4. Базові знання, вміння, навички, що необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
Міждисциплінарна інтеграція: 1. Базисні знання, які необхідні для вивчення теми: загальноосвітня підготовка з історії України (XІX cт. до тепер) 2. Інтеграція (тема інтегрується із темою предмету “Українська та зарубіжна культура” №5“Культура Нового та Новітнього часу”,темою предмету “Історія України” №7 “Україна в складі Російської імперії.”	Описувати, визначати, порівняти історичні періоди епохи Новітнього часу.

5. Поради студенту.

1. Зміст теми:

Тези змісту теми.

Нові технології функціональної діагностики і лікування захворювань ( ендоскопія і ангіокардіографія; УЗД; комп’ютерна томографія, магніторезонансна томографія, радіо-фармакологічні методи і ін.). Комп’ютерні технології в медицині. Вивчення суті патологічних процесів. Пошуки токсинів і метаболітів. Синтетичні лікарські засоби і антибіотики (ліки, харчові додатки) і ін.

Система охорони здоров’я ( державна, страхова, приватна, змішана). Нова концепція охорони здоров’я. Основні досягнення в терапії, хірургії, педіатрії, стоматології, мікробіології, імунології, епідеміології, гігієні. Медицина ХХ ст Характерні риси розвитку медицини в в ХХ столітті. Диференціація і інтеграція наук в хх столітті. Війни і їх значення для розвитку медицини. Військова медицина в ХХ столітті. Педіатрія. Фармокологія. Нові лікарські засоби і методи діагностики, лікування і профілактики захворювань. Нобелевські премії в галузі медицини, фізіології і суміжних з ними наук.

Медицина і охорона здоров’я на Україні в Новітній період. Основні етапи розвитку медицини і охорони здоров’я на Україні. Особливості соціально-політична історії медицини на Україні. Ідеологізація науки і медицини.

Медична освіта. Створення Жіночих вищих медичних курсів. Організація науково-медичних закладів, бактеріологічних інститутів. Наукові видання – „Харківський медичний журнал”, „Російський журнал шкірних і венеричних хвороб” (Харків). Медична секція Українського Наукового Товариства в Києві. Лікарська комісія Наукового товариства ім. Т. Шевченка ( 1898 р.). Створення української амбулаторії „Народна лічниця” (1903 р.). Українське лікарське товариство (1910 р.), видання „Лікарського збірника” (1898-1901 рр.). Українські медичні часописи „Життя і знання” (Полтава, 1913 р.), „Здоровлє” (Львів, 1914 р.), „Вісник Міністерства народного здоров’я та опікування” ( 1918-1920 рр.), „Вісник Української академії наук”

Принципи і методи організації державної системи охорони здоров'я в СРСР. Розвиток медицини, фармації й здобутки системи охорони здоров'я України за радянський період (1917-1991). Роль регіональних навчальних і науково – дослідних медичних закладів в розвитку медицини регіону й України.(Наприклад, роль Буковинського державного медичного університету в розвитку медицини й медичної справи на Буковині та в Україні). Стан і перспективи розвитку медицини й медичного забезпечення в незалежній Україні.

„Українське відродження”. Українська національна ідея і розвиток науки та медицини. Постановка завдання „утворити українську національну медицину як науку і як практичну галузь наукового знання” ( О.Корчак-Чепурківський). Створення 3.05.1918 р. урядом Української Держави Міністерства народного здоров’я та опікування ( В.Любинський, О.Корчак-Чепурківський). Вихід медичного часопису „Українські медичні вісті”, проведення Всеукраїнського лікарського з’їзду, утворення Всеукраїнської спілки лікарів. Створення медичного факультету українського державного університету, перші його професори ( О.Корчак-Чепурківський, Є. Черняхівський, О.Черняхівський, М. Вовкобой, М. Нещадименко). Українізація, її значення для розвитку національної науки та медицини. Початок викладання медичних дисциплін українською мовою. Видання медичних словників (М.Галин, О.Черняхівський, Є.Черняхівський). Наукова та видавнича діяльність Інституту наукової мови ВУАН. Розвиток наукових і науково-медичних закладів. Формування українських медичних наукових шкіл. Важкі умови діяльності в період голоду 1922 р. та голодомору 1932-1933 р.

Створення у Львові Українського (таємного) університету з медичним факультетом (1921–1925 рр.), діяльність М.Панчишина. Організація в Чехо-Словаччині Спілки українських лікарів (1922 р.), заснування часопису „Український медичний вісник” (1923–1925 рр.), видання у Празі низки підручників для України.

Репресії тоталітарного режиму проти української національної медицини.

Деукраїнізація. Припинення українізації (1933 р.) та адміністративне усунення української мови з наукових, навчальних і лікувально-профілактичних закладів УСРР. Засудження праць з української медичної термінології як шкідницьких і ворожих, заслання в концтабори працівників Інституту наукової мови ВУАН. розпуск Медичної секції. Розстріли українських вчених-медиків у 1937 р. Демографічні наслідки голодомору та репресій.

Розвиток української радянської медицини. складний і суперечливий характер, об’єктивна оцінка досягнень. Психопатологія і політика.

Основні принципи державної системи охорони здоров’я. Досягнення охорони здоров’я України за роки радянської влади в розвитку медичної мережі, в підготовці медичних кадрів, в боротьбі з інфекційними захворюваннями. Медицина України в роки Великої Вітчизняної війни та відбудови народного господарства. Внесок вчених України в розвиток медичної науки (Яновський Ф.Г., Стражеско М.Д., Василенко В.Х., Амосов Н.М., та інші). Різке відставання в показниках здоров’я населення України від показників інших країн. Медицина та охорона здоров’я в період відродження України.

Медицина в незалежній Україні. Основні напрямки і здобутки розвитку експериментальної, клінічної, профілактичної медицини і організації охорони здоров’я на Україні в ХХ ст. Головні тенденції розвитку основних клінічних дисциплін: хірургії, терапії, акушерства і гінекології, педіатрії, неврології, психіатрії, геронтології. Успіхи мікробіологів, епідеміологів, вірусологів, гігієністів. Розвиток кріомедицини, космічної медицини. Удосконалення медичної освіти. Досягнення наукових шкіл П.Костюка, М. Амосова, Л. Малої та ін. Всесвітнє визнання досягнень таких наукових центрів, як Інститут клінічної та експериментальної хірургії, Інститут серцевосудинної хірургії, Одеський інститут очних хвороб і тканинної терапії, Інститут геронтології. Медицина і наслідки Чорнобильської катастрофи. Створення Академії медичних наук (О. Возіанов).

Заснування Всеукраїнського лікарського товариства (Л.Пиріг). Проблеми біоетики та християнської етики в медицині. Перший національний конгрес з біоетики, ( вересень, 2001 р.). Конференція „Медицина і українська культура” (1993 р.). Шляхи реформування медицини, нове законодавство: ”Основи законодавства України про охорону здоров’я” (1992 р.), „Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення України” (1994 р.). Основні шляхи реформування громадської медицини в ринкових умовах. розвиток фармації.

Міжнародний Червоний Хрест. Історія створення. Міжнародний комітет допомоги пораненим(1863 р.). Женевська конвенція (1864 р.). Створення міжнародного комітету Червоного Хреста (1876 р.). Основні напрямки діяльності. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). Історія створення (7 квітня 1948 р.) і основні напрямки діяльності. Міжнародні програми ВООЗ. Інформаційно-статистична діяльність.

Міжнародні гуманітарні рухи („ Лікарі світу проти насильства і тероризму”, 2003 р.).

Криза доктрини „соціальної інженерії” і „соціальної технології”.

Антропогенетика і політика. Євгеніка. Євгенічний рух в європейські історії. Євгенічні законодавчі акти ( Інститут расової біології, 1922), їх антигуманний характер. „Расова гігієна” в Німеччині. „Закон про примусову стерилізацію” (1933). Євгенічний рух на Україні.

Генетика людини, генетична інженерія і екологічна етика. Мораторій на проведення генно-інженерних експериментів. Асиломарська наукова конференція ( лютий, 1975 р.). Основні принципи проведення генно-інженерних досліджень.

Технологія секвентування ДНК (група В. Гілберта, і А. Максам в Гарварді, група Ф. Сенджера в Кембриджі). Міжнародний проект „Геном людини” – визначення молекулярної структури людського геному. (початок -1980-ті, керівник проекту Дж. Уотсон, завершення 10 січня 2000 р., червень 2000 р. )і діяльність International Human Genome Sequencing Consortium, TIGR (The Institute of Genomic Research) і Celera. Програма „Етичні, юридичні і соціальні наслідки проекту „Геном людини” ELSI (Ethical, Legal, and Socail Issues) в рамках Проекту „Геном людини”. Міжнародна організація HUGO (Human Genom Organization).

Медицина доісторичних часів та періоду входження Буковини до складу сусід­ніх держав. Первісне суспільство населених пунктів Подніст­ро­в’я. Використан­ня ліку­валь­них рослин та приготування їх настоїв. Еле­мен­ти медицини в період входження земель Північної Буковини та Хотин­щи­ни до складу Київської Русі (IX-XII ст.) на­род­­­них лікарів “лічців”, чен­ців. Лікувальні навички на передача їх у спа­док від бать­­ків, прадідів, че­рез так звані “сімейні школи”. Епідемічні захворювання.

Методи народної медицини на Буковині (іх народних пісень та дум (М. Ревуць­кий Легенди Буковини.) Розвиток історії медицини в XII-XIV ст. (Землі Північної Буко­вини та Хотинщини входили до складу Галицького та Галицько-Волинського кня­­зівства). Про загрозу для населення Буковини в ХІХ ст. психічних зах­во­рю­вань, пелагри. Ос­тан­­ня була ви­явлена в 1888 р., описана в 1897 році доктором Клю­ченко Василем. В 1898 р. він видав монографію “Пелагра на Бу­ко­ви­ні”. В цьому році нара­хо­вувалося 152 хворих в т. ч. 54 з Чернівецького та 24 з Кіцманського повітів. В 1905 році на Бу­ко­вині було розгорнуто профілактичну акцію боротьби з пе­лаг­рою.

Розвиток народної медицини на Північній Буковині та Бессарабії період до 1900-1940 рр. Істо­рія розвитку та становлення медичної освіти, розвитку системи охоро­ни здо­ро­в’я в пе­ріод з 1944 року. Історія розвитку та становлення Чернівецького держав­но­го медич­ного інституту, Буко­вин­ської державної медичної академії, БДМУ. Наукові шко­ли та відомі вче­ні-лі­ка­рі Північної Буковини.