4. Робота над прислів'ями.

- Як ви, діти, розумієте слідуючі прислів’я?

• Квітни, рідна сторона, ніби квітка весняна.

• Чужая країна - не веселая година.

• Рідна земля і в жмені мила.

• Щаслива наша Батьківщина на щедрих нивах України.

• Кожному птаху своє гніздо миле.

• Де рідний край, там і рай.

5. Гра «Продовжити вірш».

Як риба без … (води),

Як обід без … (хліба),

Як дитина без … (матері),

Як літо без … (сонця),

Як зима без … (снігу),

Як дерево без … (плоду),

Як соловей без … (пісні),

Так людина без … (Батьківщини).

6. Читання вчителем оповідання б.І.Антоновича «Що це є Батьківщина?».

- Що це є Батьківщина? – раз питалась Оля, а батько радо відповів на це

дитині:

- Знай, Батьківщина –

це ріка, що серед поля, поза селом, ген, попід лісом, тихо плине,

це в саді нашому дерева, зілля, квіти,

це на ланах пшениця золотокоса,

це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер,

це на левадах скошена трава в покосах,

це наші всі пісні і молитви щоденні,

це рідна мова - скарб, якого ти не згубиш,

це небо, синє вдень, а серед ночі темне,

це, моя Олю, все, що ти так любиш.

7. Робота з малюнками.

- Діти, а які картини рідної природи вам допомогли уявити це оповідання?

1) Ось перед вами зображений дубовий гай [ дод.1], а ще на Україні говорять

«діброва».Уявіть, що ви стоїте серед цих велетнів. Що ви можете почути?

побачити?

Дуб - це дуже поширене дерево на Україні. Його висота до 50 м.

- Плоди як називаються? (Жолуді).

- А хто їх любить їсти? (Лісові звірі).

Деревина у дуба тверда, важка, не швидко гниє, тому з дуба будують бу-

динки, виготовляють меблі. Є на Україні такий звичай: якщо в сім’ї наро-

дився хлопчик, то батько повинен посадити …

- Як ви гадаєте, яке дерево? Чому?

(Щоб хлопчик ріс міцним, сильним, не боявся труднощів).

2. А ось перед вами «Березовий гай» [дод.2].

• На кого схожі берізки? (На наречених). Чому? (Білокорі).

• Уявіть себе в цьому гаю. Яких би ви грибів назбирали? (Підберезників [дод.3]).

• А квітів яких? (Пролісків, сон-трави, конвалію, мати-й-мачуху [дод.4]).

ІV. Фізкультхвилинка-переплутанка.

Зайчик прудко так літає (стрибає).

Пташка весело стрибає (літає).

Ведмідь швидко пробіжить (Лис).

Лис в той час в барлозі спить (Ведмідь).

V. Осмислення й узагальнення знань.

1. Бесіда з елементами розповіді:

- Діти, а чим відрізняється одна країна від іншої?

- У кожній країні, у кожнім краю живуть добрі, працьовиті люди. Часто вони тяжко працюють, обробляючи землю, працюючи в шахтах, будуючи будинки ...

Але в кожнім краю знають і поважають символи української землі.

- А які символи України відомі вам?

- Коли говорять про державну символіку, то мають на увазі передусім герб,

прапор і гімн.

Герб - це знак роду, міста,держави. У перекладі з нім. мови «герб» означає

«спадщина». Герби зображуються на знаменах, медалях, монетах, пе-

чатках. Він зустрічається ще з часів Київської Русі. Україна має Дер-

жавний Герб України - золотий Тризуб на синьому тлі.

Зверніть увагу, діти, на те, що слово «тризуб» містить слово

«три». Це число завжди вважалося магічним. У казках розповідається

про трьох богатирів, про три бажання та три завдання, які виконує ге-

рой, про три дороги … Герб символізує Мудрість, Знання, Любов. Або

єдність трьох стихій: землі, повітря і води. Також наш Герб - це

воля, слава й сила.

Прапор - це полотнище певного кольору і форми із емблемами та іншими при-

красами. Українські національні кольори - синій і жовтий. Їх сим-

волічне значення прекрасне. Це - знаки води і світла. Вони прові-

щають щедрість Божу, велич,шану, добробут, кличуть до слави, чес-

ті, вірності, миру і злагоди.

Здавен українська земля була краєм хліборобським. Синє

небо над золотою нивою - ось який прекрасний зміст вкладає нині у

національні кольори кожен українець-патріот.

З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хва-

лебні пісні, які з часом стали називатися гімнами.

Гімн - це урочиста пісня, символ нашої держави, яку більше 100 років тому

написали поет Павло Чубинський та композитор Михайло Вербицький.

Називається він « Ще не вмерла України».

Вперше з нотами ця пісня була надрукована у 1885 році. Проте її

виконання довгий час заборонялось і переслідувалось. І тільки в неза-

лежній Україні ця пісня стала державним гімном.

- Де ми можемо почути Державний Гімн?

(Спортивні змагання, урочисті події, початок дня на радіо о 6.00).

- Державний Гімн прийнято слухати стоячи ( звучить фонограма).

- А які ще символи України, діти, ви знаєте?

(Мальви, калина, верба, тополя, барвінок, рута, чорнобривці).

- Кожний народ має свої улюблені рослини-символи: для канадців це клен, для росіян - це берізка, а для нас, українців, - верба і калина.

« Без верби і калини нема України», - говорить народна мудрість.

Українці здавна шанують вербу [дод.5]. Де тільки не використовували її у

господарстві! Із вербових колод майстри видовбували посуд, ночви, мірки, чов-

ни. Плели різноманітні каркасні переплетення, споруджували кошари, кошелі, клітки, кошики, робили огорожі-тини. Весною рубали молоді вербові паростки

і заливали їх водою. Через два-три тижні цей настій можна було вживати як ці-

лющий напій.

Широко використовується верба і у весняних обрядах. Шостий тиждень

Великого посту називають Вербним. На Вербному тижні у церквах освячують

вербові гілочки. Освячену вербу тримають на покуті за образами. Дерево, у яко-

му буяють весняні соки, символізує силу, здоров'я і вроду людини. В народі ка-

жуть: « Де срібліє вербиця - там чиста водиця».

Наймилішим для серця українця є кущ калини [дод.6]. По всіх куточ-

ках нашої країни цвітуть калинові кущі. Садять їх біля колодязів, щоб вода була

здоровою і смачною, попід вікнами будівель. На початку зими її червоні грона

звеселяють людські серця, прикрашають зимові садки. А навесні калина чарує

своїм чудовим квітінням. Квітне і плодоносить вона в луках і садочках, виграє

калинове диво зелено-біло-червоними барвами у прислів'ях, піснях, легендах,

казках.

Старі люди розповідають, що колись напали на українське село вороги.

Дівчина-красуня, яку схопили бусурмани, вирвалася і почала тікати.Але раптом

розірвалося її червоне намисто, і розсипалися по землі яскраві намистинки, а з

них через деякий час і повиростали калинові кущі. Зроду-віку калина була сим-

волом дівочої краси, кохання, вірності.