, а батько радо відповів на це
дитині:
- Знай, Батьківщина –
це ріка, що серед поля, поза селом, ген, попід лісом, тихо плине,
це в саді нашому дерева, зілля, квіти,
це на ланах пшениця золотокоса,
це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер,
це на левадах скошена трава в покосах,
це наші всі пісні і молитви щоденні,
це рідна мова - скарб, якого ти не згубиш,
це небо, синє вдень, а серед ночі темне,
це, моя Олю, все, що ти так любиш.
7. Робота з малюнками.
- Діти, а які картини рідної природи вам допомогли уявити це оповідання?
1) Ось перед вами зображений дубовий гай [ дод.1], а ще на Україні говорять
«діброва».Уявіть, що ви стоїте серед цих велетнів. Що ви можете почути?
побачити?
Дуб - це дуже поширене дерево на Україні. Його висота до 50 м.
- Плоди як називаються? (Жолуді).
- А хто їх любить їсти? (Лісові звірі).
Деревина у дуба тверда, важка, не швидко гниє, тому з дуба будують бу-
динки, виготовляють меблі. Є на Україні такий звичай: якщо в сім’ї наро-
дився хлопчик, то батько повинен посадити …
- Як ви гадаєте, яке дерево? Чому?
(Щоб хлопчик ріс міцним, сильним, не боявся труднощів).
А ось перед вами «Березовий гай» [дод.2].
На кого схожі берізки? (На наречених). Чому? (Білокорі).
Уявіть себе в цьому гаю. Яких би ви грибів назбирали? (Підберезників [дод.3]).
А квітів яких? (Пролісків, сон-трави, конвалію, мати-й-мачуху [дод.4]).
ІV. Фізкультхвилинка-переплутанка.
Зайчик прудко так літає (стрибає).
Пташка весело стрибає (літає).
Ведмідь швидко пробіжить (Лис).
Лис в той час в барлозі спить (Ведмідь).
V. Осмислення й узагальнення знань.
1. Бесіда з елементами розповіді:
- Діти, а чим відрізняється одна країна від іншої?
- У кожній країні, у кожнім краю живуть добрі, працьовиті люди. Часто вони тяжко працюють, обробляючи землю, працюючи в шахтах, будуючи будинки ...
Але в кожнім краю знають і поважають символи української землі.
- А які символи України відомі вам?
- Коли говорять про державну символіку, то мають на увазі передусім герб,
прапор і гімн.
Герб - це знак роду, міста,держави. У перекладі з нім. мови «герб» означає
«спадщина». Герби зображуються на знаменах, медалях, монетах, пе-
чатках. Він зустрічається ще з часів Київської Русі. Україна має Дер-
жавний Герб України - золотий Тризуб на синьому тлі.
Зверніть увагу, діти, на те, що слово «тризуб» містить слово
«три». Це число завжди вважалося магічним. У казках розповідається
про трьох богатирів, про три бажання та три завдання, які виконує ге-
рой, про три дороги … Герб символізує Мудрість, Знання, Любов. Або
єдність трьох стихій: землі, повітря і води. Також наш Герб - це
воля, слава й сила.
Прапор - це полотнище певного кольору і форми із емблемами та іншими при-
красами. Українські національні кольори - синій і жовтий. Їх сим-
волічне значення прекрасне. Це - знаки води і світла. Вони прові-
щають щедрість Божу, велич,шану, добробут, кличуть до слави, чес-
ті, вірності, миру і злагоди.
Здавен українська земля була краєм хліборобським. Синє
небо над золотою нивою - ось який прекрасний зміст вкладає нині у
національні кольори кожен українець-патріот.
З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хва-
лебні пісні, які з часом стали називатися гімнами.
Гімн - це урочиста пісня, символ нашої держави, яку більше 100 років тому
написали поет Павло Чубинський та композитор Михайло Вербицький.
Називається він « Ще не вмерла України».
Вперше з нотами ця пісня була надрукована у 1885 році. Проте її
виконання довгий час заборонялось і переслідувалось. І тільки в неза-
лежній Україні ця пісня стала державним гімном.
- Де ми можемо почути Державний Гімн?
(Спортивні змагання, урочисті події, початок дня на радіо о 6.00).
- Державний Гімн прийнято слухати стоячи ( звучить фонограма).
- А які ще символи України, діти, ви знаєте?
(Мальви, калина, верба, тополя, барвінок, рута, чорнобривці).
- Кожний народ має свої улюблені рослини-символи: для канадців це клен, для росіян - це берізка, а для нас, українців, - верба і калина.
« Без верби і калини нема України», - говорить народна мудрість.
Українці здавна шанують вербу [дод.5]. Де тільки не використовували її у
господарстві! Із вербових колод майстри видовбували посуд, ночви, мірки, чов-
ни. Плели різноманітні каркасні переплетення, споруджували кошари, кошелі, клітки, кошики, робили огорожі-тини. Весною рубали молоді вербові паростки
і заливали їх водою. Через два-три тижні цей настій можна було вживати як ці-
лющий напій.
Широко використовується верба і у весняних обрядах. Шостий тиждень
Великого посту називають Вербним. На Вербному тижні у церквах освячують
вербові гілочки. Освячену вербу тримають на покуті за образами. Дерево, у яко-
му буяють весняні соки, символізує силу, здоров'я і вроду людини. В народі ка-
жуть: « Де срібліє вербиця - там чиста водиця».
Наймилішим для серця українця є кущ калини [дод.6]. По всіх куточ-
ках нашої країни цвітуть калинові кущі. Садять їх біля колодязів, щоб вода була
здоровою і смачною, попід вікнами будівель. На початку зими її червоні грона
звеселяють людські серця, прикрашають зимові садки. А навесні калина чарує
своїм чудовим квітінням. Квітне і плодоносить вона в луках і садочках, виграє
калинове диво зелено-біло-червоними барвами у прислів'ях, піснях, легендах,
казках.
Старі люди розповідають, що колись напали на українське село вороги.
Дівчина-красуня, яку схопили бусурмани, вирвалася і почала тікати.Але раптом
розірвалося її червоне намисто, і розсипалися по землі яскраві намистинки, а з
них через деякий час і повиростали калинові кущі. Зроду-віку калина була сим-
волом дівочої краси, кохання, вірності.
