Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
METODIChKA_-_OBDZ_I_semestr.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Іменування файлів

Зупинимося коротко на способах іменування файлів. Всі сучасні файлові системи підтримують багаторівневе іменування файлів за рахунок підтримки в зовнішній пам'яті додаткових файлів із спеціальною структурою - каталогів. Кожен каталог містить імена каталогів і файлів, що містяться в даному каталозі. Таким чином, повне ім'я файлу складається із списку імен каталогів плюс ім'я файлу в каталозі, що безпосередньо містить даний файл. Різниця між способами іменування файлів в різних файлових системах полягає в тому, з чого починається цей ланцюжок імен.

В цьому відношенні є два крайні варіанти. У багатьох системах управління файлами потрібно, щоб кожен архів файлів (повне дерево довідників) цілком розташовувався на одному дисковому пакеті (або логічному диску, розділі фізичного дискового пакету, що представляється за допомогою засобів операційної системи як окремий диск). В цьому випадку повне ім'я файлу починається з імені дискового пристрою, на якому встановлений відповідний диск. Такий спосіб іменування використовується у файлових системах фірми DEC, дуже близько до цього знаходяться і файлові системи персональних комп'ютерів. Можна назвати цю організацію підтримкою ізольованих файлових систем.

Інший крайній варіант був реалізований у файлових системах операційної системи Multics. У файловій системі Miltics користувачі представляли всю сукупність каталогів і файлів як єдине дерево. Повне ім'я файлу починалося з імені кореневого каталога, і користувач не зобов'язаний був піклуватися про установку на дисковий пристрій яких-небудь конкретних дисків. Сама система, виконуючи пошук файлу за його іменем, запрошувала установку необхідних дисків. Таку файлову систему можна назвати повністю централізованою.

Звичайно, багато в чому централізовані файлові системи зручніше ізольованих: система управління файлами переймає на себе більше рутинної роботи. Але в таких системах виникають істотні проблеми, якщо комусь потрібно перенести піддерево файлової системи на іншу обчислювальну установку. Компромісне рішення застосоване у файлових системах ОС UNIX. На базовому рівні в цих файлових системах підтримуються ізольовані архіви файлів. Один з цих архівів оголошується кореневою файловою системою. Після запуску системи можна «змонтувати» кореневу файлову систему і ряд ізольованих файлових систем в одну загальну файлову систему. Технічно це виробляється за допомогою закладу в кореневій файловій системі спеціальних порожніх каталогів. Спеціальний системний виклик кур'єр ОС UNIX дозволяє підключити до одного з цих порожніх каталогів кореневий каталог вказаного архіву файлів. Після монтування загальної файлової системи іменування файлів виробляється так само, як якби вона із самого початку була централізованою. Якщо врахувати, що звичайне монтування файлової системи виробляється при розкручуванні системи, то користувачі ОС UNIX зазвичай і не замислюються про вихідне походження загальної файлової системи.

Захист файлів

Оскільки файлові системи є загальним сховищем файлів, що належать, взагалі кажучи, різним користувачам, системи управління файлами повинні забезпечувати авторизацію доступу до файлів. У загальному вигляді підхід полягає в тому, що по відношенню до кожного зареєстрованого користувача даної обчислювальної системи для кожного існуючого файлу вказуються дії, які дозволені або заборонені даному користувачеві. Існували спроби реалізувати цей підхід в повному об'ємі. Але це викликало дуже великі накладні витрати як по зберіганню надлишкової інформації, так і по використанню цієї інформації для контролю правомочності доступу.

Тому в більшості сучасних систем управління файлами застосовується підхід до захисту файлів, вперше реалізований в ОС UNIX. У цій системі кожному зареєстрованому користувачеві відповідає пара цілочисельних ідентифікаторів: ідентифікатор групи, до якої відноситься цей користувач, і його власний ідентифікатор в групі. Відповідно, при кожному файлі зберігається повний ідентифікатор користувача, який створив цей файл, і наголошується, які дії з файлом може виробляти він сам, які дії з файлом доступні для інших користувачів тієї ж групи, і що можуть робити з файлом користувачі інших груп. Ця інформація дуже компактна, при перевірці потрібна невелика кількість дій, і цей спосіб контролю доступу задовільний в більшості випадків.